Постанова

від 06.11.2024 по справі 756/9777/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/9777/23 головуючий у суді І інстанції Майбоженко А.М.

провадження № 22-ц/824/15195/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Кияшко К.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у справі за позовом Адвокатського об`єднання «Курс-8» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адвокатське об`єднання «Курс-8» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року АО «КУРС-8» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті першої частини гонорару згідно з Договором про надання адвокатських послуг від 27 лютого 2020 року № 573/1 у розмірі 68 010,60 грн., з яких 27 115,00 грн. основна сума боргу, 13 780,60 грн. збитки від інфляції, 27 115,00 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, а також загальної заборгованості по сплаті другої частини гонорару згідно цього ж договору у розмірі 6 464 долари США, з яких 3232 долари США основна сума боргу, 3 232 долари США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 04 серпня 2023 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 справу об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адвокатське об`єднання «КУРС-8» про стягнення заборгованості, в якій позивач просила суд стягнути 58 176 доларів США - 90% заборгованості за сплаті другої частини гонорару згідно договору про надання адвокатських послуг від 27.02.2020 року № 573/1, з яких 29 088 долари США сума основного боргу, 29 088 доларів США пеня.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 27 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та АО «КУРС-8» укладено Договір про надання адвокатських послуг № 573/1 з Додатком № 1 та Додатком № 2, предметом якого являється надання адвокатських послуг з метою повернення ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 404 000,00 доларів США від ОСОБА_3 шляхом звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення, представленні інтересів Замовника, супроводі розгляду кримінального провадження, але не виключно, відповідно до наданих повноважень та згідно з тарифами, затвердженими Додатком № 1. Протягом дії Договору замовлену відповідачем роботу позивачем виконано в повному обсязі, проте частину наданих адвокатських послуг відповідачем не оплачено. 29 червня 2023 року Адвокатським об`єднанням «КУРС-8» та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення права вимоги № 29-06-2023-01, за яким право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_2 зі стягнення боргу за невиконання умов договору про надання правової допомоги № 573/1 від 27 лютого 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «КУРС-8», Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору, а саме: дев`яносто відсотків другої частини гонорару, яка становить 29 088 доларів США з правом нарахування всіх штрафних санкцій, передбачених договором та/або законом, відступлено ОСОБА_1 . Того ж дня, позивачем на адресу відповідача цінним листом направлено повідомлення про відступлення права вимоги. Отже, після відступлення права вимоги, право на пред`явлення вимог про стягнення заборгованості по невиплаті другої частини гонорару розподілено між АО «КУРС-8» та ОСОБА_1 у розмірах відповідно 10% та 90%.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог Адвокатського об`єднання «Курс-8» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адвокатське об`єднання «Курс-8» про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказує, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що Договір про надання адвокатських послуг від 27 лютого 2020 року № 573/1, як і Додатки № 1 і № 2 до нього, які являються його невід`ємною частиною, підписано відповідачем, що свідчить про прийняття ОСОБА_2 його умов. Саме підпис відповідача на кожному аркуші Договору та додатків до нього доводить, що останнім погоджено всі його умови, які являються обов`язковими до виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу Адвокатське об`єднання «Курс-8», зазначає, що в повному обсязі підтримує вимоги ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «КУРС-8» укладено Договір про надання адвокатських послуг № 573/1 з Додатком № 1 та Додатком № 2, предметом якого є надання адвокатських послуг з метою повернення ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 404 000,00 доларів США від ОСОБА_3 шляхом звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення, представленні інтересів замовника, супроводі розгляду кримінального провадження, але не виключно, відповідно до наданих повноважень за згідно з тарифами, затвердженими Додатком № 1.

Відповідно до п. 3.5. Договору за надання адвокатських послуг Замовник зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню у касу чи на розрахунковий рахунок гонорар у розмірі, визначеному цим договором згідно визначених тарифів або виставлених рахунків або складених актів виконаних робіт. Гонорар за надання адвокатських послуг складається з двох частин. Перша частина гонорару (попередня оплата) зазначена в додатку № 1 до договору про надання адвокатських послуг та може бути сплачена з відстрочкою платежу відповідно до п. 3.3 цього договору. Друга частина гонорару складає вісім відсотків від загальної суми у розмірі згідно з предметом Договору про падання правової допомоги № 573/1 від 27 лютого 2020 року, зазначеного у п. 1 у розмірі 404 000,00 доларів США, яка у випадку настання умов розірвання даного Договору, передбачених п.п. 7.4. та 7.5. Договору, з вини або за ініціативи замовника, обумовлених в договорі та додатку № 1, має бути сплачена замовником на користь АО «КУРС-8» протягом двох днів після розірвання Договору.

Пунктом 5.2. Договору про надання адвокатських послуг передбачено, що замовник, погоджуючись з оплатою інших витрат, платних послуг Адвокатського об`єднання, компенсує їх Адвокатському об`єднанню, а у разі відсутності коштів на їх оплату, своєчасно письмово повідомляє про це Адвокатське об`єднання і погоджується з тим, що відмова в проведенні запропонованих Адвокатами заходів може вплинути на результативність виконання функцій захисту, (строк відстрочки по оплаті не може перевищувати десяти календарних днів з дати фактичного виконання послуг, інакше нараховується пеня відповідно до умов договору. Підписання актів здачі-прийняття робіт не є обов`язковим і робота вважається виконаною з моменту її фактичного виконання (надсилання документа поштою, виїзд в суд або участь в судовому засіданні, виїзд у справах замовника та інші дії цього договору, додатку № 1, додатку № 2 та всіх додаткових угод).

Згідно з п. 5.3. цього Договору перша частина гонорару за надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням замовником здійснюється згідно тарифів, які зазначені в додатку № 1 до цього договору і є невід`ємною його частиною, згідно фактично виконаних робіт і виставлених рахунків згідно даного договору. Послуги здійснюються по попередній оплаті або у відповідності до п. 3.3 даного договору.

04 серпня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «КУРС-8» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання адвокатських послуг від 27 лютого 2020 року № 573/1, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору про надання адвокатських послуг зі всіма наслідками, передбаченими договором та чинним законодавством.

28 червня 2023 року на адресу відповідача цінним листом з описом вкладеного направлено Звіт про виконану роботу (Вих. №№ 573/1 МІГ-2 від 28.06.2023 р.), до якого долучено вищевказані Рахунки-фактури від 10 червня 2020 року № СФ-0000197 та від 27 липня 2020 року № СФ- 00002460, а також по два примірники Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10 червня 2020 року № ОУ-0000230 та від 27 липня 2020 року № ОУ-0000231 та два примірники Акту звірки взаємних розрахунків від 06 серпня 2020 року для підписання та направлення одною примірника кожного акту на адресу АО «КУРС-8».

29 червня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «КУРС-8» та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення права вимоги № 29-06-2023-01, за яким право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_2 зі стягнення боргу за невиконання умов договору про надання правової допомоги № 573/1 від 27 лютого 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «КУРС-8», Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору, а саме: дев`яносто відсотків другої частини гонорару, яка становить 29 088 доларів США з правом нарахування всіх штрафних санкцій, передбачених договором та/або законом, відступлено ОСОБА_1 .

Того ж дня, позивачем на адресу відповідача цінним листом направлено повідомлення про відступлення права вимоги.

Отже, після відступлення права вимоги, право на пред`явлення вимог про стягнення заборгованості по невиплаті другої частини гонорару розподілено між АО «КУРС-8» та ОСОБА_1 у розмірах відповідно 10% та 90%.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що встановлення у договорі умови про сплату другої частини гонорару, у випадку розірвання договору за ініціативи замовника суперечить положенням чинного законодавства, оскільки сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі плату, внаслідок дострокового розірвання договору, яка не є гонораром, а за своєю суттю являться неустойкою, тому ОСОБА_2 не зобов`язаний її сплачувати.

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Згідно зі статтею 1 Закону № 5076-VI договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3 статті 27 Закону № 5076-VI).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 ЦК України).

За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Виплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні характеристики. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Аналогічний тягар доведення заперечень проти позову покладається на відповідача.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Стороною позивача на підтвердження факту надання АО «КУРС-8» правничої допомоги відповідачу надано копії рахунків-фактур від 10 червня 2020 року № СФ-0000197 та від 27 липня 2020 року № СФ-0000246, а також актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000230 та № ОУ-0000231, які складені адвокатським об`єднанням та не підписані відповідачем.

Згідно із зазначеними документами АО «КУРС-8» виконано такі роботи: 10 червня 2020 року складено і подано скаргу на постанову про закриття кримінального провадження на загальну суму 3 600,00 грн; 27 липня 2020 року усне консультування замовника по телефону, надсилання поштової кореспонденції, оплата судового збору, відстеження руху і вручення поштових відправлень отримання і опрацювання вхідної поштової кореспонденції на загальну суму 23 616,00 грн.

Надаючи оцінку наданим позивачем рахунку-фактурі від 27 липня 2020 року № СФ-0000246, акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000231, колегія суддів вважає, що зазначені документи не є належними та достатніми доказами на підтвердження факту надання відповідачу правничої допомоги з метою ефективного захисту його прав, в обсязі, що вказаний в цих документах.

Так, як було вказано вище, вказані документи по суті не доводять надання зазначених у них послуг, оскільки фактично містять в собі перелік адвокатських послуг, який викладено самим позивачем.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Оскільки відповідач заперечував надання адвокатським об`єднанням послуг, за які позивач просить стягнути кошти, саме останній повинен був надати суду належні докази надання таких послуг.

Всупереч вимогам зазначеної норми закону, позивач обмежився лише ствердженням, що ним були надані відповідачу послуги з правової допомоги, які не були оплачені останнім. При цьому зазначення позивачем переліку послуг в актах приймання виконаних робіт, які не підписані відповідачем також є лише твердженням позивача, яке в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не підтверджене жодним доказом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відсутності доказів надання відповідачу послуг з правової допомогу у відповідності до договору від 27 лютого 2020 року № 573/1, які не були оплачені відповідачем.

Оскаржуючи рішення в частині відмови в задоволенні позову АО «КУРС-8» до відповідача, ОСОБА_1 , не звернула уваги, що саме адвокатське об`єднання рішення суду в частині відмови йому в стягненні з ОСОБА_2 коштів не оскаржувало, а відтак погодилось з ним.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повноваження позивача ОСОБА_1 представляти інтереси адвокатського об`єднання, в тому числі і подавати апеляційну скаргу в їх інтересах, а відтак, підстав до задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 58 176 доларів США - 90% заборгованості по сплаті другої частини гонорару згідно договору про надання адвокатських послуг від 27.02.2020 року № 573/1, з яких 29 088 долари США сума основного боргу, 29 088 доларів США пеня, апеляційний суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи наявність підстав до стягнення з ОСОБА_2 зазначених коштів, ОСОБА_1 зазначала, що друга частина гонорару складає вісім відсотків від загальної суми у розмірі згідно з предметом Договору про падання правової допомоги № 573/1 від 27 лютого 2020 року, зазначеного у п. 1, а саме від 404 000,00 доларів США, яка у випадку настання умов розірвання даного Договору, передбачених п.п. 7.4. та 7.5. Договору, з вини або за ініціативи замовника, обумовлених в договорі та додатку № 1, має бути сплачена замовником на користь АО «КУРС-8» протягом двох днів після розірвання Договору.

Як було зазначено вище за змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Виплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні характеристики. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Умови договору про надання правової допомоги, що був укладений між адвокатським об`єднанням та відповідачем не визначають перелік послуг чи виконаної роботи, за виконання яких адвокатським об`єднанням, відповідач має сплати гонорар у розмірі 8% від 404 000,00 доларів США.

В той же час, підставою виплати вказаних коштів адвокатському об`єднанню договір пов`язує з фактом розірвання договору з ініціативи відповідача, що є єдиною підставою, якою позивач обґрунтовує свої вимоги в цій частині.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 559/1605/18 (провадження № 61-913св20) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України та вказано, що «свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно частини п`ятої статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом);

якщо зі змісту акту цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною);

якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе тільки за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту».

Згідно статті 546 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору».

Укладеним між Адвокатським об`єднанням «Курс-8» та ОСОБА_2 договором фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору (розірвання договору з ініціативи відповідача); вказані положення договору суперечать сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 591/3176/17.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму, що складається з 8% від 404 000,00 доларів, фактично є похідними від стягнення основної суми та пенею нарахованою на пеню (неустойку), а відтак також задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги в частині, що під час укладення договору відповідач погодився з тактикою та позицією адвокатського об`єднання, обсягом виконаних на розсуд останнього робіт і наданих послуг, необхідних у здійсненні захисту прав та інтересів відповідача, вартість яких визначено додатком № 1 до договору, а також зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплатити фактично отримані послуги згідно з визначеними тарифами або виставленими рахунками або складеними актами виконаних робіт, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, як було зазначено вище, вони ґрунтуються виключно на твердженнях позивача про надання відповідачу послуг, за які останній не заплатив.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.