Рішення

від 31.10.2024 по справі 931/489/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/489/24

Провадження № 2/931/199/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

прокурора - Грабовського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

05 липня 2024 року заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) через систему «Електронний суд» надіслав до суду позов до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, про витребування земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у ході проведення інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району), відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 3-389/15-19-СГ від 24.04.2019, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019. В результаті поділу вищевказаної земельної ділянки сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 площею 1,7986 га. В подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 передано у комунальну власність Затурцівської територіальної громади в особі Затурцівської сільської ради (п. 65 Додатку до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020) та 21.04.2021 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням Затурцівської сільської ради від 09.04.2021 № 7/370 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га - для ведення особистого селянського господарства. На підставі вищевказаного рішення останнім розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області (теперішній Володимирський район Волинської області) від 18.05.2021 № 9/146 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,7986 га кадастровий номер 0722484400:03:000:0804, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не переданих у власність та не наданих у користування за межами села Озютичі Локачинського району Волинської області (теперішній Володимирський район Волинської області). Право приватної власності на вищевказану земельну ділянку 25.05.2021 року зареєстровано за ОСОБА_2 . Поряд з цим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26.10.2022 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2022 №1793. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019. При цьому, за матеріалами лісовпорядкування ДП СЛАП «Локачіагроліс» 2010 - 2011 років, які розроблені на підставі розпоряджень голови Волинської ОДА №267 від 11.08.2010 року та № 411 від 27.09.2012 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 знаходиться в межах земель лісового фонду, а саме у 9 кварталі 8, 10 виділах Локачинського лісництва. Згідно інформації ВО «Укрдержліспроект» за № 1019 від 23.11.2021 року спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду. До того ж на цій ділянці зростають лісові культури, а на частині земельної ділянки невідомими особами проведено вирубку лісу, що підтверджується актом обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 06.12.2023 року. Спірна земельна ділянка охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади і може перебувати лише у державній власності.

Таким чином, дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також передання земельної ділянки із державної у комунальну власність, що в свою чергу призвело до неправомірного затвердження Затурцівською сільською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,7986 га кадастровий номер 0722484400:03:000:0804, для ведення особистого селянського господарства, яку останній продав ОСОБА_1 та яка на даний час є власником спірної земельної ділянки.

Просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 площею 1,7986 га та стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури судові витрати.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 10 липня 2024 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 0722484400:03:000:0804, площею 1,7986 га із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій та забороною здійснення робіт щодо знищення лісонасаджень на ній.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 10 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.08.2024 року.

23 липня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. В обгрунтування відзиву зазначає, що дії та доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, є необґрунтованими та не можуть бути задоволені з огляду на таке.

Так, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду. Прокурором, як в самому позові, так і в доданих до нього матеріалах, не обґрунтовано та не доведено бездіяльність компетентного органу (Волинської ОДА) щодо захисту інтересів держави. Вважає, що лист № 556/01-19/2-22 від 25.08.2022, підписаний начальником управління містобудування та архітектури ОСОБА_4, яким прокурор обґрунтовує підставність представляти інтереси Волинської ОДА у даній справі, не може слугувати таким обґрунтуванням, позаяк начальник цього управління не наділений правами представляти Волинську ОДА як в судах, так і в правоохоронних органах.

Крім цього зазначає, що спірна земельна ділянка після її отримання відповідачем була належним чином Державою зареєстрована. Сторона позивача не навела жодних аргументів, які свідчать, що його дії, в розрізі набуття власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 можуть підпадати під ознаки підстав, визначених у п.1 ст.388 ЦК України.

Сторона позивача, на підтвердження своїх претензій, посилається на розпорядження керівника Волинської обласної адміністрації від 11.08.2010 за № 267, яким, на його переконання, спірну земельну ділянку було передано до ДАП СЛАП «Локачіагроліс», тобто було віднесено до земель лісового фонду. Однак, текст вище вказаного розпорядження чітко зазначає, що визначені там землі до лісових господарств не передавались, а просто давалось погодження на виготовлення по них проектів землеустрою. У цьому розпорядженні вказана загальна кількість гектарів без їх прив`язки до конкретних координат, як географічних так і конкретних, які відмічені на місцевості перерахованих в розпорядженні сільських громад.

У виготовленому в 2011 році ВО «Укрдержліспроект» Перспективному плані, який нібито врахував землі, зазначені у розпорядженні від 11.08.2010 за № 267, не проводилось встановлення меж зазначених у розпорядженні керівника обласної адміністрації 686 гектарів відповідної сільської громади. Стороною позивача зазначено, що лісове господарство на спірній земельній ділянці проводило лісовпорядні та картографічні роботи і на підтвердження цього надав копію Протоколу другої лісовпорядної наради, проведеної в лютому 2012 року, що суперечить вимогам ст.48 Лісового кодексу України, які прямо вказують, що основний документ діяльності лісового господарства є виключно Проект організації, а не Перспективний план.

Відповідач акцентує увагу на пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, де зазначено, що «…До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування». Як слідує зі змісту цієї норми законодавства, яка по суті є єдиним правовим обґрунтуванням позовних вимог прокурора, - планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (в розрізі Перспективного плану) можуть підтверджувати право ДП «Ліси України» на його земельні ділянки тільки до набрання чинності Земельного кодексу України. Якщо взяти до уваги, що Лісовий кодекс України набрав чинності з 1 січня 2002 року (п.1 Розділу IX «Прикінцеві положення»), то саме в цей період з січня 1994 року по січень 2002 року той же п.5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України і надавав можливість лісовим господарствам претендувати на інші земельні ділянки з підстав включення їх до своїх планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. А після набрання чинності Земельним кодексом України право на постійне користування земельними ділянками лісові господарства повинні здійснювати виключно в межах вимог цього кодексу, а саме: ст.79 та ст.79-1 Земельного кодексу України та Порядку розроблення проектів землеустрою, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 за № 677.

Зазначає, що сторона позивача не надала жодного доказу, який би суперечив тому факту, що спірна земельна ділянка задовго до розпорядження голови Волинської обласної адміністрації від 11.08.2010 за № 267 відносилась до агровиробничих земель, які потім почали називатися - землі сільськогосподарського призначення.

Також звертає увагу на недотримання вимог ч.1 та ч.6 ст.127 ЦПК України, оскільки Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» їх не скасовував. Це опосередковано підтверджується і постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 97/8885/21, де вказано, що у заяві про поновлення процесуальних строків достатньо лише посилання на вимоги цього Закону.

В той же час, достовірно знаючи, що з моменту переходу спірної земельної ділянки в комунальну власність, до моменту звернення до суду з віндикаційним позовом, пройшло більше як 3 роки, сторона позивача з відповідною заявою про поновлення процесуальних строків не звернулася, а суд не вирішив це питання у передбачений законом спосіб. Крім того, позивач мав можливість звернутися до суду за допомогою поштового зв`язку у встановлений законом строк, який при поданні віндикаційного позову становить 3 роки, без будь-яких виключень (т. 1 а.с. 228-231).

06 серпня 2024 року від прокурора Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, із врахуванням такого.

Щодо підстав представництва прокурором Волинської ОДА. В позовній заяві вірно зазначено про те, що Волинська обласна державна адміністрація не вчиняла дій щодо повернення земельної ділянки у державну власність, що підтверджується наступними обставинами та документами. Так, прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, позаяк проінформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.11.2023 №50/1-2749вих-23, а позов пред`явлено до суду 05.07.2024 року. Крім цього, Волинська ОДА про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, а згідно із листом від 29.11.2023 № 1364/01-19/2-23 проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала. Також слід врахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу. Установлено, що земельна ділянка, що передана у приватну власність відповідача має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. В результаті винесення наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та вилучення її з постійного користування ДП «СЛАП «Локачіагроліс». Крім того, незаконна зміна цільового призначення земель лісового фонду та вилучення їх з користування належного землекористувача, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, могло привести до знищення лісу, відтак, бездіяльність Позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків. Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна державна адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснювала належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася. Твердження відповідача про відсутність підстав для представництва прокурора з посиланням на лист від 29.11.2023 № 1364/01-19/2-23, що підписаний начальником управління містобудування та архітектури Волинської ОДА, який не наділений повноваженнями представляти інтереси Волинської облдержадміністрації, не заслуговують на увагу суду, позаяк вказана обставина не спростовує бездіяльності позивача щодо захисту інтересів держави. Поряд з цим, слід зазначити, що Володимирською окружною прокуратурою лист-запит від 23.11.2023 №50/1-2749вих-23, скеровувався безпосередньо на адресу Волинської обласної державної адміністрації, а вже керівництво адміністрації доручало та передоручало його виконання іншим управлінням чи відділам обласної державної адміністрації. Також Володимир-Волинська окружна прокуратура повідомила Волинську ОДА щодо наміру звернення до суду в її інтересах із позовом (листом від 23.04.2024 № 50/1-720вих-24), і ці наміри по сьогоднішній день не оскаржено. Таким чином, Володимирською окружною прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Твердження відповідача про те, що в даному випадку наявні порушення прав власника - відповідача як добросовісного набувача майна, що є підставою для відмови у задоволенні позову, спростовується тим, що відповідач, якому було відчужено земельну ділянку, проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття ним спірної земельної ділянки, яка була заліснена, оскільки згідно акту обстеження на спірній земельній ділянці зростають лісові культури віком 15 років, середній діаметр 14 см, висота 8 м, а на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га невідомими особами проведено вирубку лісу. Встановлені у цій справі обставини повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання представників відповідача щодо порушення прав власника - відповідача як добросовісного набувача майна не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо включення спірної земельної ділянки до числа земельних ділянок, які надавались розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010 №267, зазначає, що в позовній заяві детально описано обставини набуття у користування лісів ДП СЛАП «Локачіагроліс» у 2010 році, матеріали лісовпорядкування якого ніким не оскаржувались в судовому порядку, а також обставини отримання відповідачем значно пізніше, у 2021 році, у приватну власність земельної ділянки, яка входить у межі земельних ділянок, користувачем яких на підставі матеріалів лісовпорядкування є державне лісогосподарське підприємство. З матеріалів лісовпорядкування, зокрема, з Плану майстерської дільниці №1 ДП СЛАП «Локачіагроліс» слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 знаходиться в межах земель лісового фонду. З акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 06.12.2023, проведеного комісією в складі інженера лісового господарства та помічника лісничого на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804, яка знаходиться в кварталі 9 виділі 8, 10 Локачинського лісництва, зростають лісові культури віком 15 років, середній діаметр 14 см, висота 8 м, а на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га невідомими особами проведено вирубку лісу. З інформації ВО «Укрдержліспроект» за №1019 від 23.11.2021 року вбачається, що зазначена земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду та знаходиться в кварталі 9. Крім цього, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення поміж іншого підтверджується викопіюванням з програмного забезпечення Державного земельного кадастру з застосуванням шару ліс та факт наявності лісових насаджень на земельній ділянці на момент її отримання у власність відповідачем підтверджується викопіюванням з програмного забезпечення Google Maps саме супутниковим знімком від квітня 2021 року. Перелічені докази ідентифікують спірну земельну ділянку як предмет спору, як таку, що знаходиться на землях лісового фонду.

Щодо доводів відповідача про те, що у ДП «СЛАП Локачіагроліс» відсутній проект організації та розвитку лісового господарства, зазначає, що Перспективний план організації та ведення лісового господарства ДП «СЛАП Локачіагроліс», складається з документів, передбачених чинним на даний час Порядком здійснення лісовпорядкування та чинною на час проведення лісовпорядкування Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік та Регламенту подання інформації про проведення рубок деревини у лісах. Таким чином, долучені до позовної заяви витяги з Перспективного плану організації та ведення лісового господарства ДП «СЛАП Локачіагроліс» і є матеріалами лісовпорядкування державного підприємства.

Щодо доводів відповідача про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а не лісогосподарського призначення, та законності розпорядження такою землею Волинською обласною державною адміністрацією, зазначив, що відповідно до наказу Державної служби статистики від 19 серпня 2015 року № 190 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228 (зі змінами), з 01 січня 2016 року скасовано форму державної статистичної звітності № 6-зем. Таким чином, довідка з державної статистичної звітності станом на 01.01.2016 про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) на даний час є недійсною.

Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 не встановлює цільового призначення земельної ділянки. Згідно ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент винесення розпоряджень Волинською ОДА) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Частиною 4 ст. 20 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент винесення розпоряджень Волинською ОДА) передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч. 3 - повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земель для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району; ч. 7 - порядок вилучення земельних ділянок та особливо цінних земель). Таким чином, Волинська ОДА розпорядженням від 11.08.2010 №267 про надання ДП «СЛАП Локачіагроліс» спірної земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства фактично віднесла відповідну земельну ділянку до земель лісогосподарського призначення. Крім цього, згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 21-570а14 від 27.01.2015 можна дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК. Отже, аналогічно у даній справі, право користування лісами підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Також звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц щодо необхідності врахування вимог п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Щодо застосування строків позовної давності до заявленого позову. На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність у три роки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17; провадження № 14-183цс18). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804, реєстрація в ДЗК з зазначенням цільового призначення відбулася 20.11.2019 року. Однак, 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, на час звернення з позовом до суду прокурора строк позовної давності не закінчився.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Оскільки станом на дату подання позову до суду правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами (т.1 а.с. 245-253).

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 08 серпня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник Волинської ОДА у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. 30 липня 2024 року подав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності (т.1 а.с. 235).

Представник ДП «Ліси України» у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв від нього не надійшло.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися також, хоча був належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. У поданому 23 липня 2024 року відзиві просили проводити усі судові засідання без їхньої участі (т.1 а.с. 231).

Представник Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, 25 вересня 2024 року подав клопотання про розгляд справи без участі представника, позов не визнає та просить відмовити повністю у його задоволенні (т.2 а.с. 12).

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача, відповідача, її представника та представників третіх осіб.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у ньому, з врахуванням відповіді на відзив, просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення прокурора, оцінивши позицію сторін/учасників, викладену останніми у наданих суду відзиві та відповіді на відзив, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №45 від 15.03.2018 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, в тому числі і на території Затурцівської сільської об`єднаної територіальної громади Локачинського району, згідно Додатку 1 до вказаного наказу (т.1 а.с. 104 на звороті-106).

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (на даний час - Затурцівської сільської ради Володимирського району), загальною площею 401,7806 га, затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019 (т.1 а.с. 109).

В результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775, яка зареєстрована в ДЗК 20.04.2019 (т.1 а.с.118-122).

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 року в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №33-ОТГ від 10.12.2020 року вказану земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804, площею 1,7986 га, вид цільового призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства було передано у комунальну власність Затурцівській територіальній громаді, в особі Затурцівської сільської ради Локачинського району (т.1 а.с.122 на звороті, 123-126).

З копії поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804, відкритої 20.11.2019 року, вбачається, що місце розташування спірної земельної ділянки (зареєстрованої в ДЗК 20.11.2019) - Волинська область, Локачинський район, Озютичівська сільська рада, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площею 1,7986 га, з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, форма власності - комунальна, дата державної реєстрації речового права - 21.04.2021 року (т. 1 а.с. 131, 140).

Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області від 09 квітня 2021 року №7/370 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, за межами села Озютичі на території Затурцівської сільської ради, із земель комунальної власності не наданих у власність та користування (т.1 а.с. 158 на звороті).

Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області від 18 травня 2021 року № 9/146 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,7986 га кадастровий номер 0722484400:03:000:0804 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель не переданих у власність та не наданих у користування за межами села Озютичі Локачинського району Волинської області (т.1 а.с.170 на звороті).

25.05.2021 року зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 (т.1 а.с.168 на звороті-169).

У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 26.10.2022 року № 1793, та право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 26.10.2022 за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 168-170).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, розташована: Волинська область, Локачинський район, Затурцівська сільська рада, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 (т.1 а.с.127).

Разом з тим, розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 року «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» із змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012 року, Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Локачіагроліс» (далі - ДП «СЛАП «Локачіагроліс») було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, згідно із додатком, в тому числі на території Озютичівської сільської ради - 686 га (т.1 а.с.96-100).

На підставі зазначених розпоряджень ДП «СЛАП «Локачіагроліс» було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, що погоджені протоколом другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція (т.1 а.с. 80-92).

До матеріалів лісовпорядкування ДП «СЛАП «Локачіагроліс» належать, зокрема: перспективний план ведення лісового господарства ДП «СЛАП «Локачіагроліс» (пояснювальна записка, визначення розрахункової лісосіки на період 2011 по 2020 роки, документація державного лісового кадастру, розподіл лісових ділянок за категоріями в межах категорій лісів, розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за панівними породами та групами віку), протокол другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року (т.1 а.с. 67-92).

З інформації ВО «Укрдержліспроект», а саме: фрагменту з публічної кадастрової карти України станом на 19.11.2021 року з нанесеними межами частини кварталу №9 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду, а саме 9 кварталу, 8, 10 виділу ДП «СЛАП «Локачіагроліс» (т.1 а.с.176 на звороті).

З паперової копії викопіювання з ДЗК, вбачається, що спірна земельна ділянка покрита лісом та знаходиться на землях лісового фонду (т.1 а.с. 180).

Відповідно до акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 06.12.2023 року, проведеного комісією в складі інженера лісового господарства ОСОБА_3 , помічника лісничого Губинського лісництва Балачука С.С., провели обстеження лісових земель кв. 9 вид. 8,10 (земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722484400:03:000:0804) Локачинського лісництва. В результаті обстежень встановлено наступне: кв. 9 вид. 8, 10 на площі орієнтовно 0,5 га невідомими особами проведено вирубку лісу, про що заявлено у поліцію, на решті площі зростають лісові культури 8Сз2Бп вік 15 років середній діаметр 14 см висота 8 м повнота 0,8 (т.1 а.с.94 на звороті).

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» №01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав (т.1 а.с. 37-42).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини першої, п`ятої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Ст. 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до пунктів 4, 5, 8 частини першої статті 31 ЛК України в редакції, чинній на час прийняття розпорядження голови Волинської ОДА від 11.08.2010, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними; забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством.

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення (пункт 4 частини першої статті 32 ЛК України).

Відповідно до ст. 17 ЛК України (в редакції на час прийняття розпорядження голови Волинської ОДА від 11.08.2010) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020 року, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення Затурцівської сільської ради від 20.08.2021 року), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, спірна земельна ділянка на час проведення інвентаризації ГУ Держгеокадастру у Волинській області, передання її у комунальну власність згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області та надання у власність ОСОБА_2 рішенням Затурцівської сільської ради, відносилась до земель лісового фонду, що надана на праві постійного користування ДП СЛАП «Локачіагроліс», яке підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

На даний час усі майнові та немайнові права ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» як юридичної особи (правонаступника ДП "СЛАП "Локачіагроліс") перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.11.2023 №30714/0/2-23 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804, стало відомо із запиту Володимирської окружної прокуратури №50/1-2748 вих-23 від 23.11.2023 р. (т. 1 а.с. 172, 173).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували ту обставину, що спірну земельну ділянку було вилучено Кабінетом Міністрів України для нелісогосподарських потреб.

Відтак, спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку Затурцівською сільською радою неправомірно передано у власність ОСОБА_2 , який вподальшому продав її ОСОБА_1 .

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, площею 1,7986 га, з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 26.10.2022 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильним І.Г., серія та номер: 1793.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє ОСОБА_1 певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачено чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, то вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 є правомірною та обґрунтованою.

Щодо доводів відповідача про неможливість витребування земельної ділянки в добросовісного набувача, то в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, яка знаходиться в 9 квартал 8,10 виділ Локачинського лісництва, на якій зростають лісові культури, а на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,5 га невідомими особами проведено вирубку лісу, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою, у зв`язку з чим вона не може вважатися добросовісним набувачем земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц).

Відповідач зазначає, що позивачем не наведено доводів, яким чином землі сільськогосподарського призначення включені до розпорядження №267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Разом з тим, з поданих позивачем доказів, вбачається набуття у користування лісів ДП СЛАП «Локачіагроліс» у 2010 році, матеріали лісовпорядкування якого ніким не оскаржувались у судовому порядку, а також отримання відповідачем у 2021 році у приватну власність земельної ділянки, яка входить у межі земельних ділянок, користувачем яких на підставі матеріалів лісовпорядкування є державне лісове господарство. З інформації ВО «Укрдержліспроект» №1019 від 23.11.2021 вбачається, що спірна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду та знаходиться в кварталі 9.

Відповідно до правового висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, справа № 361/6826/16-ц, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі №6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі №21-570а14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними землекористувачами.

Щодо покликань відповідача на те, що у ДП СЛАП «Локачіагроліс» відсутній проект організації та розвитку лісового господарства, суд зазначає таке.

Статтею 48 ЛК України (в редакції, що діяла на момент проведення лісовпорядкування) передбачено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

На момент проведення лісовпорядкування 2010-2011 років нормативно-правовими актами, які регулювали організацію лісовпорядкування були наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 № 38 «Про затвердження інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік» та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.03.2013 року № 91 «Про затвердження регламенту подання інформації про проведення рубок деревини у лісах, які не містили чіткого переліку матеріалів, які повинні містити матеріали лісовпорядкування.

Прокурором було надано витяг з Перспективного плану організації та ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс», який включає: пояснювальну записку, таксаційні описи, відомість визначення розрахункової лісосіки на проектний період, фонди рубок, фонди відновлення лісів, відомості запроектованих лісогосподарських заходів, планово-картографічні матеріали, форми державного лісового кадастру, матеріали поділу лісів на категорії, протокол лісовпорядної наради; протокол другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, що належать до матеріалів лісовпорядкування ДП "СЛАП "Локачіагроліс".

Таким чином, витяг з Перспективного плану організації та ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» і є матеріалами лісовпорядкування державного підприємства.

Щодо доводів про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а не лісогосподарського призначення.

Згідно ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент винесення розпоряджень Волинською ОДА) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною 4 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент винесення розпоряджень Волинською ОДА) передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч. 3 - повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земель для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району; ч. 7 - порядок вилучення земельних ділянок та особливо цінних земель).

Як вбачається з розпорядження Волинської ОДА №267 від 11.08.2010, надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, зокрема, ДП СЛАП «Локачіагроліс».

Щодо викладеної відповідачем у відзиві на позов позиції про сплив позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення вимог позову, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але якщо позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позовної вимоги як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

У цій справі суду необхідно було встановити, чи прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» № 01.18/253-21 від 29.11.2021, надісланої листом на адресу Володимир-Волинської окружної прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав. Вищезазначене підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» №1019 від 23.11.2021, згідно з якою вищевказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду (т.1 а.с.176-177).

Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише після надходження вказаного листа на адресу Володимир-Волинської окружної прокуратури, при цьому лист датовано 29.11.2021 року, а позов до суду прокурором був направлений 05.07.2024 року через систему «Електронний суд».

Про факти вилучення земельних ділянок з постійного користування ДП «СЛАП «Локачіагроліс», а, отже, із земель лісового фонду, в тому числі спірної земельної ділянки, Волинську обласну державну адміністрацію прокурором повідомлено листом №50/1-2749 від 23.11.2023 року (т. 1 а.с. 174).

В матеріалах справи відсутні докази того, що прокурору чи органу, уповноваженому державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, раніше стало відомо про порушене право, а тому, оскільки прокурор звернувся з позовом 05.07.2024 року, строк позовної давності не пропущений.

Крім того, Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набув чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Якщо строк позовної давності закінчувався після набрання чинності вказаним Законом, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину. При цьому правового значення те, що прокурор міг звернутися до суду засобами поштового зв`язку немає. Зазначене застосування положень цього Закону України узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21.

Щодо доводів відповідача про те, що у прокурора відсутні повноваження на звернення з вказаним позовом та є неналежним позивачем, суд враховує наступне.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18,від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Судом встановлено, що прокурором проінформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.11.2023 №50/1-2749 вих-23 та надано час та можливість позивачу самостійно звернутись до суду за захистом інтересів держави (т.1 а.с. 174).

Разом з тим, Волинська ОДА про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, а згідно із листом від 29.11.2023 № 1364/01-19/2-23 проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала (т.1 а.с. 175).

Звертаючись з цим позовом, прокурор просить врахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу. Установлено, що земельна ділянка, що передана у приватну власність відповідача має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. В результаті винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та вилучення їх з постійного користування ДП «СЛАП «Локачіагроліс».

Крім того, прокурор вказує, що незаконна зміна цільового призначення земель лісового фонду та вилучення їх з користування належного землекористувача, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, могло привести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна державна адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснила належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Володимир-Волинська окружна прокуратура повідомила Волинську обласну державну адміністрацію щодо звернення до суду в її інтересах із позовом (листом від 27.06.2024 року № 50/1-1185вих-24, і ці наміри станом на час розгляду справи не оскаржені (т.1 а.с.177 на звороті).

Таким чином, прокурор обґрунтував підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, і наведені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для здійснення захисту інтересів держави прокурором.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь Волинської обласної прокуратури 3633,60 грн судового збору, сплаченого при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову (1211,20 грн.) та з позовною заявою (2422,40 грн).

Ухвалою суду від 10 липня 2024 року за заявою прокурора вжито заходи забезпечення позову у справі і, виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що підстави для скасування таких заходів на час ухвалення цього рішення не має.

Разом з тим, необхідно роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючисьст.ст.10-13, 77, 81, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 20, 78, 80, 84, 116, 122, 149 ЗК України, ст.ст. 7, 8, 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України, ст.ст.256, 257, 261, 387, 388 ЦК України, ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0804, площею 1,7986 га.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 коп. на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Володимирська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: 44702, м. Володимир, вул. Драгоманова, 31, Волинська область;

Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: 43027, м. Луцьк, Київський майдан, 9, код ЄДРПОУ 13366926;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄРДПОУ 44768034;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: 45523, с. Затурці, вул. Липинського, 66, Володимирський район, Волинська область, код ЄРДПОУ 04332087.

Повний текст рішення складено 08.11.2024.

Суддя Локачинського районного суду О. І. Безп`ятко