Вирок

від 08.11.2024 по справі 711/6871/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/6871/24

Номер провадження 1-кп/711/546/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310002788 від 26.08.2024, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, Черкаської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , депутатом, учасником бойових дій не являється, не є особою з інвалідністю, у лікарів нарколога, психіатра на обліку не перебуває, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Курбатов зайшов до приміщення ломбарду « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, крадіжку, впевнившись, що за його умисними протиправними діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в подальшому продовжений Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 на 90 діб, шляхом вільного доступу, зі стільниці каси зазначеного вище ломбарду, 26.08.2024, близько 10 год. 58 хв. Взяв чуже майно, а саме робочий мобільний телефон марки марки Iphone 7, model A 1778, FCC ID: НОМЕР_1 , IC: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , 128 GB у чохлі НОМЕР_4 кольору із SIM картою, який належить ПВ «ЛОМБАРД «ЧЕРКАСЬКА ПОЗИКА» (ЛАЄВСЬКИЙ І КОМПАНИЯ), вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/124-24/12286-ТВ від 28.08.2024, становила 3326 гривень, 00 копійок. У подальшому ОСОБА_4 , приховавши вказаний телефон у кишеню шортів, вийшов з приміщення ломбарду, завдавши потерпілому матеріальних збитків на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він знає, що в Україні воєнний стан. 26.08.2024 він перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов у приміщення ломбарду «Сейф», впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, викрав зі стільниці каси мобільний телефон та сховав у кишеню шортів, в які він був вдягнутий та пішов по своїх справах.

Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за вчинений злочин. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення. Потерпілому, завдані збитки повністю відшкодовані, телефон повернутий.

Представник потерпілого ПВ «ЛОМБАРД «ЧЕРКАСЬКА ПОЗИКА» (ЛАЄВСЬКИЙ І КОМПАНИЯ), ОСОБА_8 до початку судового засідання подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Завдані збитки відшкодовані, просив призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Врахувавши наведене, запитавши думку присутніх учасників кримінального провадження, які не заперечили щодо проведення судового засідання за даної явки, суд, відповідно до положень ст.325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини кримінального провадження за відсутності належно повідомленого представника потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, вислухавши думку прокурора, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинуваченого підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, даний про притягнення до адміністративної відповідальності та характеризуючи даних суду не надано, офіційно не працевлаштований, має на утриманні двох малолітніх дітей та одну неповнолітню дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, щиро розкаявся у вчиненому, завдані збитки добровільно відшкодовані.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_4 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що він визнав вину та щиро покаявся у вчиненому злочині.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, відшкодував завдані збитки, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, згідно якої - при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, у якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає наявність на утриманні обвинуваченого його двох малолітніх дітей 2021 та 2022 років народження та неповнолітньої дитини 2009 року народження.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст.65ККУкраїни про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке повністю викривають його у вчинені злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачався за вчинене, що свідчить про його щире каяття, має на утриманні двох малолітніх дітей та неповнолітню дитину, тобто має стійки родинні зв`язки, характеризуючих даних суду не надано.

Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень.

Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.

Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127цьогоКодексу,припризначенніпокарання увидівиправнихробіт,службовогообмеженнядля військовослужбовців,обмеженняволі,атакожпозбавлення волінастрокне більшеп`ятироків, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому злочині, добровільно відшкодував завдані збитки, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

В ході досудового розслідування в кримінальному провадженні згідно ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.08.2024 накладено арешт, на майно,вилучене в ході огляду за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 7, model A 1778, FCC ID: НОМЕР_1 , IC: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , 128 GB у чохлі НОМЕР_4 кольору із SIM картою, який належить ПВ «ЛОМБАРД «ЧЕРКАСЬКА ПОЗИКА» (ЛАЄВСЬКИЙ І КОМПАНИЯ).

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність зняття накладеного арешту ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.08.2024, оскільки на даний час підстави, які потягли за собою накладення арешту на майно, відсутні.

Цивільний позову встановленомузаконом порядкув даномукримінальному провадженніпредставником потерпілого не заявлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.

Керуючись ст.ст.7, 100, 124, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.08.2024, а саме на майно,вилучене в ході огляду за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 7, model A 1778, FCC ID: BCG-E3091A, IC: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , 128 GB у чохлі НОМЕР_4 кольору із SIM картою, який належить ПВ «ЛОМБАРД «ЧЕРКАСЬКА ПОЗИКА» (ЛАЄВСЬКИЙ І КОМПАНИЯ).

Речові докази по кримінальному провадженню: - копія договору про надання ломбардного кредиту № В13-0001799 від 26.08.2024; копія договору про надання ломбардного кредиту № ВП16-0000161 від 26.08.2024; оптичний носій інформації, диск «DVD-R», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах провадження протягом всього часу їх зберігання; - мобільний телефон марки Iphone 7, model A 1778, FCC ID: НОМЕР_1 , IC: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , 128 GB у чохлі НОМЕР_4 кольору із SIM картою, який передано на зберігання ПВ «ЛОМБАРД «ЧЕРКАСЬКА ПОЗИКА» під зберігальну розписку представник потерпілого, залишити у власника.

Стягнути з ОСОБА_4 вдохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у зв`язку з проведенням товарознавчої експертизи №СЕ-19/124-24/12286-ТВ від 28.08.2024 в сумі 1514 гривень 56 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1