Рішення

від 31.10.2024 по справі 930/1243/23

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/1243/23

Провадження №2/930/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Войницької Т.Є.,

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.,

за участю представника позивача - прокурора Юрченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства «Рубань»,про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства «Рубань» про витребування земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що державним реєстратором Райгородської сільської ради Вінницької області 18.01.2022 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523086600:02:001:0335, площею 2,00 га, за ОСОБА_1 .

Підставою для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-352/15-21-СГ від 24.02.2021, відповідно до якого затверджено проект надання земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0523086600:02:001:0335 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рубанської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Скан-копія вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області міститься в електронній формі у відповідній реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, ОСОБА_2 , після отримання у власність спірної земельної ділянки надала її в оренду СФГ «Рубань» (код ЄДРПОУ 32006789) згідно договору оренди землі б/н від 09.02.2022, право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.02.2022 (номер запису про інше речове право: 46618687). На даний час земельна ділянка кадастровий номер 0523086600:02:001:0335 перебуває в фактичному користуванні СФГ «Рубань».

Водночас, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області наказ № 2-352/15-21-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 не приймався, натомість згідно № 2-352/15-21-СГ видано наказ від 24.03.2021 про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

У зв`язку із вищевикладеним, представник позивача стверджує, що з метою реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку державному реєстратору речових прав Райгородської сільської ради було надано наказ № 2-352/15-21-СГ від 24.02.2021 про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельну ОСОБА_1 , який не приймався.

За даним фактом у провадженні Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12022020000000517 від 21.09.2022 за ч. 3 ст. 190 КК України.

Представник позивача зазначає, що державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_1 , на вищевказану земельну ділянку проведена на підставі неіснуючого наказу, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області такий наказ не приймало, а тому не можна визнати недійсним той наказ, який не приймався.

ОСОБА_1 , на думку представника позивача, незаконно набула право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523086600:02:001:0335, площею 2 га, а тому просить витребувати зазначену земельну ділянку на користь законного власника.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 10.05.2023 заяву Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 15.05.2023 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.09.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Немирівського районного суду від 12.12.2023 представнику СФГ "Рубань" Головеньку В.В. відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача, прокурор ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник Немирівської міської ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника Немирівської міської ради, позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача селянського (фермерського) господарства «Рубань» Головенько В.В. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 3ст.211 ЦПК Україниучасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-352/15-21-СГ від 24.02.2021 року затверджено проект надання земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0523086600:02:001:0335 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення01.03), розташовану на території Рубанської сільської ради Немирівського району Вінницької області (а.с.20)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0523086600:02:001:0335, загальною площею 2, 00 га.

09.02.2022 року державним реєстратором Кухарем В.М. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 09.02.2022 року, строком на 49 років. Дата закінчення дії: 09.02.2071, з правом пролонгації. Орендарем вказаної земельної ділянки є Селянське (фермерське) господарство «РУБАНЬ» (а.с.21-22)

Як вбачається із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 08.03.2023 №0-2-0.6-1013/2-23, наказ про затвердження (відмову у затвердженні) проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (у тому числі) гр. ОСОБА_5 площею 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства на території Рубанської сільської ради Вінницького (колишнього Немирівського) району Вінницької області, Головним управлінням не приймалися.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 24.03.2021 року приймався ( утому числі) наказ № 2-352/15-21-СГ про відмову у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам (а.с.25).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-352/15-21-СГ від 24.03.2021 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відмовлено гр. ОСОБА_3 щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Коростівецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. (а.с.26).

09.02.2022 року між ОСОБА_1 та СФГ «Рубань» було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Рубанської сільської ради Немирівського району Вінницької області, кадастровий номер 0523086600:02:001:0335. Договір укладено терміном на 49 років (а.с.27-30).

09.03.2023 року керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся до Немирівської міської ради із листом, про надання відомостей про вжиття заходів Немирівською міською радою про витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 0523086600:02:001:0335 (а.с.31-33).

15.03.2023 року Немирівська міська рада повідомила Немирівську окружну прокуратуру про те, що Немирівська міська рада не планує звертатися до суду щодо витребування земельної ділянки в комунальну власність у ОСОБА_1 . Також Немирівська міська рада не заперечує щодо звернення з позовною заявою щодо витребування земельної ділянки у гр. ОСОБА_1 Немирівською окружною прокуратурою (а.с.34).

Відповідно до п. «в» ч. 3ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «б» ч. 1ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, передбачена ст. ст.116,121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Статтею 152 ЗК України регламентовано, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно з ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Крім того, як визначено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч. 2ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України.

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такий спосіб захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Так, відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, відповідно до вимог статей330і388 ЦК України право власності презюмується і не припиняється із втратою законним власником цього майна. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України є неефективними.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

При цьому суд бере до уваги, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В питаннях оцінки «пропорційності» Європейського суду з прав людини, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04 вересня 2001 року.

Отже, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Так, незаконність вибуття з державної власності земельної ділянки із подальшим незаконним відчуженням її іншій фізичній особі становить достатній суспільний інтерес щодо необхідності відновлення порушеного права держави в особі відповідної територіальної громади, як власника даного об`єкту нерухомого майна.

Крім того, враховуючи приписи частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України, добросовісний набувач не позбавлений можливості заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки, витребування земельної ділянки у неї не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі №488/6211/14-ц.

У пункті 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що: «Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші).Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення».

За ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та не спростовано стороною відповідачів, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-352/15-21-СТ від 24.02.2021 року про затвердження проекту надання земельної ділянки у власність та надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 0523086600:02:001:0335 не видавався.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 24.03.2021 року приймався наказ № 2-352/15-21-СТ про відмову у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок іншим особам.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника -держави, поза її волею, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, передала її в оренду СФГ «Рубань», суд дійшов висновку про те, що відновлення права держави на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування.

У цьому конкретному випадку за обставин цієї справи, витребування майна є законним та пропорційним заходом для відновлення прав власника за умови коли майно вибуло з власності поза волею, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 4026,00 грн. відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства «Рубань», про витребування земельної ділянкизадовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) та Селянського (фермерського) господарства «Рубань» (код за ЄДРПОУ32006789), юридична адреса: вул. Центральна, 1 с. Рубань, Вінницький район Вінницька область) земельну ділянку площею 2,00 га із кадастровим номером 0523086600:02:001:0335, що розташована на території Немирівської міської ради Вінницького району (колишньої - Рубанської сільської ради Немирівського району) Вінницької області для ведення особистого селянського господарства на користь Немирівської територіальної громади в особі Немирівської міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумі 2013 (дві тисячі тринадцять) гривень.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Рубань» (код за ЄДРПОУ32006789), юридична адреса: вул. Центральна, 1 с. Рубань, Вінницький район Вінницька область) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумі 2013 (дві тисячі тринадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06.11.2024 року.

Суддя Т. Є. Войницька