Постанова

від 05.11.2024 по справі 202/19074/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9829/24 Справа № 202/19074/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою приватногоакціонерного товариства«Страхова компанія«Вусо» нарішення Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від02серпня 2024року посправі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 20 травня 2023 року на АДРЕСА_1 , відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Renault р.н. AE1388ZA під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 та Кіа р.н. АЕ3001Х під керуванням водія ОСОБА_2 забезпечений полісом ОСЦПВ №211170044, виданий ПрАТ «СК «ВУСО».

Внаслідок настання цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2023 року водія ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків, звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО».

За результатами розгляду поданої заяви про страхове відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» 13 липня 2023 року здійснив на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в сумі 64 124,89 грн., однак цієї суми недостатньо для покриття збитків, завданих внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди та виплата страхового відшкодування не була здійснена в повному обсязі.

Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault р.н. AE1388ZA з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та вирахуванням ПДВ складає 101 165, 62 грн., то ПрАТ «СК «ВУСО» має здійснити позивачу доплату страхового відшкодування в сумі 37 040,73 грн..

Крім того, позивач зазначає, що загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача складає 4 234,82 грн. з яких 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 270,96 грн., пеня за період з 13 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року включно складає 3 963,86 грн..

Також позивач стверджує, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому у дорожньо-транспортній пригоді нервовому стресі.

Позивач фактично втратив можливість користуватися транспортним засобом, оскільки його було пошкоджено в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди.

Також позивачем витрачалися кошти на залучення експерта з метою визначення розміру завданих внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди матеріальних збитків та на отримання правової допомоги. Тобто позивач витрачав кошти для вирішення питання про відшкодування завданих матеріальних збитків та не знає, чи зможе він повернути свої витрачені на це кошти. Розмір спричиненої моральної шкоди оцінює в 1 000 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_2 ..

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» страхового відшкодування в розмірі 47 075,55 грн., яка складається з: витрат на оплату послуг експерта в розмірі 5 800 грн.; недоплаченої суми страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ № 211170044 в розмірі 37 040,73 грн.; пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211170044 за період з 13 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року включно в розмірі 3 963,86 грн.; 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 211170044 за період з 13 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року включно в розмірі 270,96 грн. та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 000 грн..

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено, а саме, стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 37 040, 73 грн., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 3 963, 86 грн., 3% річних за період в сумі 270, 96 грн., витрати на оплату послуг експерта в розмірі 5 800,00 грн., а всього 47 075, 55 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000 грн.. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 051, 16 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 22, 44 грн..

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2024 року стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 760 грн.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 240 грн..

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати і ухвалити нове рішення.

Апеляційна скарга страхової компанії мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги розрахунок суми страхового відшкодування, який був здійснений на підставі Звіту №24970 про оцінку вартості збитків від 10 липня 2023 року та акт огляду, відповідно до якого вартість матеріального збитку без урахування ПДВ складає 64 124,89 грн.. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача пеню та 3% річних, оскільки виплати були здійснені в строки, визначені законом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Негробов О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, у заяві від 01 листопада 2024 року просив стягнути зі страхової компанії витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн..

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, взявши до уваги доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2023 року на АДРЕСА_1 , відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Renault р.н. AE1388ZA під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 та Кіа р.н. АЕ3001Х під керуванням водія ОСОБА_2 забезпечений полісом ОСЦПВ №211170044, виданий ПрАТ «СК «ВУСО».

Внаслідок настання цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2023 року водія ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків, звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО».

За результатами розгляду поданої заяви про страхове відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» 13 липня 2023 року здійснив на рахунок позивача виплату страхового відшкодування в сумі 64 124,89 грн..

Згідно висновку експерта № 2307/23 від 15 липня 2023 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault-Samsung SM3 Z.E.», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та вирахуванням ПДВ складає 101 165,62 грн., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу складає 108 404,14 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його представника) або іншої особи, визначеної договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника.

Відповідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Згідно ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи

Згідно висновку експерта № 2307/23 від 15 липня 2023 року, складеного судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault-Samsung SM3 Z.E.», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуваннямкоефіцієнта фізичногозносу тавирахуванням ПДВ складає 101 165,62 грн., а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу складає 108 404,14 грн..

На сторони покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (стаття 81 ЦПК України).

Представником приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» клопотань про призначення судом відповідної експертизи - не заявлено.

Будь-яких інших доказів на спростування заявленого позивачем до стягнення розміру матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, не представлено.

Встановивши вказані обставини справи, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що розмір завданої позивачу шкоди перевищує виплачену страхову суму, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» матеріального збитку в сумі 37 040, 73 грн..

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 3% річних, з огляду на наступне.

Пунктом 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Пеня нараховується на суму заборгованості 37 040, 73 грн. за період починаючи з 13 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року включно та складає 3 963, 86 грн..

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних від простроченої суми 37 040, 73 грн. складають 270, 96 грн..

Керуючись вказаними нормами закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 3 963, 86 грн. та 3% річних в сумі 270, 96 грн..

Крім того, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд вірно виходив з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлено, що внаслідок порушення правил безпеки руху з боку ОСОБА_2 , позивачу були заподіяні моральні страждання.

Виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 000 грн., вказаний розмір є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав позивач у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги розрахунок суми страхового відшкодування, який був здійснений на підставі Звіту №24970 про оцінку вартості збитків від 10 липня 2023 року та акт огляду, відповідно до якого вартість матеріального збитку без урахування ПДВ складає 64 124,89 грн., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на той факт, що стороною позивача на підтвердження позовних вимог було надано висновок експерта, який складений саме судовим експертом, та який відповідає вимогам чинного законодавства. Тоді, як наданий відповідачем Звіт оцінки вартості збитків, виконаний оцінювачем ОСОБА_4 , Акт огляду транспортного засобу був проведений ОСОБА_5 , тобто огляд на розрахунки робили різні особи, що суперечить п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, за яким визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції будь-яких інших доказів на спростування заявленого позивачем до стягнення розміру матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, надано не було.

Більш того, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, чи взагалі ухилення від сплати страхової суми в межах страхового ліміту, тоді як сума матеріального збитку є доведеною належними доказами, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Твердження апелянт про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача пеню та 3% річних, оскільки виплати були здійснені в строки, визначені законом, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на те, що сума штрафних санкцій була розрахована з суми невиплаченої страховою компанією матеріальної шкоди.

Обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції чітко вказав підстави для задоволення позову, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

В апеляційній інстанції, представником позивача була надана заява про стягнення зі страхової компанії витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн..

Колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З матеріалівсправи вбачається,що інтересипозивача під час розгляду цивільної справи в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Негребов О.В..

На підтвердження понесених витрат матеріали справи містять, Договір про надання правової допомоги від 18 серпня 2023 року, акт прийому-передачі наданих послуг 29 жовтня 2024 року, та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №38 від 29 жовтня 2024 року.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

З огляду на викладене, керуючись принципом справедливості та верховенства права, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн..

Визначений розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

І.Ю. Ткаченко