Рішення

від 07.11.2024 по справі 922/3059/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3059/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" Торгово розважальний ринковий комплекс" (61157, м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 1-А) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 18) до Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Павлівський, 4, поверх 3, каб. 301) про стягнення 95'160 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" Торгово розважальний ринковий комплекс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України безпідставно отримані грошові кошти в сумі 95'160 грн.

Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 відкрито провадження у справі № 922/3059/24 за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.09.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. 23112), в якому зазначає, що вирішення питання щодо повернення зайво сплачених грошових коштів не належить до компетенції Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради, відповідач не є розпорядником бюджетних коштів. Таким чином відповідач просить суд постановити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Станом на день винесення судом даного рішення будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань сторонами до суду не надано.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд установив такі обставини.

10 серпня 2021 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, правонаступником якої є Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту інспекційної роботи Харківської міської ради (відповідач) було здійснено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" Торгово розважальний ринковий комплекс" (позивач) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності суб`єктом містобудування - товариством, складено відповідний акт.

На підставі зазначеного акту перевірки було складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме за п.2. ч.2.ст. 2, п.5 ч.2 ст.2, та п.6 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Зокрема, 19.08.2021 року керівником відповідача була винесена постанова про притягнення позивача до відповідальності № 14/894/0/250-21-П від 19.08.2021 та стягнення з останнього штрафу у розмірі 95'160 грн (далі - Постанова).

Відповідач звернувся до Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за стягненням вищезазначених сум адміністративно - господарських санкцій, застосованих до позивача. Виконавчою службою було відкрито виконавче провадження та здійснювались активні заходи з примусового стягнення штрафних санкцій.

20 вересня 2021 року позивач сплатив штраф, застосований на підставі Постанови у розмірі 95'160 грн у повному обсязі.

На момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" Торгово розважальний ринковий комплекс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження постанов про застосування штрафних санкцій. На підставі рішення цього суду від 14 червня 2022 року по справі № 520/25621/21, яке залишено без змін на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року по справі № 520/25621/21 та набуло законної сили, Постанова визнана незаконною та скасована.

Таким чином позивач стверджує, що ним до Державного бюджету України безпідставно сплачені грошові кошти в розмірі 95'160 грн.

З моменту набуття рішенням законної сили до цього часу - протягом 1 року та трьох місяців, сума штрафу в розмірі 95'160 грн позивачу не повернута.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Предметом позову у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" Торгово розважальний ринковий комплекс" про стягнення з Державного бюджету України безпідставно перерахованих коштів у загальній сумі 95'160 грн, сплачених відповідно до постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради про стягнення штрафу №14/894/0/250-21-П від 26.09.2022, яка в подальшому була скасована в судовому порядку.

Главою 83 ЦК України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як встановлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року по справі № 520/25621/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року по справі № 520/25621/21, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради про застосування штрафу №14/894/0/250-21-П від 19.08.2021.

Отже, відповідна правова підстава (постанова Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради №14/894/0/250-21-П від 19.08.2021) для перерахування позивачем коштів, визнана недійсною у судовому порядку.

Оскільки підстава на якій позивачем була сплачена сума штрафу у розмірі 95'160 грн скасована в судовому порядку, то такі кошти утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак сума у розмірі 95'160 грн підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Щодо заперечень відповідача, суд звертає увагу на те, що аналогічні спірним правовідносини вже були предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/5880/21 та у постанові від 08.08.2023.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37).

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 (пункт 55). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (пункт 38).

Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема відповідачем, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у т.ч. грошові кошти, яке належить Державі Україна. Від імені та в інтересах Держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 1, 2 ст. 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ст. 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради.

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення 95'160 грн з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заподіяних збитків у розмірі 95'160 грн, є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, та відповідачами не спростовані, отже підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що кошти підлягають стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань. Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 року у справі №910/23967/16. Згідно з цим висновком ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

З урахуванням вимог статей 123, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з Державного бюджету України на користь позивача також підлягають стягненню 3028 грн судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73-80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВРОРА" Торгово розважальний ринковий комплекс" (61157, м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 1-А, код ЄДРПОУ 38000426) 95'160 грн майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірного накладення штрафу відповідно до постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №14/894/0/250-21-П від 19.08.2021, а також 3028 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.В. Трофімов