Постанова

від 08.11.2024 по справі 705/6857/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/382/24 Справа № 705/6857/23 Категорія: : ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2024 року, якою -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 10.12.2023 року, о 18 год. 55 хв., в м. Умань по вул. Комарова, 96, керував автомобілем ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу Алкотест 6810 Драгер, який показав 0,41% проміле, при допустимій нормі 0,20%, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2024 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень та одного року позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

1. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2024р.

2. Постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2024р. - скасувати;

3. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1. ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає до скасування.

Вказує, що копію постанови суду від 19.02.2024 року він не отримував.

Судом першої інстанції не було виконано обов`язку щодо забезпечення ОСОБА_1 реального доступу до правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а при відсутності доказів його вини, оскаржена постанова не є законною.

Протокол взагалі не містить жодної інформації про те, які саме Правила дорожнього руху були порушені водієм автомобіля ВАЗ 2105 776-28 КХ, оскільки о 18:55 автомобіль взагалі не рухався, а знаходився на стоянці біля магазину за адресою вул. Комарова, 9.

Наданий суду Акт огляду не містить ні відомостей про серію/номер протоколу, до якого він мав бути доданим, ні дати та часу його складення.

Таким чином, суд першої інстанції послався на доказ, який був долучений до матеріалів справи незаконним шляхом, що є істотним порушенням норм процесуального права та окремою і достатньою підставою для скасування судового рішення, тому що це вплинуло на визнання особи винуватою в вчиненні адмінправопорушення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 19.02.2024 року, оскільки про існування вищевказаного рішення йому стало відомо після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Суддя районного суду вірно встановив фактичні обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 , 10.12.2023 року, о 18 год. 55 хв., в м. Умань по вул. Комарова, 96, керував автомобілем ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу Алкотест 6810 Драгер, який показав 0,41% проміле, при допустимій нормі 0,20%, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 339891 від 10.12.2023 року, де зазначено, що ОСОБА_1 , 10.12.2023 року, о 18 год. 55 хв., в м. Умань по вул. Комарова, 96, керував автомобілем ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу Алкотест 6810 Драгер, який показав 0,41% проміле, при допустимій нормі 0,20%, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.(а.с.1);

- даними роздруківки приладу «Драгер» від 10.12.2023 року щодо гр. ОСОБА_1 , результат тесту 0,41% проміле.(а.с.2);

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, щодо гр. ОСОБА_1 , який мав запах алкоголю з порожнини рота, та пройшов освідування за допомогою Алкотест 6810 Драгер, який показав 0,41% проміле.(а.с.3);

- даними відеозапису від 10.12.2023 року, щодо ОСОБА_1 , з якого вбачаються обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.(а.с.4).

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Невизнання ОСОБА_1 , своєї вини розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_1 , автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з невідповідністю висновків судді фактичним обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права., є необґрунтованим та спростовуються даними відеозапису.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 339891 від 10.12.2023 року, даними роздруківки приладу «Драгер» від 10.12.2023 року щодо гр. ОСОБА_1 , результат тесту 0,41% проміле, даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, щодо гр. ОСОБА_1 , даними відеозапису від 10.12.2023 року, щодо ОСОБА_1 , з якого вбачаються обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З відеозапису наявного в матеріалах справи вбачається, що 10.12.2023 року о 18 год.49 хв. на вуличну камеру відеоспостереження зафіксовано рух автомобіля ВАЗ, який паркується на парковці біля магазину навпроти. Одразу після паркування до вищевказаного транспортного засобу під`їхали працівники поліції. Під час спілкуванні з водієм, ним виявився ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Водієві було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», на що останній погодився. Результат тесту показав 0,41% проміле.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а знаходився на паркувальному майданчику, є необґрунтованим та спростовуються даними вуличної камери відеоспостереження.

З даного відео вбачається, що транспортний засіб ВАЗ рухається по вулиці, після чого зупиняється на паркувальному майданчику, з водійської дверці виходить ОСОБА_1 , а потім відразу під`їжджають працівники поліції.

Крім того, з відеозапису вбачається, що пасажирка, яка була поруч з ОСОБА_1 вказала, що він випив пива, а ОСОБА_1 це підтвердив. На водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відео наявне в матеріалах справи є допустимим та належним доказом.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі та не взяв до уваги заяву про відкладення справи, є також необгрунтованим.

Так, вивчаючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що 16.02.2024 року ОСОБА_1 дійсно направляв на електронну адресу Уманського міськрайонного суду Черкаської області заяву про відкладення розгляду справи, але заява надійшла до суду після розгляду справи, а саме 22.02.2024 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена дослідженими під час судового розгляду справи доказами.

Доводи апелянта про можливість не застосовувати до правопорушника ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, є необґрунтованими.

Так, згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, даний Закон передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортними засобами, а посилання апелянта на застосування аналогії закону, а саме вимог ст.. 69 КК України, є безпідставним.

При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді від 19.02.2024 року, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2024 року.

Постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок