Ухвала

від 07.11.2024 по справі 554/12433/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/12433/23 Номер провадження 11-кп/814/1885/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого - ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023170420000419 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_9 та захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2024 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Лисичанськ, Сєвєродонецького району, Луганської області, українку, громадянку України, із середньою спеціальною освітою, не заміжню, маючу на утриманні малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , судиму,

03.06.2024 Запорізьким апеляційним судом за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;

10.06.2024 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі,

засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_9 призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2024, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, і остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу, арешту майна та речових доказів.

За вирокомсуду ОСОБА_9 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Епізод 1 09.02.2023 о 13.13 год ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах у приміщенні квартири АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_11 , в період воєнного стану, умисно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 300 грн., надала потерпілій ОСОБА_11 купюру номіналом 1000 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 700 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_11 , таємно, скориставшись тим, що потерпіла перебувала на кухні квартири, викрала грошові кошти з шухляди шафи у сумі 13500 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинила ОСОБА_11 майнової шкоди на суму 13500 гривень.

Епізод 230.03.2023 о 15.00 год. ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах у приміщенні квартири АДРЕСА_4 за місцем проживання ОСОБА_12 в період воєнного стану, повторно, умисно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 300 грн., надала потерпілому ОСОБА_12 купюру номіналом 1000 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 700 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_12 , таємно, скориставшись тим, що потерпілий перебував у кімнаті квартири, викрала грошові кошти із сумки потерпілого у сумі 2600 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинила ОСОБА_12 майнової шкоди на суму 2600 гривень.

Епізод 3 01.04.2023 о 11.50 год ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах за місцем проживання ОСОБА_13 у приміщенні квартири АДРЕСА_5 , в період воєнного стану, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 300 грн., надала потерпілій ОСОБА_13 купюру номіналом 1000 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 700 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_13 , таємно, скориставшись тим, що потерпіла перебувала на кухні квартири, викрала грошові кошти з відчиненої шухляди шафи, яка стояла у спальній кімнати квартири, у сумі 1700 грн. та грошові кошти, які лежали на шафі у прихожій квартири у сумі 400 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинила ОСОБА_13 , майнової шкоди на суму 2100 гривень.

Епізод 4 08.04.2023 о 15.00 год ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах за місцем проживання ОСОБА_7 , у приміщенні квартири АДРЕСА_6 , в період воєнного стану, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 300 грн., надала потерпілому ОСОБА_7 купюру номіналом 1000 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 700 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_7 , діючи таємно, скориставшись тим, що потерпіла перебувала на кухні квартири, викрала грошові кошти у сумі 75743 гривень. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинила ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 75743 гривень.

Епізод 5 01.05.2023 о 1020 год ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах за місцем проживання ОСОБА_14 , у приміщенні квартири АДРЕСА_7 , в період воєнного стану, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 300 грн., надала купюру номіналом 1000 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 700 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_14 , таємно, скориставшись тим, що потерпілий перебував на кухні квартири, викрала грошові кошти у сумі 11000 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла чим спричинила ОСОБА_14 майнової шкоди на суму 11000 гривень.

Епізод 6 31.05.2023 о 11.40 год ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах за місцем проживання ОСОБА_15 , у приміщенні квартири АДРЕСА_8 , в період воєнного стану, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 300 грн., надала купюру номіналом 1000 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 700 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_15 , таємно, скориставшись тим, що потерпілий перебував на кухні квартири, викрала грошові кошти з сумки потерпілого у сумі 14000 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинила ОСОБА_15 ,майнової шкоди на суму 14000 гривень.

Епізод 7 31.05.2023 о 13.30 год ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах за місцем проживання ОСОБА_16 у приміщенні квартири АДРЕСА_9 , в період воєнного стану, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 100 грн., надала потерпілому ОСОБА_16 купюру номіналом 200 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 100 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_16 , таємно, скориставшись тим, що потерпілий перебував на кухні квартири, викрала грошові кошти з сумки потерпілого у сумі 70000 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинила ОСОБА_16 , майнової шкоди на суму 70000 гривень.

Епізод 8 17.06.2023 о 11.00 год ОСОБА_9 , перебуваючи на законних підставах у приміщенні квартири АДРЕСА_10 , в період воєнного стану, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, під приводом надання соціальної допомоги пенсіонерам, які досягли 80-ти літнього віку, у розмірі 300 грн., надала потерпілому ОСОБА_17 купюру номіналом 1000 грн., з подальшим отриманням решти грошових коштів у сумі 700 грн. Після цього, виявивши місце зберігання грошових коштів ОСОБА_17 , таємно, скориставшись тим, що потерпілий перебував на кухні квартири, викрала шкіряний гаманець коричневого кольору, який був залишений на ліжку спальної кімнати потерпілого, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 37000 грн., купюрами номіналом по 500 грн. та 1000 грн. З місця вчинення кримінального правопорушення зникла, чим спричинила ОСОБА_17 майнової шкоди на суму 37000 гривень.

На вирок суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду змінити, пом`якшити ОСОБА_9 покарання та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд недостатньо врахував визнання обвинуваченою вини у вчиненні кримінальних правопорушень, те, що вона сприяла розкриттю злочинів та швидкому судовому розгляду, у зв`язку з чим справа була розглянута в порядку ч.3 ст. 349 КПК України. Частково відшкодувала завдану потерпілим шкоду і потерпілі не заявляли позовів до неї.

Вважає, що суд дійшов неправильного висновку, що неповнолітня дитина з обвинуваченою не проживає. Вона є матір`ю ОСОБА_10 та батьківських прав не позбавлялася, та дитина перебувала на її утриманні. За місцем проживання обвинувачена характеризується позитивно, є внутрішньо перемішеною особою, її житло залишилося на окупованій території. Крім цього ОСОБА_9 отримувала лікування у зв`язку з пораненням касетними боєприпасами.

Зазначає, що на час ухвалення рішення ОСОБА_9 була не судимою особою та суд помилково зазначає про наявність у неї судимостей.

Тобто вважає, що призначене покарання є занадто суворим та ОСОБА_9 може бути визначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачена просить вирок суду змінити та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд неповно врахував її особу, те що вона є тимчасово переміщеною особою, виїхала з малолітньою дитиною, яка з нею проживала постійно та перебувала на її утриманні. Вказані крадіжки вона вчинила через складне матеріальне становище, так як усе її майно залишилося на тимчасово окупованій території. У вчиненому щиро розкаялася, вжила заходів для відшкодування завданої шкоди, позитивно характеризується, перебуває на обліку лікарів у зв`язку із захворюванням, потребує постійного лікування та медичного обстеження.

Вказує, що суд безпідставно вказав про те, що вона не працювала, так як на час вчинення кримінальних правопорушень малолітній дитині не було 3-х років, тому вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Перед потерпілими вона вибачилася, вони не мають до неї претензій та позовів не заявляли.

Тому вважає, що їй може бути призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Крім цього обвинувачена звернулася до суду із заявою, у якій просила закрити щодо неї провадження у зв`язку з декриміналізацією злочинів по епізодам щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Заслухавши доповідача, обвинувачену та захисника в підтримку апеляційних скарг та клопотання про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КК України, прокурора та потерпілого, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченої за пред`явленим обвинуваченням за результатом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 учасниками провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряються.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації її дій.

Тому суд першої інстанцій дотримався вимог статей 10, 22 КПК України та врахував практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, не виявлено.

Разом з цим, на день апеляційного розгляду набули чинності зміни до законодавства України, що вплинули на розмір матеріальної шкоди, за заподіяння якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку.

Відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX) внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення (до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок про застосування норми права: «Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».

Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

ОСОБА_9 визнано винуватою і засуджено, у тому числі за вчинення крадіжки 30.03.2023 у потерпілого ОСОБА_12 грошових коштів на суму 2600 грн та 01.04.2023 у потерпілої ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 2100 грн.

Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 гривні, а 50 відсотків від його розміру дорівнювали 1342 гривні.

Відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України на момент вчинення ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 2684 гривні (1342х2 = 2684).

Отже, вартість викраденого ОСОБА_9 майна 30.03.2024 у ОСОБА_12 та 01.04.2023 у ОСОБА_13 є меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність.

Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

З огляду на вказане, оскільки Законом України № 3886-ІХ збільшилася сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України та проти такого закриття не заперечували учасники провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

За таких обставин у порядку ст. 404 ч. 2 КПК України вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 підлягають зміні, шляхом виключення з їх мотивувальної частини посилання на вчинення ОСОБА_9 викрадення 30.03.2023 у потерпілого ОСОБА_12 грошових коштів на суму 2600 грн та 01.04.2023 у потерпілої ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 2100 грн, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Виключення з обвинувачення зазначених епізодів таємного викрадення майна ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 185 КК України і не змінює її.

Підстав для пом`якшення, призначеного ОСОБА_9 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, та остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КПК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначеного шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч. 4 ст. 185 КК України, більш суворим, призначеним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2024, у зв`язку із виключенням епізодів таємного викрадення майна у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 колегія суддів не вбачає.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до положень ст.12 КК України, особу обвинуваченої, кількість вчинених епізодів та розмір викраденого майна, яка для більшості з потерпілих є значною, те, що обвинувачена перебуваючи під заставою продовжила вчиняти аналогічні злочини, за що була засуджена Ленінським районним судом м. Запоріжжя та Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, які на момент ухвалення вироку набрали законної сили, наявність обставин, які пом`якшують покарання: сприяння розслідуванню та швидкому судовому розгляду, наявність обставини, яка обтяжує покарання вчинення кримінальних правопорушень щодо осіб похилого віку. Також судом враховано часткове відшкодування завданої потерпілим шкоди.

Проте вказаних обставин є недостатньо для застосування положень ст. 69 КК України, про що правильно вказав суд першої інстанції.

Колегія суддів також враховує наявність у обвинуваченої дитини, разом з цим будь-яких доказів про утримання вказаної дитини стороною захисту суду не надано та сама обвинувачена суду вказала, що дитина з нею не проживала на час вчинення кримінальних правопорушень. Більше того стороною захисту не надані докази, що ОСОБА_9 на час вчинення кримінальних правопорушень, окрім здобутого злочинним шляхом майна, будь-де працювала та мала можливість утримувати дитину.

Звернув увагу суд і на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою з окупованої території та стан її здоров`я, але цих обставин також недостатньо для призначення обвинуваченій більш м`якого покарання.

Тобто судом першої інстанції не встановлені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Не вбачає таких обставин і колегія суддів апеляційного суду.

З огляду на вказане, доводи апеляційних скарг обвинуваченої та захисника про наявність достатніх підстав для призначення показання із застосуванням ст.69 КК України є безпідставними.

Покарання, призначене ОСОБА_9 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, та відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

З огляду на викладене вище апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні з виключенням з мотивувальної частини посилання на вчинення ОСОБА_9 правопорушень за епізодами 2 та 3.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_9 та захисника адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_9 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 03 липня 2024 року посилання на вчинення ОСОБА_9 таємного викрадення майна 30.03.2023 у потерпілого ОСОБА_12 та 01.04.2023 у потерпілої ОСОБА_13 за ч.4 ст. 185 КК України за епізодами 2 та 3.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4