Ухвала

від 07.11.2024 по справі 308/13126/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13126/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

законного представника обвинуваченого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

розглянувши узакритому судовомузасіданні взалі судувм.Ужгород в режимі відеоконференції кримінальну справу №308/13126/22, кримінальне провадження, відомості прояке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12022071030000389від 31.03.2022р.про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №308/13126/22,відомостіпрояке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12022071030000389від 31.03.2022р.про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судувід 07.10.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюстроком на60 (шістдесят) днів,а саме до 02 грудня 2022 року включно.

Згідно ухвалисудді Ужгородськогоміськрайонного судувід 29.07.2024р.обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовженодіюзапобіжного заходуувигляді триманняпідвартоюстроком на60днів,асамедо24 вересня 2024 року включно.

Згідно ухвалисудді Ужгородськогоміськрайонного судувід 17.09.2024р.обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовженодіюзапобіжного заходуувигляді триманняпідвартоюстроком на60днів,асамедо13 листопада 2024 року включно.

Прокурор всудовомузасіданнізаявив клопотання про продовженнядії запобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_4 , яке подав у письмовомувигляді.Прокурорвказуєна наявністьризиків передбачених у п. п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:переховуватися відсуду;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ним ризики, існувалина часобрання запобіжного заходу тане зменшилисьна часрозгляду справи.Просив врахувати, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно ніде не працює, його майновий стан незадовільний. Прокурор зазначає, що останній скоїв особливо тяжкий злочин відносно близького родича похилого віку , а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбаченіст. 177 КПК Українита недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав доводи прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні, проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечив.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводизахисника.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Дослідивши матеріали справи в межах заявленого прокурором клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України ,суд приходить до наступного висновку.

Відповідно доч.ч.1,3ст.331КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Вислухавши думку прокурора, потерпілого, законного представника обвинуваченого, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Ухвалою суддіУжгородськогоміськрайонногосудувід17.09.2024р.обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовженодіюзапобіжного заходуу вигляді триманняпідвартоюстроком на60днів,асамедо13 листопада 2024 року включно.

Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Відповідно дост. 131 КПК Україниз метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповіднодо вимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїнизапобіжний західє заходом забезпечення кримінальногопровадження.Однієюзпідставдлязастосування заходу забезпечення кримінального провадженняєнаявністьобґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступенютяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Привирішенніклопотання прокурора пропродовженнязапобіжного заходуу вигляді тримання підвартою, слід враховувати вимоги статей177,178 КПКУкраїни, статей 5,6Конвенціїпро захист прав людиниі основоположних свободтаположень, встановлених у рішеннях Європейського суду зправ людини щодонеобхідності дотримання розумнихстроків триманняособи підвартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, щозагрожуєвідповідній особіуразівизнання підозрюваного, обвинуваченоговинуватиму кримінальному правопорушенні,увчиненніякого вінпідозрюється, обвинувачується; 3)віктастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцністьсоціальнихзв`язків підозрюваного, обвинуваченого вмісційогопостійного проживання,утомучислі наявність внього родини йутриманців; 5)наявністьупідозрюваного,обвинуваченогопостійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого; 7)майновийстан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованихзапобіжних заходів,якщовони застосовувалися доньогораніше; 10)наявність повідомлення особіпропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; 11)розмірмайнової шкоди,у завданні якої підозрюється,обвинувачується особа,аборозмірдоходу,вотриманніякого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа,а також вагомість наявнихдоказів,якимиобґрунтовуютьсявідповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про продовженнястроку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 судвраховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відносно ОСОБА_4 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність осіб до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини осіб в інкримінованих їм діяннях. Такі особи мають інший процесуальний статус - статус обвинувачених, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу осіб на даній стадії кримінального провадження немає.Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особам згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.

Санкція статтіза кримінальнеправопорушення, передбачене ч.1ст.115 Кримінального кодексу України, передбачає покарання увигляді позбавленняволі на строквід семи до п`ятнадцяти років, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином.

Суд,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.Суд не вирішуєпитанняпродоведеність винитаправильністькваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України.

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від26 червня 1991 рокузазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільстваісоціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобтоіззазначеного рішення Європейського судузправ людини вбачається, щоусправах,деособа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначений вст. 183КПКУкраїни,застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Вкожномувипадку,якпідкреслює Європейськийсудзправлюдини, судсвоїм рішенням повинен забезпечитинетільки правапідозрюваного, обвинуваченого,айвисокі стандарти охорони загальносуспільних правтаінтересів.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Вирішуючипитанняпроіснуванняпередбаченихкримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальноїповедінкиобвинувачених,суд відмічає, щоризикомне можна вважати прогнозовануподію, настанняякоїрозглядається якцілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особи,у цьому випадкуобвинувачені,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкиобвинуваченого,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпоза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.

Існування ризиків,передбачених п.п. 1, 4 ч. 1ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалоюУжгородськогоміськрайонного судувід 29.07.2024 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.

Щодо існування ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від суду підтверджується тим, що за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується передбаченеч.1ст.115 Кримінального кодексу України, передбачає покарання увигляді позбавленняволі на строквід семи до п`ятнадцяти років, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_4 встановлений під час обрання запобіжного заходу, не втратив свою актуальність.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Так, санкція за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується за ч.1ст.115 Кримінального кодексу України, передбачає покарання увигляді позбавленняволі на строквід семи до п`ятнадцяти років, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином.

Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляобвинуваченогонаслідків переховування у вигляді його покаранняуневизначеномумайбутньому,ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Судвважає,що небезпекапереховуванняобвинуваченого здається явно переконливою.

Про актуальністьцього ризикувказують іумови,в якихперебуває Україна.На думкусуду,з урахуваннямвведення воєнногостану,ресурси контролюза поведінкоюобвинувачених уконтексті встановленнямісцезнаходження,перетину державногокордону єбільш обмеженими.Це вимагаєвжиття додатковихзаходів зметою забезпеченняналежної процесуальноїповедінки обвинувачених,в томучислі шляхомзастосування запобіжнихзаходів тапокладення обов`язкуздати назберігання довідповідних органівдержавної владипаспорт (паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їздв Україну,який обумовленийсаме існуваннямсаме ризикупереховування.Наданий час не всіділянки державногокордону Україниконтролюються українськоювладою,а тому,на переконання суду,ризик переховування ОСОБА_4 від суду наразі залишається.

Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним, продовжує існувати.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, вказує на наявність ризику переховування від суду. Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 належить до особливо тяжких злочинів, зокрема ч.1ст.115 Кримінального кодексу України, передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років.

Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченимист. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.

Водночас,суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Суд вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Судвважає недоведеноюпрокурором можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином,судом констатованопродовження існування ризиків - переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Існування такихризиків обґрунтовується також характером протиправних дій,спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високийступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкиминаслідкаминелише для конкретних осіб,а і для суспільствавцілому татяжкість покарання,яке загрожує обвинуваченим уразі визнання їх винуватими у інкримінованих злочинах та наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючина презумпцію невинуватості, переважає принцип повагидо особистості, а також враховує практику Європейського судуз прав людини, відповіднодо якоїсудсвоїм рішенням повинензабезпечитине лише права підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, щовимагає від суду більшої суворості воцінціпорушень цінностей суспільства.

Перевіряючи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків -переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; передбачених п.п. 1, 4, ч. 1ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою суд вважає доведеною, що виключає вимоги захисника про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Дані про особу ОСОБА_4 : раніше не судимий, мешканець АДРЕСА_1 , офіційно не працює, не одружений, що свідчитьпровідсутність тіснихсоціальнихзвязківта підтверджуєіснування ризиків, а відтак дані про особу суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшилися або ж відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який теж відсутні.

Застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.

Будь-яких інших обставин, якібсвідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до 60 днів.

Добросовісне виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов`язківсаме пособі неспростовує іне нівелюєризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу та про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .

Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для осіб, щодо яких вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваних (обвинувачених) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначеністаттею 42 КПК Українипроцесуальні обов`язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.

Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше тримання обвинуваченого під вартою суд вважає обґрунтованим, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Таким чином,запобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартою єспівмірниміснуючим ризикам, відповідаєособі обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, а відтак слід продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на обвинуваченого

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

З урахуванням норми п. 2 ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючипідстави таобставини, передбаченістаттями177та178цьогоКодексу,судневбачаєправовихпідставдлявизначеннярозміру заставиуданомукримінальномупровадженні,оскільки ОСОБА_4 обвинувачується увчиненнікримінальногоправопорушення передбаченогоч.1ст.115ККУкраїни, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Водночас, оцінюючи інші доводи обвинуваченого та його захисника, суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти Українивід 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурораУжгородськоїокружноїпрокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжногозаходуувиглядітриманняпідвартоювідносно обвинуваченого ОСОБА_4 ? задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород, громадянина України, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , ранішенесудимого,обвинуваченогоувчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст.115ККУкраїни? запобіжнийзахідувигляді триманняпідвартоюстроком на 60 (шістдесят) днів, асамедо 03 січня 2025 року включно.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 08.11.2024 року о 10 год. 15 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1