Ухвала

від 08.11.2024 по справі 755/19586/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19586/24

Провадження №: 4-с/755/177/24

У Х В А Л А

про залишення скарги без руху

"08" листопада 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши матеріали за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва 06.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання, яка 08.11.2024 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024.

У поданій скарзі заявник просить суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність та зобов`язати уповноважених осіб ДНІПРОВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КИЄВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який було накладено згідно постанови про арешт майна №48788459 від 10/09/2015;

2) зобов`язати ДНІПРОВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ КИЄВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. КИЇВ) вилучити інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальну інформацію про державну реєстрацію обтяжень, номер запису про обтяження: 14677930 (спеціальний розділ) відомості про арешт майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який був накладений на підставі постанови про арешт майна №48788459 від 10/09/2015.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 05.11.2024 скаржник звернувся із запитом через електронну пошту до Дніпровського відділу державної виконавчої служби, в якому просив: 1) вказати на якій стадії перебуває виконавче провадження, а також чи є матеріали таких виконавчих провадження і чи не були вони знищені; 2) в разі знищення вказаних виконавчих проваджень, зняти арешти з майна скаржник в межах виконавчого провадження про арешт майна; 3) надати інформацію чи є ще відкриті виконавчі провадження відносно скаржника. Відповідь не отримали.

Вивчивши матеріали скарги, суд дійшов наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, відносин; інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За нормою ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, зі скаргою, в порядку ст. 447 ЦПК України, на дії/бездіяльність державного/приватного виконавця сторона виконавчого провадження може звернутися лише у випадку, якщо такі дії/бездіяльність допущені при виконанні судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.06.2016 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів, виконавчі написи нотаріусів.

Разом з тим, при виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За матеріалами поданої скарги не можливо встановити у межах якого виконавчого провадження подана скарга, та з виконання якого виконавчого документу таке виконавче провадження було відкрите, що в свою чергу, виключає можливість пересвідчитись в тому, що дана скарга підлягає розгляду у порядку Розділу VIІ Судовий контроль за виконанням судових рішень Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, заявнику слід уточнити підстави звернення до суду з даною скаргою, повідомити у якому саме виконавчому провадженні оскаржуються дії органу примусового виконання та з виконання якого саме виконавчого документу таке виконавче провадження було відкрите.

В силу ч. 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, про необхідність залишення скарги без руху та надання строку заявнику для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки скарга не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 175, 185, 447, 449 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання - залишити без руху.

Надати можливість заявнику виправити недоліки в строк не більше ніж п`ять днів з дня отримання заявником ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, скарга буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.

Суддя: