Рішення

від 30.10.2024 по справі 924/598/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2024 р. Справа № 924/598/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полонської міської ради, м. Полонне

до товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'', м. Київ

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 , с. Білецьке, Шепетівський район, Хмельницька область

про 1) витребування у товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'' на користь Полонської міської ради земельної ділянки площею 1,87 га, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140;

2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності ТОВ ''А.Т.К'' на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень;

3) скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від прокуратури: Ткачук Н.С. - згідно наказу №544к від 18.06.2024р.

від третіх осіб: не з`явилися

У судовому засіданні, згідно ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення (вступна та резолютивна частини) проголошено 30.10.2024р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.06.2024р. відкрито провадження у справі №924/598/24 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 ; призначено підготовче засідання.

25.07.2024р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого засідання на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання.

08.08.2024р. та 04.09.2024р. підготовчі засідання відкладалися на підставі ухвал занесених до протоколу судового засідання. Окрім того, керівником Шепетівської окружної прокуратури подано заяву, в якій уточнено поштові адреси та реквізити відповідача та третьої особи. Згідно заяви вірною адресою відповідача та коду є: 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, поверх 3, кабінет 34-а; код 32826820). Вірною адресою третьої особи є: АДРЕСА_1 .

18.09.2024р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 30.09.2024р.

У судовому засіданні розгляду справи по суті 30.09.2024р. оголошено перерву на 23.10.2024р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до суду про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'' на користь Полонської міської ради земельної ділянки площею 1,87 га, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності ТОВ ''А.Т.К'' на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140.

Підставою звернення з позовом вказано на обставини незаконної передачі у власність земельної ділянки, яка вибула із державної власності (на даний час - комунальної власності в силу вимог п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України). Як зауважує прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 знаходилася в межах малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області та підлягала консервації шляхом заліснення. Натомість, земельна ділянка незаконно була передана у власність ОСОБА_1 , а в подальшому товариству з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К''.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подало письмові пояснення, згідно яких стверджує про законність надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 згідно наказу від 27.04.2017р. №22-7600-СГ ''Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність''. На переконання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, підстави для відмови у задоволенні заяви щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 були відсутні. ОСОБА_1 було додано до заяви усі необхідні документи. Вважає, що жодних обмежень щодо використання земельної ділянки, яка відводилася у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства встановлено не було, жодних обмежень щодо здійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці виявлено не було. У той же час, на думку третьої особи, відповідальність за відповідність документації із землеустрою вимогам законодавства несе сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість виконаних ним робіт із землеустрою.

Прокурором надано відповідь на пояснення третьої особи, згідно якої вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зобов`язане було відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 з огляду на те, що консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. На переконання прокурора, видачею Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу порушено вимоги законодавства щодо ефективного і раціонального використання земельних ресурсів шляхом консервації малопродуктивних та деградованих земель.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав.

Позивач позовні вимоги підтримує, надіславши клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, натомість 23.10.2024р. заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі №924/598/24, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, до вирішення справи №924/891/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К.", м. Київ до Шепетівської районної військової адміністрації, м. Шепетівка, Хмельницька область про визнання недійсним розпорядження голови Полонської районної державної адміністрації від 24.11.2010р.

У судовому засіданні 23.10.2024р. у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, про що винесено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

30.10.2024р. відповідач просив судове засідання проводити за відсутності свого представника та просив задовольнити подане клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 30.10.2024р. суд залишив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі без розгляду, про що винесено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.08.2010р. відділ Держкомзему у Полонському районі направив голові Полонської районної державної адміністрації клопотання про внесення пропозиції провести консервацію малопродуктивних та деградованих земель, які характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю на території, серед інших Білецької сільської ради - 55,82 га.

Розпорядженням Полонської районної державної адміністрації №314/2010-р від 06.08.2010р. державному підприємству ''Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою'' надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на територіях сільських рад Полонського району, в тому числі на території Білецької сільської ради.

Оновлений склад комісії по визначенню малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, затверджено розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації №332/2010-р від 12.08.2010р.

13.08.2010р. за результатами роботи комісії складено акт №1 обстеження деградованих та малопродуктивних земель на території Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, відповідно до якого зроблено наступні висновки: на основі аналізу ґрунтового покриву, показників рельєфу та даних агрохімічного дослідження, а також польового (рекогносцировочного) обстеження деградованих та малопродуктивних земель державної власності і враховуючи низький економічний стан використання цих земель за останні п`ять років комісія вважає за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Білецької сільської ради - 55,82 га, в тому числі ріллі 55,46 га, пасовищ 0,36 га, та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.

Державним підприємством ''Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою'' виготовлено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, Хмельницької області, який передбачає заліснення земельних ділянок. Під заліснення виділені деградовані і малопродуктивні землі, які за ступенем еродованості і механічним складом виділені у групу консервації - трансформації з необоротним переведеням у інші угіддя. На території Білецької сільської ради земельні ділянки, що підлягають консервації, знаходяться на змитих схилах в водоохоронній зоні р. Деревичка.

Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району перед затвердженням пройшов державну землевпорядну експертизу на предмет відповідності вимогам земельного законодавства і діючих нормативно - технічних документів, що підтверджується висновком від 25.08.2010р., виданим Відділом Держкомзему у Полонському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації №582 від 31.08.2010р.

Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності, яким передбачено вилучити із активного господарського обігу 160,85 га сільськогосподарських угідь та здійснити її консервацію шляхом заліснення, в тому числі, на території Білецької сільської ради - 55,82 га, затверджено розпорядженням Полонської районної державної адміністрації №477/2010-р від 24.11.2010р.

Незважаючи на викладене вище, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.05.2016р. №22-13099-СГ гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (6823680300:02:001).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.04.2017р. №22-7600-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області. Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 1,8700 га (кадастровий номер 6823680300:02:001:0140) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства була зареєстрована 09.06.2017р. за гр. ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав за №1272587768236 державним реєстратором Ніколішиною А.В. на підставі наказу №22-7600-СГ, виданого 27.04.2017р. Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, про що свідчить інформаційна довідка №378051791, сформована 10.05.2024р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

26.03.2021р. гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, продала, уклавши з товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." договір купівлі-продажу земельної ділянки. Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за №541 та посвідчений приватним нотаріусом Бондар С.М.

Право власності земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га за товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." згідно договору купівлі-продажу від 26.03.2021р. зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.03.2021р. за №41189010, про що свідчить інформаційна довідка №378051791, сформована 10.05.2024р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №4202124225000001 від 24.03.2021р., прокурором виявлено кримінальне правопорушення, про що внесено відомості 24.03.2021р. Згідно викладу обставин, вивченням даних публічної кадастрової карти України встановлено, що на території Полонської ОТГ (Білецька сільська рада) розташована земельна ділянка площею 21,14 га, яка згідно розпорядження Полонської РДА №477/2010-р від 24.11.2010р. підлягає консервації шляхом заліснення. Водночас, вказана земельна ділянка розділена на окремі земельні ділянки, які на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області передані у приватну власність.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №4202124225000001 від 24.03.2021р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, призначено земельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи №1437/3743-3757/22-26 від 25.11.2022р., проведеної у межах кримінального провадження №4202124225000001 від 24.03.2021р., земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 накладається на земельну ділянку (земельна ділянка №4 на території Білецької сільської ради, Полонського району, Хмельницької області), яка згідно проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації №477/2010-р від 24.11.2010р., підлягає консервації шляхом заліснення. Площа накладення становить 1,87 га.

Шепетівською окружною прокуратурою на адресу Полонської міської ради скеровано запит від 27.12.2022р. №54/1-10134 вих-22 щодо вжиття останнім заходів представницького характеру з метою повернення земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, до комунальної форми власності.

Полонська міська рада надала Шепетівській окружній прокуратурі відповідь №48 від 09.01.2023р., що нею не вживались заходи судового захисту інтересів держави щодо повернення у комунальну власність територіальної громади земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача - Полонської міської ради, з даним позовом до суду.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Реагування прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності набуття права власності на землю, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України №977 від 16.09.2009р. затверджено "Державну цільову програму "Ліси України" на 2010-2015 роки", відповідно до якої передбачено збільшення площі лісів та створення умов для досягнення оптимальних показників рівня лісистості. Виконання зазначеної програми дасть змогу зменшити загрозу деградації земель.

Крім того, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2021р. "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації", введеного в дію Указом Президента України №111/2021 від 23.03.2021р. доручено органам місцевої влади провести роботи з консервації деградованих, техногенно забруднених та малопродуктивних земель, рекультивації порушених земель.

В свою чергу Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району передбачає заліснення земельних ділянок, що сприятиме збільшенню рівня лісистості, їх збереження на території громади.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу "пропорційності", який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселицький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).

У пункті 8.20 постанови від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначає, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та інших призначень. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (стаття 41 Конституції України).

За таких обставин, втручання держави у мирне володіння майном є виправданим та таким, що не суперечить Першому Протоколу.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

З положень ст. ст. 12, 80, 83, 116, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 172, 327, 374 ЦК України, ст. 1, 10, ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що право власності на землі комунальної власності належать територіальним громадам, які реалізують це право через органи місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-IХ, який набрав чинності з 27.05.2021, доповнено розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (крім земель згідно із наведеним у цьому пункті переліком). Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Iз вищенаведених положень слідує, що з 27.05.2021р. (дата набрання чинності п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України) власником земельної ділянки, яка належала до державної власності та розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради і перебуває в межах Полонської територіальної громади, є Полонська міська рада.

Системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом звертається увага, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор. Між тим для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи слідує, що прокурор звернувся до Полонської міської ради із запитом від 27.12.2022р. про вжиття останнім заходів представницького характеру з метою повернення земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, до комунальної форми власності.

У відповідь Полонська міська рада листом від 09.01.2023р. повідомила, що нею не вживались заходи судового захисту інтересів держави щодо повернення у комунальну власність територіальної громади земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказав прокурор, не відреагував на стверджуване порушення належним чином, заходів захисту відповідних інтересів, зокрема, у судовому порядку, самостійно не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданої позивачем відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18.

Отже, зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, про підтвердження прокурором підстав представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтованість звернення до суду в інтересах держави в особі Полонської міської ради.

Позиція щодо правомірності представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування у правовідносинах щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності викладена, зокрема й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі №903/129/18, постанові Верховного Суду від 09.02.2022р. у справі №922/2399/21.

З приводу вимоги про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'' на користь Полонської міської ради земельної ділянки площею 1,87 га, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 приймається до уваги наступне.

Земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (ч. 1 ст. 13 Конституції України).

Народ України делегував державі повноваження щодо розпорядження землями державної власності. Воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 1 Земельного кодексу України).

Охорона земель включає такий спеціальний режим господарювання як консервація деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь (п. "д" ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України).

Консервація земель, згідно ст. 1 Закону України "Про охорону земель", в редакції чинній на момент прийняття рішення про консервацію, передбачає припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Подібна за змістом є стаття 51 Закону України "Про охорону земель", згідно якої консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, а також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Підставою для прийняття рішень про консервацію земель є подання органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель.

До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним (ч. 2 ст. 171, ст. 172 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення про консервацію).

Відповідно до п. 10 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Держкомзему від 17.10.2002р. проект консервації земель підлягає державній землевпорядній експертизі згідно з Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, після чого подається на затвердження до відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради).

Відповідно до п. 20 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №283 від 26.04.2013р. (в редакції на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.04.2017р. №22-7600-СГ) на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Матеріалами справи стверджується, що 05.08.2010р. відділом Держкомзему у Полонському районі внесено пропозиції Полонській районній державній адміністрації провести консервацію малопродуктивних та деградованих земель, які характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю на території, зокрема, Білецької сільської ради площею 55,82 га. Розпорядженням Полонської районної державної адміністрації №314/2010-р від 06.08.2010р. державному підприємству ''Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою'' надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на територіях сільських рад Полонського району, в тому числі на території Білецької сільської ради.

Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району виготовлений державним підприємством ''Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою'', затверджено розпорядженням Полонської районної державної адміністрації №477/2010-р від 24.11.2010р.

Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району Хмельницької області перед затвердженням пройшов державну землевпорядну експертизу на предмет відповідності вимогам земельного законодавства і діючих нормативно - технічних документів, що підтверджується висновком від 25.08.2010, виданим Відділом Держкомзему у Полонському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації № 582 від 31.08.2010.

Як вбачається з вказаного проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району Хмельницької області, вирішено вилучити із активного господарського обігу 160,85 га сільськогосподарських угідь та здійснити її консервацію шляхом заліснення земельних ділянок, що сприятиме збільшенню рівня лісистості, їх збереження на території громади, в тому числі, на території Білецької сільської ради на площі 55,82 га.

Народ України делегував державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноваження щодо розпорядження землями державної власності. Воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави. Тим більше, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, при винесенні наказу від 27.04.2017р. про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, не враховано положення проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, натомість, гр. ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.04.2017р. №22-7600-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, загальною площею 1,87 га (кадастровий номер 6823680300:02:001:0140) для ведення особистого селянського господарства.

Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області не враховано також пункти 17,18 Порядку консервації земель, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №283 від 26.04.2013р. (в редакції, чинній на час прийняття наказу).

Зазначеними пунктами Порядку передбачено, що після закінчення строку консервації земель, визначеного проектом консервації, на підставі заяви власника земельної ділянки або землекористувача чи з власної ініціативи уповноважений орган в місячний строк створює комісію з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості). Комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до уповноважених органів пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження строків консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання.

Враховуючи те, що відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, затвердженого розпорядженням Полонської районної державної адміністрації №477/2010-р від 24.11.2010р., термін консервації земель, зокрема, на території Білецької сільської ради визначений як ''постійний'', відсутні докази створення комісії з обстеження законсервованих земель в натурі (на місцевості), пропозиції щодо повернення земель до попереднього використання не вносились, на час винесення наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.04.2017р. №22-7600-СГ земельна ділянка, що розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, відносилась до малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради та підлягала консервації шляхом заліснення.

Непроведення жодних дій по залісненню земель з часу прийняття розпорядження щодо їх консервації не може бути підставою для відміни заходів, передбачених проектом для покращення якості ґрунтів. Відсутність інформації про такі землі у Державному земельному кадастрі не спростовує проведення консервації земель шляхом заліснення на території Білецької сільської ради Полонського району.

За висновком земельно-технічної експертизи №1437/3743-3757/22-26 від 25.11.2022р., зробленим в межах досудового розслідування кримінального провадження №4202124225000001 від 24.03.2021р., земельна ділянка площею 1,87 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, накладається на земельну ділянку (земельна ділянка № НОМЕР_1 на території Білецької сільської ради, Полонського району, Хмельницької області), яка згідно проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації №477/2010-р від 24.11.2010р., підлягає консервації шляхом заліснення. Площа накладення становить 1,87 га.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка розглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.01.2024р. у справі №911/2653/17 (756/15873/16), у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України висновок земельно-технічної експертизи №1437/3743-3757/22-26 від 25.11.2022р. відповідає вимогам, встановленим процесуальним законом для засобів доказування, а відтак суд враховує допустимість такого висновку як доказу у справі.

Отже, земельна ділянка площею 1,87 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, накладається на земельну ділянку, яка згідно проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, підлягає консервації шляхом заліснення.

Як вже вказувалось раніше, деградовані і малопродуктивні землі не можуть використовуватися як землі сільськогосподарського призначення (у тому числі передаватися у приватну власність для таких потреб), оскільки вони виведені з інтенсивного обробітку, де як зазначалося вище, діяльність не пов`язана з консервацією, забороняється.

Отже, на момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.04.2017р. №22-7600-СГ про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, що розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, загальною площею 1,87 га, зазначена земельна ділянка не могла використовуватись для ведення особистого селянського господарства та підлягала консервації шляхом заліснення.

Видачею Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу порушено вимоги законодавства щодо ефективного і раціонального використання земельних ресурсів шляхом консервації малопродуктивних та деградованих земель, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є неефективним, і в даному випадку надання таких земель у власність суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Тому, посилання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та законність надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Надання Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області громадянину земельної ділянки для особистого селянського господарства, на якій припинено господарське використання, не може оцінюватися як воля держави.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України).

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ГПК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься зокрема віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15 зазначено, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися цим майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Судом відмічається, що з 27.05.2021р. всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад вважаються землями комунальної власності територіальних громад (п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, введений Законом України від 28.04.2021р. ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин'').

З урахуванням вказаного вище Закону, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів перебувають у комунальній власності.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 площею 1,87 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, перебуває в межах Полонської територіальної громади. Відповідно, власником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Білецької сільської ради, з 27.05.2021р. згідно п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України є Полонська міська рада.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються, як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 01.10.2019 та 15.10.2019 року у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17 відповідно, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від вищенаведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 висловлено позицію стосовно того, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто таке рішення є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

З огляду на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-7600-СГ від 27.04.2017р. вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом реєстрації за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 1,87 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, визнання незаконним та скасування вказаного вище наказу не буде вважатися належним способом захисту, оскільки не спричинить поновлення прав Полонської міської ради на спірну земельну ділянку.

Реалізація права в цивільних правовідносинах від імені держави відповідає її волі лише тоді, коли здійснюється на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це визначено у ст. 19 Конституції України.

Оскільки передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1 здійснена з порушенням вимог земельного законодавства, укладений в подальшому між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." договір купівлі-продажу від 26.03.2021р. не може вважатися добросовісним набуттям права власності на спірну земельну ділянку. Відповідно, вибуття спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 відбулось поза волею держави як її власника (з 27.05.2021р. власник Полонська міська рада).

Інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону при реєстрації права власності на земельну ділянку явно переважають приватний інтерес ТОВ "А.Т.К." бути її власниками, зважаючи на те, що волі держави на її передачу не було.

Земельна ділянка площею 1,87 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, належить до земель, які підлягали консервації шляхом заліснення, незаконно вибула із державної власності і підлягає поверненню.

Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на те, що земельна ділянка, що розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області, якій був присвоєний кадастровий номер 6823680300:02:001:0140, вибула з власності держави поза її волею, суд доходить висновку, що існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

При цьому, як вже вказувалось раніше, з врахуванням п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, власником земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради і перебуває в межах Полонської територіальної громади, з 27.05.2021р. (дата набрання чинності п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України) являється Полонська міська рада.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, вимога керівника Шепетівської окружної прокуратури про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'' на користь Полонської міської ради земельної ділянки площею 1,87 га, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 є обгрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Так, поряд з вимогою про витребування земельної ділянки прокурором заявлено вимоги скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності ТОВ ''А.Т.К'' на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) (ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 Земельного кодекс України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №183/1617/16 від 14.11.2018).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження №14-93цс20) зазначено, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права .

Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) звернула увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

Згідно з пунктом 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", якою унормовано, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Враховуючи задоволення позовних вимог про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'' на користь Полонської міської ради земельної ділянки площею 1,87 га, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, а також те, що право власності на земельну ділянку площею 1,87 га, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 зареестровано саме за товариством з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'', суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 площею 1,87 га призведе до ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Такі ж висновки щодо ефективності обраного прокурором способу захисту, з урахуванням встановлених обставин, відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №672/1790/18, від 31.01.2023 у справі №924/504/20.

Отже, заявлені позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності ТОВ ''А.Т.К'' на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки (та, відповідно, прав на неї), уможливить та усуне перешкоди у реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку шляхом її реєстрації в Державному земельному кадастрі та реєстрації прав на неї у Державному реєстрі прав у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати із сплати судового збору у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'' (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, поверх 3, каб. 34-а, код 32826820) на користь Полонської міської ради (м. Полонне, вул. Лесі Українки, 113; код 04060743) земельну ділянку, площею 1,87 га, з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, поверх 3, каб. 34-а, код 32826820) на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К'' на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0140 площею 1,87 га.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''А.Т.К.'' (м. Київ, вул. Десятина, 4/6, поверх 3, кааб. 34-а, код 32826820) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, буд. 3; код 02911102) 9084,00 грн (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2024 року.

Суддя В.В. Димбовський