Рішення

від 29.10.2024 по справі 920/698/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.2024м. СумиСправа № 920/698/24Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/698/24 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО» (61202, Харківська область, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 8, код 21181738)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356)

про стягнення 321 399, 26 грн,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

представник позивача - не з`явився,

представник відповідача - не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО» заборгованість за договором поставки №27/29 від 24.04.2023 в розмірі 252 000, 00 грн; пеню в розмірі 53 341, 15 грн; інфляційні втрати в розмірі 8 383, 17 грн та 3% річних у розмірі 7 674, 94 грн, а також судовий збір в розмірі 4 820, 99 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.06.2024 справу № 920/698/24 розподілено для розгляду суді Джепі Ю.А.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.06.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/698/24 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 06.08.2024, 10:30.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО» звернувся до суду із заявою від 29.07.2024 б/н (вх. № 3396 від 29.07.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.07.2024 постановлено задовольнити вказану вище заяву; провести судове засідання, призначене на 06.08.2024, 10:30 за участі представника позивача - Стриж Лариси Анатоліївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.

Протокольною ухвалою від 06.08.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 17.09.2024, 12:45.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.08.2024 постановлено повідомити відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) про дату, час і місце підготовчого засідання, призначеного на 17.09.2024, 12:45.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.09.2024 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/698/24; призначити розгляд справи №920/698/24 по суті в судове засідання на 29.10.2024, 11:30.

Представником позивача подано до суду заяву про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу від 11.10.2024 б/н (вх. №4500 від 11.10.2024), в якій просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи, згідно з угодою про надання правової допомоги №0506 від 05.06.2024 в розмірі 25 000 грн.

Представник позивача в судове засідання 29.10.2024 не з`явився, при цьому представником позивача подано до суду заяву б/н від 11.10.2024 (вх. №3124 від 11.10.2024), в якій просить розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання 29.10.2024 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відзив на позовну заяву відповідачем суду не подано.

Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (далі - покупець) укладено договір поставки №27/29 (далі - Договір).

Відповідно до 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений у пункті 1.2, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: контейнер типу «біг - бег» двопетельний, розміром 91х91х145, кількістю 2 000 штук, ціною за одиницю 210, 00 грн на загальну суму 504 000, 00 грн, в т. ч. ПДВ 84 000, 00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору ціна договору становить 504 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 84 000, 00 грн, і включає в собі вартість Товару на умовах CPT, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 (склад «Перевізника»)

За пунктом 3.1 договору визначений порядок та умови оплати, а саме: покупець здійснює попередню оплату на поточний рахунок постачальника в розмірі 50% вартості товару та 50% вартості товару протягом 15 календарних днів з моменту на підставі належним чином оформленого рахунку - фактури постачальника.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється згідно з заявкою покупця відповідно з правилами ІНКОТЕРМС 2000 на умовах СРТ, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 (склад «Покупця») протягом 10-ти робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за Товар згідно п. 3.1. Договору.

Місцем поставки товару є: м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3. договору датою поставки товару є дата належного оформлення на складі покупця видаткової накладної, яка супроводжує товар.

Разом із партією товару, що постачається, постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: паспорт якості на товар; видаткова накладна; рахунок - фактура; товаротранспортна накладна (п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 5.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлений товар згідно з товарно-супроводжуючими документами.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов`язань щодо оплати - до повного їх виконання (п. 11.1 договору).

Позивачем було поставлено на адресу Відповідача, а Відповідачем прийнято товар - контейнер типу «біг-бег» двопетельний, розміром 91х91х145, кількістю 2 000 шт., ціною за одиницю 210, 00 грн. на загальну суму 504 000, 00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 109 від 18.05.2023;

- товарно-транспортною накладною № 66 від 18.05.2023;

- податковою накладною № 15 від 11.05.2023;

- видатковою накладною № 114 від 23.05.2023;

- товарно-транспортною накладною № 71 від 23.05.2023;

- податковою накладною № 25 від 23.05.2023.

Крім того, на виконання умов договору поставки позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату № 72 від 25.04.2023 та паспорта якості на товар.

Водночас, відповідачем було сплачено за поставлений товар частково - у розмірі 252 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3400 від 11.05.2023 та банківською випискою за період з 11.05.2023 по 11.05.2023.

Таким чином, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повної оплати за поставлений товар на суму 252 000, 00 грн - не сплатив 50% вартості товару, як передбачено умовами п.3.1 договору поставки.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 252 000,00 грн вартості поставленого товару, 53 341, 15 грн пені, 8 383, 17 грн інфляційних збитків та 7 974, 94 грн 3% річних.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).

За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджена поставка товару відповідачу та часткова оплата ним за отриманий товар. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача іншої частини оплати за поставлений товар в розмірі 252 000,00 грн вартості такого товару згідно умов укладеного між сторонами договору (п. 3.1. Договору) є законними та обґрунтованими.

Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у позові, позивач просить стягнути з відповідача 53 341, 15 грн пені за період з 09.06.2023 до 11.12.2023.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несплати вартості поставленого товару в сумі 252000,00 грн.

Згідно з п. 6.5 договору у разі порушення строків оплати за договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає вимоги позивача щодо стягнення 53 341, 15 грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку здійсненого позивачем у позові, останнім заявлено до стягнення з відповідача 7 674, 94 грн 3% річних за період з 09.06.2022 по 13.06.2024 та 8 383, 17 грн інфляційних збитків за період з 09.06.2022 по 13.06.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних збитків, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків визнає правомірними обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 4 820, 99 грн згідно із платіжною інструкцією №4085 від 13.06.2024.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача у повному розмірі - 4 820, 99 грн.

Представником позивача також подано до суду заяву про стягнення і розподіл судових витрат від 11.10.2024 б/н (вх. №4500 від 11.10.2024), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 25 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Частиною першою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Згідно із пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частині п`ята статті 126 ГПК України).

Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат представником позивача надано суду копії: угоди про надання правової допомоги № 0506 від 05.06.2024; додаткової угоди № 1 до угоди про надання правової допомоги №0506 від 05.06.2024; додатку № 1 до угоди про надання правової допомоги №0506 від 05.06.2024; Акту приймання - передачі виконаних робіт за угодою про надання правової допомоги №0506 від 05.06.2024; платіжної інструкції № 45 від 11.06.2024.

Відповідно до наданих представником позивача письмових доказів розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою складає 25 000,00 грн.

Пунктом 4.1. угоди про надання правової допомоги № 0506 від 05.06.2024 передбачено, що умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони оговорюють в Додатку № 1 до цієї Угоди, який складається в двох примірниках.

Пунктом 1 Додатку № 1 до угоди про надання правової допомоги №0506 від 05.06.2024 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Угодою про надання правової допомоги№0506 від 05.06.2024, Сторони домовились про те, що вартість послуг із супроводження ведення справи в Господарському суді Сумської області про стягнення заборгованості за договором поставки №27/29 від 24.04.2023, становить 25 000, 00 грн.

Гонорар сплачується клієнтом в гривнях безготівковим переказом на протязі трьох днів з моменту укладення даного договору на підставі виставленого рахунку (п. 4.2 договору).

Згідно Акту №1 приймання передачі виконаних робіт за угодою про надання правової допомоги №0506 від 05.06.2024 позивачу були надані наступні послуги:

1) досудовий аналіз справи, вивчення та аналіз договору поставки №27/29 від 24.04.2023, здійснення розрахунків щодо стягнення пені; 3% річних і інфляційних нарахувань (загальна вартість 10 000, 00 грн);

2) складання позовної заяви та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (загальна вартість 13 000, 00 грн);

3) участь в судовому засіданні (загальна вартість 2 000, 00 грн).

До заяви про стягнення витрат на правову допомогу додано платіжну інструкцію № 45 від 11.06.2024, яка підтверджує факт оплати позивачем 25 000 грн за послуги згідно з угодою про надання правової допомоги №0506 від 05.06.2024.

Узгоджена вартість правничої допомоги в якості гонорару за надання правової допомоги в якості гонорару за надання правничої допомоги по справі відповідно до угоди про надання правової допомоги становить 25 000, 00 грн.

З огляду на зазначене вище суд виснує, що витрати на правову допомогу адвоката в сумі 25 000, 00 грн доведені позивачем, а тому мають бути йому компенсовані.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 130, 231, 233, 236, 238, 240,241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356, поточний рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий Дім») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО» (61202, Харківська область, м.Харків, вул. Ахсарова, буд. 8, код 21181738, поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за договором поставки № 27/29 від 24.04.2023 в розмірі 252 000, 00 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі гривень нуль копійок); пеню в розмірі 53 341, 15 грн (п`ятдесят три тисячі триста сорок одна гривня п`ятнадцять копійок); інфляційні втрати в розмірі 8 383, 17 грн (вісім тисяч триста вісімдесят три гривні сімнадцять копійок), 3% річних у розмірі 7 674, 94 грн (сім тисяч шістсот сімдесят чотири гривні дев`яносто чотири копійки), судовий збір в розмірі 4 820, 99 грн (чотири тисячі вісімсот двадцять гривень дев`яносто дев`ять копійок), а також 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 08.11.2024.

Суддя Ю.А. Джепа