Рішення

від 23.10.2024 по справі 205/4216/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

23.10.2024 Єдиний унікальний номер 205/4216/24

Єдиний унікальний номер № 205/4216/24

Провадження № 2/205/2495/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_2 , від яких у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач не піклується про дитину, не цікавиться успіхами, станом здоровя, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування тощо. Відповідач вихованням та матеріальним утриманням дитини не займається. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 09 квітня 2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Позивач письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила. Письмових заяв від неї не надходило. Відзив на позов не надала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У заяві від 12 серпня 2024 року представник третьої особи просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_2 , від яких у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Донька ОСОБА_3 проживала разом з позивачем з 2018 року, що підтверджується актом № 22 від 20 березня 1924 року (а.с. 18), на теперішній час проживає в Польщі разом із ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина.

Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: 1). не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2). ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3). жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5). вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6). засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач свідомо нехтувала своїми батьківськими обов`язками по відношенню до дитини, ухилялась від виховання та утримання. Твердження, що відповідач не здатна виховувати свою дитину є передчасними та необґрунтованими.

Надані позивачем копії постанов Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/7246/20 та від 25 січня 2023 року в справі № 205/8706/22 не підтверджують невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вказаними постановами відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інших належних та допустимих доказів які б підтверджували законність та обґрунтованість позовних вимог суду не надано.

З урахуванням встановлених по справі обставин, суд вважає висновок Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 09 серпня 2024 року № 3/9-129 (а.с. 35-36) таким, що є передчасним та необґрунтованим, наданий всупереч інтересам неповнолітньої дитини, у зв`язку з чим не приймає його в якості доказу доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Згідно ч. ч. 2, 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, поклавши виховання своєї дитини на позивача, свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: рідко спілкується з дитиною, тобто не в тому обсязі, який необхідний для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Однак, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дітьми повноліття прав на їхнє виховання, захист їх інтересів, та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, суд з урахуванням обставин справи, характеру вини відповідача, керуючись найвищими інтересами неповнолітньої дитини на право зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, знати своїх батьків і на їх піклування, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, враховуючи інтереси дитини та те, що позивачем не наведено доказів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав відсутні, у зв`язку з чим вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 , про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утриманню дитини, передбачені сімейним законодавством.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а отже за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 51, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 150, 164-166 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 80-81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 44152814, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77), про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи в подальшому обов`язки щодо виховання та утримання дитини, передбачені сімейним законодавством.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Басова