Ухвала

від 08.11.2024 по справі 148/2510/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 148/2510/24

Провадження № 2/148/906/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В С Т А Н О В И В:

До Тульчинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Вирішуючи питання з приводу відкриття провадження по справі, вбачаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Із аналізу статей 27-30 ЦПК вбачається, що до вимог про позбавлення батьківських прав застосовується підсудність справ за місцем проживання відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.

Водночас ч. 9 ст. 28 ЦПК України визначає, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Тобто, в позовній заяві повинно бути зазначено місце реєстрації відповідача, а у випадку коли таке невідоме, позови пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

В позовній заяві позивач зазначає адресу відповідача: АДРЕСА_1 .

Однак згідно отриманої відповіді на запит суду виконавчого комітету Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області вбачається, що згідно обліків інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі ч.8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності справи було вчинено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача та згідно отриманої відповіді, місце реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не знайдено.

Статтею 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено поняття декларування місця проживання особи та реєстрація місця проживання (перебування) особи.

Так, декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Із аналізу вказаних нормативних актів, вбачається, що місце проживання громадянина України повинно бути зареєстровано/задекларовано у встановленому вище зазначеними нормативними актами порядку.

Таким чином позивачкою вказано адресу місця проживання, чи то перебування відповідача, за якою він не значиться зареєстрованим, доказів про останнє відоме зареєстроване місце його проживання або про місцезнаходження майна відповідача у межах територіальної юрисдикції Тульчинського районного суду Вінницької області також не долучає.

Згідно правил ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 2 даної статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачка, усуваючи недоліки, повинна додати до позовної заяви докази правомірності звернення саме до Тульчинського районного суду Вінницької області обґрунтувавши належним чином, що саме у межах територіальної юрисдикції Тульчинського районного суду Вінницької області можливо вирішити спір, з яким вона звертається.

Зауважую, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

При цьому, необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, пункту 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuzv. Poland" N 28249/95).

З огляду на встановлені обставини та наведені вимоги закону, подана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці строку для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175-177, ст. 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, розірвання шлюбу та стягнення аліментів, залишити без руху.

Повідомити позивачку про необхідність виправити зазначені недоліки поданої заяви у семиденний денний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху та роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.О. Дамчук