Постанова

від 24.10.2024 по справі 523/22408/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6115/24

Справа № 523/22408/23

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М. Комлевої О.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Пересипська районна адміністрація як орган опіки та піклування,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 у складі судді Бузовського В.В.,

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Пересипська районна адміністрація як орган опіки та піклування, у якому просив суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 за постановою Одеського апеляційного суду у справі №523/6790/19 від 20.07.2021 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 2000 грн. щомісячно до її повноліття тобто до 13.02.2033, починаючи з дня набрання рішення законної сили та встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_2 , сплачених ОСОБА_1 у період з квітня 2018 по грудень 2023 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постановою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021 з нього стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 8 000,00 грн. На теперішній час його матеріальне становище змінилося, у зв`язку із звільненням з роботи, дохід за 2023 склав 73 396,48 грн., що не дає можливості сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі. В частині встановлення нецільового витрачання ОСОБА_2 , аліментів послався на те, що ним було сплачено аліменти в загальному розмірі 448 000,00 грн., згідно довідки розрахунку заборгованості по сплаті аліментів він не має. Також зазначає, що двічі звертався із заявою до Служби у справах дітей Одеської міської ради щодо встановлення нецільового використання коштів, але ОСОБА_2 , двічі не надала згоди на проведення інспекційного відвідування.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, встановлення факту нецільового використання аліментів задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за постановою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021 у справі 523/6790/19 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 8 000,00 грн. до 5 000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 073,60 грн. В частині вимог ОСОБА_1 про встановлення факту нецільового використання аліментів відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги:

-у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 в частині незадоволених позовних вимог змінити та ухвалити в цій частині нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він надав суду достатньо доказів на підтвердження того, що його матеріальний стан суттєво погіршився та щодо зменшення аліментів до 2000,00 грн., проте суд з невідомих причин зменшив їх розмір лише до 5000,00 грн. Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази, які були надані ним надані до суду, а саме: постанови Верховного суду у справі №523/55521/21 від 19 квітня 2023 року, договори позики з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5 ; наявність боргу за попередні оплати аліментів перед своїми родичами, відповідь від Державної прикордонної служби України №19/К-836-1061 від 24.01.2024, що фактів виїзду в`їзду заявника за кордон у період з 01.01.2023 по 20.01.2024 де зазначено що такі переміщення не відбувалися у ОСОБА_1 , відповідь з Держаного реєстру фізичних осіб за період з 1-3 квартал 2023 року щодо надходження доходів з ЕЦП, виписки з банківських рахунків. За цих обставин, рішення суду про зменшення аліментів лише до 5000,00 грн. є помилковим, а тому підлягає зміні до суми 2000,00грн. Щодо нецільового використання аліментів ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції помиляється, що позивачу треба доводити що ОСОБА_2 отримала аліменти, які не є її власністю. Щодо даних обставин відсутній висновок Верховного суду, бо ніхто здраво не міг припустити, що саме позивачу треба доводити цей факт (отримання коштів стягувачем), а не відповідач має ці обставини доказувати. Крім цього ОСОБА_2 кошти отримувались і це підтверджується належними у справі доказами;

-у апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд здійснив швидкий розгляд справи, не забезпечивши сторону відповідача можливістю висловити свою позицію щодо предмету спору, та позбавив сторону відповідача можливості взяти участь у судовому розгляді позову. Суд не проаналізував встановлені у справі № 523/6790/19 фактичні обставини справи, не з`ясував яким чином суди визначили розмір аліментів у сумі 8000 гривень на місяць, а тільки формально послався на резолютивну частину цих рішень. Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, суд: не встановив чи змінилися в житті позивача саме ті обставини, які суди у справі № 523/6790/19 врахували під час визначення 14.12.2020 (20.07.2021) розміру аліментів, що стягнуті з позивача на утримання доньки сторін; не здійснив порівняння матеріального стану платника податків станом на час визначення розміру аліментів, та на час звернення з позовом про зменшення розміру аліментів; не врахував, що розмір аліментів у справі № 523/6790/19 був порахований судами без прив`язки до працевлаштування і заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки останній отримував значний пасивний дохід, а його спосіб життя і витрати не відповідали розміру офіційного доходу (близько 5 000 грн. на місяць). Судом під час оцінки твердження позивача про зміну матеріального стану через звільнення зі школи не було досліджено та перевірено: як довго ОСОБА_1 працював на цій роботі та яку заробітну плату отримував; як вплинуло звільнення з роботи на матеріальний стан ОСОБА_1 , в чому він почав себе обмежувати через погіршення матеріального стану; які заходи ОСОБА_1 вжив у період з 14.11.2023 по 16.05.2024 для покращення свого матеріального стану, чи спробував працевлаштуватися; чи наявні у ОСОБА_1 інші джерела доходів; наскільки спосіб життя ОСОБА_1 відповідає офіційному доходу, який останній демонструє. Суд зменшив розмір аліментів за відсутності визначених статтею 192 СК України підстав. Сам по собі факт звільнення з роботи не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, адже для працездатного 43-річного чоловіка, який проживає в столиці України, не має стати проблемою знайти собі нову роботу, яка за оплатою праці буде рівнозначною його роботі в школі. Автоматичне зменшення розміру аліментів у зв`язку зі звільненням з роботи може призвести до зловживань з боку платників аліментів, які для ухилення від виконання свого батьківського обов`язку будуть створювати видимість чергового звільнення, та після кожного такого звільнення зможуть отримувати рішення про зменшений розмір аліментів. Суд не провів аналіз поточного матеріального стану позивач, а лише обмежився констатацією факту, що 14.11.2023 ОСОБА_1 був звільнений з роботи в школі. Суд також проігнорував обставини того, що дитина стала старшою, і за законодавством України на неї передбачено витрачати на 25% більше, - гривня знецінилася і встановлений у 2020/2021 році розмір аліментів став дешевшим на 30%, чим фактично вдвічі зменшив розмір аліментів на дитину, на яку через дорослішання потрібно було б збільшити витрати на 25%.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін, посилаючись на те, що доводи скарги зводяться лише до припущень, без жодного доказу.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Пересипська районна адміністрація, як орган опіки та піклування не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційні скарги, заперечень щодо їх змісту і вимог до апеляційного суду не направила.

В судове засідання, призначене на 24.10.2024 та проведеному в режимі відеоконференції з`явився: скаржник ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Голосов Ю.В.

Представник Пересипської районної адміністрації, як орган опіки та піклування до суду не з`явився, хоча був повідомлений належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направив.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційних скаргах, пояснення сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.12.2020 у справі №523/6790/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 в розмірі 12000,00грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021 рішення суду першої інстанції змінено та зменшено розмір аліментів, що мають стягуватися з платника до 8000,00грн.

10.04.2023 приватним виконавцем Микитин О.С. відкрито виконавче провадження №71521985 щодо примусового стягнення аліментів з ОСОБА_1 .

14.11.2023 ОСОБА_1 звільнився з роботи де отримував дохід, а саме зі школи № 263 ім. Євгенія Коновальця, що підтверджується наказом про звільнення (а.с. 84).

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в цій частині позову, районний суд виходив з того, що після ухвалення рішення в 2023 році матеріальний стан платника аліментів, у зв`язку із звільненням погіршився, але позивач не надав належного доказу щодо розміру заробітної плати, яку він отримував за місцем роботи, тобто на скільки суттєво погіршився матеріальний стан, у зв`язку із чим суд вважав за можливе зменшити розмір аліментів з 8 000,00 грн. до 5 000,00 грн.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду в цій частині, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181 , 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Судовим розглядом справи встановлено, що 14.11.2023 ОСОБА_1 звільнився з роботи, де отримував дохід, а саме зі школи № 263 ім. Євгенія Коновальця, у зв`язку із чим його матеріальне становище погіршилось, що призводить до неможливості проводити виплату щомісячних аліментів у встановленому постановою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021розмірі, а саме 8000,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що позивач не надав належного доказу щодо розміру заробітної плати, яку він отримував за місцем роботи, тобто на скільки суттєво погіршився його матеріальний стан.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-80 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за постановою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021 у справі №523/6790/19 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 8 000,00 грн. до 5 000,00 грн., у зв`язку із погіршенням матеріального становища платника.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що він надав суду достатньо доказів на підтвердження того, що його матеріальний стан суттєво погіршився та щодо зменшення розміру аліментів до 2000,00 грн. Так, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані ним докази, а саме: постанови Верховного суду у справі №523/55521/21 від 19 квітня 2023 року, договори позики з ОСОБА_4 та з ОСОБА_5 ; наявність боргу за попередні оплати аліментів перед своїми родичами, відповідь від Державної прикордонної служби України №19/К-836-1061 від 24.01.2024, що фактів виїзду в`їзду заявника за кордон у період з 01.01.2023 по 20.01.2024 де зазначено, що такі переміщення не відбувалися у ОСОБА_1 , відповідь з Держаного реєстру фізичних осіб за період з 1-3 квартал 2023 року щодо надходження доходів з ЕЦП, виписки з банківських рахунків. За цих обставин, рішення суду про зменшення аліментів лише до 5000,00 грн. є помилковим, а тому підлягає зміні до суми 2000,00грн.

Проте вказані доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки дані обставини не свідчать про наявність достатніх та беззаперечних підстав для задоволення позову.

Так, дійсно, позивач звільнився за місцем роботи, що є безумовною зміною в його матеріальному стані та є підставою для зміни розміру стягнутих з нього аліментів постановою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021 на утримання дитини. Проте позивачем не було надано документів також щодо усіх його джерел доходів, належного йому майна та способу життя.

Натомість звертаючись до суду також з апеляційною скаргою та обґрунтовуючи її, ОСОБА_2 посилалася на те, що суд зменшив розмір аліментів за відсутності визначених статтею 192 СК України підстав, оскільки сам по собі факт звільнення з роботи не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, адже для працездатного 43-річного чоловіка, який проживає в столиці України, не має стати проблемою знайти собі нову роботу, яка за оплатою праці буде рівнозначною його роботі в школі. Також суд: не встановив чи змінилися в житті позивача саме ті обставини, які суди у справі № 523/6790/19 врахували під час визначення 14.12.2020 (20.07.2021) розміру аліментів, що стягнуті з позивача на утримання доньки сторін; не здійснив порівняння матеріального стану платника податків станом на час визначення розміру аліментів, та на час звернення з позовом про зменшення розміру аліментів; не врахував, що розмір аліментів у справі № 523/6790/19 був порахований судами без прив`язки до працевлаштування і заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки останній отримував значний пасивний дохід, а його спосіб життя і витрати не відповідали розміру офіційного доходу (близько 5 000 грн. на місяць.).

Надаючи оцінку вказаним доводам скаржниці, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції належним чином врахував обставини, які впливають на матеріальний стан позивача та можливість сплачувати ним аліменти в визначеному судом розмірі, з урахуванням того, що він звільнився з роботи, не працює.

Натомість відповідачкою не надано жодного доказу та заперечення на спростування наведеного.

Слід зазначити, що до апеляційної скарги, ОСОБА_2 також було долучено клопотання про витребування доказів, яке не було підтримано її представником під час судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, при визначені наявності підстав для зменшення розміру аліментів, визначених постановою Одеського апеляційного суду від 20.07.2021, судом враховано той факт, що на даний час погіршився матеріальний стан ОСОБА_1 і він не має можливості сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 гривень.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів судом також враховано, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування зменшення розміру аліментів з 8000 грн. до 5000 грн.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд здійснив швидкий розгляд справи, не забезпечивши сторону відповідача можливістю висловити свою позицію щодо предмету спору та позбавив сторону відповідача можливості взяти участь у судовому розгляді позову, оцінюються апеляційним судом критично, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про ознайомлення з матеріалами справи від 31.01.2024 (том І: а.с. 143), що свідчить про обізнаність сторони відповідача про наявність даного спору та можливості і права подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням також того, що в подальшому вказаний представник відповідача приймав участь при розгляді справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 13.02.2024 (том І: а.с. 147) та як вбачається з протоколу судового засідання від 26.03.2024, представник відповідача в телефонному режимі повідомив суд про причини своєї неявки до суду та про направлення відзиву з клопотаннями на адресу суду (том І: а.с. 184). Зауважень щодо вказаного протоколу, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Хоча рішення суду першої інстанції є недостатньо вмотивованим, проте судом вірно встановлені обставини справи, вірно визначений характер правовідносин та правильно вирішений спір по суті. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування в цій частині з мотивів, викладених в апеляційних скаргах сторін, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Апеляційний суд також погоджується із висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо встановлення факту нецільового використання аліментів ОСОБА_2 .

Так, згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до ст.186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Пунктами 8 - 11 «Порядку здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину» затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018р., № 1713 (далі Порядок) визначено, що у ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину.

Пунктом 14 Порядку встановлено, що чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності.

Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.

Отже, з аналізу зазначених норм права у сукупності, слід дійти висновку про те, що за відсутності письмового висновку органу опіки та піклування на позивача покладається обов`язок надання доказів на підтвердження того, що у дитини не має: в наявності облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини; її розвитку та навчання; приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; витрат на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації (в разі потреби) тощо.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідно до квитанцій та довідки державного виконавця про відсутність боргу зі сплати аліментів, встановлено що ОСОБА_1 , станом на 01.11.2023, в повному обсязі, здійснив виплати по рішенню суду про стягнення аліментів. Також встановлено, що всі кошти зараховано на рахунок приватного виконавця Микитин О.С. (а.с. 65, 79). Крім того, судом встановлено, що до 28.09.2023, ОСОБА_2 , не отримано жодної гривні від перерахованих ОСОБА_1 , на рахунок приватного виконавця коштів.

12.05.2023 та 04.10.2023 ОСОБА_1 , звернувся до органу опіки та піклування Пересипської (Суворовської) районної адміністрації Одеської міської ради, Служби у справах дітей Одеської міської ради з заявами про встановлення нецільового використання аліментів.

З наданих зазначеними органами відповідей, вбачається, що ОСОБА_2 , не узгодила дату проведення інспекційного відвідування (том І: а.с. 41-56).

В Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зроблено висновок, якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування не надав свій висновок у справі, ця обставина не означає неможливості розгляду справи та вирішення спору.

Відповідно до ст. 19 СК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом обґрунтовано не прийнято до уваги вимоги, викладені в заявах ОСОБА_1 до органу опіки та піклування та до Служби у справах дітей, оскільки чинне законодавство не передбачає обов`язку збирання чеків (квитанцій) отримувачем аліментів та їх надання, а також не передбачає включення платника аліментів до складу комісії для проведення інспекційного відвідування, у зв`язку із чим, суд правомірно дійшов до висновку про те, що вимога позову про встановлення факту нецільового використання аліментів задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено та не надано жодного доказу про те, що дитина не має неналежних умов проживання.

У доводах скарги ОСОБА_1 посилається на те, що якщо ОСОБА_2 кошти отримувала і в той же час ухиляється від проведення інспекційного відвідування здійснення обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб, то у суду були всі підстави, діючи в інтересах дитини, встановити факт нецільового використання аліментів ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_1 сплачувати ці кошти/аліменти на рахунок дитини в Ощадбанку.

Вказані доводи скаржника є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом, обов`язок перевіряти цільове витрачання аліментів покладений на орган опіки та піклування, проте правом на звернення до суду заявник може скористатися і без попереднього звернення до органів опіки та піклування, особисто зібравши необхідні докази, які підтверджують нецільове використання аліментних платежів.

Матеріали цієї справи не містить висновку органу опіки та піклування, яким би були встановлені обставини нецільового використання відповідачем - матір`ю дитини сплачених на її користь позивачем аліментів.

Позивач не звертався до суду з клопотаннями щодо направлення відповідного запиту до органу опіки та піклування, а суд, діючи в межах принципів змагальності і диспозитивності, позбавлений можливості втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає. При цьому певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. А отже, твердження позивача про те, що саме відповідач має довести цільове використання отриманих нею коштів не можуть бути прийняті до уваги суду.

При цьому апеляційний суд зауважує, що факт перерахування позивачем аліментів на особисту банківську картку відповідача не позбавляє її права користуватися нею, оскільки на цю картку також можуть надходити і інші кошти та зберігатися заощадження.

Таким чином, за відсутності доведеності обставин нецільового використання відповідачем отриманих аліментів задоволення заявлених позовних вимог не вбачається можливим.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах сторін.

Слід зазначити, що прохальна частина апеляційної скарги ОСОБА_1 також містить вимогу про винесення окремої ухвали щодо судді першої інстанції ОСОБА_8 та її направлення до Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно із ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Згідно ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду».

Отже, єдиною підставою для постановлення окремо ухвали у справі є випадок виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства.

Враховуючи те, що під час розгляду справи не було виявлено порушення суддею вимог законодавства, тому відсутні підстави для постановлення окремої ухвали апеляційним судом.

Таким чином, решта доводів апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08.11.2024

Головуючий

Судді: