Рішення

від 28.10.2024 по справі 307/2495/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2495/24

Провадження № 2/307/592/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А.,

за участю представника позивача Сєрової О.В. ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

та її представника - адвоката Кохман М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18 червня 2024 року пред`явив позов до ОСОБА_2 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що на обліку в службі у справах дітей Солотвинської селищної ради перебувають діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , взяті на облік службою у справах дітей, як діти, що зазнали економічного насильства.

10 березня 2023 року о 23 год. 05 хв., до чергової частини Тячівського РВП ГУНП надійшло повідомлення про те, що громадянка ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вигнала із будинку своїх трьох малолітніх дітей віком 3, 9 та 11років, яких взяла до себе родичка ОСОБА_2 - ОСОБА_8 . В діях громадянки ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

Шлюб між ОСОБА_2 та її першим чоловіком - ОСОБА_9 02 червня 2015 року - розірвано.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29.05.2015 року ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 700 (сімсот) грн. щомісячно, починаючи з 04 березня 2015 року і до досягнення ним повноліття.

На сьогоднішній день ОСОБА_9 аліменти на дитину не сплачує, вихованням та утриманням дитини не цікавиться.

Батько ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - військовослужбовець, який помер під час бойових дій у віці 28 років. Мати ОСОБА_14 виховувала своїх синів сама.

Рішенням управління соціального захисту населення та захисту прав дитини Солотвинської селищної ради від 16 березня 2023 року № 53/7, комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Солотвинської селищної ради, сім`ю ОСОБА_15 взято під соціальний супровід, як сім`ю, яка опинилася у складних життєвих обставинах, та з нею проведено профілактичну роботу про відповідальність за вчинення домашнього насильства, рекомендовано пройти лікування від алкогольної залежності, складено корекційну програму для кривдників.

Відповідно до плану соціального супроводу сім`ї, проводилася плідна робота з даною сім`єю стосовно належного виховання та утримання дітей з боку матері, також надавалися послуги консультування, інформування відносно отримання статусу сім`ї загиблого учасника бойових дій.

За інформацією Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Солотвинської селищної ради, 17 квітня 2024 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Солотвинської селищної ради розглядалося питання щодо тимчасового влаштування малолітніх дітей ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_12 до притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації. Питання про неналежне виконання батьківських обов`язків з боку матері ОСОБА_2 , відносно її дітей, неодноразово розглядалося на засіданні комісії.

15 квітня 2024 року до центру надання соціальних послуг надійшло звернення від сусідів про те, що діти ОСОБА_2 залишені без нагляду.

Працівниками КЗ ЦНСП служби у справах дітей разом з поліцейськими офіцерами громади зреаговано на повідомлення та здійснено пошукові роботи даної сім`ї.

Протягом трьох днів ОСОБА_2 не виходила на зв`язок, про місце знаходження та перебування ОСОБА_2 та її дітей нічого не було відомо.

17 квітня 2024 року повторно здійснено виїзд за місцем проживання сім`ї та виявлено, що ОСОБА_17 разом з дітьми перебувала вдома, мала неналежний вигляд, діти недоглянуті, а ОСОБА_12 потребував огляду лікаря.

На засіданні комісії ОСОБА_2 погодилася із членами комісії про те, що їй потрібно надати термін для облаштування будинку та створення належних умов для виховання та розвитку дітей.

Із заявою до голови органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради, 24 квітня 2024 року звернулась баба зі сторони батька дітей - ОСОБА_3 та дідо ОСОБА_4 з проханням забрати з притулку служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації малолітніх дітей ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , Давида та влаштувати їх в їхню сім`ю.

На засіданні комісії 26 квітня 2024 року розглядалося питання щодо тимчасового влаштування дітей в сім`ю баби ОСОБА_3 і діда ОСОБА_4 та вирішено, що дітям краще буде виховуватись в сім`ї, ніж у притулку.

ОСОБА_2 на засіданні комісії надала письмову згоду на тимчасове влаштування дітей в сім`ю баби ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом - клопотанням ССД Солотвинської селищної ради від 26 квітня 2024 року №79/01-10 дітей повернуто з притулку.

Протягом травня 2024 року ОСОБА_2 цікавилась станом здоров`я, навчанням, проживанням та вихованням дітей у баби. Почала проходити лікування від алкогольної залежності, а також, з її слів, займається покращенням житлово-побутових умов.

Враховуючи викладене, встановлено, що мати, ОСОБА_2 намагається повернути своїх дітей в сім`ю.

Разом з тим необхідно врахувати те, що позбавлення батьківських прав є заходом крайнього впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, а забезпечення права на виховання в сім`ї для дітей є першорядним.

З метою попередження попадання дітей в несприятливі для морального розвитку життєві обставини, буде доцільним відібрати дітей від матері ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Кохман М.В. 29 серпня 2024 року подала до суду відзив на позов у якому посилалася на те, що відповідачка ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_2 , у спадковому житловому будинку її батьків, у якому вона разом із чоловіком, до його смерті, та дітьми постійно проживала; в цьому будинку народилися її діти. Так склалося, що у 2021 році померла мати відповідачки, у березні 2022 року загинув в Маріуполі її чоловік, а після нього померла племінниця. Всі ці обставини негативно вплинули на ОСОБА_2 . Вона не заперечує, що три місяці зловживала алкогольними напоями , але зрозуміла наслідки, і в липні 2023 року самостійно звернулася за медичною допомогою до лікаря-нарколога Тячівської РЛ. Після пройденого амбулаторного лікування ОСОБА_2 більше року не вживає алкоголь.

У позові позивач наводить підстави, які послужили відібранням у відповідачки дітей та зазначає, що зокрема, 10 березня 2023 року, вона перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вигнала із хати трьох малолітніх дітей: ОСОБА_18 , 2011 року народження, ОСОБА_12 , 2015 року народження та ОСОБА_16 , 2019 року народження, яких взяла до себе ОСОБА_8 , після чого працівниками поліції Тячівської РВП ГУНП на неї був складений протокол і постановою Тячівського районного суду від 07 квітня 2023 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Свою вину ОСОБА_2 визнала повністю, розкаялася в скоєному, з того часу більше такого не повторювала.

Крім того, 15 квітня 2024 року до служби в справах дітей поступила інформація, що її діти перебувають без її, матері, нагляду, але 17 квітня 2024 року працівники поліції знайшли дітей, які перебували разом з нею у будинку, за місцем їхнього проживання, у зв`язку із чим відповідачка вважає, що в органу опіки та піклування відсутні підстави робити висновок про відібрання у неї дітей.

Зазначила, що навіть у період, коли зловживала алкогольними напоями самостійно справлялася із своїми дітьми, діти відвідували школу, були охайно одягнуті, нагодовані, слухняні, виховані. В подальшому, вона буде намагатися найняти дітям репетиторів, щоб вони могли освоїти навчальну програму.

ОСОБА_2 перестала зловживати алкогольними напоями, що раніше перешкоджало їй забрати дітей, у неї задовільний матеріальний стан, у житловому будинку, в якому вони проживають, проведено ремонт, діти мають свою кімнату, стіл для навчання, в будинку чисто, охайно, у холодильнику є продукти.

Окрім цього, вона не ухиляється від виховання та утримання дітей, не поводиться з ними жорстоко, не зловживає алкогольними напоями, дітей не експлуатує, не примушує їх до жебракування та бродяжництва, не засуджена за вчинення умисного злочину щодо дітей. Вона зобов`язується виховувати дітей у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, піклуватись про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, а також слідкувати за відвідування дітьми школи. Вважає, що позов необґрунтований і такий захід не можна застосовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї.

З огляду на зазначене підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дитини обстановки, її життя, здоров`я і морального виховання, однак позивачем не доведено, що тимчасове відібрання дітей у відповідачки ОСОБА_2 було необхідністю для самих дітей через загрозу їх життю та здоров`ю. Вважає, що в даному випадку порушена ст. 8 Конвенції, так як діти страждають від розірвання сімейних зв`язків, їх відірвали від дому та друзів, місця де вони народилися та росли; кожен день діти дзвонять матері і просять її забрати їх додому.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 19 серпня 2024 року на 15 год., яке було відкладено на 23 вересня 2024 року.

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 жовтня 2024 року.

Під час судового розгялду представник позивача у підтриання позовних вимог посилалася на обставини, викладені у позовній зяві.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кохман М.В. у заперечення позовних вимог посилалися на обставини, викладені у відзиві на позов.

Треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника адвоката, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Із копії паспорта та свідоцтв про народження відомо, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є матір`ю дітей: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7, 10-12).

Згідно повідомлення тимчасово виконуючого обов`язки начальника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Поліщука О. від 13.03.2023 року, 10 березня 2023 року о 23 год. 05 хв. до служби 102 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вигнала трьох своїх малолітніх дітей, віком 3, 9 та 11 років, з будинку. Дітей взяла до себе родичка ОСОБА_8 . В діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП (а. с. 38).

Згідно висновку оцінки потреб сім`ї від 15 березня 2023 року у ОСОБА_2 , складні життєві обставини, причиною якиї є її схильність до алкоголю; у дітей: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні психологічні травми, стан задоволення потреб дітей: «пограничний» - діти у стресовій ситуації, стан батьків та їхня здатність долати складін життєві обставини - батько «не здатний» - служить в ЗСУ, зниклий безвісти, мати: «потребує підтримки» та лікування від алкогольної залежності; тривалість існування проблем: «понад 1 рік»; сім`я потребує соціального супровіду та натуральної допомоги; сім`я взята на облік КЗ ЦНСП Солотвинської селищної ради (а. с. 34).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 травня 2015 року розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_21 , зареєстрований 28 січня 2012 року (а. с. 35).

Із свідоцтва про смерть від 17 серпня 2023 року видно, що ОСОБА_22 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 28 років у Донецькій області, м. Маріуполь (актовий запис №60) ( а.с. 37).

01 квітня 2024 року комісією з питань захисту дітей складено індивідуальні плани соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах для ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких зазначені шляхи задоволення потреб дитини та заходи для задоволення цих потреб, зокрема: бесіда з матір`ю щодо неналежного виконання батьківських обов`язків; відповідальність батьків за безпеку дитини та неприпустимість залишення її без нагляду; сприяння у проведенні косметичного ремонту житла, облаштування місця для навчання та відпочинку; надання консультацій щодо оформлення документів для отримання державної соціальної допомоги; рекомендації звернутись до центру зайнятості щодо працевлаштування; бесіда з матір`ю щодо дотримання рекомендацій лікарів, раз у рік проходити медогляд, бесіда з матір`ю щодо відвідування дитиною навчального закладу освіти, Давиду рекомендовано заняття із спеціалістом - логопедом (а. с. 23 - 30).

Згідно оцінки кризової ситуації та акта №2 з надання соціальної послуги кризового та екстренного втручання від 17 квітня 2024 року відомо, що 15 квітня 2024 року через повідомлення сусідів, що діти без нагляду, КЗ ЦНСП Солотвинської селищної ради разом із офіцерами громади здійснили виїзд за місцем проживання ОСОБА_2 з дітьми, де її знайдено в неналежному стані, в будинку брудно, речі розкидані, діти без нагляду, ОСОБА_12 мав проблеми із здоров`ям та потребував консультації лікаря; ОСОБА_2 пояснила, що вона поїхала до друзів та залишила дітей під наглядом бабусі на обмежений термін; встановлено, що існує загроза життю або здоров`я отримувача соціальної послуги, рекомендовано тимчасово вилучити дітей та висновок подати на розгляд органу опіки та піклування; метою втручання є допомога ОСОБА_2 подолати кризову ситуацію та створити умови для повернення дітей з притулку (а. с. 31 - 33).

Згідно характеристики, виданої директором Солотвинського ліцея імені Л. Українки ОСОБА_23 відомо, що ОСОБА_5 , учень 6-го классу навчається в данному ліцеї з першого класу, має навчальні досягнення на низькому рівні, не виявляє зацікавленості у навчанні, словниковий запас бідний, мислення загальмоване, має невеликий обсяг короткотривалої пам`яті, розсіяний, підвищена втомлюваність, низька працездатність, читає повільно, пише з помилками, часто пропускає уроки через регулярні захворювання, хлопчик мовчазний, невпевний в собі, дисципліну не порушує; мати не приділяє належної уваги вихованню дитини, систематично не відвідує батьківські збори, зовнішній вигляд охайний, зауваження вчителя вислуховує (а. с. 73)

Згідно характеристики виданої директором Солотвинського ліцея імені Л. Українки ОСОБА_23 відомо, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учень третього класу, навчається у школі з першого классу, мав багато пропусків, на уроках працює не завжди, домашні завдання не виконує, читає слабо, має мінімальні знання, на уроках неуважний, мати ОСОБА_12 ставилася до батьківських обов`язків без належної відповідальності, дитина пропускала багато уроків, мати не слідкувала за виконанням учня домашніх завдань, батьківські збори не відвідувала, у житті класу участі не брала; рекомендується батькам приділяти більше часу дитині, займатися з ним читанням, писанням та рахуванням, допомагати виконувати домашні завдання, вести контроль за відвідуванням сином уроків (а. с. 60).

Із акта обстеження житлово - побутових умов від 17 квітня 2024 року видно, що головним спеціалістом служби у справах дітей ОСОБА_24 та психологом КЗ «ЦНСП» ОСОБА_25 , на підставі листа КЗ «ЦНСП» від 16 квітня 2024 року та акта № 2 про надання соціальної послуги кризового та екстренного втручання, обстежено умови проживання дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; під час обстеження встановлено, що за вказаною адресою на першому поверсі будинку розміщено три кімнати: вітальня, спальня, дитяча кімната, кухня, коридор та ванна кімната; зроблений минулого року ремонт зіпсований: вздутий ламінат, мокрі стіни, каналізація не зроблена, в помешканні неприємний запах, у матері вигляд, як після алкогольного сп`яніння; діти немиті, одяг брудний, у школу та дитячий садок не пішли; 15 квітня баба відправила дітей до матері, діти блукали вулицями, просили сусідів подзвонити матері, але та не брала трубку; винесено питання на засідання органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради щодо тимчасово вилучення дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від матері (а. с. 36).

Згідно наказів начальника служби у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області № 2, 3 та 4 від 17 квітня 2024 року, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 взято на первинний облік служби у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, як дітей, що залишилися без батьківського піклування, на підставі того, що діти гуляли по вулищях селища Солотвино шукаючи матір, зверталися до сусідів з проханням позвонити їй, щоб та повернулася додому (а. с. 14-16).

Згідно витягу з рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Солотвинської селищної ради (протокол №5 від 17 квітня 2024 року) комісія вирішила звернутися листом-клопотанням до керівництва притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністрації, з метою тимчасового влаштування дітей до їхнього закладу на термін - три місяці.

Матері дітей ОСОБА_2 встановлено строк у три місяці для покращення побутових та санітарних умов проживання для повернення дітей у сім`ю. КЗ «Центру надання соціальних послуг» Солотвинської селищної ради доручено сприяти працевлаштуванню та проходження медичного огляду ОСОБА_2 (а. с. 45).

Згідно копій паспортів та заяв від 26 квітня 2024 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви про залишення у їхній сім`ї дітей, як підопічних (а. с. 17 - 22, 40-42, 44).

Із заяви від 26 квітня 2024 року видно, що ОСОБА_2 дає згоду на тимчасове влаштування дітей у сім`ю баби ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Згідно акта обстеження житлово - побутових умов від 19 квітня 2024 року, проведенного на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого влаштування онуків в їхню сім`ю, проведено обстеження та встановлено, що житло складається з трьох кімнат: кухня, коридор з усіма комунальними зручностями, загальна площа 88 кв.м, житлова площа - 62 кв.м; умови проживання задовільні, квартира облаштована усіма необхідними меблями, побутовою технікою, чисто та охайно; дітей розмістять у двох кімнатах, де наявні спальні місця, робочий стіл, шафа - купе для одягу, комп`ютер, канцелярське приладдя; стосунки в сім`ї доброзичливі, подружжя працевлаштоване, питання щодо тимчасового влаштування дітей до їхньої сім`ї є виваженим та відповідальним, подружжя зобов`язується надати необхідне утримання, виховання та доступ до освіти для дітей (а. с. 39)

Наказом служби у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 26 квітня 2024 року малолітніх дітей - ОСОБА_26 та ОСОБА_11 , що залишилися без батьківського піклування - тимчасово влаштовано на виховання у сім`ю баби ОСОБА_3 та діда ОСОБА_4 з 26 квітня 2024 року по 26 жовтня 2024 року (а. с. 13)

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 05 червня 2024 року щодо доцільності відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав, з метою попередження попадання дітей у несприятливі для їх морального розвитку життєві обставини, виконавчий комітет вважає за доцільне відбрати дітей від матері ОСОБА_2 , без позбавлення її батьківськиї прав (а. с. 46-48).

Із досліджених у судовому засіданні фотографій, доданих відповідачкою ОСОБА_2 до відзиву видно, що будинок у якому вона проживає на даний час та в якому проживали діти, знаходиться в належному стані, в будинку проведений відповідний ремонт, наявні необхідні для проживання меблі, побутова техніка, спальні місця для трьох дітей, санвузол, дитячий одяг, іграшки, продукти харчування та засоби для гігієни ( а.с. 81-108).

Згідно акта медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння № 11, виданого лікарем Тячівської ЛР - Гарастеєм Б.В. 14 травня 2024 року видно, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , 14 травня 2024 року о 13 год. 35 хв. звернулася, за власною ініціативою до лікаря - нарколога яким встановлено, що ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння у ОСОБА_2 не виявлено (а. с. 77).

Із довідки, виданої поліклінічним відділенням КНП Тячівська района лікарня Тячівської міської ради 27 серпня 2024 року видно, що ОСОБА_2 , 18 липня 2023 року самостійно звернулася за медичною допомогою до лікаря-нарколога та отримала амбулаторне протиалкогольне лікування. В даний час її стан задовільний (а. с. 121).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч.1 ст. 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органу опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу.

Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв`язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.

Згідно з усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції (рішення у справах «Гаазе проти Німеччини» від 8 квітня 2004 року, «Йогансен проти Норвегії» від 7 серпня 1996 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 р.).

З огляду на зазначене, слід зазначити, що підставою відібрання дітей без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дітей обстановки: їх життя, здоров`я і морального виховання.

Суд вважає, що всі вказані в позові обставини є неприпустимим та не можуть допускатися батьками по відношенню до своїх дітей під час їх виховання.

Водночас, позивачем не доведено, яким чином наявність вказаних фактів, як в цілому, так і кожний окремий факт створював загрозу для життя і здоров`я малолітніх дітей та необхідності застосування такого заходу, як негайне розлучення матері з малолітніми дітьми.

Матеріали справи не містять доказів того, що залишення дітей з матір`ю потягнуло би за собою наслідком жорстоке поводження з ними чи створення загрози для їх здоров`я.

Самі по собі факти зазначені позивачем у актах обстеження умов проживання не можуть бути покладені в обґрунтування підстав, передбачених частиною 1 статті 170 СК України, для відбирання дітей від матері.

Крім того, протягом розгляду даної цивільної справи з моменту пред`явлення позову відповідачкою ОСОБА_2 було вжито заходів, які змінили ситуацію в організації її життя та побуту, внаслідок чого було усунуто ряд обставин, зокрема, в будинку за її місцем проживання зроблено відповідний ремонт, повністю облаштовано побут, діти забезпечені всім необхідним для проживання, навчання, ігор та дозвілля, наявні всі необхідні речі та забезпечено першочерговими продуктами. ОСОБА_2 пройшла лікування від алкогольної залежності, тобто відпали обставини, які стали підставою для негайного відібрання у неї дітей.

Під час судових засідань ОСОБА_2 зазначила, що бажає проживати з дітьми, усвідомила свою поведінку та дії, що вказує на усвідомлення нею необхідності належного виконання своїх материнських обов`язків, з наданих нею пояснень вбачається, що на даний час ОСОБА_2 веде активну роботу над усуненням можливих недоліків у вихованні дітей та усунення повністю тих обставин, які призвели до їх відібрання.

Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 12 «Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом ст. ст. 151, 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відібрання дітей від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав має бути наслідком невиконання батьківських обов`язків або їх неналежного виконання, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання.

Суд виходить з того, що найкращим для малолітніх дітей є їх проживання в рідній сім`ї, і більш того, відібрання дітей у матері при встановлених під час судового розгляду конкретних обставинах, що існують на даний час, не відповідає інтересам дітей.

Суд також враховує, що поведінка відповідачки змінилась, вона зробила для себе відповідні висновки, бажає і надалі виконувати батьківські обов`язки, має любов до своїх дітей, і демонструє своїм ставленням дійсне бажання жити з дітьми та опікуватись ними.

Порівнюючи вагомість тих обставин, на які як на підставу для відібрання дітей посилається позивач, і вагомість психологічного аспекту відібрання, враховуючи особу і поведінку відповідачки, а також враховуючи, що відібрання дітей від матері може бути застосовано лише як крайня міра, коли без відібрання не можна усунути загрозу для життя та здоров`я дітей у інший спосіб, то при наданих доказах і при вставлених судом конкретних обставинах, суд не вбачає на даний час підстав для відібрання малолітніх дітей у відповідачки без позбавлення її батьківських прав, та вважає, що таке відібрання не відповідатиме інтересам дітей, на підставі чого відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей є похідними від позовних вимог про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав, а тому також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову органу опіки та піклування Солотвинської селищної ради про відібрання дітей від ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: орган опіки і піклування Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, місцезнаходження - вул. Харківська, 1 у селищі Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області, ЄДПОУ: 35795853.

Представник позивача: Сєрова Олена Василівна , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 .

Треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешканка АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - невідомий.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - невідомий.

Повний текст рішення буде складено 07 листопада 2024 року.

Суддя Л.Р.Сас