Ухвала

від 04.11.2024 по справі 542/1793/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1793/24 Номер провадження 11-сс/814/725/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області про арешт, виявленого та вилученого під час огляду місця події від 26.09.2024 року майна, а саме:

- трактора колісного „New Holland Т8.410, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, зі свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 від 11.02.2021 року та ключем від дверцят.

Як вбачається зі змісту клопотання, підрозділом дізнання ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024172070000049 від 08.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

В клопотанні прокурора зазначено, що комісією виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності (кадастровий номер 5323455100:00:008:0035), площею 6,1839 га для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , яка запроектована під розміщення селищного кладовища, у ході якого встановлено факт самовільного використання невстановленими особами вищевказаної земельної ділянки для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва (рілля).

15.07.2024 року допитано головного спеціаліста відділу з питань регулювання земельних відносин, екології, навколишнього природного середовища виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради ОСОБА_7 , яка повідомила, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки, розташованої поряд із територією селища Нові Санжари (кадастровий номер 5323455100:00:008:0035), площею 6,1839 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, яка запроектована під розміщення селищного кладовища, невідомою особою земельна ділянка розорана та засіяна соняшником. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам та юридичним особам Новосанжарською селищною радою не приймалися.

Відповідно до розрахунку проведеного спеціалістами Держгеокадастру в Полтавській області, сума шкоди заподіяної самовільним зайняття земельної ділянки, площею 6,1839 га., становить 304466, 63 грн.

18.09.2024 року проведено огляд земельної ділянки під час якого встановлено, що урожай соняшника зібрано одним масивом, виявлено протектор транспортного засобу з якого було виготовлено гіпсовий зліпок.

25.09.2024 року поряд із земельною ділянкою (кадастровий номер 5323455100:00:008:0035) виявлено транспортний засіб - трактор колісний „New Holland Т8.410, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, із приєднаною дисковою бороною, який здійснював обробіток землі.

Постановою старшого слідчого Лубенського РВП в Полтавській області вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 від 11.02.2021 року, власником транспортного засобу є АТ „Кредобанк розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та яким фактично користується ТОВ „Агростандарт натуральний продукт.

22.09.2023 року під час огляду місця події, а саме: земельної ділянки поблизу с.Лазірки Лубенського району Полтавської області (кадастровий номер 5323683000:00:011:0065, площею 23,67 га.), яка належить на праві власності Лазірківській сільській раді, було виявленосільськогосподарську техніку,яка використовуваласядля зборута перевезенняурожаю тазерно соїв ній. Вказана земельна ділянка в оренду (суборенду) особам не передавалася.

Постановою дізнавача СД ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

З огляду на вказане, в ході досудового розслідування виникла необхідність у збереженні майна, яке є об`єктом кримінально-протиправних дій, а також може бути використано як доказ у кримінальному провадженні. Збереження майна на час проведення досудового розслідування можливе лише за умови накладення арешту на час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя вказав на відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки прокурором не доведено наявності розумних підстав вважати, що вказані матеріальні об`єкти є доказом злочину у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до витягу з ЄРДР, дізнавач, який проводив огляд та вилучення майна, не відноситься до кола процесуальних осіб, уповноважених на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадження.

При цьому, зазначив, що огляд транспортного засобу та дискової борони необхідно було провести з урахуванням положень ч.2 ст.337 КПК України, тобто за правилами обшуку.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків фактичним обставинам провадження, та постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на виявлене та вилучене під час огляду місця події майно. Вказує, що дане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є матеріальними об`єктами, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже потребують вжиття заходів щодо їх збереження.

Крім того, під час огляду дізнавач до транспортного засобу не проникав, тому застосування положень ч.2 ст.337 КПК України у даному випадку є безпідставним.

Прокурор, представник власника майна ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з`явились. Просили розгляд провадження провести за їхньої відсутності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до такого висновку.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт вилученого під час огляду місця події майна, прокурор зазначив, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив вказані обставини та дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для накладення арешту немає.

Диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення являються земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Об`єктами відносин є земля в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини опосередковуються правом власності на землю і регулюються ЗК та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом злочину є земельна ділянка як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить на праві власності іншій особі (фізичній чи юридичній), яка володіє нею на інших законних підставах (наприклад, на підставі договору оренди). Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огорожуванні ділянки, знищенні і встановленні „своїх межових знаків, у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт, завезення і розміщення будівельних матеріалів тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як „власник чи „законний користувач і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

Обставин, які б підтверджували, що вилучена під час огляду місця події сільськогосподарська техніка, а саме трактор коліснийзі свідоцтвомпро реєстраціюмашини таключем віддверцят, містить на собі сліди кримінального правопорушення, немає.

Доказове значення цієї техніки для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. Прокурор належним чином не мотивував мету зберігання трактора, свідоцтва про реєстрацію та ключа в якості речових доказів.

Крім того, даних про те, що працівники АТ „Кредобанк, яке являється власником техніки, чи ТОВ „Агростандарт натуральний продукт, яке є фактичним володільцем майна, вчиняли протиправні дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки, матеріали провадження також не містять.

При цьому, у даному кримінальному провадженні жодній особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, оголошено не було.

Клопотання про накладення арешту на майно прокурор мотивував необхідністю забезпечення збереження речових доказів. Разом з тим, вказане майно не являється безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, що розслідується, та не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначив, що вилучене під час огляду місця події майно було у встановленому законом порядку досліджено та оглянуто, однак даних, які б свідчили про його відношення до даного кримінального провадження, виявлено не було. Як і не було доведено, що арешт колісного трактора зі свідоцтвом про реєстрацію та ключем в даному випадку забезпечить дане кримінального провадження.

Таким чином слідчий суддя, враховуючи вимоги ст.ст. 171, 173 КПК України, вірно оцінив відсутність підстав для накладення арешту, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власників майна та третіх осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено законних підстав для накладення арешту, а тому ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування немає.

Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Новосанжарського відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2024 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4