Рішення

від 08.11.2024 по справі 731/383/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/383/24

Провадження №2/731/154/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

08 листопада 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Тарасенко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісудових засідань№1Варвинського районногосуду Чернігівськоїобласті цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2024 року Виконавчий комітет Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, як орган опіки та піклування, звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області з вказаним позовом, заявивши наступні вимоги:

- позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитини повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач по справі ОСОБА_3 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини до Державного реєстру актів цивільного стану громадян були внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Крім того, у відповідача наявна ще одна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нині ОСОБА_3 проживає за зареєстрованою адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , із своїм співмешканцем ОСОБА_6 . Хоча адреса реєстрації дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і значиться за адресою місця реєстрації відповідача, проте фактично діти проживають на території Варвинської територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_2 , у сім`ї вітчима ОСОБА_7 .

Після розлучення ОСОБА_7 з ОСОБА_3 , що мало місце 31 жовтня 2022 року, остання залишила дітей, з ними не спілкується, участі у їх вихованні не бере, матеріально не забезпечує. Будь-які заходи щодо можливості поліпшення відношення відповідача до дітей не дали позитивного результату, оскільки ОСОБА_3 продовжує ухилятися від виконання передбачених законодавством обов`язків, передбачених ст.150СК України, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

У зв`язку з цим, на переконання позивача, вказані обставини є прямими підставами, у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для застосування до відповідача крайнього засобу відповідальності, у виді позбавлення останньої батьківських прав, як матері, яка ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання її дитини. Також, зважаючи на необхідність у матеріальному забезпеченні дитини та відсутності бажання відповідача фінансово підтримувати доньку є потреба у примусовому стягненні аліментів.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 липня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено до підготовчого судового засідання на 10 вересня 2024 року.

10 вересня 2024 року зазначеній цивільній справі підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду на 09 жовтня 2024 року, яке в подальшому, з підстав необхідності виклику свідків, було відкладене на 08 листопада 2024 року.

Представник позивача Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області Біляєва Я.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на позбавленні ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягненні аліментів на утримання дитини, надавши обґрунтування аналогічні змісту позову.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштовим зв`язком відповідної судової повістки за адресою її зареєстрованого місця проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву на позовну заяву чи інших заяв з процесуальних питань від відповідача не надійшло.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала заявлені позивачем вимоги та вказала на доцільність ОСОБА_8 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обумовлено її свідомим нехтуванням покладених на неї обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України проводить заочний розгляд справи.

З`ясувавши позиціїучасників та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2009 року (а.с. 8), відповідач по справі ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мале Старосілля Смілянського району Черкаської області, актовий запис про народження №2, який внесений до Книги реєстрації народження ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дитини значиться ОСОБА_9 .

Аналогічна інформація міститься у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00042242855 від 10 листопада 2023 року (а.с. 9-11), з якого також вбачається, що підставою для запису відомостей про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_9 була заява матері від 26 січня 2009 року №1. У зв`язку з цим, державна реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Згідно з копією довідки №213, виданої 15 квітня 2024 року Журавським старостинським округом Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_3 у період з весни 2018 року по липень 2021 року, проживала за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час на території старостинського округу не зареєстрована та не проживає (а.с. 12).

Як вбачається з витягу №317/02-19 про зареєстрованих у житловому приміщенні, виданого спеціалістом відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради, ОСОБА_3 , значилася зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 16). Аналогічна інформація також узгоджується з копіями витягів з реєстру територіальної громади (а.с. 17, 18).

Суд зважає, що факт тимчасового проживання ОСОБА_3 саме на території Журавського старостинського округу Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області було обумовлено перебуванням її у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , від якого вони мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, у подальшому вказаний шлюб було розірвано, на підставі рішення Варвинського районного суду Чернігівської області, ухваленого 31 жовтня 2020 року у межах справи №731/176/22 (а.с. 29). Вказане рішення суду не оскаржувалося та 31 жовтня 2022 року набрало законної сили.

Після чого, як стверджує позивач та узгоджується з матеріалами справи остання залишила дітей проживати з колишнім чоловіком ОСОБА_7 , та переїхала на постійне місце проживання за місцем своєї реєстрації, що звісно ставить під сумнів можливість належного виконання нею своїх батьківських обов`язків щодо дітей.

Відповідно до характеристики №212, виданої 15 квітня 2024 року Журавським старостинським округом Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (а.с. 20), ОСОБА_3 з весни 2018 року по липень 2021 року, проживала в АДРЕСА_2 , в родині чоловіка ОСОБА_7 , разом зі своєю донькою ОСОБА_4 та спільною донькою ОСОБА_5 . З 2018 року по даний час, родина ОСОБА_3 перебувала та перебуває на обліку у Центрі соціальних служб сім`ї, дітей та молоді, як сім`я, яка потрапила в складні життєві обставини. З липня 2021 року ОСОБА_3 не приймає участі у матеріальному забезпеченні та вихованні своїх дітей, не цікавиться їх життям та здоров`ям. З ОСОБА_7 , на даний час ОСОБА_3 розлучена, згідно з рішенням Варвинського районного суду від 31 жовтня 2022 року. На даний час на території Журавського старостинського округу не зареєстрована та не проживає.

Як вбачається з копії довідки №01-42/46, складеної 02 квітня 2024 року директором ЗЗСО, ОСОБА_4 навчається у 9 класі Журавського ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. Г.Ф. Вороного (а.с. 13).

Відповідно до копії характеристики №01-42/46, виданої 01 квітня 2024 року директором Журавського ЗЗСО І-ІІІ ст. ім. Г.Ф. Вороного (а.с. 28), ОСОБА_4 виховується у неповній сім`ї. Проживає з вітчимом, який приділяє належну увагу вихованню дівчини. Мати дитини ОСОБА_3 не проживає з дитиною з 2021 року. Ніяких інтересів щодо шкільного життя та навчання дитини не проявляє. Жодного разу не була на батьківських зборах, не телефонувала класному керівнику чи дирекції закладу освіти. Зі слів дитини, мати з нею не спілкується.

У зв`язку з цим, суд аналізуючи позицію позивача та матеріали цивільної справи констатує факт окремого проживання відповідача від доньки ОСОБА_4 , уникнення від виховання та участі у життя дитини.

Поза цим, згідно з повідомленням сільського голови Балаклійської сільської ради №520/02-20 від 17 квітня 2024 року (а.с. 15), за результатами виїзду офіцеру громади за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_3 та її співмешканець ОСОБА_6 за вказаною адресою проживають віднедавна. Будинок погребує капітального ремонту та значних вкладень, так як тривалий час в будинку ніхто не проживав (акт обстеження умов проживання додається). ОСОБА_3 планує повернути своїх обох дітей до неї на виховання, але після завершення ремонту будинку, термін завершення ремонтних робіт вона не знає, так як бракує коштів на його облаштування та ремонт, повністю відсутня побутова техніка та речі необхідні для проживання дітей, кімната для дітей не облаштована. Станом на 16.04.2024 рік будинок не придатний для проживання малолітніх дітей. ОСОБА_3 не працевлаштована, заробітку не має, з її слів то вона планує знайти якусь роботу. 3 ОСОБА_3 проведено бесіду щодо усвідомленого батьківства та роз`яснено про відповідальність за неналежне виконання нею батьківських обов`язків.

Згідно з Актом обстеження умов проживання житлового приміщення від 16 квітня 2024 року (а.с.19), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , будинок мітить дві кімнати, де розміщено ванну кімнату, підведено воду, опалення пічне. Приміщення потребує капітального ремонту, стіни мають великі тріщини, потребується заміна вікон, ремонт стелі, підлоги. Станом на 16 квітня 2024 року будинок не придатний для проживання малолітніх дітей. ОСОБА_3 та її співмешканець ОСОБА_6 ніде не працюють, лише мають тимчасові заробітки. В ході розмови ОСОБА_3 повідомила, що вона планує повернути дітей до себе на виховання. Проте коли це відбудеться не зазначила, оскільки це обумовлено необхідністю проведення ремонту будинку, коштів на який у неї немає.

Суд бере до уваги, що будь-яких відомостей щодо перебування на праві власності відповідача нерухомого майна чи договорів щодо відповідного користування, останньою суду не надавалося. Аналогічно в матеріалах справи відсутні відомості щодо місця роботи останньої та отримання нею відповідного доходу.

Свідок ОСОБА_10 , староста с.Журавка, в судовому засіданні повідомив, що відповідач ОСОБА_3 2-3 роки тому залишила своїх неповнолітніх дітей, змінила місце прождивання та в подальшому ними не опікувалась. Дітей утримує ОСОБА_7 .

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інших заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Суд зважає, що підстави для позбавлення батьківських прав особи, визначені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, позивач в обґрунтування позову посилається на п. 2 ч. 1 ст. 164 ЦК України, зміст якої визначає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Таким чином, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На думку суду, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року, де, зокрема, положенням абзацу 2 п. 16 визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Таким чином суд констатує безумовне право батьків на виховання дітей, однак вважає, що у даному випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дітей, які мають першочергове значення при вирішенні справи.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд бере до уваги, що висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області №82 від 13 червня 2024 року (а.с. 27), як органом опіки та піклування, вирішено за доцільне позбавити батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 . В обґрунтування вказаної позиції зазначено, що ОСОБА_3 спільно з донькою ОСОБА_11 не проживає, не відвідує її, вихованням та утриманням дитини не займається і не бажає займатися, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її здоров`ям, не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки, не забезпечує збалансоване харчування та медичний догляд, лікування дитини. ОСОБА_3 не цікавиться успіхами дитини у навчальному закладі, не відвідує батьківські збори, не проявляє інтересу до успіхів і невдач дитини та зовсім не приділяє уваги вихованню доньки, тим самим злісно уникає виконанню батьківських обов`язків. Вказані обставини, свідчать про свідоме нехтування матір`ю своїх обов`язків, ухилення від виконання батьківських обов`язків по догляду та утриманню дитини.

Неповнолітня ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила доводи позовної заяви, вказала, що мати залишила їх, не надавала матеріальної допомоги, не цікавилась їх життям, за останні два роки приїздила провідати лише один раз та навіть не телефонує до неї.

За таких підстав, суд приходить до переконання, що наявними в матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено, що відповідач по відношенню до доньки ОСОБА_11 не проявляє батьківської турботи, однією сім`єю з дитиною не проживає та відповідно тривалий період часу не бере участі у її вихованні не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, а також не спілкуються з дитиною у необхідному для нього нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. На думку суду, відповідач виконувати батьківські обов`язки по вихованню дитини не бажає, що свідчить про вину у діях відповідача та неможливість покращити її поведінку по відношенню до малолітньої дитини.

Вказана позиція узгоджується з змістом постанови Верховного Суду №520/8264/19 від 26 квітня 2022 року.

При цьому,суд бередо уваги,що будь-яких доказів щодо безпідставності позовних вимог та доказів своєї участі у вихованні дитини відповідач суду не надала.

У зв`язку з цим, оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідачки та її свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_11 .

Крім того, суд звертає увагу, що на підставі ст. 180 СК України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а ч. 2 ст. 166 СК України передбачає, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини, відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , є особою працездатного віку. Відомостей про незадовільний стан її здоров`я останньою суду не надано. Відповідачем не наведено доказів на підтвердження того, що у неї, окрім іншої доньки ОСОБА_13 , є особи, які перебувають на її утриманні.

Аналогічним чином у матеріалах справи відсутні відомості про наявність у відповідачки на праві власності, володіння та/або користування майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Таким чином,проаналізувавши всіобставини справиу їхсукупності тавзаємозв`язку,враховуючи станздоров`я дитини,оскільки відомостіпро наявністьу неїінвалідності чихронічних захворюваньвідсутні,беручи доуваги обов`язокбатьків щодоутримання дітейдо досягненняними повноліття, суд приходить до висновку щодо необхідності стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, розмір якого буде достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку та належного утримання до досягнення нею повноліття.

Крім того, суд звертає увагу, що стягнення аліментів в даному випадку виконується у частці від заробітку/доходу платника. Вказаний вид стягнення автоматично регулює розмір стягнень, у відповідності до рівня доходу платника, і одночасно обмежує мінімальний розмір платежів, гарантований законом на рівні не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У зв`язку з цим, оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідача та свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_11 та стягнення на її утримання аліментів.

У зв`язку з цим, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 2422, 40 грн, як за дві вимоги немайнового характеру, оскільки позивач на підставі п. 14 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» були звільнені від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 263, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району (юридична адреса: вул. Шевченка, б. 38, с-ще Варва Прилуцького району Чернігівської області, 17600; код ЄДРПОУ: 41510040), як органу опіки та піклування, до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (юридична адреса: вул. Шевченка, 38, с-ще Варва Прилуцького району Чернігівської області, 17600; код ЄДРПОУ: 42659686) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,ІПН НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після набрання рішенням законної сили передати на опікування органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти перераховувати на особистий рахунок дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , відкритий у відділенні Державного ощадного банку України № НОМЕР_4 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко