Рішення

від 07.11.2024 по справі 915/1943/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Справа № 915/1943/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «ДУКАТ-ПЛЮС» (55200, м. Первомайськ, вул. Богопільська, буд. 43-А; ідентифікаційний код 37959606)

до відповідача: Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39; ідентифікаційний код 00854995)

про: стягнення 384 698,89 грн,

Суть спору:

29.12.2023 Приватне підприємство «ДУКАТ-ПЛЮС» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 29.12.2023 (вх. № 17004/23) (з додатками), в якій просить суд:

Прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПЛЕМРЕПРОДУКТОР «СТЕПОВЕ»» (Відповідача) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДУКАТ-ПЛЮС» (Позивача) в рахунок стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 5 від 16.02.2022 року 384 698,89 грн, в т.ч. 277 020,00 грн основного боргу, 92 241,66 грн проіндексованої суми заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, 15 437,23 грн 3% річних.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПЛЕМРЕПРОДУКТОР «СТЕПОВЕ»» (Відповідача) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДУКАТ-ПЛЮС» (Позивача) сплачений останнім судовий збір у розмірі 5 770,48 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору купівлі-продажу №5 від 16.02.2022 та Додатку №ДП-00000003 від 16.02.2022 до Договору; Рахунку на оплату №3 від 16.02.2022; Видаткової накладеної №9 від 31.03.2022; Акту звірки взаємних розрахунків по стану на період 01.01.2022 17.03.2023 між Приватним підприємством «ДУКАТ-ПЛЮС» і ДП «Племрепродуктор «Степове» за договором №5 від 16.02.2022; довідковими даними щодо архіву курсу долара на міжбанку за 16.02.2022 та 25.12.2023, застосуванням норм статей 42, 46, 162-164,171, 172, 176, 265 Господарського кодексу України, статей 15, 16, 21, 192, 509, 524, 525, 526, 533, 546, 627 Цивільного кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 05.01.2024 (суддя Ткаченко О.В.) позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1943/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

12.06.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника ПП «ДУКАТ-ПЛЮС» Масло О.Л. надійшла заява (вх. № 7013/24 від 12.06.2024), в якій заявник просив повідомити про стан розгляду справи.

Господарська справа № 915/1943/23 перебувала у провадженні судді Ткаченка О.В.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/1943/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/1943/23 визначено суддю Алексєєва А.П.

У зв`язку з відпусткою судді Алексєєва А.П., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 94 від 19.07.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/1943/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 головуючим у справі № 915/1943/23 визначено суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 справу № 915/1943/23 прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.; повторно розпочато розгляд справи № 915/1943/23 по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У період з 19.08.2024 по 13.09.2024 головуюча у справі суддя Смородінова О.Г. перебувала у запланованій щорічній відпустці.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористалися.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 05.01.2024 (суддя Ткаченко О.В.) відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 11.01.2024 о 02:11, до електронного кабінету відповідача 11.01.2024 о 02:11, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 05.01.2024 у справі № 915/1943/23 позивач та відповідач отримали 11.01.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 26.01.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Отже, суд вважає за можливе розглядати справу протягом розумного строку.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як продавця, до відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також проіндексованої суми заборгованості , що підлягає сплаті у гривні та 3% річних, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу товару (Харпакс, ВГ, гербіцид (0,5 кг) та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір купівлі-продажу №5 від 16.02.2022 та Додаток №ДП-00000003 від 16.02.2022 до Договору;

- Рахунок на оплату №3 від 16.02.2022;

- Видаткова накладена №9 від 31.03.2022;

- Акт звірки взаємних розрахунків по стану на період 01.01.2022 17.03.2023 між Приватним підприємством «ДУКАТ-ПЛЮС» і ДП «Племрепродуктор «Степове» за договором №5 від 16.02.2022;

- довідкові дані щодо архіву курсу долара на міжбанку за 16.02.2022 та 25.12.2023.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Позивачем подано до суду копію договору купівлі-продажу №5 від 16.02.2022, який підписано позивачем одноособово. У позовній заяві позивач зазначає, що до суду надається копія договору не підписана з боку відповідача, оскільки направлений йому на підписання примірник Договору, не повернутий відповідачем позивачу. Однак позивачем не подано до суду доказів на підтвердження факту отримання відповідачем договору для його підписання та/або факту надсилання договору відповідачу.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем подано до суду підписані позивачем та відповідачем та скріплені печатками сторін:

- Додаток №ДП-00000003 від 16.02.2022 до Договору купівлі-продажу №5 від 16.02.2022;

- Видаткова накладена №9 від 31.03.2022;

- Акт звірки взаємних розрахунків по стану на період 01.01.2022 17.03.2023 між Приватним підприємством «ДУКАТ-ПЛЮС» і ДП «Племрепродуктор «Степове» за договором №5 від 16.02.2022.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 643 ЦК України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Отже, такі ж докази є допустимими й у випадку спору про недійсність правочину, щодо якого не додержано письмову форму (або текст документа не надано сторонами). Ураховуючи, що при фіктивному правочині майно не переміщається, а кошти не передаються, для вирішення питання про те, чи було укладено правочин, слід у повному обсязі дослідити всі докази, які відображають волю сторін, пов`язану з правочином (п. 4.21, п. 4.22 постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Судом встановлено, та відповідачем не спростовано, що Додаток №ДП-00000003 від 16.02.2022 до Договору купівлі-продажу №5 від 16.02.2022 підписано представниками позивача, відповідача та скріплено печаткою останнього, при чому матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу заволодіння печаткою третіми особами.

Керуючись ст. 205, 207, 642 ЦК України, суд дійшов висновку, що між відповідачем ДП «ПЛЕМРЕПРОДУКТОР «СТЕПОВЕ» та позивачем ПП «ДУКАТ-ПЛЮС» 16.02.2022 укладено договір купівлі-продажу (правочин) в письмовій формі шляхом виставлення продавцем рахунку для оплати за товар та прийняття (акцепт) покупцем пропозиції шляхом підписання та скріплення відповідачем Додатку №ДП-00000003 від 16.02.2022 до Договору купівлі-продажу №5 від 16.02.2022.

У Додатку №ДП-00000003 від 16.02.2022 до Договору купівлі-продажу №5 від 16.02.2022 сторони погодили наступні істотні умови договору:

- найменування товару Харпакс, ВГ, гербіцид (0,5 кг), одиниця виміру кг; у кількості 81; ціна за одиницю в Доларах США 106,74; курс Долара США на день підписання додатку 26,7; ціна за одиницю без ПДВ 2 850 грн; загальна вартість без ПДВ 230 850,00 грн; всього до оплати 277 020,00 грн;

- умови оплати передоплата 100% від загальної вартості у сумі 277 020 (двісті сімдесят сім тисяч двадцять) гривень 00 коп. у строк до 16.02.2022;

- умови поставки: у строк до (не визначено);

- товар вважається зарезервованим за Покупцем з моменту виставлення рахунку-фактури і до 16.02.2022 року, тобто до моменту настання строку оплати залишкової вартості Товару, а у разі його 100% оплати, чи здійснення поставки Товару раніше попередньої оплати, до моменту переходу права власності на товар до Покупця;

- сторони домовились про зміну ціни на Товар згідно наступного способу: у разі якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, що діяв на момент оплати Товару (чи на момент виникнення (стягнення) заборгованості за Договором) - (Долар США, Євро) збільшиться в порівнянні до комерційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США, Євро), що діяв на момент фактичного відвантаження Товару, Продавець має право вимагати від Покупця, а останній бере на себе зобов`язання, сплатити проіндексовану суму вартості Товару у гривні по Договору згідно міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти.

Міжбанківський курс підтверджується даними одного з банків за вибором Продавця, в яких відкрито його рахунки. У такому випадку та у разі прострочення платежу за Договором чи Специфікаціями до нього.

Покупець, у день здійснення платежу (переказування коштів на розрахунковий рахунок Продавця) самостійно, без пред`явлення йому рахунку Продавцем, проводить його індексацію у нижче встановленому порядку та ініціює переказ Продавцю проіндексованої суми платежу. При перерахуванні проіндексованої суми платежу Покупець зобов`язується в призначенні платежу (у т.ч.) вказати суму індексації ціни Товару, але цей платіж з індексацією не може бути меншим від суми платежу за Товар на дату коли мав бути здійсненим платіж за Договором.

Зазначена вище домовленість відноситься й до зміни ціни Товару у разі зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти на момент нарахування (оплати, стягнення) заборгованості за Договором, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору.

Проіндексована сума вартості Товару у гривні встановлюється як (А1 / А0) х СП = ПСП, де А1- комерційний курс Долара США на момент здійснення платежу/на момент виникнення заборгованості з платежу на момент подачі позовної заяви; А0 - комерційний курс Долара США, що був встановлений на момент виписки рахунку; СП-сума вартості Товару (платежу у гривні) визначена у відповідних накладних на передачу Товару (видаткових); ПСП - проіндексована сума вартості Товару (платежу у гривні) по Договору.

Специфікація підписано представниками сторін та скріплено печаткою Відповідача.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами правочину від 16.02.2022 ПП «ДУКАТ-ПЛЮС» поставлено ДП «ПЛЕМРЕПРОДУКТОР «СТЕПОВЕ», а останнє прийняло у власність товар на загальну суму 277 020,00 грн, що вбачається з підписаною обома сторонами видатковою накладною №9 від 31.03.2022.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16.

За даними позивача, зокрема відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків між учасниками справи за період з 01.01.2022-17.03.2023, не спростованими відповідачем, станом на 17.03.2023 заборгованість ДП «ПЛЕМРЕПРОДУКТОР «СТЕПОВЕ» за договором №5 від 16.02.2022 становить 277 020,00 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 21.12.2020 у справі № 916/499/20.

Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Таким чином, Акт звірки, який наявний у матеріалах справи можна вважати доказом визнання відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 277 020,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не спростував.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар на суму 277 020,00 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно наведених у позовній заяві розрахунків:

- 92 241,66 грн проіндексованої суми заборгованості, що підлягає сплаті у гривні;

- 15 437,23 грн 3% річних.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Сплата відсотків річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Суд перевірив розрахунок процентів річних, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже позовні вимоги в частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення проіндексованої суми заборгованості суд зазначає наступне.

За положеннями ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання мас бути виконане у гривнях.

Разом з тим ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У Додатку №ДП-00000003 від 16.02.2022 до Договору купівлі-продажу №5 від 16.02.2022 сторони погодили, що ціна за одиницю товару в Доларах США Харпакс, ВГ, гербіцид (0,5 кг) становить 106,74; курс Долара США на день підписання додатку (16.02.2022) 26,7; ціна за одиницю без ПДВ 2 850 грн.; загальна вартість без ПДВ 230 850,00 грн.; всього до оплати 277 020,00 грн.

Крім того у додатку сторони визначили, що сторони домовились про зміну ціни на Товар згідно наступного способу: у разі якщо комерційний курс гривні до іноземної валюти, що діяв на момент оплати Товару (чи на момент виникнення (стягнення) заборгованості за Договором) - (Долар США, Євро) збільшиться в порівнянні до комерційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США, Євро), що діяв на момент фактичного відвантаження Товару, Продавець має право вимагати від Покупця, а останній бере на себе зобов`язання, сплатити проіндексовану суму вартості Товару у гривні по Договору згідно міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти. Сторонами погоджено, що зазначена вище домовленість відноситься й до зміни ціни Товару у разі зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти на момент нарахування (оплати, стягнення) заборгованості за Договором, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору

Таким чином, в Договорі сторони передбачили порядок відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції іншим шляхом, ніж зазначений в ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме шляхом відновлення еквіваленту іноземної валюти - долару США (USD).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 у справі №6-284цс17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 по справі №296/10217/15-ц вказує, що наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі №130/1058/16; від 23.10.2019 у справі №369/661/15-ц; від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц; від 20.02.2019 у справі №638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18.

За перевіркою суду нарахування втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції шляхом відновлення еквіваленту іноземної валюти також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39; ідентифікаційний код 00854995) на користь Приватного підприємства «ДУКАТ-ПЛЮС» (55200, м. Первомайськ, вул. Богопільська, буд. 43-А; ідентифікаційний код 37959606) 277 020,00 грн основного боргу, 92 241,66 грн проіндексованої суми заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, 15 437,23 грн 3% річних, а також 5 770,48 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство «ДУКАТ-ПЛЮС» (55200, м. Первомайськ, вул. Богопільська, буд. 43-А; ідентифікаційний код 37959606).

Відповідач: Державне підприємство «Племрепродуктор «Степове» (57107, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39; ідентифікаційний код 00854995).

Повне рішення складено та підписано судом 07.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова