Ухвала

від 06.11.2024 по справі 200/8962/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/436/24 Справа № 200/8962/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об`єднаного кримінального провадження №42016040000001126 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2023 року, ухвалений стосовно

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2023 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, визнано винуватими у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України призначити покарання:

за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з конфіскацією всього належного майна;

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 49 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, звільнено від відбуття призначеного покарання за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, судом вирішено питання про долю речових доказів та стягнення процесуальних витрат.

Цим вироком дії ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , кожного окремо, кваліфіковано: за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, як пособництво у придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення іншого офіційного документа, який посвідчується нотаріусом, і який надає права, з метою використання його іншою особою за попередньою змовою групою осіб; за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

За встановлених судом обставин та детально викладених у вироку суду У липні 2016 року, ОСОБА_11 , маючи умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно шляхом обману, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, вступив у невстановленому в ході досудового розслідування місці та часі, у злочинний зговір з ОСОБА_7 та особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою придбання права на квартири розташовані за адресами: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 , які на праві приватної власності належать ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

В той же час, без відома власників квартир ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вказані квартири на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2016 по цивільній справі №201/8000/16-ц, яке було надано особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , зареєстровано право власності на нерухоме майно: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 за ОСОБА_14 ..

У подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, розподілили ролі між собою для вчинення особливо тяжкого, корисливого злочину. Відповідно до своєї відведеної ролі у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_11 , повинен був бути пособником у вчиненні злочину, а саме створювати видимість укладення законних правочинів щодо укладення угод купівлі-продажу вказаних квартир, виконуючи роль продавця та використовуючи підроблений паспорт громадянина України, видавати себе за ОСОБА_14 . При цьому, роль покупця вказаних квартир, була відведена його знайомому ОСОБА_7 , який повинен був укласти вказані угоди купівлі-продажу від імені покупця вказаних квартир та надавати вигляд законності укладеним договорам. Особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у свою чергу організовував та створював умови для вчинення кримінального правопорушення забезпечуючи ОСОБА_11 та ОСОБА_7 необхідними підробленими документами та обираючи місце, де повинні укладатися фіктивні угоди з метою придбання права на вказані квартири.

Так, ОСОБА_11 і ОСОБА_7 , маючи умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно шляхом обману, 14.07.2016 приблизно об 11:00 год., прибули на заздалегідь обумовлену адресу: АДРЕСА_11 , до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , де ОСОБА_11 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.12.2010 на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в який було вклеєно фото ОСОБА_11 , підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстрований у реєстрі за № 272, а ОСОБА_7 , використовуючи для посвідчення своєї особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.04.2005 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому на сторінці № 11 внесено підроблений відтиск штампу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2013 року, де містяться данні стосовно зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку та який, заздалегідь, був переданий останньому особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що договір купівлі-продажу квартири, який ним підписується є фіктивними та не створює умов, що визначені у самому договорі, а саме грошові кошти за придбання квартири ним нікому не передавались та те, що при підписанні вищевказаного договору він розуміє, що від імені власника вказаної квартири, а саме від імені ОСОБА_14 вказаний договір підписує його знайомий ОСОБА_11 , якому вказана квартира на праві приватної власності не належить, підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстрований у реєстрі за № 272.

Ціна договору становила 148 742 грн., внаслідок чого 14.07.2016 року о 15.45 год. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 було внесено зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де власником зазначеного нерухомого майна став ОСОБА_7 , який у якості покупця підписав договір купівлі продажу.

Крім того, встановлено, що дійсним власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_13 , якому на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.04.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим номером 176, належала вказана квартира, ринкова вартість якої складає 666 647 грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно, ОСОБА_11 14.07.2016 приблизно об 11:10 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_11 , у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.12.2010 на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в який було вклеєно фото ОСОБА_11 , підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрований у реєстрі за № 273. А ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи для посвідчення своєї особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.04.2005 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому на сторінці № 11 внесено підроблений відтиск штампу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2013 року, де містяться данні стосовно зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку та який, заздалегідь, був переданий останньому особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що договір купівлі-продажу квартири, який ним підписується є фіктивним та не створює умов, що визначені у самому договорі, а саме грошові кошти за придбання квартири ним нікому не передавались та те, що при підписанні вищевказаного договору він розуміє, що від імені власника вказаної квартири, а саме від імені ОСОБА_14 вказаний договір підписує його знайомий ОСОБА_11 , якому вказана квартира на праві приватної власності не належить, підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрований у реєстрі за № 273. Ціна договору становила 148 880 грн., внаслідок чого 14.07.2016 року о 16.00 год. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 було внесено зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де власником зазначеного нерухомого майна став ОСОБА_7 , який у якості покупця підписав договір купівлі продажу.

Крім того, встановлено, що дійсним власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_12 , якій на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.01.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_17 за реєстровим номером 129, належала вказана квартира, ринкова вартість якої складає 2 485 349 грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно, ОСОБА_11 , 14.07.2016 приблизно об 11:20 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_11 , у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.12.2010 на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в який було вклеєно фото ОСОБА_11 , підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстрований у реєстрі за № 274, а ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи для посвідчення своєї особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.04.2005 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому на сторінці № 11 внесено підроблений відтиск штампу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2013 року, де містяться данні стосовно зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку та який, заздалегідь, був переданий останньому особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, усвідомлюючи, що договір купівлі-продажу квартири, який ним підписується є фіктивним та не створює умов, що визначені у самому договорі, а саме грошові кошти за придбання квартири ним нікому не передавались та те, що при підписанні вищевказаного договору він розуміє, що від імені власника вказаної квартири, а саме від імені ОСОБА_14 вказаний договір підписує його знайомий ОСОБА_11 , якому вказана квартира на праві приватної власності не належить, підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстрований у реєстрі за № 274. Ціна договору становила 148 738 грн., внаслідок чого 14.07.2016 року о 16.14 год. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 було внесено зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де власником зазначеного нерухомого майна став ОСОБА_7 , який у якості покупця підписав договір купівлі продажу.

Крім того, встановлено, що дійсним власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_12 , якій на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.09.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим номером 498, належала вказана квартира, ринкова вартість якої складає 1 212 500 грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно шляхом обману, ОСОБА_11 , 15.07.2016 приблизно об

11:30 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_11 , у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.12.2010 на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в який було вклеєно фото ОСОБА_11 , підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстрований у реєстрі за № 277. А ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи для посвідчення своєї особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.04.2005 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому на сторінці № 11 внесено підроблений відтиск штампу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2013 року, де містяться данні стосовно зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку та який, заздалегідь, був переданий останньому особою відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що договір купівлі-продажу квартири, який ним підписується є фіктивним та не створює умов, що визначені у самому договорі, а саме грошові кошти за придбання квартири ним нікому не передавались та те, що при підписанні вищевказаного договору він розуміє, що від імені власника вказаної квартири, а саме від імені ОСОБА_14 вказаний договір підписує його знайомий ОСОБА_11 , якому вказана квартира на праві приватної власності не належить, підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , зареєстрований у реєстрі за № 277. Ціна договору становила 148 590 грн., внаслідок чого 15.07.2016 року о 14.41 год. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 було внесено зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де власником зазначеного нерухомого майна став

ОСОБА_7 , який у якості покупця підписав договір купівлі продажу.

Крім того, встановлено, що дійсним власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_13 , якому на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 19.02.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим номером 64, належала вказана квартира, ринкова вартість якої складає 1 250 303 грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно шляхом обману, ОСОБА_11 , 15.07.2016 приблизно об 11:35 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_11 , у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.12.2010 на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в який було вклеєно фото ОСОБА_11 , підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , зареєстрований у реєстрі за № 278. А ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи для посвідчення своєї особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.04.2005 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому на сторінці № 11 внесено підроблений відтиск штампу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2013 року, де містяться данні стосовно зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку та який, заздалегідь, був переданий останньому особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, усвідомлюючи, що договір купівлі-продажу квартири, який ним підписується є фіктивним та не створює умов, що визначені у самому договорі, а саме грошові кошти за придбання квартири ним нікому не передавались та те, що при підписанні вищевказаного договору він розуміє, що від імені власника вказаної квартири, а саме від імені ОСОБА_14 вказаний договір підписує його знайомий ОСОБА_11 , якому вказана квартира на праві приватної власності не належить, підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_9 , зареєстрований у реєстрі за № 278. Ціна договору становила 148 478 грн., внаслідок чого 15.07.2016 року о 14.58 год. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 було внесено зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де власником зазначеного нерухомого майна став ОСОБА_7 , який у якості покупця підписав договір купівлі продажу.

Крім того, встановлено, що дійсними власниками зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , яким на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 04.05.2006 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за реєстровим номером 2102, належало по частині квартири АДРЕСА_12 , ринкова вартість якої складає 880 336 грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно шляхом обману, ОСОБА_11 15.07.2016 приблизно об

11:40 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_11 , у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.12.2010 на ім`я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в який було вклеєно фото ОСОБА_11 , підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_10 , зареєстрований у реєстрі за № 279. А ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел на пособництво у придбанні права на чуже майно, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи для посвідчення своєї особи завідомо підроблений офіційний документ, а саме паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 19.04.2005 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому на сторінці № 11 внесено підроблений відтиск штампу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2013 року, де містяться данні стосовно зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку та який, заздалегідь, був переданий останньому особою відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, усвідомлюючи, що договір купівлі-продажу квартири, який ним підписується є фіктивним та не створює умов, що визначені у самому договорі, а саме грошові кошти за придбання квартири ним нікому не передавались та те, що при підписанні вищевказаного договору він розуміє, що від імені власника вказаної квартири, а саме від імені ОСОБА_14 вказаний договір підписує його знайомий ОСОБА_11 , якому вказана квартира на праві приватної власності не належить, підписав, тобто вніс неправдиві відомості, підробивши договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_10 , зареєстрований у реєстрі за № 279. Ціна договору становила 146 069 грн., внаслідок чого 15.07.2016 року о 15.25 год. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 було внесено зміни у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, де власником зазначеного нерухомого майна став ОСОБА_7 , який у якості покупця підписав договір купівлі продажу.

Крім того, встановлено, що дійсним власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_14 , якому на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11.05.2006 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим номером 3017, належала вказана квартира, ринкова вартість якої складає 689 736 грн.

Цими умисними діями, що виразились у пособництві на придбання права на чуже майно шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, з використанням завідомо підроблених документів ОСОБА_11 та ОСОБА_7 заподіяли ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 збитки на загальну суму 7 184 871 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_11 просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_11 ст. 75 КК України.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що обвинувачений визнав свою вину, відсутні матеріальні збитки потерпілим, на його утриманні перебуває грудна дитина.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , призначивши йому покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна та застосувавши до обвинуваченого положення ст 75 КК україни.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, призначене обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України покарання є занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. На переконання захисника, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що обвинувачений ОСОБА_20 є раніше не судимий, має постійне місце проживання, родину та малолітню дитину, й вчинив злочини внаслідок важкого матеріального стану та відсутності коштів для життя у 2016 році, а відтак вважає, що до обвинуваченого можливо застосувати положення ст. 75 КК України.

Крім того, захисник вказує і на те, що застосування до обвинуваченого покарання у виді конфіскації майна є надмірним тягарем для нього, оскільки сума отриманої ним винагороди в розмірі 1000 грн., за скоєння кримінального правопорушення в 7100 разів менше збитків спричинених кримінальним правопорушенням та у повному обсязі відшкодованих потерпілим.

Представник потерпілого ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_12 , подав заперечення, в яких просив апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 ,та захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2023 року залишити задоволення, а вирок залишити без змін..

Вказав, що вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яким визнано винуватим ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 4.4 ст. 190, 4.3 ст.358, ч.4ст.358 КК України, є таким, який ухвалений з правильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки призначене покарання відповідає ступеню тяжкості та особам обвинуваченим.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_11 підтримали свої апеляційні скарги та просили вирок суду змінити в частині призначення покарання обвинуваченим, звільнивши їх від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційних скарг та просила вирок суду залити без змін.

Представник потерпілого в судовому засіданні не заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту й покладався на розсуд суду.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Захисник ОСОБА_9 подав до суду клопотання про долучення до матеріалів провадження довідки командира ВЧ НОМЕР_3 про те, що обвинувачений ОСОБА_11 з 29.08.2024 перебуває на військовій службі в Збройних силах України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 335 КПК у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Таким чином, дана норма передбачає три підстави для зупинення судового провадження: ухилення від явки до суду, психічна чи інша тяжка тривала хвороба, проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК.

Обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання (частина 4 статті 401 КПК).

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається (частина 4 статті 405 КПК).

У даному кримінальному провадженні участь обвинуваченого ОСОБА_11 не є обов`язковою.

Разом з цим, захисник ОСОБА_9 зазначив, що обвинувачений повідомлений про час, дату та місце апеляційного перегляду, але у зв`язку з проходженням військової служби не має змоги з`явитися до зали суду, просив провести апеляційний перегляд за його відсутності, на чому наполягав і сам захисник в судовому засіданні,

При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 , прокурор та представника потерпілого, також не заперечували проти продовження апеляційного перегляду у відсутності обвинуваченого ОСОБА_11 .

Колегія суддів, вислухавши думки сторін судового провадження та обговоривши зазначені обставини,

Враховуючи викладене, а також обставини кримінального провадження, вимоги сторін в апеляційних скаргах, які не заперечували встановлені судом першої інстанції обставини, доведеність винуватості обвинувачених та просили змінити вирок суду в частині призначення покарання, а також термін, протягом якого справа перебувала в суді першої інстанції, дійшла висновку про те, що з метою недопущення порушення розумних строків кримінального провадження, в цьому конкретному випадку відсутні підстави для зупинення чи відкладення апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, фактичні обставини кримінального провадження, в апеляційних скаргах не оскаржуються, тому апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг захисників про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості та особам обвинуваченим, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зокрема є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

В силу ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, разом з цим, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався не в повній мірі.

Як видно із оскаржуваного вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожному окремо, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, роль обвинувачених у його вчиненні, особи обвинувачених, кожного окремо, які раніше не судимі, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченим - активне сприяння у розкритті злочинів та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ними так і іншими особами є призначення покарання в межах санкцій інкримінованих кримінальних правопорушень, з його реальним відбуванням та призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, та на підставі ст. 49 КК Українии, звільнення обвинувачених від відбування покарання за ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності.

При цьому, суд першої інстанцій не встановив підстав для застосування до обвинувачених положень ст. 75 КК України.

Проте колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанцій про неможливість звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги захисників.

Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожен окремо, визнали свою винуватість у вчиненому, щиро розкаялися, активно сприяли у розкритті злочинів, з часу скоєння кримінального правопорушення минуло понад 8 років, даних про те, що за цей час обвинувачені вчинили інші кримінальні правопорушення або притягувалися до кримінальної відповідальності немає.

Крім того, апеляційний суд, також враховує, що обвинувачений ОСОБА_11 з 29.08.2024 року перебуває на військовій службі в Збройних силах України, виконує свій обов`язок по захисту Батьківщини.

З урахуванням сукупності вказаних обставин та з огляду на право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань), виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, колегія суддів вважає, що в цьому конкретному кримінальному провадженні виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, можливе без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням положень статей 75, 76 КК України.

Водночас апеляційний суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_11 є військовослужбовцем, а тому на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 76 КК з урахуванням Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України №337 від 17.09.2020.

Крім того, враховуючи положення ст. 77 КК України, якими не передбачено призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК, призначення обвинуваченим, кожному окремо, за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України додаткового покарання також є неможливим.

На думку апеляційного суду, застосування до ОСОБА_7 та ОСОБА_11 інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, в даному випадку, відповідатиме принципам законності і справедливості, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржуваним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України є нетяжким злочином, максимальним покаранням за яке є позбавлення волі строком до 5 років, а кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України є кримінальним проступком, максимальне покарання за яке встановлено у виді обмеження волі на строк до 2 років.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки, а у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини - 5 років.

З матеріалів кримінального провадження видно, що на час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, з дня вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожним окремо, кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, минули строки давності, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Обставин, що є підставами для зупинення чи переривання перебігу давності, судом не встановлено. Це кримінальне правопорушення не відноситься до визначених у ч. 5 ст. 49 КК, до яких давність не застосовується.

За приписамичастин 2,3ст.285КПК обвинуваченому,який можебути звільненимвід кримінальноївідповідальності,повинно бутироз`ясненоправо тапідстави такогозвільнення,право заперечуватипроти закриттякримінального провадженняз цієїпідстави. У разі якщо обвинувачений заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності, судове провадження здійснюється в повному обсязі в загальному порядку.

Тоді така особа за вироком суду може бути звільнена від покарання на підставі, передбаченій ст. 49 КК, у порядку, визначеному ч. 5 ст. 74 цього Кодексу.

Сторона захисту в апеляційних скаргах, а так само і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечували правильність висновків суду про звільнення обвинувачених саме від покарання за ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Між тим, оскаржуваним вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, звільнено від відбуття призначеного покарання за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України,без застосування положень ч. 5 ст. 74 КК України.

Отже, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, і в порядку ч. 2 ст. 404 КК України, є підставою для зміни вироку суду та звільненню ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , кожного окремо, від покарання на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Отже,колегія суддіввважає занеобхідне апеляційніскарги захисниківзадовольнити частково й змінити вирок в частині призначення покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від15вересня 2023року,ухвалений стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ,змінити в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_7 засудженим:

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

за ч. 4 ст. 358 КК України у вид обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_7 від призначеного за ч. 3 ст. 358, ч .4 ст. 358 КК України покарання у зв`язку із закінченням строку давності.

За ч. 5 ст. 27 ч .4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вважати ОСОБА_11 засудженим:

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_11 від призначеного за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України покарання у зв`язку із закінченням строку давності.

ОСОБА_11 вважати засудженим за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 6 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_11 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до командира (начальника) військової частини; письмово повідомляти командира (начальника) військової частини (установи) про зміну місця проживання; письмово повідомляти командира (начальника) військової частини (установи) про неможливість виконання встановлених обов`язків.

На підставі ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_11 як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира ВЧ НОМЕР_3 , у разі зміни місця служби командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби ОСОБА_11 зобов`язати, згідно з ч. 1 ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4