Ухвала

від 08.11.2024 по справі 128/4115/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4115/24

Провадження № 2/127/5383/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернякова М.А., звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, в якому просить визнати за ним право власності на мінітрактор марки «XINGTAI» 120, 1990 року випуску та зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області зареєструвати мінітрактор марки «XINGTAI» 120, 1990 року випуску, за позивачем.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами суд встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що ним заявлено майнову вимогу про визнання права власності на рухоме майно.

Згідно з пунктами 2, 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю такого майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Разом з тим, аналіз позову ОСОБА_1 та доданих до нього матеріалів не дозволяє встановити ціни позову, яка в силу приписів п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначається дійсною вартістю мінітрактора марки «XINGTAI» 120, 1990 року випуску, право власності на який позивач просить визнати за собою.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна.

Проте звіту про оцінку майна позивачем/його представником до позовної заяви не додано.

Поряд з цим позивачем, всупереч вищенаведеному, у змісті позовної заяви зазначено ціну позову як 60 000,00 грн., при цьому до позовної заяви не додано доказів, згідно яких таку ціну позову було розраховано. Також варто зазначити, що документом, який визначає ринкову вартість майна, відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав, є звіт про оцінку майна виданий уповноваженим на те суб`єктом. Внаслідок цього суд позбавлений можливості встановити дійсну вартість спірного майна, оскільки позивачем не надано актуальних відомостей щодо ринкової вартості рухомого майна та не зазначено підстав неможливості проведення експертної оцінки такого майна, за результатами якої позивач може визначити правильну ціну позову, оскільки оцінка має бути дійсною, тобто чинною протягом шести місяців, у межах яких позивачу слід звернутися з відповідним позовом до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До матеріалів позовної заяви позивачем додано ряд документів/фотокарток вузлів та агрегатів транспортного засобу, на який він просить визнати за собою право власності, за якими цей транспортний засіб ідентифікується, що складені іноземною мовою без здійснення їх перекладу на державну мову.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

В частині першій статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

За статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року № 5029-VI, зі змінами, визнаний неконституційним, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

Отже, чинне законодавство України не дозволяє подавати до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені не державною мовою.

Як стверджує позивач у позовній заяві назви вузлів та агрегатів, фотокартки яких він долучив до позовної заяви, та за якими він пропонує суду здійснити ідентифікацію транспортного засобу викладені китайською мовою, якою суд не володіє.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

При цьому суд зауважує, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2014 року (справа № 21-227а14) та від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16), а також в ухвалі Верховного Суду від 1 липня 2019 року (справа № 243/10706/18). Підстав для відступлення від цих правових висновків немає.

Також слід зазначити, що положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Як вбачається зі змісту матеріалів (доказів), що долучено стороною позивача до позовної заяви, подано без здійснення їх перекладу на українську мову, що є порушенням наведених вище норм законів та вимог ЦПК України. Виконані іноземною мовою документи, не можуть бути враховані судом при ухваленні рішення без їх відповідного та належного перекладу на мову, якою ведеться судочинство в Україні.

З огляду на зазначене, позивачу необхідно подати до суду документи, додані до позовної заяви в їх офіційному перекладі на державну мову, який (переклад) засвідчується уповноваженим перекладачем та нотаріально, а також долучити до матеріалів позову звіт про оцінку майна, право власності за яким позивач просить визнати за собою.

Викладене є недоліками позовної заяви, які мають бути усунуті позивачами/його представником.

У відповідності до ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, з дня отримання даної ухвали суду.

Роз`яснити позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу, що не перешкоджає повторному пред`явленню позову.

Копію ухвали надіслати позивачу/представнику позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: