Рішення

від 15.10.2024 по справі 489/8159/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

15.10.2024

Справа №489/8159/21

Провадження №2/489/86/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Ставратій Я.С.,

за участю: третьої особи ОСОБА_1 , представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом яким просив: зобов`язати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області (на час розгляду справи це Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради) скасувати запис, здійснений на підставі свідоцтва за реєстровим № 262, посвідчений 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. Мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.08.2015 по справі №22ц-2039, визнано, зокрема, недійсним свідоцтво за реєстровим № 262, посвідчене 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_1 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м. Вважає, що він є повноправним власником житлового приміщення, незаконно реалізованого на прилюдних торгах ОСОБА_1 . Водночас, оскільки на даний час відомості щодо реалізації вказаного майна внесені приватним нотаріусом до Державного реєстру прав на нерухоме мано, він 07.10.2015 звернувся до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, в чому йому відмовлено. На його думку відмова державного реєстратора у задоволенні заяви не ґрунтується на Законі, порушує його право на безперешкодне користування майном, у зв`язку із чим рішення відповідача є безпідставним і необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що державна реєстрація прав на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 649,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , проведена реєстрація приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.. проте, із заявою про скасування запису у Реєстрі на вказане спірне майно, позивач звернувся до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області. Таким чином, Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, в силу ст.. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній з 16.01.2020), не є належним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2021, справу віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції, справу передано до Ленінського районного суду м. Миколаєва

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.12.2021, позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2023, залучено в якості третьої особи ОСОБА_1 та відкладено підготовчий розгляд справи.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.05.2023, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

29 листопада 2023 від представника позивача надійшли письмові уточнення та доповнення до позовної заяви, відповідно до якої просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м., номер запису про право власності: 4985668, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 11642184 від 14.03.2014 о 18:15:41.

Згідно уточнень та доповнень позовної заяви, позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м., номер запису про право власності: 4985668, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 11642184 від 14.03.2014 о 18:15:41. Зазначає, що ані позивачу, ані представнику позивача не було відомо про постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015, якою скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 11642184 від 14.03.2014, номер запису про право власності 4985668 та постанову Верховного Суду від 30.09.2021, якою постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 було скасовано, а провадження у справі закрито. Окремо, Верховний Суд зауважив, що у цій справі, попри існування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ про відмову у задоволенні заяви позивача про скасування запису про нерухоме майно, переданий позивачем на вирішення судів спір безпосередньо стосується захисту саме його майнового права щодо спірного приміщення. Окрім цього, змінилися фактичні обставини розгляду справи, так як постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015, скасована. Протоколом № 1513239 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 01.11.2013 встановлено переможця торгів ОСОБА_1 , ціна продажу 573380 грн. Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04.03.2014 встановлено, що переможцем прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки ОСОБА_1 придбано нерухоме майно нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 649,9 кв.м. 04 березня 2014 відповідачу, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу видано спірне свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та проведено спірну державну реєстрацію. Натомість, в акті про передачу майна стягувачу чітко зазначено, що він приймався саме на підставі протоколу. Єдиною правовою підставою для подальшого виникнення права власності є постанова та Акт.

Суд, вирішуючи питання щодо прийняття уточнень та доповнень позовної заяви, виходить із наступного.

Процесуальні права та обов`язки сторін визначеніст. 49 ЦПК України, тож відповідно до п. 2 ч. 2ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 49 ЦПК Українидо закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Відповідно до ч.3ст. 49 ЦПК Українидо закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності зЦПК Україниі одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13.03.2018 року в справі №916/1764/17.

Справа № 489/8159/21 (провадження № 2/489/86/24) надійшла до суду 06 листопада 2021.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021, головуючого по справі визначено суддю Рум`янцеву Н.О.

Ухвалою суду від 14.12.2021, зокрема, призначено підготовче судове засідання на 07 квітня 2022.

Після чого, підготовчі судові засідання відкладалися на 08.11.2022; 08.12.2022; 21.02.2023; 23.05.2023.

Ухвалою суду від 23.05.2023, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заяву про уточнення та доповнення позову представником позивача подано 29.11.2023, тобто, після закриття підготовчого судового засідання.

Дослідивши письмові уточнення та доповнення позову, суд вбачає, що у вказаній заяві змінено як предмет, так і підстави позову, а також сторони по справі, що суперечить положеннямст. 49 ЦПК України, та не допускається.

За викладеного, суд приходить до висновку про відмову у прийняті заяви представника позивача про уточнення позовних вимог від 29 листопада 2023 та розглядає позов в його первісній редакції.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

З Акта про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів, затвердженого начальником Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції П.М. Павлюк від 04.03.2014, вбачається, що переможцем прилюдних торгів, а саме нежитлового приміщення підвалу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 649,9 кв.м., що належало на праві власності ОСОБА_3 , став ОСОБА_1 , ціна продажу 573380 грн.

Згідно відомостей Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 25-26) приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою Оксаною Сергіївною 14.03.2014 року проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно нежитлове приміщення, підвалу, загальною площею 649,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 314182248101, за ОСОБА_1 , про що прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.03.2014 року №11642184.

Підставою для проведення вказаної державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №262, видане 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 серпня 2015 року у справі №22ц-2039 (а.с. 9-13), визнано недійсними прилюдні торги, які відбулись 01.11.2013 року, з реалізації нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 , визнано недійсним протокол філії №15 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» №1513239 від 01.11.2013 року «Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 », акт від 04.03.2014 року державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 , загальною площею 649,9 кв.м. з прилюдних торгів, ОСОБА_1 , затверджений начальником цього ж відділу 04.03.2014 року, а також свідоцтво за реєстровим №262, посвідчене 14.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_1 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м.

07 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернувся в Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області із заявою про скасування запису про нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 3141182248101.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Мостецького Дмитра Олександровича від 07.10.2015 року №25093508 у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено

Як вбачається з рішення, під час розгляду заяви державний реєстратор встановив, що органом державної реєстрації, до якого звернувся позивач, не проводилась державна реєстрація прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , а отже підстави для задоволення заяви відсутні.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2014, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, які відбулись 01.11.2013 з реалізації нежитлових приміщень підвалу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом філії № 15 ПП «Нива-В.Ш» № 1513239 «Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 " від 01.11.2013 та актом від 04.03.2014 державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки та прилюдних торгів, затвердженого начальником цього відділу від 04.03.2014. Визнано недійсним протокол філії №15 Приватного підприємства "Нива-В.Ш." №1513239 від 01.11.2013 "Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 ". Визнано недійсним акт від 04.03.2014 державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію ОСОБА_1 предмета іпотеки нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м. з прилюдних торгів. Визнано недійсним свідоцтво за реєстровим № 262, посвідчене 14.03.2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_1 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10.05.2016, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015, Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11642184 від 14.03.2014, номер запису про право власності: 4985668.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Верхового Суду від 30.09.2021, Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №814/3865/15 скасовано та закрито провадження у справі. Роз`яснити позивачу ОСОБА_3 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина 2статті 19 Конституції України).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина 2статті 55 Конституції України).

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України(частина 1статті 64 Конституції України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частини 1 та 2статті 4 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини 5статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченихЦПК Українивипадках (частина 1статті 13 ЦПК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-1V).

Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за заявою особи шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Державна реєстрація прав на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 649,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 314182248101 за ОСОБА_1 проведена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

З заявою щодо скасування запису у Реєстрі про вказане нерухоме майно позивач звернувся до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

У частині 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. А п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Однак, із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1652 ( у редакції чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пунктом 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття , зміну чи припинення речових прав відповідно до цього закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом в порядку ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній з 16.01.2020.

Також варто наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьоїстатті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття4та частина друга статті48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області (правонаступник якого є Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради) не є належним відповідачем у спорі щодо скасування його рішення про здійснення реєстраційної дії.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 5 липня 2023 року по справі №910/15792/20.

У вказаній постанові зазначено, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи).

ВП ВС звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача.

Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція ВП ВС у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Також ВП ВС наголосила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

ВП ВС вказала, коли державний реєстратор може бути відповідачем: у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків, що не пов`язано з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді.

У постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17 Верховний Суд надав правову оцінку належності відповідача у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд, зокрема, зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, оскільки Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради не є належним відповідачем за заявленими позивачем вимогами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_3 до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Третя особа: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено «08» листопада 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева