Ухвала

від 06.11.2024 по справі 462/8617/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8617/23

провадження 1-кп/462/226/24

У Х В А Л А

06 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору, суд

в с т а н о в и в:

на розгляді Залізничного районного суду м. Львова знаходяться матеріали об`єднаного кримінального провадження №72023141000000009від 05жовтня 2023року прообвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК України №72023141000000017від 19грудня 2023року прообвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК Українита №72024141000000001 від 23 січня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

25.09.2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю ОСОБА_1 для розгляду даної справи.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.10.2024 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Під час проведення підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні захисник ОСОБА_5 звернулася до суду із клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору, покликаючись на те, що при складанні обвинувальних актів слідчий та прокурор повинні були встановити точний час та спосіб вчинення злочину, а оскільки такі не встановлені, то в обвинувальному акті відсутні будь-які фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, вказала, що обвинувальні акти складені відповідно до вимог КПК України.

Представник потерпілого підтримав позицію прокурора.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акта та просить його задовольнити.

Заслухавши думкиучасників судовогопровадження,вивчивши змістобвинувальних актів прообвинувачення ОСОБА_4 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.191КК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу

Згідно ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної норми закону, має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виклад фактичних обставин справи полягає у формулюванні фактичного складу діяння.

Формулювання обвинувачення, згідно доктрини права, є словесним посиланням на кримінально-правові норми формули кваліфікації, що відображає норми закону, в яких встановлена відповідальність за вчинене посягання та повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

У підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Вимоги до обвинувального акту встановлені у ч. 2 ст. 291 КПК України.

Згідно із положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім цього, суд звертає увагу, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі ОСОБА_7 та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Такий недолік обвинувального акту, як неконкретність обвинувачення виключає можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду. Обвинувальний акт із вказаним недоліком повинен бути повернутий прокурору.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Жупнік проти України» від 09 грудня 2010 року, межі гарантій, передбачених пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутого особі обвинувачення, яка надалі може бути сприйнята судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. Разом із цим підпункти «a» і «б» п. 3 ст. 6 Конвенції взаємопов`язані та визначають, що право бути поінформованим про характер і причину висунутого обвинувачення слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Водночас, викладені в обвинувальних актах у кримінальних провадженнях №72023141000000009, №72023141000000017,№72024141000000001,що об`єднанів однекримінальне провадження, фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення не дають можливості однозначно стверджувати, які ж саме дії ставляться у вину ОСОБА_4 .

Так, прокурором скеровано суду обвинувальні акти про обвинувачення ОСОБА_4 за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, тобто розтрата чужого майна, яке було ввірене йому та перебувало в його віданні, в особливо великих розмірах.

Однак, при викладені фактичних обставин справи поряд з іншим також зазначено, що у період із 01.11.2018 по 05.07.2019 ОСОБА_4 , обіймаючи посаду Керівника Державного підприємства та будучи відповідальною за збереження майна підприємства, перебуваючи на території ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», що за адресою: м. Львів, вул. Патона, 1, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, всупереч п.п. 4.1, 4.2., 4.5, 4.7, 6.2, 4.13 Статуту ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», п. 2.6 Розділу 2 Контракту, розтратив майно на користь невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яке перебувало на дільниці 012 цеху 003 ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», а саме: брухт дорогоцінних металів, чим спричинив шкоду державі в особі ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на зальну суму 7822711,83 грн., що становить 600 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян на момент вчинення злочину та є майновою шкодою у особливо великих розмірах.

Тобто, викладаючи фактичні обставини та формулюючи обвинувачення, органом досудового слідства зазначено, що ОСОБА_4 у період з 01.11.2018 по 05.07.2019 розтратив майно ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, а відтак, жодним чином не зазначивши в обвинувальному акті, яким чином розтратив майно, зазначивши лише, що ОСОБА_4 діяв всупереч п.п. 4.1, 4.2, 4.5, 4.7, 6.2, 4.13 Статуту ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та п. 2.6 Розділу 2 Контракту.

Згідно п. 4.1,4.2,4.5,4.7,4.13,5.3,6.2 Статуту ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання; майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства; контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за Підприємством майна здійснює Концерн; відчуження Підприємством майнових об`єктів, що належать до основних фондів, здійснюється виключно на конкурентних засадах за погодженням з Концерном в порядку, встановленому законодавством; збитки, завдані Підприємству в результаті порушення майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Підприємству відповідно до закону; передача майна Підприємству оформляється актом приймання-передачі; підприємство зобов`язане: проводити інвентаризацію належного йому майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, фінансової звітності, статистичної інформації згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.6 Розділу 2 Контракту Керівник зобов`язується забезпечити: високоефективну і стабільну роботу Підприємства, зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку; своєчасне виконання Підприємством державних контрактів з оборонного замовлення, а також договорів, які передбачають розроблення, модернізацію, виготовлення та ремонт озброєння та військової техніки; збереження закріпленого за Підприємством майна; охорону Підприємства; збереження коштів, майна та інших матеріальних цінностей, що знаходяться в оперативному управлінні Підприємства, недопущення необґрунтованого зменшення статутного капіталу

Тобто в обвинувальних актах жодним чином не зазначено, в чому полягала об`єктивна сторона такої дії як розтрата майна. При чому така ознака має місце тоді, коли особа обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб.

Такий виклад обставин свідчить про те, що обвинувачення сформульовано не конкретно, що є суттєвим недоліком, який допущений в обвинувальних актах та потребує усунення, щоб в подальшому не виникало жодних сумнівів у відсутності обмежень в реалізації обвинуваченим права на захист.

Виклад обвинувачення - це прерогатива прокурора, однак спосіб формулювання такого повинен відповідати наведеним критеріям однозначності, чіткості і зрозумілості для сторони захисту.

Така позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 11.11.2020 року /справа № 750/9145/18/.

У зв`язку із невідповідностями вимогам КПК України, встановленим в ході підготовчого судового засідання, суд вважає за необхідне повернути прокурору обвинувальні акти в об`єднаному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 291, 314, 376, 392 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні №72023141000000009 від 05.10.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №72023141000000017 від 19.12.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72024141000000001 від 23.01.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, які об`єднані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 квітня 2024 року в одне провадження, разом із додатками повернути прокурору Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Залізничний районний суд м. Львова.

Головуючий суддя: ОСОБА_1