Рішення

від 14.10.2024 по справі 760/21451/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/21451/20

2/760/2203/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Козленко Г.О., секретаря - Капелюшної Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якій просить суд:

- зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню відповідно до рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття на тверду грошову суму в розмірі 5 000 грн, щомісячно до повноліття дитини;

- виконавчий лист від 26.06.2020 у справі № 760/27143/18, виданий Солом`янським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, відкликати з дня набрання даним рішенням законної сили;

- здійснити розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 22.09.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

17.01.2017 ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №522/993/17 позов задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з відповідачем.

12.12.2017 Солом`янський районний суд міста Києва видав судовий наказ про стягнення аліментів в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02.11.2017. Розмір отриманих аліментів становив 3000-3500 грн на місяць.

Однак, ОСОБА_2 22.10.2018 подала позовну заяву про зміну способу стягнення аліментів, в якій просила стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 107 927 грн до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29.05.2019 по справі №760/27143/18 позовні вимоги задоволено частково, змінено розмір аліментів, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки в твердій грошовій сумі аліменти у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020 у справі №760/27143/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18 залишено без змін.

Позивач посилається на те, що згідно з приписами ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач зазначає, що наразі існують обставини, які є підставами для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України.

Так, матеріальне становище позивача зменшилось, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не може сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття, з огляду на наступне.

Щодо відсутності доходів у позивача в період з 2018 року по сьогоднішній день, позивач зазначає.

Так, звертає увагу на те, що в період з 2018 по сьогоднішній день жодних доходів позивач не отримує, що підтверджується наступним.

Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів від 19.08.2020, наданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, за період з 01.01.2018 по 30.06.2020 інформації про доходи ОСОБА_1 немає.

Також Головне управління ДПС в Одеській області у своєму листі від 20.08.2020 №17668/Л/15-32-53-06-05 зазначає, що: «згідно з даних інформаційної системи ДПС ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не перебуває на обліку, як фізична особа-підприємець».

Отже, позивач є непрацевлаштованим, жодних доходів наразі немає, підприємницьку діяльність не здійснює. Саме тому виключно заощадження є єдиним джерелом існування, утримання інших осіб, в тому числі виконання зобов`язань зі сплати аліментів.

Розмір заощаджень позивача постійно зменшується, що підтверджується наступним.

Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на викгнання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік доходи та заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 становили: доходи - 1 526 464 грн; грошові активи - 43 910 000 грн.

Згідно щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік доходи та заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 становили: доходи - відсутні; грошові активи - 41 510 000 грн.

Відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік доходи та заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 становили: доходи - відсутні; грошові активи - 13 237 500 грн.

Отже, заощадження (грошові активи) ОСОБА_1 з 2016 по 2018 зменшились з еквіваленту 43 910 000 грн до еквіваленту 12 237 500 грн.

При цьому, вказані заощадження зберігалися наступним чином:

1. 110 000 дол. США та 220 000 фунтів зберігались в банківському сейфі АЮ «Кліринговий Дім».

2. 2 000 000 грн зберігались у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

3. 100 000 грн використовувались на поточні витрати.

2 000 000 грн, які зберігались у житловому будинку, продовжують там зберігатись. Однак позивач, який наразі не проживає на території України, не має доступу ані до будинку, ані до грошових коштів, які там зберігаються, а тому не може їх використовувати. Доступ до будинку наразі має відповідач.

А тому позивач з 2018 року мав доступ лише до заощаджень, які зберігались в банківському сейфі «Кліринговий Дім» (110 000 дол. США та 220 000 фунтів).

В зв`язку з відсутністю доходів в період з 2018 по 2020 роки із вказаних заощаджень станом на дату подання позовної заяви у позивача залишилось близько 50 000 дол. США, що у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 29.09.2020 еквівалентно 1 415 500 грн.

Отже, станом на 2020 рік заощадження (грошові активи) позивача становлять 50 000,00 дол. США, що у відповідності до офіційного курсу НБУ станом на 29.09.2020 еквівалентно 1 415 500 грн.

На день звернення із позовом у ОСОБА_1 є ще троє неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (повних 15 років); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (повних 12 років); ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (повних 11 років).

При цьому, позивач звертає увагу суду, що у зв`язку із погіршенням його майнового стану, витрати на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , несуть його батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є дідусем та бабусею ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .

На підтвердження того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають достатнє та гарне матеріальне забезпечення для утримання своїх онуків, сторона позивача надає довідки з отриманим доходом з 2017 по 2020 рік з офіційного місця роботи.

До витрат, які здійснюють ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відносить покупка цінних подарунків на свята та дні народження, в підтвердження чого надано нотаріальну заяву від 12.08.2020, яка складена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саприкіною О.С. та зареєстрована в реєстрі за №758, 759; сплата навчання у Київській загальноосвітній приватній школі І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа - Київ», в підтвердження чого надано договір про навчання у школі №PS/Y6-17/P/I/18 від 25.08.2018 (здобувачем освіти за даним договором є ОСОБА_5 ) та договір про навчання у школі №PS/Y5-18/P/I/18 від 25.08.2018 (здобувачем освіти за даним договором є ОСОБА_8 ).

На виконання вищевказаних договорів 31.08.2018 ОСОБА_1 було здійснено оплату вартості навчання та освітніх послуг за перший шкільний семестр в наступних розмірах: 229 300 грн за договором про навчання у школі №PS/Y6-17/P/I/18 від 25.08.2018 та 196 981 грн за договором про навчання у школі №PS/Y5-18/P/I/18 від 25.08.2018.

Надалі позивач не мав матеріальної можливості продовжувати здійснювати оплату навчання, а тому не укладав відповідні договори щодо здобуття освіти у третьому семестрі 2018-2019 навчального року та у 2019-2020 навчальних роках та не здійснював оплати вартості навчання та освітніх послуг щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

Позивач звертає увагу суду, що у зв`язку із неможливістю здійснювати оплату за навчання та неможливістю утримувати дітей на тому рівні, який був у позивача до моменту погіршення матеріального становища, починаючи з 2019 року оплату за навчання у Київській загальноосвітній приватній школі І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа- Київ» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 здійснює дідусь ОСОБА_6 , в підтвердження чого надано платіжні доручення.

Отже, наразі в зв`язку з погіршенням матеріального становища позивача, матеріальне забезпечення інших дітей на рівні, який був у позивача до моменту погіршення матеріального становища, здійснюють їх бабуся з дідусем.

Враховуючи викладене вище, наразі існують наступні обставини, які підтверджують погіршення матеріального становища позивача, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України:

- відсутність регулярних та нерегулярних доходів та можливість існування та утримання інших осіб, в тому числі виконання аліментних зобов`язань, виключно за рахунок заощаджень;

- значне зменшення розміру заощаджень;

- необхідність утримання інших дітей, утримання яких наразі здійснюють батьки позивача.

Позивач вважає, що при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати підстави, які визначені у ст. 182 СК України:

- матеріальне становище платника аліментів. Так, матеріальне становище позивача погіршилось;

- наявність у платника аліментів інших дітей. Так, у позивача є ще троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які також потребують догляду з боку позивача;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач звертає увагу суду на те, що сума у розмірі 40 000 грн, що стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , є значною та станом на день подання позову є надмірним фінансовим тягарем для ОСОБА_1 , який є не працевлаштованим та останніми роками й по теперішній час не отримує нових доходів.

Судами стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач звертає увагу суду, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на 29.09.2020 останній виповнилось повних 6 років, а тому ОСОБА_1 до досягнення ОСОБА_3 повноліття необхідно буде сплатити аліментів у розмірі 5 760 000 грн з щорічною індексацією відповідно до закону, що становить біля половини всіх наявних заощаджень позивача.

Стягнення необґрунтовано значної суми аліментів на користь одного із дітей завадить належному утриманню інших дітей. Позивач вважає, що аліменти у розмірі 40 000 грн на утримання ОСОБА_3 можуть призвести до порушення балансу інтересів сторін, нанести шкоду позивачу та іншим наявним у ОСОБА_1 неповнолітнім дітям, зокрема погіршити забезпечення належного рівня життя дітей.

Отже, для недопущення неналежного утримання інших дітей шляхом приведення до порушення балансу інтересів сторін та погіршення забезпечення належного рівня життя, позивач вважає за необхідне зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 з 40 000 грн до 5 000 грн.

З огляду на викладені обставини, позивач просить позов задовольнити.

01.10.2020 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Жовноватюк В.С.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Жовноватюк В.С. від 08.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату А.О. Петухової від 03.02.2021 №61, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/24151/20, провадження № 2/760/1434/21, в зв`язку з перебування судді Жовноватюк В.С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, що може призвести до порушення строків розгляду справи.

03.02.2021 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Аксьонової Н.М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Аксьонової Н.М. від 08.02.2021 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

10.02.2021 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Підставою для пред`явлення цього позову стало те, що ОСОБА_2 в серпні взяла у ОСОБА_10 у борг грошові кошти на купівлю дитячого конструктора Lego для її доньки - ОСОБА_3 в сумі 3000 грн готівкою.

Оскільки кошти ОСОБА_10 надавала для купівлі дитячої іграшки для спільної дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то, як вона вважає, їй завдана моральна шкода, у зв`язку з тим, що батько добровільно не хоче сплачувати аліменти, просить суд зменшити розмір аліментів для утримання власної малолітньої доньки, розмір яких вже встановлено рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019.

10.02.2021 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, даний позов було передано до провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Аксьонової Н.М.

17.02.2021 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левченка В.В. надійшли додаткові пояснення.

17.02.2021 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левченка В.В. надійшли заперечення проти прийняття позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами.

12.05.2021 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають та суперечать інтересам малолітньої дитини, у зв`язку з чим просить відмовити у їх задоволенні.

12.05.2021 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд:

- збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 40 000 гривень до 115 000 гривень щомісячно для дитини відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, з дня подання даного позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з зустрічної позовною заявою до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на наступне.

Так, 22.09.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що було зроблено відповідний актовий запис № 1744, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.10.2018 у справі №522/993/17 шлюб між ними було розірвано.

Від шлюбу мають малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, зареєстрованим відділом громадської статистики, штату Флорида від 27.05.2014.

З червня по листопад 2017 року відповідач в добровільному порядку сплачував 1,5 тис. гривень щомісяця на утримання їхньої доньки на картковий рахунок. Оскільки цих коштів не було достатньо для належного забезпечення їхньої доньки всім необхідним для її розвитку та утримання, позивач вимушена була звернутись до Солом`янського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з відповідача у розмірі однієї чверті від його доходу.

Судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 по справі №760/23640/17 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_1 , але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02.11.2017.

24 січня 2018 року Святошинським районним ВДВС ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року.

Під час виконання судового наказу стало відомо, що відповідач офіційно не працевлаштований та не отримує доходу, а тому аліменти на дитину позивач отримувала несвоєчасно із затриманням на 3-4 місяці та у розмірі 3000-3500 грн (за що ОСОБА_1 неодноразово були застосовані обмеження у виїзді за кордон та його Державна прикордонна служба не допускала до перетину кордону) на місяць, виходячи з розрахунку статистичних даних середньої заробітної плати по м. Києву.

Оскільки розмір присуджених судом аліментів був недостатнім для належного утримання доньки ОСОБА_11 , виходячи з розвитку її здібностей, культурно-естетичного виховання, забезпечення належного медичного догляду та відпочинку, позивач була вимушена звернутися до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів на аліменти в твердій грошовій сумі до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 про справі №760/27143/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020, позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів були задоволені частково.

Змінено розмір аліментів, встановлений наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 у справі №760/23640/17 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 був виданий виконавчий лист від 26 червня 2020 року по справі №760/27143/18 про примусове виконання та пред`явлення до виконання.

З довідки розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_1 , виданої Святошинським РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) станом на листопад 2020 року вбачається, що з червня 2020 року відповідачу ОСОБА_1 нараховується заборгованість по аліментам на доньку ОСОБА_11 щомісячно в розмірі 40 000 гривень. За період червень 2020 року по листопад 2020 року відповідачем сплачено аліменти на утримання дитини на загальну суму 240 000 грн.

Позивач посилається на те, що під час розгляду справи №760/27143/18 про зміну способу стягнення аліментів Солом`янський районний суд м. Києва досліджував обставини справи та докази надані сторонами по справі за період з 13.12.2017, тобто після видачі судового наказу від 12.12.2017 Солом`янським районним судом м. Києва по справі №760/23640/17, та по день прийняття рішення 29.05.2019 Солом`янським районним судом м. Києва про зміну способу стягнення аліментів.

Враховуючи викладене, позивач звертається до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_11 , вважаючи, що дослідженню підлягають фактичні обставини та письмові докази щодо майнового стану та витрат відповідача саме за період з 30.05.2019 по теперішній час.

Підставами для збільшення розміру аліментів на утримання дитини позивач зазначає наступні фактичні дані:

- значне покращення матеріального становища ОСОБА_1 з дня винесення рішення Солом`янським районним судом м. Києва про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення на її утримання - 29.05.2019 р. по теперішній час;

- відповідач несе значні витрати на перебування за межами України - в Російській Федерації, в тому числі на проживання в готелях майже рік та купівлю авіаквитків на авіа перельоти між Москвою та Іркутськом ;

- відповідач має на праві власності багато нерухомого та рухомого майна, корпоративні права, право власності на промислові зразки, а також є власником офшорної компанії та отримує дохід, який не відображає в податковій декларації в Україні;

- відповідач несе значні витрати на навчання дітей, як рідних, так і з нещодавно визнаним батьківством у приватній школі ТОВ «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа - Київ», що знаходиться на Новопечерських Липках та приватній гімназії «Академія сучасної освіти А+» ТОВ «Академія сучасної освіти», що становить 32 000 дол. США на одну дитину, окремо сплачує реєстраційний внесок на одну дитину в розмірі 4 000 дол. США (тобто за навчання трьох дітей, про яких він зазначає, сплачує 12 000 дол. США за рік). Загальні витрати відповідача тільки на навчання його трьох дітей за рік становить майже 108 тис. дол. США, що значно перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи;

- відповідач несе значні витрати на відпочинок його двох рідних дітей та одного з нещодавно визнаним батьківством та співмешканки ОСОБА_14 за період червень 2019 року по час звернення до суду у готелях.

На обґрунтування збільшення розміру аліментів на суму 115 000 грн позивач вказує на те, що з травня 2019 року донька ОСОБА_11 пішла в перший клас, збільшилися поточні потреби та витрати на підготовку дитини до вступу в перший клас, збільшилися витрати на медичне забезпечення, культурний розвиток, на дієтичне харчування, санаторно-курортне лікування. А тому розмір аліментів, що був присуджений за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 року є недостатнім для належного утримання доньки ОСОБА_11 та забезпечення її гармонійного розвитку.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить зустрічні позовні вимоги задовольнити.

13.05.2021 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зустрічну позовну заяву передано до провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Аксьонової Н.М.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва Аксьонової Н.М. від 18.05.2021 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, - залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків.

28.05.2021 до суду від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову та зустрічний позов про збільшення розміру аліментів на утримання дитини (в новій редакції).

11.06.2021 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левченка В.В. надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не визнає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає, що відповідачем не наведено доводів, які б спростовували чи ставили під сумнів доводи ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2021 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, - повернуто ОСОБА_10 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2021 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, - прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

26.11.2021 до суду від представника ОСОБА_1 (позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Левченка В.В. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача за зустрічним позовом з доводами ОСОБА_2 за зустрічним позовом не погоджується та вважає заявлений зустрічний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

19.05.2023 до суду від ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) надійшла заява про збільшення позовних вимог зустрічної позовної заяви, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд:

- збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 40 000 гривень до 115 000 гривень щомісячно для дитини відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, з дня подання даного позову до суду до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути на її користь з ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.09.2023 у прийнятті заяви ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, - відмовлено та повернуто її ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.09.2023 підготовче провадження у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, - закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.09.2023 до суду від ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) надійшла заява про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд:

- збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 у справі №760/27143/18, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 40 000 гривень до 150 000 гривень щомісячно для дитини відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, з дня подання даного позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.12.2023 задоволено заяву про самовідвід головуючого судді в справі Аксьонової Ніни Миколаївни.

08.12.2023 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу передано до провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.02.2024 постановленою на місці та занесеною до журналу судового засідання, відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_2 про збільшення розміру зустрічних позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача за зустрічним позовом без самостійних вимог.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у первісній позовній заяві, відповіді на відзив, та надані докази. Щодо задоволення зустрічної позовної заяви заперечував з підстав зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

ОСОБА_2 відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом, та її представники в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені у зустрічній позовній заяві, та надані докази. В задоволенні первісного позову просили відмовити, посилаючись на доводи зазначені у відзиві.

Суд, заслухавши учасників процесу, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 22.09.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1744, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19.10.2018 у справі №522/993/17 шлюб між сторонами було розірвано.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, зареєстрованого відділом громадської статистики, штату Флорида від 27.05.2014 р.

12.12.2017 Солом`янським районним судом м. Києва видано судовий наказ по справі №760/23640/17, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_1 , але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 02.11.2017 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 про справі №760/27143/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020, позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - задоволені частково.

Змінено розмір аліментів, встановлений судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2017 у справі за №760/23640/17 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 40 000 грн щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2019 виданий виконавчий лист від 26 червня 2020 року по справі №760/23143/18.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов`язання щодо утримання.

Сімейний кодексу України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст. 182, 183, 184).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Отже, погіршення матеріального становища матері (батька) може бути підставою для вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

З урахуванням викладеного, позивач має не лише зазначити про зміну матеріального становища в бік погіршення, а й надати докази про зміну свого матеріального становища.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини, відтак не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи №760/27143/18 про зміну способу стягнення аліментів, судом досліджувалися фактичні обставини справи та докази за період з 13.12.2017, тобто після видачі судового наказу від 12.12.2017 по справі №760/23640/17 по день ухвалення рішення 29.05.2019, зокрема надані суду стороною позивача ОСОБА_1 щорічні декларації про доходи, якими останній підтверджує свій майновий стан, судом надана їм відповідна правова оцінка. Інші докази, надані позивачем на підтвердження необхідності зменшення розміру аліментів, також не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що обставини позову не узгоджуються з вимогами ст. 192 СК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, стороною позивача суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

Доводи сторони позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру аліментів.

Зменшення розміру аліментів є правом суду, а не його обов`язком, виходячи з диспозиції ст. 192 СК України, тобто, навіть за умови доведеності факту зміни матеріального стану платника аліментів, суд, який розглядає справу, може не задовольняти вимоги останнього про зменшення розміру аліментів, зважаючи на інші обставини справи, зокрема, у разі, якщо зменшення розміру аліментів не відповідатиме інтересам малолітніх дітей, які мають право на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й інші норми щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Даний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 194/629/17-ц (провадження № 61-37792св18).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд наголошує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Верховний Суд у постанові від 6 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 вказує про те, що аналіз ч. 1 ст. 192 СК України дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів, при цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Разом з тим Верховний Суд прийшов до висновку, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, на утримання якої він сплачує аліменти та суперечитиме її інтересам.

Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц.

Згідно з ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто позивач, з урахуванням визначених нормами процесуального законодавства принципів змагальності та диспозитивності, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, належних та допустимих доказів того, що з моменту винесення судового наказу про стягнення аліментів та судового рішення про зміну розміру аліментів суттєво змінились обставини, а саме погіршення матеріального стану позивача, які не дають змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем за первісним позовом не надано.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам чинного законодавства, а його зменшення у зв`язку з наявністю на утриманні ОСОБА_1 , на момент ухвалення рішення, трьох неповнолітніх дітей без підтвердження погіршення матеріального стану позивача не буде спрямовано на належне забезпечення малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та суперечитиме її інтересам.

Отже, позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18 зазначено, що аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

За змістом законодавства, аліменти є власністю дитини, а обов`язок суду полягає в першу чергу забезпечити дитині право на належне утримання.

Суд вважає необхідним зазначити, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Оцінюючи аргументи за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, суд виходить з наступного.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Доводи ОСОБА_2 зводяться до збільшення розміру аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 згідно рішення Соломянського районного суду м. Києва від 29.05.2019, у зв`язку з покращенням матеріального стану відповідача за зустрічним позовом, збільшенням поточних потреб, збільшенням витрат на медичне забезпечення, культурний розвиток дитини тощо.

Разом з тим, збільшення цін на продовольчі товари, їжу, одяг, медичне обслуговування, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Суд звертає увагу, що участь батьків у допомозі дитині є рівною, відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів

Разом з тим, у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів, позивач має довести обставини, які б свідчили про те, що матеріальний стан платника аліментів з часу присудження аліментів значно покращився. Такі обставини доводяться шляхом порівняльного аналізу документів про доходи, які мав платник аліментів на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів та документів про доходи, які він має на час розгляду справи про збільшення розміру аліментів.

Отже, оскільки стороною позивача за зустрічним позовом не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника (покращився) або одержувача аліментів (погіршився), виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їх дитини, що є підставою для збільшення розміру аліментів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для такого збільшення. Відтак, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу, що в разі суттєвих витрат на дитину позивач не позбавлена права заявити вимоги в майбутньому про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі"), ст.185 "Участь батьків у додаткових витратах на дитину".

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст.ст. 180-184, 191, 192 СК України, ст.ст. 5, 12-13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко