Ухвала

від 05.11.2024 по справі 915/832/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про результати розгляду заяви кредитора

05 листопада 2024 року Справа № 915/832/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

про грошові вимоги до боржника в сумі 100000,00 грн

у справі № 915/832/24 про неплатоспроможність фізичної особи, в якій

боржник: боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 ; ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Пляка С.В. (поштова адреса: а/с №8, м. Миколаїв, 54017)

встановив:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Провадження у справі про неплатоспроможність боржника відкрито ухвалою суду від 06.08.2024, цією ж ухвалою введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Пляку С.В., указано порядок та строк заявлення кредиторами грошових вимог до боржника та ін. Попереднє засідання у справі призначено на 01.10.2024.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, господарським судом здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному вебпорталі судової влади України. Повідомлення опубліковане 08.08.2024 за № 73801.

02.09.2024 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Фізичної особи ОСОБА_1 вх. № 10456/24 від 02.09.2024 про визнання грошових вимог, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2024 зазначену заяву залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом надання суду заяви про усунення недоліків.

20.09.2024 до Господарського суду Миколаївської області (за вх. № 11291/24 від 20.09.2024) надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків з додатками, відповідно до якої заявником усунуто недоліки позовної заяви

Ухвалою суду від 11.10.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог до боржника прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 05.11.2024. Також суд зобов`язав керуючого реструктуризацією завчасно до судового засідання надати суду письмове повідомлення щодо розгляду заявлених вимог та письмовий звіт про надіслання кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог разом з описом вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору.

18.09.2024 до суду від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про розгляд заяви кредитора (вх.. № 11135/24), згідно якого він вимоги визнав повністю.

05.11.2024 в судове засідання учасники справи не з`явились.

Керуючий реструктуризацією 05.11.2024 подав суду заяву про проведення попереднього засідання без його участі.

Інші часники справи, належно повідомлені про час та місце судового засідання причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про неможливість проведення судового засідання без їх участі не заявили.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Тож, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності боржника, заявника (кредитора) та арбітражного керуючого за наявними документами. При цьому суд зазначає, що матеріалів справи достатньо для розгляду заяви кредитора, а тому неявка представників не перешкоджає розгляду даної заяви.

Жодних заперечень щодо вказаних вимог до суду не надходило.

Слід зазначити, що розгляд заяви відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

На підставі ст. 233 ГПК України, 05.11.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

В силу ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що заяву про грошові вимоги заявниця подала з дотриманням строку, встановленого судом згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов`язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 15.02.2022 ОСОБА_2 отримав від заявника по розписці у борг грошові кошти у сумі 100000,00 грн, які зобов`язався повернути в повному обсязі своєчасно до 31.03.2022 включно. Як вказує заявник, позичальник свої зобов`язання не виконав.

З наданої до заяви розписки від 05.02.2022, складеної від імені ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 одержав у борг від ОСОБА_1 100000,00 грн, які зобов`язався повернути в повному обсязі своєчасно до 31.02.2022 включно.

Так у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22 Верховний Суд зазначив про те, що під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника заявник у своїй заяві посилається на наявність відповідної боргової розписки та відповідно отримання боржником суми, зазначеної в ній.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

При цьому, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Суд під час розгляду даної заяви з грошовими вимогами до боржника враховує, що відповідно до наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22.

Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника на кредитора-фізичну особу як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, суд під час розгляду даної заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника керується не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й має враховує достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Станом на час розгляду даної заяви матеріали справи не містять жодних заперечень, зауважень чи ін. щодо обґрунтованості кредиторських вимог ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів повного чи часткового погашення указаної заборгованості.

Боржником борг не сплачено та не оспорено, керуючим реструктуризацією визнано указані вимоги.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення позичених коштів, внаслідок чого обліковується його борг у загальному розмірі 100000,00 грн.

Виходячи з вимог положень КУзПБ у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяв про грошові вимоги господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Враховуючи, що кредиторські вимоги заявника виникли до порушення провадження у справі про неплатоспроможність боржника, вони є конкурсними та заявленими у встановлений КУзПБ строк.

Відомості про забезпечення вимоги заявника у справі відсутні.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів. Однак, на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір» заявник звільнений від сплати судового збору.

Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають /перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

З урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства суд вважає, що визнані судом вимоги кредитора у сумі 100000,00 грн мають задовольнятися у ІІ чергу.

Керуючись ст. 45-47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 100000,00 грн.

2. Зобов`язати керуючого реструктуризацією включити вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстру задоволення вимог ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 08.11.2024.

Суддя Т.М.Давченко