Ухвала

від 04.11.2024 по справі 175/8116/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/8116/24

Провадження № 1-кп/175/493/24

2024 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року смт Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю представника потерпілого: ОСОБА_4

за участю захисника: адвоката ОСОБА_5

за участю обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024040000000770 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, оскільки закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений підтримав заявлене його захисником клопотання про закриття кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор не заперечував проти заявленого захисником клопотання та зазначив, що є всі підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні представник потерпілого заперечував проти заявленого захисником клопотання та закриття кримінального провадження.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, вважає можливим закрити кримінальне провадження та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 7 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом: у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Так, органами досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_6

обвинувачується в тому, що відповідно до наказу від 26 квітня 2021 року № 93 к/тр він був призначений на посаду державного реєстратора відділу державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та йому було присвоєно 11 ранг 5 категорії посад державного службовця в органах місцевого самоврядування. Відповідно до розпорядження голови Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 06 липня 2021 року № 180 к/тр обвинуваченого ОСОБА_6 було переведено на посаду державного реєстратора Відділу реєстраційних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

На підставі замовлення Відділу реєстраційних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року № 1 державному реєстратору ОСОБА_6 21 липня 2021 року ДП «Національні інформаційні системи» було надано ідентифікатори доступу до Єдиних та Державних реєстрів (ДРРП, ЄДР, ДРАЦС), створення та забезпечення яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, адміністратором яких є ДП «Національні інформаційні системи».

Відповідно до посадової інструкції держаного реєстратора Відділу реєстраційних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, держаний реєстратор Відділу реєстраційних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну службу» «Про запобігання корупції», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими нормативно-правовими актами, що стосуються державної реєстрації, Положенням про Відділ, Положенням про ЦНАП та Регламентом ЦНАП Підгородненської міської ради. Державний реєстратор Відділу реєстраційних послуг Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області в частині, що стосується реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та покладених на нього завдань: 1) здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону, а саме: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр прав), відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрам прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли у встановленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єктів та суб`єктів таких прав; 5) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 6) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявам у сфері державної реєстрації прав). Крім того, відповідно до п. 1, 3, 5 розділу IV вищевказаної посадової інструкції, за неякісне та несвоєчасне виконання покладених на нього посадових обов`язків, а також за неналежну організацію роботи, порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють робочий процес, неправомірне виконання службових повноважень, а також використання їх в особистих цілях державний реєстратор несе юридичну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), однією із засад державної реєстрації є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі державні реєстратори) являється суб`єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року) визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції від 02 липня 2021 року), для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до п. 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції від 02 липня 2021 року), під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор відповідно до закону встановлює особу заявника.

Відповідно до п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції від 02 липня 2021 року), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з п. 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції від 02 липня 2021 року), державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до п. 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції від 02 липня 2021 року), для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об`єкта подаються: документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалася в результаті спільної діяльності).

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 24 липня 2021 року), до незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти: житлові будинки понад чотири поверхи.

Відповідно до п. А9 додатку «А» до ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 березня 2019 року № 87, при визначенні поверховості надземної частини багатоквартирного житлового будинку до кількості поверхів включають усі надземні (включаючи мансардний), у тому числі технічні і цокольний, якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 24 липня 2021 року), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, ОСОБА_6 під час роботи на посаді державного реєстратора Відділу державної реєстрації Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, у зв`язку з виконанням своїх функціональних обов`язків здійснював державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Так, 13 жовтня 2021 року, приблизно о 13 годині 06 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись на своєму робочому місці, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з умислом, спрямованим на несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в порушення вимог п. 12, п. 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції від 02 липня 2021 року), ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06 жовтня 2021 року), із застосуванням власного ідентифікатора доступу, увійшов до автоматизованої системи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зареєстрував у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 48438750 заяву ОСОБА_7 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:08:642:0011, загальною площею 0,0524 га, до якої з ЄДЕССБ ним було отримано та додано технічний паспорт від 23 вересня 2021 року № ТЮ01: НОМЕР_1 (відповідно до якого будинок складається підвального приміщення, цокольного поверху, 4 поверхів та мансардного поверху), виготовлений ФОП ОСОБА_8 та акт від 20 вересня 2021 року, виданий ФОП ОСОБА_8 .. В подальшому, 13 жовтня 2021 року о 13 годині 18 хвилин 18 секунд обвинувачений ОСОБА_6 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 60932466, відповідно до якого провів державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що розташований АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:642:0011 за суб`єктом: ОСОБА_7 , та на підставі якого 13 жовтня 2021 року о 13 годині 23хвилин 06 секунд вніс зміни до розділу № 2348581312101, а саме збільшив загальну площу з 279,7 кв. м. на 1974,3 кв. м та житлову площу з 110,7 кв. м на 1028,6 кв. м. без наявності необхідного документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні були кваліфіковані за ч. 1 ст. 362 КК України як несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинена особою, яка має право доступу до неї.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 362 КК України, відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Зазначене кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , було вчинено 13 жовтня 2021 року, відтак з дня вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення пройшло більше трьох років. Відомості щодо зупинення чи переривання перебігу давності та докази ухилення обвинуваченого від досудового розслідування або суду відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій. Обвинувачений розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а також наслідки закриття провадження з цих мотивів, та наполягає на закритті кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

При цьому судом не може прийняти до уваги заперечення представника потерпілого на клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки такі посилання є неспроможними, виходячи із викладеного далі. Так, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину. Відшкодування завданих обвинуваченим збитків або усунення заподіяної шкоди не передбачене положеннями ст. 49 КК України як обов`язкова умова звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Також, судом не встановлено обставин, які б свідчили про ухилення обвинуваченого від досудового розслідування або суду, матеріали кримінального провадження таких відомостей не містять.

Суд, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про те, що заявлене захисником клопотання не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів інших осіб, тому є всі передбачені законом підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності, оскільки минули строки давності.

Керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284, 286, 288 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: