Ухвала

від 12.09.2024 по справі 761/31185/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31185/24

Провадження № 1-кс/761/20617/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , детектива ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора ТОВ «Альянс-Логістик» ОСОБА_6 про скасування арешту майна,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту грошових коштів ТОВ «Альянс-Логістик», що знаходяться на банківських рахунках у АТ «КIБ», звернувся директора вказаного товариства ОСОБА_6 .

На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що детективами Бюро економічної безпеки України здійснюєтьсядосудове розслідування у кримінальному провадженні № 720 230 002 100 000 25 від 05.04.2023 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, у якому ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 29.12.2023 (справа № 947/39928/23) накладений арешт на грошові кошти ТОВ «Альянс-Логістик», що знаходяться на рахунках у банківській установі.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований у зв`язку з тим, що грошові кошти на рахунках зазначеного вище підприємства, на думку сторони обвинувачення, здобуті протиправним шляхом, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримала, просила його задовольнити, зазначивши, що кримінальне провадження № 720 230 002 100 000 25 порушене на підставі акта податкової перевірки від 23.06.2023 № 46139/26-15-07-02-05-03/42933160 та повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487290702, № 00487380702, № 00487360702, що на теперішній час оскаржується в адміністративному порядку. У зв`язку з цим, представник власника майна наполягала, що грошові кошти на рахунках товариства не мають ознак речових доказів, оскільки не є матеріальними об`єктами, тобто не можуть зберігати на собі сліди будь-якого злочину.

Також, представник власника майна вважала, що подальше застосування оскаржуваного заходу забезпечення кримінального провадження спричинить зупинення діяльності підприємства, призведе до несплати податків та унеможливить виплату заробітної плати працівникам.

ПрокурорОСОБА_4 просив у задоволенні клопотання відмовити, оскільки директору ТОВ «Альянс-Логістик» ОСОБА_6 повідомлено про підозру, на теперішній час стороні захисту відкрити матеріали досудового розслідування, тому скасування арешту банківських рахунків вказаного підприємства може спричинити втрату грошових коштів, що визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

У той же час, прокурор не зміг зазначити сліди, якого саме кримінального правопорушення зберігають на собі грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Слідчий суддя, заслухавши ініціатора клопотання, заперечення прокурора, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

У силу ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності обмеження власника можливості реалізації ним права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Рішенням слідчого судді від 29.12.2023 (справа № 947/39928/23) накладений арешт, на грошові кошти ТОВ «Альянс-Логістик», що знаходяться на банківських рахунках у АТ «КIБ».

З вказаного рішення слідчого судді вбачається, що 28.12.2023 ОСОБА_6 - директор ТОВ «Альянс-Логістик», повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України. У зв`язку з цим, вважаючи грошові кошти на рахунках ТОВ «Альянс-Логістик» такими, що набуті внаслідок вчинення зазначених правопорушень, тобто протиправним шляхом, такими, що відповідають ознакам, передбаченим ст. 98 КПК.

У той же час, з долучених прокурором матеріалів вбачається, що 01.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто з нової (зміненої) підозри виключена правова ч. 3 ст. 209 КК України.

З наведеного витікає, що сторона вважала, що ОСОБА_6 непричетний до легалізації (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинних шляхом.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об`єкти, які набуті протиправним шляхом.

Зазначене свідчить, що діюча редакція оголошеної ОСОБА_6 підозри виключає віднесення грошових коштів, що перебувають на банківських рахунках ТОВ «Альянс-Логістик», до речових доказів, тобто до майна, що набуте злочинним шляхом.

Таким чином, підстави застосування 29.12.2023 оскаржуваного заходу забезпечення кримінального провадження на день розгляду ініційованого представником власника майна клопотання стороною обвинувачення не доведені,

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно з п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що безготівкові кошти не є матеріальними об`єктами, що зберігають на собі індивідуальні ознаки, отже, режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів.

З наведеного витікає, що застосування до грошових коштів, що обліковуються на рахунках, оскаржуваного заходу забезпечення кримінального провадження, не узгоджується з метою такого заходу - збереження речових доказів, адже грошові кошти, сума яких зафіксована у банківських документах, не можна використати як доказ у кримінальному провадженні.

Отже, враховуючи зміну оголошеної гр. ОСОБА_6 підозру, а також, що арештовані грошові кошти на банківських рахунках є власністю ТОВ «Альянс-Логістик», тобто не можуть містити на собі сліди вчинення інкримінованих гр. ОСОБА_6 злочинних діянь, слідчий суддя дійшов висновку, що доказового значення у цьому кримінальному провадженні такі грошові кошти мати не можуть.

Крім того, стороною обвинувачення не спростовані аргументи ініціатора клопотання, що арешт на майно ТОВ «Альянс-Логістик» накладений безпідставно, оскільки прокурором не наведені передбачені законом ознаки для віднесення безготівкових грошових коштів на банківських рахунках до речових доказів, отже, подальше застосування щодо таких коштів зазначеного заходу забезпечення не відповідає вимогам ст. 170 КПК.

Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст. 7, 9, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання директора ТОВ «Альянс-Логістик» ОСОБА_6 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2023 (справа № 947/39928/23, провадження № 1-кс/947/17383/23) у кримінальному провадженні № 720 230 002 100 000 25 від 05.04.2023 на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ 42933160) - НОМЕР_1 (українська гривня, ЄВРО, долар США), НОМЕР_2 (українська гривня), НОМЕР_3 (українська гривня), відкритих у АТ «КIБ» (МФО 322540).

Скасувати заборону розпоряджатися грошовими коштами, які знаходяться на зазначених рахунках.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1