Рішення

від 28.10.2024 по справі 190/1751/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1751/24

Провадження №2/190/503/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю:

секретаря Бордюг Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.П`ятихатки Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства "ЖЕКА" про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису),-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Селянського фермерського господарства "ЖЕКА", в якому просить розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), кадастровий номер:1224587000:01:003:0060, загальною площею 5,1994 га, що розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 і Селянським (фермерським) господарством «Жека» 29 січня 2017 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.02.2018 року, номер запису про інше речове право:24881080 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права, зареєстрованого державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13.02.2018 року, номер відомостей про речове право:24881080. Зобов`язати відповідача передати земельну ділянку загальною площею 5,1994 га., що розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224587000:01:003:0060 в стані придатному для цільового використання.

Позов обґрунтований тим, що 29 січня 2017 року між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством «Жека», було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Даний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.02.2018 року, номер запису про інше речове право: 24881080. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - помер. Після його смерті ОСОБА_1 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Саксагансйкої сільської ради, Кам`янського район) Дніпропетровської області, загальною площею 5,1994 га., кадастровий номер:1224587000:01:003:0060. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2024 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Н.А., р.н. НОМЕР_1 , за нею було зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку. Відповідно до Договору емфітевзису відповідач зобов`язувався передати ОСОБА_2 до підписання даного договору емфітевзису 80 000 (вісімдесят) тисяч гривень. Однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою; позивач стверджує, що відповідачем не було проведено розрахунок, а ні з ОСОБА_2 , а ні з нею після набуття нею права власності на земельну, до теперішнього часу. Як їй відомо, відповідачем від імені ОСОБА_2 було сплачено прибутковий податок та військовий збір, тоді їй як власнику земельної ділянки він взагалі нічого не сплачував. Відповідач нехтує положенням зазначеним в договорі емфітевзису, який є його істотною умовою. Станом на 12.08.2024 року відповідачем не здійснено розрахунку за договором емфітевзису. На її звернення до відповідача щодо сплати коштів за користування належною їй земельною ділянкою за договором емфітевзису, останній відмовляється у виплаті їй коштів посилаючись кожного разу на різні обставини. Тому позивач змушена звернутись до суду з позовом.

16.08.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; по справі призначено підготовче судове засідання.

02.09.2024 року представником відповідача адвокатом Сербіним Б.О. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . На обґрунтування своєї позиції зазначив, що СФГ «ЖЕКА» та ОСОБА_2 домовились, що ціною договору емфітевзису від 29.08.2017 року є сума 80000 грн. 00 коп. Про те, що платою за користування земельною ділянкою згідно договору емфітевзису є сума 80000 грн. і про виконання свого обов`язку зі сплати цієї ціни договору (плати за землю) свідчить видатковий касовий ордер від 22 лютого 2018 року, згідно якого одержувач ОСОБА_2 отримав від СФГ «ЖЕКА» грошові кошти в сумі 64400 грн.00 коп., за вирахуванням сплачених податків, які склали 14400 грн. 00 коп., а саме: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% від доходу та 1200 грн.00 коп. - військовий збір у розмірі 1,5% від доходу з оплати плати за користування землею (загалом нарахування складає 80000 грн.00 коп) про що свідчить його особистий підпис. Про виплату податку та війського збору позивачу відомо, про що нею наголошено в позовній заяві. СФГ «ЖЕКА» обов`язок щодо виплати коштів за договором емфітевзису виконаний в повному обсязі. Вважає, що договір емфітевзису від 20 грудня 2017 року є таким, що укладений на законних підставах, відповідно до вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, зобов`язання за ним не порушувалися, та відсутні правові підстави для його розірвання у межах заявлених позовних вимог.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Ухвалою суду від 18.09.2024 року підготовче судове засідання по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Тарасевич С.О. в судове засідання не з`явились, про місце та час слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

Представник відповідача - адвокат Сербін Б.О. в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29.08.2017 року (а.с.8-10), - ОСОБА_2 передав належну йому земельну ділянку кадастровий номер 1224587000-01-003-0060, яка знаходиться на території Саксаганської сільської ради, - у володіння СФГ «ЖЕКА» для сільськогосподарських потреб, строком на 49 років.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.11.2020 року (а.с.11-13), - земельну ділянку, кадастровий номер 1224587000:01:003:0060 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої являється ОСОБА_2 , на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою, серія та номер: б/н, виданий 29.01.2018, передано в користування СФГ «ЖЕКА».

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, наданої на запит адвоката Тарасевича С.О. від 11.08.2024 року (а.с.14), - земельна ділянка кадастровий номер:1224587000:01:003:0060, загальною площею 5,1994 га, що розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, яка на праві власності належить ОСОБА_1 перебуває у користуванні Селянського фермерського господарства "Жека"; право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстровано за СФГ «Жека » 13.02.2018.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.2024 року земельна ділянка площею 5,1994 га., яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, викладеного на бланку серія ЯЕ160373, від 05 квітня 2007 року, що знаходиться за адресою:Дніпропетровська область, Кам`янський район Саксаганська територіальна громада (колишня назва Саксаганська сільська рада П`ятихатського району Дніпропетровської області), кадастровий номер земельної ділянки 1224587000:01:003:0060 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Згідно копії видаткового касового ордеру від 22.02.2018 року (а.с.27 зворотній бік) - ОСОБА_2 в рахунок орендної плати за земельний пай, згідно договору емфітевзису отримав 64400 грн. 00 коп.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта, цієї ж статті).

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Згідно з ч. 1 ст. 408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Правовідносини користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб врегульовані також положеннями Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2019 року, частину 4 ст. 102-1 Земельного кодексу України викладено в наступній редакції: строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років.

Тобто, з 01 січня 2019 року строк користування земельною ділянкою приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не може перевищувати 50 років.

За встановлених обставин, спірний договір був укладений з дотриманням норм чинного законодавства, підписаний його сторонами і земельна ділянка була передана у користування відповідача. Сторони не заперечували фактичного використання земельної ділянки відповідачем відповідно до спірного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки Цивільний кодекс України не встановлює істотних умов для договору емфітевзису, при укладенні цього договору необхідно виходити із загальноприйнятих істотних умов для договорів: предмету, ціни та строку дії.

Уст. 631 ЦК України закріплено загальне правило, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої, права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У частинах першій, четвертій ст.639 Цивільного кодексу України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Виходячи з наведених положень ст.ст. 638-640 ЦК України можна зробити висновок, що договір користування земельною ділянкою є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, тобто дотримання сторонами вимог ст.ст.638,759 та 792 ЦК України.

З моменту укладення договору користування земельною ділянкою у власника такої земельної ділянки виникає зобов`язання передати земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в користувача отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право користування землі є речовим правом.

Згідно з п.2.1 договору, укладеного 29.08.2017р., сторони погодили що передача емфітевтичного права відбувається за 80000 грн. і відповідно до вимог Податкового кодексу України при виплаті доходу фізичій особі емфітевт, як податковий агент утримує податок з доходів фізичних осіб в розмірі 18%, а також військовий збір в розмірі 1,5% від виплачуваного доходу.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 отримав плату за договором емфітевзису в сумі 64400 грн. та відповідно до наданого відповідачем податкового розрахунку, СФГ "Жека" сплатило у 1 кварталі 2018 року податок за фізичну особу з ідентифікаційним номером позивача, на суму 14400 грн.

В своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає, що станом на 12.08.2024 року відповідачем не здійснено розрахунку за договором емфітевзису.

Однак, наданий відповідачем видатковий касовий ордер від 22.02.2018 року, в якому мається особистий підпис ОСОБА_2 підтверджує факт отримання орендної плати за земельний пай, згідно договору емфітевзису ще 22.02.2018 року. Зазначений аргумент позивачем не спростовано.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статті 316 Цивільного кодексу України, право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України, - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач СФГ «ЖЕКА» правомірно набув право користування земельною ділянкою і з його боку не вбачається порушень умов укладеного договору емфітевзісу.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідача, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.128,141,263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства "ЖЕКА" про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), - відмовити.

Судові витрати по справі, понесені позивачем, віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2 .

Відповідач Селянське фермерськегосподарсьво "ЖЕКА"місце реєстраціїс.Комісарівка,Кам`янськийрайон, Дніпропетровськаобласть,ЄДРПОУ:32441401.

Повний текстрішення складенота підписаносуддею 05листопада 2024 року.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева