Рішення

від 05.11.2024 по справі 917/905/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Справа № 917/905/24

Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування", (адреса: вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053) в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", (адреса: вул. Раїси Кириченко, 11А, м. Полтава, 36039)

до Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж", (адреса: провулок Спортивний, 4В, м. Полтава, 36014)

про стягнення 270 200,39 грн,

без виклику,

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" про стягнення пені та штрафу за прострочення поставки в розмірі 270 200,39 грн, відповідно до Договору поставки з графіком за УГВС 234/31-23 від 19.07.2023.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі отримана відповідачем в його електронному кабінеті в підсистемі "Електрониий Суд", про що в матеріалах справи містяться довідка про доставку електронного листа.

Проте у встановлений судом строк відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов. Клопотання про продовження строку на подання відзиву в матеріалах справи відсутнє.

Станом на дату прийняття судового рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування у тривалій відпустці.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

19 липня 2023 року між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (АТ «Укргазвидобування», позивач) в особі директора Філії «УГВ-Сервіс» та Київським дочірнім підприємством «НМУ» Елетропівденмонтаж» (КДП «НМУ» Елетропівденмонтаж», відповідач) укладено договір поставки з графіком УГВС 234/31-23 (Договір, а.с. 8-16).

Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник (відповідач) зобов`язався поставити Покупцеві (позивачу) заготовки до фрезерів (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 19.07.2023 (Додаток № 1, а.с. 16-17), що є невід`ємною частиною Договору, встановлений строк поставки Товару: впродовж 150 календарних днів з дати укладання Договору (відповідно до Графіка поставки Товару) та з правом дострокової поставки, з обов`язковим повідомленням Покупця Постачальником за 5 днів до дати відвантаження Товару шляхом направлення листа на електронну пошту працівника/-ів Покупця, вказану в п.3.1 цієї специфікації, про готовність Товару до відвантаження із зазначенням номенклатури Товару, способу доставки, кількості місць, габаритів Товару, ваги нетто/брутто, вартості Товару.

Графіком поставки, (Додаток №3) від 19.07.2023, що є невід`ємною частиною Договору, Сторони погодили строк поставки Товару: впродовж 150 календарних днів з дати укладання Договору про закупівлю та з правом дострокової поставки (а.с. 18 зворотна сторона).

З урахуванням п. 5.1 Договору, п. 3 Специфікації №1 від 19.07.2023 та Графіку поставки Товару від 19.07.2023, Сторони погодили, що Товар повинен був бути поставлений позивачу впродовж 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю та з правом дострокової поставки.

Позивач вказує, що гранична дата поставки Товару - 15.12.2023.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно п. 7.8 Договору у разі прострочення Постачальником (відповідачем) виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Згідно п. 5.2 Договору датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання Акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2024 за видатковою накладною № 53 відповідачем був поставлений, а позивачем прийнятий Товар, який відповідає Специфікації №1 від 19.07.2023 на суму 1 721 021,64 грн (а.с. 31).

Позивач вказує, що з урахуванням того, що відповідач взяв на себе зобов`язання поставити Товар не пізніше 15.12.2023, а фактична поставка Товару була здійснена 12.03.2024, прострочка поставки Товару в днях складає - 87 днів. Враховуючі несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині дотримання строків поставки Товару, на підставі п. 7.8 Договору Київському дочірньому підприємству «НМУ» Електропівденмонтаж було нараховано пеню в сумі 149 728,88 грн та штраф в сумі 120 471,51 грн (розрахунок наведений у позові).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату неустойки (а.с. 32).

Відповідач в свою чергу проти позову не заперечив, доказів належного виконання умов Договору відповідно до Графіка поставки Товару не надав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що на підставі статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать статті 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням п. 5.1 Договору, п. 3 Специфікації №1 від 19.07.2023 та Графіку поставки Товару від 19.07.2023, Сторони погодили, що Товар повинен був бути поставлений позивачу впродовж 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю та з правом дострокової поставки.

Як вже зазначалось, Товар був поставлений позивачу 12 березня 2024 за видатковою накладною № 53 на суму 1 721 021,64 грн (а.с. 31).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (пункт 6 статті 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач вказує, що гранична дата поставки Товару - 15.12.2023.

При цьому, позивачем не вірно визначено дату граничної поставки Товару, оскільки 15.12.2023 це 149 день з моменту укладення Договору.

Так, гранична дата поставки Товару - 16.12.2023.

Що вказує на не вірно визначений позивачем початок періоду прострочки, а відтак і розмір нарахованої до стягнення пені (149 728,88 грн).

Згідно з частиною 4 статті 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Виходячи з наданих позивачем документів, дата 16.12.2023 припадає на вихідний день, отже, останнім днем строку поставки Товару є 18.12.2023. Відтак початком прострочення поставки Товару слід вважати дату 19.12.2023.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням дати укладення Договору, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає 144 565,82 грн (з 19/12/2023 до 11/03/2024, 84 днів у періоді, 1 721 021,64 x 0.1 x 84 : 100).

Розрахунок суми пені судом здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт".

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 120 471,51 грн (7% - розмір штрафу за прострочення поставки Товару понад 30 днів).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд дійшов висновку про його правомірність.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, про те, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 у справі №914/1888/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20, від 23.01.2021 у справі №921/580/19, від 26.01.2021 у справі №916/880/20.

Правовий аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду України від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 03 червня 2019 року у справі №914/1517/18.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У Постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Верховний Суд України у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У цій справі, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання; 2) характер діяльності позивача та відповідача; 3) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах; 4) не значний термін прострочки поставки Товару.

Беручи до уваги наведені обставини, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним у контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) на 40% від суми, визначеної позивачем та визнаною обґрунтованою судом, а саме до 86 739,49 грн пені та 72 282,90 грн штрафу.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд оцінює як правомірні доводи позивача викладені у позовній заяві.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 975,56 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" (провулок Спортивний, 4В, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 25656015) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії "УГВ-Сервіс" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Раїси Кириченко, 11А, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ: 40444061) 86 739,49 грн пені, 72 282,90 грн штрафу та 3 975,56 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 05.11.2024.

Суддя Погрібна С.В.