Ухвала

від 18.09.2024 по справі 522/7191/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1298/24

Справа № 522/7191/23 1-кс/522/4468/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

18.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадженняза апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 09.08.2024 року, в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2024року, стосовно ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1КК України,

встановив:

Слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження№22023160000000109від 17.03.2024року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.3 ст.110-2, ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.161, ч.1 ст.436-2, ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням установлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.

Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 року «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 року за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України постановлено введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Російською Федерацією 21.03.2014 року в порушення міжнародних договорів, окуповано Автономну Республіку Крим, що затверджено федеральним конституційним законом РФ "Про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворені в складі Російської Федерації нових суб`єкті Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя».

Із цього приводу ухвалено низку актів міжнародних інституцій, зокрема: Резолюції ГА ООН від 27 березня 2014 року про територіальну цілісність України та від 19 грудня 2016 про стан прав людини в АР Крим і Севастополі, постанову Парламентської асамблеї Ради Європи «Про недавні події в Україні» від 9 квітня 2014 року, резолюцію Європейського парламенту від 17 квітня 2014 року щодо російського тиску на країни Східного партнерства, постанову Парламентської асамблеї ОБСЄ «Про продовження чітких, важких і хибних порушень зобов`язань ОБСЄ та міжнародних норм з боку Російської Федерації» від 8 липня 2015 року, резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи «Про гуманітарний стан українських біженців та переміщених осіб» (2015), доповідь Міжнародного кримінального суду від 14 листопада 2016 року. У зазначених документах послідовно підтверджено суверенітет і територіальну цілісність України, а також вказано, що референдум щодо статусу Криму не був санкціонований Україною, а отже, його результати не мають юридичної сили; закликано всі держави не визнавати будь-яких змін щодо статусу АР Крим і Севастополя; засуджено тимчасову окупацію території України і підтверджено невизнання анексії Криму; РФ визнано державою-окупантом, анексію українського півострова протиправною згідно з міжнародним правом, статус Криму територія під російською окупацією, ситуацію на території Криму та Севастополя міжнародним збройним конфліктом між РФ та Україною, твердження РФ про право використовувати всі засоби для захисту російських меншин у третіх країнах таким, що не відповідає міжнародному праву і суперечить основоположним принципам міжнародної поведінки у 21 столітті. Засуджено й одностороннє та невиправдане порушення РФ суверенітету і територіальної цілісності України, а також відмову РФ поважати Гельсінські принципи суверенітету, цілісності, непорушності всесвітньо визнаних кордонів і заборони застосування та загрози застосування сили відносно держав-учасниць ОБСЄ.

Також встановлено, що громадянин України ОСОБА_8 , перебуваючи з 2015 року на посаді директора ТОВ «НЕРУМ» відповідно до діючого статуту підприємства та маючи право діяти без довіреності від імені юридичної особи, розуміючи факт окупації Автономної Республіки Крим збройними силами РФ, розуміючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, переслідуючи мету сприяння представникам збройних формувань РФ та представникам незаконних збройних формувань, у період лютого 2022 року по січень 2023 року провадив господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором Російською Федерацією, її незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території у Автономній Республіці Крим, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора у м. Алушта та м. Феодосія.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРУМ» (код ЄДРПОУ 32428553, юридична адреса: АДРЕСА_1 ), ціллю якого згідно статуту є одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками на основі здійснення господарської, виробничої, комерційної, наукової, посередницької, інвестиційної та іншої діяльності в порядку та у відповідності з чинним законодавством, здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, має право створювати на договірних засадах об`єднання, господарські товариства і приймати участь у їх діяльності. Органами Товариства є: Загальні збори учасників, а також виконавчий орган Директор.

Згідно Статуту ТОВ «НЕРУМ», директор зокрема має право: здійснювати оперативне управління діяльністю Товариства; без довіреності представляти інтереси Товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної Статутом; представляти інтереси Товариства в будь-яких установах, організаціях, підприємствах, державних органах як на території України, так і за її межами; розпоряджатися рухомим та нерухомим майном, коштами Товариства у межах своєї компетенції; укладати будь-які господарські угоди, в тому числі купівлі-продажу, дарування, міни, поставки, найму, підряду, перевезення, страхування, позики, доручення, комісії, зберігання, спільної діяльності, лізингу, кредитування, застави, будь-які інші договори, угоди, трудові угоди, контракти в порядку відповідно до Статуту та норм чинного законодавства України; підписувати усі документи Товариства та інші. Також Статутом передбачено, що Директор є посадовою особою Товариства і несе персональну відповідальність в межах своїх повноважень. Всі документи грошового, фінансового, майнового характеру, звіти та баланси Товариства підписуються Директором.

Види економічної діяльності ТОВ «НЕРУМ»: організування інших видів відпочинку та розваг; оптова торгівля живими тваринами; інша діяльність у сфері охорони здоров`я; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ «НЕРУМ» затвердженим протоколом №03/04/15-1 від 03.04.2015 року, на посаду директора ТОВ «НЕРУМ» з посади виконуючого обов`язків директора шляхом переведення призначено громадянина України ОСОБА_8 .

Зокрема встановлено, що ТОВ «НЕРУМ» є засновником ООО «Дельфинарий Немо».

23.06.2014 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Російської Федерації зроблено запис про створення юридичної особи - ООО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з присвоєнням реєстраційного номеру НОМЕР_1 . Вказаний запис зроблено через Інспекцію Федеральної податкової служби Росії по Ленінському району м. Севастополя.

Метою створення ООО «Дельфинарий Немо» згідно Статуту є отримання прибутку та забезпечення суспільних потреб у продукції, роботах чи послугах, об`єднання економічних, інтелектуальних та фінансових можливостей та ресурсів Учасників для ведення господарської та іншої діяльності. Основним видом діяльності є: інша видовищно-розважальна діяльність.

Рішенням від 16.10.2015 року єдиного учасника ООО «Дельфинарий Немо» - ТОВ «НЕРУМ» в особі директора ОСОБА_8 призначено себе ж на посаду генерального директора ООО « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що 28.10.2015 року внесені відповідні зміни у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Російської Федерації.

Відповідно до статуту ООО «Дельфинарий Немо» органами управління товариства є загальні збори засновників та одноосібний виконавчий орган товариства генеральний директор. До компетенції генерального директора відносяться всі питання керівництва діяльністю товариства, в тому числі:

-представляти інтереси Товариства як в РФ, так і за її кордонами;

-розпоряджатись майном Товариства для забезпечення його поточної діяльності;

-укладати трудові договори з робітниками Товариства, видавати накази про призначення на посади робітників, про їх переведення та звільнення;

-відкривати в банках рахунки Товариства;

-здійснювати інші повноваження, необхідні для досягнення цілей діяльності Товариства та забезпечення його нормальної роботи, у відповідності з діючим законодавством РФ та Статутом.

Відповідальність за організацію, стан та достовірність бухгалтерського обліку в Товаристві, своєчасне надання щорічного звіту та іншої фінансової звітності у відповідні органи несе одноосібний виконавчий орган Товариства у відповідності до законодавства РФ.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У період лютого 2022 року по січень 2023 року ООО «Дельфинарий Немо» генеральним директором якого був ОСОБА_8 здійснював надання розважальних послуг та готельного бізнесу на тимчасово окупованій території АР Крим. В свою чергу ООО «Дельфинарий Немо» володіє двома дельфінаріями, а саме: «Дельфинарий Алушти» (АР Крим, АДРЕСА_2 ) та « АДРЕСА_3 ). Вказані дельфінарії розташовані на земельних ділянках, якими згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно України володіє ТОВ «НЕРУМ».

В тому числі, від часу агресії РФ проти України, підпорядковані ОСОБА_8 вищевказані підприємства, які діють на тимчасово окупованій території АР Крим та в РФ, надають 50% знижку на свої послуги ветеранам бойових дій військовослужбовцям РФ, таким чином сприяючи здійсненню збройної агресії проти України.

Приблизно у лютому-березні 2022 року (більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) у ОСОБА_8 , який обізнаний щодо збройної агресії РФ проти України, виник злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності з державою-агресором шляхом продовження здійснення основного виду діяльності ООО «Дельфинарий Немо», яке в тому числі здійснює оплату необхідних митних, податкових та інших зборів, а також платежів до бюджетів та державних органів РФ.

При цьому, ОСОБА_8 , діючи умисно та свідомо, з корисливих мотивів, реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, направлений на колабораційну діяльність з державою-агресором РФ, уклав від імені ООО «Дельфинарий Немо» із ООО «ФЕЛИСИТАС» (РФ, ІНН 7816719314) договори оренди морських ссавців від 01.03.2022 року. Крім того, діючи як директор ТОВ «НЕРУМ» ОСОБА_8 уклав 14.02.2022 року та 28.02.2022 року із ООО «ФЕЛИСИТАС» договори купівлі-продажу морських тварин. На виконання вказаних договорів ОСОБА_8 як директор ТОВ «НЕРУМ» підписав 23.03.2022 року Акт прийому-передачі та фактично передав морських тварин на користь ООО «ФЕЛИСИТАС».

З метою уникнення відповідальності за вищезазначені злочині дії та продовження цієї незаконної господарської діяльності із державою-агресором РФ, ОСОБА_8 будучи директором ТОВ «НЕРУМ», яке є засновником ООО «Дельфинарий Немо» з долею розміром у 100%, прийняв рішення №1/1-2023 від 17.01.2023 року, яким склав свої повноваження генерального директора у ООО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та призначив на цю посаду довірену особу громадянку РФ ОСОБА_9 .

В свою чергу, учасником ООО «ФЕЛИСИТАС» з долею розміром 99% є ОСОБА_9 . Вказане свідчить про продовження фактичного контролю за ООО «Дельфинарий Немо», ООО «ФЕЛИСИТАС» та провадження господарської діяльності ОСОБА_8 з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора (РФ).

08.08.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.

09.08.2024 року старший слідчий в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; знищення, приховання або спотворення інформації, документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_4 , строком до 06.10.2024 року, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) не залишати цілодобово місце постійного проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

3) утримуватися від спілкування із співробітниками та засновниками ТОВ «НЕРУМ», ООО «Дельфинарий Немо»(РФ), ООО «ФЕЛИСИТАС»(РФ);

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю;

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати її та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_8 .

Захисник вказує, що підозра необґрунтована, докази у кримінальному провадженні є недопустимими, ризики у кримінальному провадженні не доведені, а також не враховано особу підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема стан його здоров`я (наявність онкологічного захворювання), а також та його вік (70 років).

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

В судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки застосований щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з врахуванням його віку та стану здоров?я, позбавляє його можливості відвідувати лікарню та аптеку.

Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який залишив вирішення питання щодо апеляційної скарги на розсуд суду, при цьому все ж вважав можливим обрати підозрюваному більш м?який запобіжний захід; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 181 КПК.

Відповідно до ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до приписів ст. 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Статтею 194КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Перевіривши матеріали судової справи, доводи клопотання слідчого та додані до нього матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення захисника та підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту є необґрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, алефакти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У п. 175 Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України»: «Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (див. рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства).

Факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», «не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення» (Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Згідно п. 55 Рішення ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» «факти, що викликають підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до рівня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу».

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК,після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Згідно з ч.2 ст.9КПК слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

На даній стадії досудового розслідування, яке ще не закінчено, органи слідства проводять слідчі дії, які повинні підтвердити причетність чи не причетність підозрюваного до інкримінованих йому дій, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказив кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів може бути надана судом першої інстанції не інакше, як в нарадчій кімнаті після розгляду кримінального провадження по суті.

Згідно вимог ст. 194 КПК, слідчий суддярозглядаючи клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу,окрім іншого, зобов`язаний встановити наявність обґрунтованої підозри, а не винуватість особи.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри можливого вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддіввважає, що сукупність доданих до клопотання слідчогоматеріалів кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження, вказує на обґрунтованість підозри та є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд враховує той факт, що слідчим належним чином не обґрунтовано необхідність застосування до підозрюваного саме такого запобіжного заходу.

В клопотанні слідчий послався на тяжкість кримінального правопорушення, та існування ризиків у кримінальному провадженні, разом з тим слідчим та прокурором не враховано особу підозрюваного ОСОБА_8 , його поважний вік (70 років), наявність статусу інваліда ІІ групи загального захворювання безстроково, стан його здоров?я, інформація про який підтверджується медичними документами.

Тобто з урахуванням віку та стану здоров?я підозрюваний ОСОБА_8 вочевидь може мати реальну потребу в зверненні до лікувальних закладів для проведення медичних обстежень та лікування, що буде неможливим у разі застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Колегія суддів враховує, що винуватість чи невинуватість особи буде встановлена в ході подальшого досудового розслідування кримінального провадження, однак життя та здоров?я людини є найвищою соціальною цінністю.

Також, колегія суддів констатує, що слідчий та прокурор в клопотанні належним чином не обґрунтували необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, на відміну від інших запобіжних заходів з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.

За таких підстав, доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту,колегія суддів визнає безпідставними.

З урахуваннямнаведеного,апеляційний судвважає,що необхідностіобмеження правапідозрюваного насвободу,передбаченого кримінальнимпроцесуальним закономУкраїни таст.5Конвенції прозахист праві основоположнихсвобод людини,в даномукримінальному проваджені,шляхом застосуваннядо ньогозапобіжного заходуу видіцілодобового домашньогоарешту наданий часнемає.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості стосовно того, що після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо події кримінального правопорушення, ОСОБА_8 будучи обізнаним щодо кримінального провадження, не ухилявся від органу досудового розслідування та не вживав заходів в будь-який спосіб перешкоджати слідству, а після оголошення про підозру 08.08.2024 року, останній також не вчиняв спроб переховування від органу досудового розслідування та не вживав заходів щодо перешкоджання досудовому розслідуванню в будь-який інший спосіб.

Разом з тим, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки,колегія суддів вважає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, достатнім буде застосуватидо підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.

Такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, є цілком співмірним, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, і зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

З огляду на зазначені обставини, з урахуванням положень п.2 ч.3 ст.407 КПК, ухвала слідчого судді підлягаєскасуванню, з прийняттям колегією суддів нової ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 181, 376, 404, 405,419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, в кримінальному провадженні№22023160000000109 від 17.03.2024рокускасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області ОСОБА_10 про застосування в кримінальному провадженні №22023160000000109 від 17.03.2024року до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2)не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

3)здати на зберігання до ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_8 наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.

Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у виді особистого зобов`язання в частині покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, становить до 10.10.2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4