Рішення

від 06.11.2024 по справі 922/3080/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024м. ХарківСправа № 922/3080/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 50) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" (61024, м. Харків, в`їзд Пушкінський, 6, кв. 12) про стягнення 416'025 грн за участю представників:

позивача - Онищенка Є.М.;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком", в якій просить суд стягнути з останнього:

- суму основного боргу за Договором поставки № 04-01/2016 від 01 вересня 2015 року в розмірі 391'667,26 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 16'684,64 грн;

- 3% річних у розмірі 7672,83 грн;

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 6240,37 грн;

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 відкрито підготовче провадження по справі №922/3080/24 та призначено судове засідання на 02 жовтня 2024 року о 14:00.

Протокольною ухвалою від 16.10.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 листопада 2024 року о 15:00.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2024 не з`явився, письмовий відзив не надав.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61024, м. Харків, в`їзд Пушкінський, 6, кв. 12.

Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3080/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.

01 вересня 2015 року між позивачем - Державним підприємством "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нетком" (покупець) було укладено договір поставки №04-01/2016 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передавати (поставляти) в обумовлені строки покупцеві товари - регулятори росту рослин (далі - товар), а покупець зобов`язався приймати товар і сплачувати за нього певну грошову суму. Предметом поставки є товар, визначений постачальником та покупцем у рахунках-фактурах, видаткових накладних, із зазначенням номенклатури, найменування та кількості, ціни за одиницю та ціни поставки.

Згідно з п. 2.3. договору право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за накладною (товарно-транспортною накладною).

Сума цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору, вказаних у накладних. Ціни встановлюються у національній валюті України (п. 7.2., 7.3. договору).

Відповідно до п. 8.1., 8.2. договору оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому Договорі.

Покупець повинен оплатити поставлений товар на умовах, визначених та узгоджених сторонами у рахунку-фактурі.

Постачальник ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України на підставі договору поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015 передав покупцю товар на загальну суму 1'958'336,30 грн. Однак, покупець ТОВ "Нетком" за поставлений товар не розрахувався.

02 червня 2020 року сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015, відповідно до якої покупець ТОВ "Нетком" визнав наявність боргу перед продавцем в розмірі 1'958'336,30 грн та підтвердив виникнення у нього зобов`язання сплатити вказаний борг продавцю.

П. 2 додаткової угоди сторони також погодили порядок проведення остаточного розрахунку за наступним графіком погашення заборгованості:

- Платіж 1 до 31.12.2020 - 15 % від загальної суми боргу (293'750,44 грн);

- Платіж 2 до 31.12.2021 - 25 % від загальної суми боргу (489'584,07 грн);

- Платіж 3 до 31.12.2022 - 20 % від загальної суми боргу (391'667,26 грн);

- Платіж 4 до 31.12.2023 - 20 % від загальної суми боргу (391'667,26 грн);

- Платіж 5 до 31.12.2024 - 20 % від загальної суми боргу (391'667,26 грн).

22 жовтня 2020 року від покупця на рахунок ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України надійшла часткова оплата платежу № 1 в розмірі 100'000 грн. Залишок платежу на суму 193750, 44 грн не сплачено. Також у строк не був погашений ТОВ "Нетком" і Платіж 2 на суму 489'584,07 грн.

Постачальник ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" 842'392,14 грн заборгованості, з яких: сума основного боргу за договором поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015 в розмірі 683'334,51 грн (1 та 2 платежі відповідно до Додаткової угоди від 02.06.2020 до Договору поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015), інфляційні втрати в розмірі 141'755,71 грн та 3% річних у розмірі 17'301,92 грн. Також позивач просив суд покласти на ТОВ "Нетком" витрати зі сплати судового збору в розмірі 12'635,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12'000 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 листопада 2022 року у справі № 922/1617/22 позовні вимоги ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України були задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" на користь Державного підприємства "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України суму основного боргу за договором поставки № 04-01/2016 від 01 вересня 2015 року в розмірі 683'334, 51 грн, інфляційні втрати в розмірі 141'755,71 грн, 3 % річних у розмірі 17'301,92 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 12'635,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

09 жовтня 2023 року позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" 409'851,58 грн заборгованості, з яких: сума основного боргу в розмірі 391'667,26 грн (платіж № 3 відповідно до Додаткової угоди від 02.06.2020 до Договору поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015), інфляційні втрати 9782,25 грн, 3 % річних 8402,07 грн. Також позивач просив суд покласти на ТОВ "Нетком" витрати зі сплати судового збору в розмірі 6147,78 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10'000 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07 грудня 2023 року у справі № 922/4250/23 позовні вимоги ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України були задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" на користь Державного підприємства "Міжвідомчий науковотехнологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України суму основного боргу за Договором поставки № 04-01/2016 від 01 вересня 2015 року в розмірі 391'667,26 грн, інфляційні втрати в розмірі 9782,25 грн, 3% річних у розмірі 8402,07 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 6147,78 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн

Зазначені вище обставини укладання господарського договору, невиконання його умов відповідачем, укладання додаткової угоди до основного договору та невиконання відповідачем її умов були встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 21 листопада 2022 року у справі № 922/1617/22 за позовом ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України до ТОВ "Нетком" про стягнення боргу і не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

На даний час відповідачем ТОВ "Нетком" (покупцем за договором поставки) також не погашено черговий платіж № 4, на суму 391'667,26 грн, що становить 20 відсотків від загальної суми боргу, який мав бути сплачений, згідно затвердженого додатковою угодою графіку до 31 грудня 2023 року.

Крім того, внаслідок прострочення ТОВ "Нетком" виконання грошового зобов`язання на суму 391'667,26 грн в порядку ст. 625 ЦК України позивачем нараховано і заявляються до стягнення інфляційні втрати в розмірі 16'684,64 грн та 3% річних у розмірі 7672,83 грн.

Зазначені вище обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст. 173 Г.ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Ч. 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить ст. 525 ЦК України.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України). Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст. 655-697 ЦК України).

Так, згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов договору та укладеної сторонами додаткової угоди від 02.06.2020, строк остаточного розрахунку ТОВ "Нетком" за товар є таким, що сплив 31.12.2023 - на суму 391'667,26 грн (платіж № 4 відповідно до Додаткової угоди від 02.06.2020 до Договору поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що ТОВ "Нетком" в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувало, жодних доказів оплати отриманого за договором товару не надало, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України в частині примусового стягнення з відповідача 391'667,26 грн основного боргу (платіж № 4 відповідно до Додаткової угоди від 02.06.2020 до Договору поставки № 04-01/2016 від 01.09.2015) обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Також згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

У позовній заяві ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України наведено детальний розрахунок інфляційного збільшення заборгованості та процентів річних по кожному окремому періоду. Перевіривши відповідні нарахування, суд встановив, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" інфляційних втрат в розмірі 16'684,64 грн та 3% річних у розмірі 7672,83 грн, є обґрунтованими, не спростованими відповідачем, тому також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору і витрат ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України на оплату професійної правничої допомоги.

Ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в сумі 6240,37 грн покладаються на ТОВ "Нетком" і підлягають стягненню на користь позивача.

Крім того, позивачем було надано подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в розмірі 9000 грн та докази на підтвердження понесених ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України витрат на допомогу адвоката.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Так, відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно із ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 ст. 27 Закону).

Ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано укладений між Державним підприємством "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (клієнт) і адвокатським бюро "Прима Люкс" Євгена Оніщенка (бюро) договір про надання правничої допомоги № 02/01-2024 від 01.01.2024, відповідно до умов якого бюро зобов`язується надати правову допомогу клієнту, що стосуються його статутної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язується здійснити оплату за таку допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов`язані з її наданням.

Також позивачем до матеріалів справи надано:

- акт здавання-приймання наданих послуг від 31.08.2024;

- звіт від 31.08.2024 про виконання договору про надання правничої допомоги від № 02/01-2024 від 01.01.2024;

- платіжну інструкцію № 3143 від 19.09.2024.

Дослідивши зазначені докази, господарський суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Враховуючи наведене, подані до суду докази в сукупності приймаються, як належні, а витрати ДП "МНТЦ "Агробіотех" НАН та МОН України на професійну правничу допомогу, за таких обставин, підлягають розподілу в розмірі 9000 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому підлягають задоволенню в сумі 9000,00 грн.

Відповідно, за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" також підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу в Господарському суді Харківської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетком" (місцезнаходження: 61024, місто Харків, в`їзд Пушкінський, будинок 6, квартира 12; код ЄДРПОУ 30987003) на користь Державного підприємства "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 02160, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 50; код ЄДРПОУ 31168762) суму основного боргу за договором поставки №04-01/2016 від 01 вересня 2015 року в розмірі 391'667,26 грн, інфляційні втрати в розмірі 16'684,64 грн, 3% річних у розмірі 7672,83 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 6240,37 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Державне підприємство "Міжвідомчий науково-технологічний центр "Агробіотех" Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: 02160, м. Київ, вулиця Харківське шосе, буд. 50; код ЄДРПОУ 31168762);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нетком" (місцезнаходження: 61024, місто Харків, в`їзд Пушкінський, будинок 6, квартира 12; код ЄДРПОУ 30987003).

Повне рішення складено 08.11.2024.

СуддяІ.В. Трофімов