Рішення

від 05.11.2024 по справі 918/676/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. м. РівнеСправа № 918/676/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Вараської окружної прокуратури (мікрорайон Будівельників, 1, м.Вараш, 34400; Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291007723)

в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (м. Рівне, майдан Просвіти, 1, 33028, код ЄДРПОУ 13986712)

до відповідача- 1 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37, 33013, код ЄДРПОУ 39768252)

до відповідача- 2 Зарічненської селищної ради (вул. Центральна, буд. 11, смт Зарічне, Вараський р-н., Рівненська обл., 34000, код ЄДРПОУ 04385632)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельський національний природний парк (вул. Центральна, 44, с. Нобель, Зарічненський район, Рівненська область, 34013; код ЄДРПОУ 43077967)

про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою

у судове засідання з`явились:

- від прокуратури: Сачук Інна Ростиславівна;

- від позивача: Любчик Іван Ігорович;

- від відповідача-1: Сидоренко Сергій Вікторович;

- від відповідача- 2: не з`явився;

- від третьої особи: Діковицький Володимир Миколайович (в режимі ВКЗ);

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів.

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду

17 липня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача- 1 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до відповідача- 2 Зарічненської селищної ради третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельський національний природний парк про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 загальною площею 40,4122 га шляхом:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині спірної земельної ділянки;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Зарічненської селищної ради на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368816356222).

- зобов`язання Зарічненську селищну раду повернути у власність держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації спірну земельну ділянку.

У позовній заяві прокурор просив суд залучити Нобельський національний природний парк до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/676/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.08.2024. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

05 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшов відзив.

14 серпня 2024 року від Вараської окружної прокуратури за підписом виконувача обов`язків керівника Олександра Лиса надійшла відповідь на відзив.

В той же час, 14.08.2024 відділом канцелярії та документального забезпечення складено акт про те, що у відповіді на відзив не виявилось одного із вказаних у додатку документів, а саме: відсутня копія наказу Рівненської обласної прокуратури № 732к від 29.07.2024.

У судовому засіданні 27.08.2024 прокурор повідомив, що копію наказу Рівненської обласної прокуратури № 732к від 29.07.2024, яка відсутня серед додатків до відповіді на відзив буде долучено до матеріалів справи до наступного судового засідання.

30 серпня 2024 року від Вараської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію наказу Рівненської обласної прокуратури № 732к від 29.07.2024 про покладення обов`язків керівника Вараської окружної прокуратури на заступника керівника Лиса Олександра Анатолійовича.

Ухвалою від 27.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/676/24. Призначено справу № 918/676/24 до судового розгляду по суті на 12.09.2024.

Ухвалою від 12.09.2024 постановлено перейти із стадії розгляду справи по суті до підготовчого провадження та продовжити підготовче засідання. Клопотання Вараської окружної прокуратури про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельський національний природний парк - задоволено. Постановлено залучити до участі у справі № 918/676/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельський національний природний парк. Зобов`язано Вараську окружну прокуратуру, позивача та відповідаччів-1 та -2 протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали надати суду докази направлення на адресу третьої особи заяв по суті спору із долученими до них документами. Запропоновано Нобельському національному природному парку у строк до 24.09.2024 включно подати суду письмові пояснення щодо суті спору; одночасно надіслати прокуратурі, позивачу та відповідачам-1 та -2 копію письмових пояснень з доданими до них документами, докази такого направлення надати суду. Відкладено підготовче засідання на 26.09.2024.

13 вересня 2024 року на виконання вимог ухвали від 12.09.2024 від прокуратури надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Нобельського національного природного парку копії позовної заяви з додатками, відповіді на відзив.

17 вересня 2024 року від відповідача-1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу Нобельського національного природного парку копії відзиву з додатками.

Ухвалою від 26.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 918/676/24. Призначено справу № 918/676/24 до судового розгляду по суті на 03.10.2024. Постановлено провести судове засідання 03.10.2024 у справі № 918/676/24 у Господарському суді Рівненської області із представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельського національного природного парку Діковицьким Володимиром Миколайовичем в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 03.10.2024 з розгляду справи по суті на стадії дослідження доказів з метою надання належної оцінки дослідженим доказам з урахуванням озвучених позицій сторін суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 05.11.2024.

Крім того, протокольною ухвалою постановив провести судове засідання 05.11.2024 у справі № 918/676/24 у Господарському суді Рівненської області із представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельського національного природного парку Діковицьким Володимиром Миколайовичем в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 03.10.2024 повідомлено Зарічненську селищну раду, що наступне судове засідання з розгляду справи № 918/676/24 по суті відбудеться 05.11.2024.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті

05 листопада 2024 року судом встановлено, що відповідач-2 не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставлення ухвали від 03.10.2024 до його електронного кабінету 08.10.2024 о 19:35 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак Зарічненська селищна рада вважається такою, що 09.10.2024 отримала ухвалу від 03.10.2024.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без участі представника відповідача-2.

Присутні у судовому засіданні представники учасників справи підтримали правові позиції, викладені у заявах по суті спору.

Правова позиція прокуратури, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 площею 40,4122 га, яка належить до природно-заповідного фонду, відноситься до зони регульованої рекреації та знаходиться в межах Нобельського національного природного парку незаконно (в результаті наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» за актом прийому-передачі та додатку до нього) передана з державної власності у комунальну власність як земля сільськогосподарського призначення; крім того, неправомірно змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Рівненській області не мало повноважень передавати в комунальну власність землі природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Згідно проєкту створення Нобельського національного природного парку від 2017 року, до земель Парку включено землі загальною площею 25318, 81 га, в тому числі на території Кухітсько-Вільської сільської ради (на даний час Зарічненської сільської ради). Розпорядником цих земель була і є Рівненська обласна державна адміністрація. Відтак наказ ГУ Держгеокадастру від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ суперечить Земельному кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд», оскільки прийнятий із перевищенням повноважень. А вказана земельна ділянка вибула з володіння держави в особі уповноваженого органу (Рівненської обласної державної адміністрації) поза її волею; розпорядником земель державної власності не приймалися будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Земельні ділянки природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення повинні залишатися в державній власності.

В даному випадку власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Зарічненською селищною радою, не припинилося, тобто оспорювана земельна ділянка не вибула із державної власності. Враховуючи, що у даному випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з даним негаторним позовом.

Скасування державної реєстрації права власності Зарічненської селищної ради на спірну земельну ділянку призведе до повернення спірного нерухомого майна, у стан, що існував до реєстрації права власності за сільською радою, що узгоджується з приписами ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Правова позиція відповідача- 1, викладена у відзиві

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач-1 вказує, що у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині спірної земельної ділянки, оскільки ці позовні вимоги пред`явлені державою (в особі прокурора) в інтересах Рівненської обласної державної адміністрації до неї самої (в особі Держгеокадастру). Позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. У суб`єкта права не може бути спору з самим собою.

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області зауважує, що Указом Президента України від 11.04.2019 № 131 створено Нобельський національний природний парк на території Зарічненського району, включивши до його складу 25 318,8 га земель державної власності, з яких 663,41 га це землі запасу сільськогосподарського призначення. Після інвентаризації земель у 2020 2021 роках Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області передало державні землі сільськогосподарського призначення в комунальну власність територіальним громадам. Зокрема, було передано ділянку площею 40,4122 га (кадастровий номер 5622282000:14:000:0361) Зарічненській селищній раді. Рішенням Зарічненської селищної ради від 30.09.2021 № 1041/11-2021 Нобельському НПП надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Нобельському національному природному парку для збереження та використання національних природних парків за межами населених пунктів на території Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області в кількості 42 земельних ділянок на площу 512,5000 га за рахунок земель с/г призначення комунальної власності, в тому числі 7 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 478,4506 га, які були сформовані за результатами проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності у 2019 році та Головним управлінням передані у комунальну власність Зарічненській селищній раді, зокрема, земельна ділянка площею 40,4122 га, кадастровий номер 5622282000:14:000:0361 га. Проте, Указом Президента України від 11.04.2019 № 131 не віднесено зазначені території до земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення. В даному випадку на момент винесення Указу Президента України від 11.04.2019 № 131 категорію земель із сільськогосподарського призначення не було змінено на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива після затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки в постійне користування Нобельському національному природному парку. Враховуючи, що на час передачі земель з державної власності у комунальну власність (на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020), не були прийняті рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про віднесення зокрема спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, в тому числі Указом Президента України від 11.04.2019 № 131 також не було передбачено віднесення зазначених територій до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17- ОТГ земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 40,4122 га, кадастровий номер 5622282000:14:000:0361, Головним управлінням законно передано у комунальну власність Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради. Враховуючи, що Нобельський національний природний парк створений на землях сільськогосподарського призначення та те, що жодним розпорядженням рішення про зміну категорії земель не приймалося, а тому зазначена земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Окрім того, відповідач-1 зазначає, що прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту при зверненні до суду із даним позовом, що має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог. Так, оспорення наказу Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення. Водночас ефективним способом захисту, який міг би відновити порушене право позивача у даному випадку, був би віндикаційний позов. При цьому оскільки прокуратура звернулася до суду із даним негаторним позовом, - у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Наразі Рівненська обласна державна адміністрація не володіє спірною земельною ділянкою; право володіння на спірну земельну ділянку належить Зарічненській селищній раді, а право комунальної власності на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Правова позиція прокуратури, викладена у відповіді на відзив

Прокуратура вказує, що доводи, наведені у відзиві відповідача-1, є необґрунтованими та не спростовують обставини, наведені у позовній заяві.

По-перше, неможливо погодитись з твердженням представника відповідача-1 про те, що «позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області).» Так, відповідно до висновку Касаційного господарського суду у постанові від 06.12.2023 у справі № 927/87/19, звернення прокурором до суду в інтересах держави в особі Держгеокадастру з одночасним поданням позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу територіального органу Держгеокадастру, не відповідає положенням ст. 45 ГПК України, через те що в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (прокурором в особі Держгеокадастру) до неї самої (в особі територіального органу Держгеокадастру), так як позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Проте, у даній справі №918/676/24 окружною прокуратурою пред`явлено позов в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації. Визначення органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах зумовлено ти, що згідно зі ст. 11 Закону України «Про природно - заповідний фонд України», уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є, зокрема, обласні державні адміністрації. Склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо. У спірних правовідносинах інтереси держави порушено внаслідок винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області спірного наказу, внаслідок чого неправомірно передано до комунальної власності спірну земельну ділянку.

По-друге прокуратура зауважує, що з часу створення об`єкту природно-заповідного фонду 11.04.2019, землі в його межах в силу імперативних вимог ст. 43 ЗК України та ст. 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» належать до земель природно - заповідного фонду.

Розташування спірної земельної ділянки в межах Нобельського національного природного парку загальнодержавного значення за чинним законодавством, в силу імперативної вказівки, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянкиз іншим статусом цільового використання - землі сільськогосподарського призначення. КМУ до 27.05.2021 був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 ЗК України була можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Жодних повноважень у ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та органів місцевого самоврядування до 27.05.2021 на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством передбачено не було. Нобельський національний природний парк є територією природно- заповідного фонду загальнодержавного значення, який юридично створений 11.04.2019 і включає 25318,81 га. Рішення про переведення земель природно- заповідного фонду національного природного парку до іншої категорії, а також про скасування його статусу, не приймались. Тому, саме з моменту створення зазначеного об`єкту природно- заповідного фонду він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення. Будь- яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось. Спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, в супереч наведеному передана до комунальної власності з порушенням порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймав.

Щодо обрання ефективного способу захисту прокуратура доводить, що оскільки має місце порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні земель природно-заповідного фонду (яка є землею обмеженої оборотоздатності), ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом. Так, в даному випадку власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Зарічненською селищною радою, не припинилося, тобто оспорювана земельна ділянка не вибула із державної власності. Однак, факт реєстрації земельної ділянки за Зарічненською селищною радою позбавляє її дійсного розпорядника (враховуючи, що дана ділянка належить до природно-заповідного фонду) Рівненську обласну державну адміністрацію, можливості виконувати свої повноваження з питань використання та розпорядження землею наведеної категорії.

Чітка позиція щодо подання саме негаторного позову у випадку незаконного розпорядження землями обмеженої оборотоздатності висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021.

При задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Висновки суду щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає в усуненні перешкод володільцю (державі) на земельну ділянку, що належить до природно-заповідного фонду.

Інтерес держави тут полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства у сфері охорони об`єктів природно-заповідного фонду.

Окрім того, зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.

В Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28.02.2019, зазначається, що низький рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення організації і функціонування природно-заповідного фонду, невідповідність системи охорони природно-заповідного фонду сучасним вимогам, низький рівень екологічної освіти та інформованості населення зумовлюють загрозу нецільового використання та втрати його територій та об`єктів.

Збереження об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави із забезпечення прав громадян на безпечне довкілля.

Охорона та збереження об`єктів та територій природно-заповідного фонду є пріоритетом та незмінно складає державний і суспільний інтерес.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну державну адміністрацію.

У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно- заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими уповноваженими законом державними органами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є, зокрема, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Підпунктом «а» ч. 1 ст. 20-4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері охорони навколишнього природного середовища належить забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.

За таких обставин, керівник Вараської окружної прокуратури правомірно визначив Рівненську обласну державну адміністрацію уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).

Щодо випадків, коли прокурор має право представляти державу, то перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Рівненської обласної державної адміністрації, яка після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено прокуратурою, мала право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17 зазначено, що підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом, який, в тому числі, полягає в тривалому невжитті останнім заходів позовного характеру.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Рівненською обласною прокуратурою направлено на адресу Рівненської обласної військової адміністрації листа за №12/295ВИХ-24 від 24.04.2024 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказаний запит Рівненська обласна військова адміністрація повідомила, що заходи на захист інтересів держави за наведеним прокурором фактом не вживались, і що адміністрація не заперечує щодо здійснення представництва прокурором.

Відтак прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Таким чином, подання Вараською окружною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду.

Прокурор правомірно звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Рівненська обласна державна адміністрація є органом виконавчої влади на місцевому рівні, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання території та об`єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.

Положеннями статей 43, 44 Земельного кодексу України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Наведене кореспондується з положеннями Закону України «Про природно- заповідний фонд України», відповідно до преамбули якого природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Наведене кореспондується з положеннями Закону України «Про природно- заповідний фонд України», відповідно до преамбули якого природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно- заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Указом Президента України від 11.04.2019 № 131/2019 створено Нобельський національний природний парк, до території якого погоджено в установленому порядку включення 25318,81 га земель державної власності (у тому числі з вилученням у землекористувачів).

Згідно з Положенням про Нобельський національний природний парк (далі- Парк), затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 94, Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку в постійне користування. До встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до проєкту створення Парку.

Таким чином, з часу створення об`єкту природно-заповідного фонду 11.04.2019 землі в його межах в силу імперативних вимог ст. 43 ЗК України та ст. 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» належать до земель природно - заповідного фонду.

Згідно з проєктом створення Нобельського національного природного парку від 2017 року, до земель Парку включено землі загальною площею 25318, 81 га, в тому числі на території Кухітсько-Вільської сільської ради (на даний час Зарічненської сільської ради).

Верховним Судом при розгляді подібних справ сформована однозначна правова позиція щодо імперативності положення ст. 43 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно- заповідний фонд України» (постанови від 13.08.2019 № 910/11164/16, від 22.06.2022 № 752/3093/19, від 25.05.2023 № 924/883/21).

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу, який розпорядився землею. Неприйняття вказаним вище органом рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Відповідно до ст. 46 ЗК України землі територій та об`єктів природно- заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно- заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

На відміну від земель природно-заповідного фонду землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Використання земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави для сільськогосподарських потреб, порушує режим заповідання та може завдати непоправної шкоди об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення «Нобельський національний природний парк».

Особливість правового режиму земель природно-заповідного фонду полягає в забороні здійснення на землях природно-заповідного фонду будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на стан об`єктів природно-заповідного фонду; у більшості випадків земельні ділянки вилучаються із господарського використання, або така діяльність суворо обмежується (ст. ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Статтею 150 ЗК України землі природно-заповідного фонду віднесено до особливо цінних земель.

Визначивши особливий правовий режим для різних категорій земель відповідно до їх основного цільового призначення, законодавець тим самим встановив для кожної з категорій особливості щодо порядку набуття прав та умови використання земель, межі права власності та права користування такими землями, засади державного управління та контролю за земельними ресурсами, здійснення їх охорони, відповідальності за порушення земельного законодавства, тощо.

Розташування спірної земельної ділянки в межах Нобельського національного природного парку загальнодержавного значення за чинним законодавством, в силу імперативної вказівки, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянкиз іншим статусом цільового використання - землі сільськогосподарського призначення.

Кабінет Міністрів України до 27.05.2021 був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням згідно зі ст. 20 ЗК України була можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Разом з тим, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області за рахунок територій Парку в межах Кухітсько-Вільської сільської ради сформовано земельну ділянку сільськогосподарського призначання з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 площею 40,4122.

Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» територія Кухітсько-Вільської сільської ради увійшла до складу Зарічненської селищної ради.

В подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вирішено передати у комунальну власність Зарічненської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7108,8425 га та складено відповідний акт приймання - передачі від 08.12.2020, згідно якого у комунальну власність серед інших передано земельну ділянку з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 площею 40,4122.

Зарічненською селищною радою 21.05.2021 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (номер відомостей про речове право 2368816356222), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, призначення 16.00 землі запасу.

Однак, згідно загальнодоступного онлайн сервісу htps://kadastr.live/ вбачається, що вищезгадана земельна ділянка розташована в межах територій Нобельського національного природного парку, а отже належить до земель природно-заповідного фонду.

Згідно інформації НПП «Нобельський», земельна ділянка з к.н. 5622282000:14:000:0361 відноситься до Зони регульованої рекреації.

Згідно Положення про Нобельський національний природний парк, Зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць.

На території зони регульованої рекреації забороняється: будь-яке будівництво, не пов`язане з діяльністю Парку, у тому числі промислових, господарських та житлових об`єктів; застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами дикорослих рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування; інша діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів або зменшити природну екологічну чи рекреаційну цінність території Парку.

Таким чином, земельну ділянку, на якій заборонена діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів передано територіальній громаді як землі сільськогосподарського призначення.

Заволодіння земельними ділянками, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, всупереч чинному законодавству, може зумовлювати конфлікт між гарантованою статтею І Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля, особливо коли в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Факт перебування спірної земельної ділянки в межах території Парку також підтверджується листами ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 12.04.2024 № 10-17-0.2-2165/2- 24, Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації від 29.03.2024 № 12-222вих-24, Нобельського національного природного парку від 30.04.2024 № 141\05.1, викопіюванням з Публічної кадастрової карти, картографічними матеріалами Проекту створення національного природного парку «Нобельський» .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру, земельна ділянка перебуває у власності Зарічненської територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради.

Таким чином, зазначена земельна ділянка безпідставно та всупереч вимогам закону передана у власність Зарічненської селищної ради.

Жодних повноважень ані у ГУ Держгеокадастру у Рівненській області ані у органів місцевого самоврядування до 27.05.2021 на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду державної форми власності, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством, передбачено не було.

Нобельський національний природний парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, що створений 11.04.2019. Рішення про переведення його земель природно- заповідного фонду до іншої категорії, а також про скасування статусу парку, не приймались.

Тому, саме з моменту створення зазначеного об`єкту природно-заповідного фонду (із 2019) він набув особливого, виключного статусу та імперативно віднесений до земель природоохоронного призначення. Будь- яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось.

Спірна земельна ділянка на момент її відведення перебувала у державній власності та відносилась до земель природно-заповідного фонду, разом з тим, всупереч наведеному передана до комунальної власності з порушенням порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки КМУ рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймав.

Верховний Суд України у постанові від 02.04.2024 по справі № 904/917/23 виснував, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» межі територій та об`єкта природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Враховуючи те, що на час проведення технічної інвентаризації земель та передачі їх у комунальну власність, в тому числі, земельну ділянку кадастровий номер 5622282000:14:000:0361 межі Нобельського національного природного парку в натурі визначені не були, вони визначались відповідно до указу Президента України від 11.04.2019, Проекту створення Національного природного парку «Нобельський» та Положення про Нобельський національний природний парк і становили 25318,81 га.

Відповідно до графічних матеріалів з проекту створення Національного природного парку «Нобельський», що зокрема погоджувались Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області (лист №8-17-03-43092-17 від 29.05.2017), спірна земельна ділянка розташована в межах Нобельського національного природнього парку.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 476 (далі - Порядок), інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 4 вказаного Порядку інвентаризація земель, державна інвентаризація земель та земельних ділянок проводиться з урахуванням принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Згідно з п. 7 Порядку під час проведення інвентаризації земель, державної інвентаризації земель та земельних ділянок можуть використовуватися матеріали дистанційного зондування землі, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі, проектної документації на будівництво меліоративної мережі.

В даному випадку ГУ Держгеокадастру у Рівненській області при прийнятті наказу від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» не взято до уваги Указ Президента України від 11.04.2019 «Про створення Нобельського національного природного парку», до території якого погоджено в установленому порядку включення 25318,81 га земель державної власності на території Зарічненського району.

У подальшому, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області складено відповідний акт приймання - передачі від 08.12.2020, згідно якого у комунальну власність серед інших передано земельну ділянку з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 загальною площею 40,4122 га.

З огляду на викладене, наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ, в частині передачі земельної ділянки природно- заповідного фонду з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361, прийнятий із перевищенням повноважень та всупереч Земельного Кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд".

Згідно з ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України (який діяв на момент прийняття наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області), зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

При цьому судом встановлено, що у визначеному чинним законодавством України порядку (статті 20, 117, 122, 149-151 Земельного кодексу України), повноважним органом в особі Кабінету Міністрів України у власність Зарічненської селищної ради землі Нобельського національного природного парку не передавались, за категорією та цільовим призначенням не змінювались.

Вказаними діями порушено законодавство про природно-заповідний фонд та створено загрозу збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Нобельського національного природного парку, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361, має категорію сільськогосподарського призначення, тобто на неї не розповсюджується посилений охоронюваний режим, який передбачений для земель природно- заповідного фонду.

Перебування спірної земельної ділянки, сформованої після оголошення/створення території чи об`єкта природно-заповідного фонду в установленому порядку, в межах території та об`єкту природно-заповідного фонду свідчить про віднесення такої земельної до земель природно-заповідного фонду.

Верховним Судом при розгляді подібних справ сформована правова позиція щодо імперативності положення ст. 43 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (постанови від 13.08.2019 № 910/11164/16, від 22.06.2022 № 752/3093/19).

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст.122 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на час передачі земельної ділянки із державної до комунальної власності) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

При цьому, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на час передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності) визначала, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, не мало повноважень щодо передачі у комунальну власність земель природно- заповідного фонду загальнодержавного значення.

При цьому внаслідок прийняття спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області зумовило незаконну передачу земельної ділянки з земель державної власності до земель комунальної власності та фактично змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки.

Крім того, п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України унормовано, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Вказаний пункт набрав чинності 27.05.2021. Проте Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» прийнято ще 28.04.2021.

Таким чином, земельні ділянки природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно- заповідного фонду загальнодержавного значення повинні залишатися в державній власності.

Законодавець, передаючи землі за межами населених пунктів територіальним громадам, передбачив чіткі та однозначні для розуміння винятки щодо земель, які потребують особливої правової охорони, за їх цільовим призначенням.

Таким чином, на даний час розпорядником земель державної власності, які за цільовим призначенням є землями природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, є Рівненська обласна військова адміністрація.

При цьому, Рівненською обласною військовою адміністрацією, як розпорядником земель державної власності також не приймалися будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак вказана земельна ділянка вибула з володіння держави в особі уповноваженого органу поза його волею.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» Земельного кодексу України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, що перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів та компетенції.

Окрім того, згідно із змінами, внесеними до Земельного кодексу України, які набрали чинності 27.05.2021, земельні ділянки переходять із земель державної власності до земель комунальної власності, при цьому земельні ділянки природно-заповідного фонду в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відповідно до вказаних змін має залишатися у державній власності (абз. 3 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України).

В той же час суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зазначила, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказів ГУ Держгеокадастру без заявлення вимог про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення, за умови їх невідповідності закону, не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні висновки також викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, від 11.02.2020 у справі №922/614/19 тощо.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/614/19 зауважила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагенства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Така позиція також підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.03.2023 у справі №911/632/19.

Крім того, суд зазначає, що позовна вимога про визнання незаконними та скасування спірного наказу Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ, який вже був реалізованим і вичерпав свою дію фактом його виконання, не призведе до поновлення прав позивача, а тому така позовна вимога не є ефективним способом захисту права прокурора.

Подібний висновок викладений у постанові ВП ВС від 02.02.2021 у справі №925/642/19 та постановах ВС від 02.08.2023 у справі №911/665/22, від 26.09.2023 у справі №910/2392/22.

У цьому контексті суд зазначає, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові ВП ВС від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та постановах ВС від 20.06.2023 у справі №904/2470/22, від 04.04.2023 у справі №902/311/22, від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 08.11.2022 у справі №917/304/21.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог прокурора щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині спірної земельної ділянки.

При цьому суд також враховує, що у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною (позивачем) у справі певний орган. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі".

У цій справі прокурор пред`явив вимоги про часткове визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині спірної земельної ділянки, подавши позов в інтересах Рівненської обласної державної адміністрації. Тобто фактичним позивачем у цій справі є держава. Разом з тим, цей позов звернений до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області і відповідачем за ним також є держава, отже, в частині вимог, звернених до Держгеокадастру є позовом держави до неї самої. Водночас за змістом ст. 45 ГПК України позивач і відповідач не можуть збігатись, бо у суб`єкта права не може бути спору з самим собою. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19). За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17).

З урахуванням викладеного у сукупності суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача-1 про неефективність обраного прокуратурою способу захисту у вигляді негаторного позову замість віндикаційного з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 373 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

У свою чергу ефективний спосіб захисту можна обрати тільки за умови врахування правового режиму об`єктів захисту, у даному випадку земель природно заповідного фонду.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні та розпорядженні землею природно заповідного фонду.

Цивільний оборот земельних ділянок природно заповідного фонду обмежений законодавчо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021 зроблено висновки щодо ефективності способу захисту у вигляді негаторного позову у випадку незаконного розпорядження землями обмеженої оборотоздатності. У даній постанові зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду, які є обмежені в обороті (як і землі природно- заповідного фонду) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Враховуючи, що у даному випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом.

Так, в даному випадку власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Зарічненською селищною радою, не припинилося, тобто оспорювана земельна ділянка не вибула із державної власності.

Однак, факт реєстрації земельної ділянки за селищною радою позбавляє її дійсного розпорядника (враховуючи, що до її складу входить земля природно заповідного фонду) Рівненську обласну державну адміністрацію, можливості виконувати свої повноваження з питань використання та розпорядження землею наведеної категорії.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь- які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Таким чином, власник і законний володілець земельної ділянки, яка входить у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Рівненської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути цю ділянку.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (пункт 230 постанови Великої Палати).

Зважаючи на викладене, держава як власник території Нобельського національного природного парку, в тому числі частини зазначеної земельної ділянки природно-заповідного фонду якій присвоєно кадастровий номер 5622282000:14:000:0361, що є обмежено оборотоздатною річчю, залишається її законним володільцем, а тому, з урахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, для захисту її права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом пред`явлення до суду негаторного позову. При цьому, негаторний позов про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку природно- заповідного фонду у власність держави можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної ділянки.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку суд зазначає наступне.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 передана з державної власності у комунальну поза волею власника - Рівненської обласної військової адміністрації, тому належним способом відновлення порушеного законного права є припинення незаконно набутого речового права на спірний об`єкт нерухомого майна у судовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування державної реєстрації речових прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів держави.

Тобто, скасування державної реєстрації права власності Зарічненської сільської ради на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368816356222, - призведе до повернення спірного нерухомого майна, у стан, що існував до реєстрації права власності за селищною радою, що узгоджується з приписами ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням викладеного у сукупності суд задовольняє позовні вимоги про зобов`язання Зарічненської селищної ради повернути у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації спірну земельну ділянку.

Щодо решти доводів та заперечень відповідача-1, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які прокуратура посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач-1 своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд задовольняє позовні вимоги про усунення перешкод власнику - державі в особі Рівненської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 загальною площею 40,4122 га шляхом:

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Зарічненської селищної ради на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368816356222).

- зобов`язання Зарічненську селищну раду повернути у власність держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації спірну земельну ділянку.

У задоволенні позовних вимог до відповідача-1 та про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині спірної земельної ділянки суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з даним позовом до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС прокуратурою сплачено судовий збір у необхідному розмірі, а саме - у розмірі 7267 грн 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1429 від 15.07.2024.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, то судовий збір у розмірі 4 844 грн 80 коп. (за дві немайнові позовні вимоги) покладається на відповідача-2 Зарічненську селищну раду і стягується на користь Рівненської обласної прокуратури.

Решта судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у розмірі 2 422 грн 40 коп. залишається за прокуратурою.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123,129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача- 1 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до відповідача- 2 Зарічненської селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нобельський національний природний парк про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Рівненської обласної військової адміністрації (м. Рівне, майдан Просвіти, 1, 33028, код ЄДРПОУ 13986712) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 загальною площею 40,4122 га шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Зарічненської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 загальною площею 40,4122 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368816356222).

3. Зобов`язати Зарічненську селищну раду (вул. Центральна, буд. 11, смт Зарічне, Вараський р-н., Рівненська обл., 34000, код ЄДРПОУ 04385632) повернути у власність держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації (м. Рівне, майдан Просвіти, 1, 33028, код ЄДРПОУ 13986712) земельну ділянку 5622282000:14:000:0361 загальною площею 40,4122 га.

4. Стягнути з Зарічненської селищної ради (вул. Центральна, буд. 11, смт Зарічне, Вараський р-н., Рівненська обл., 34000, код ЄДРПОУ 04385632) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, ідентифікаційний код 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні позову до відповідача- 1 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-17-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки з кадастровим номером 5622282000:14:000:0361 загальною площею 40,4122 га - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "08" листопада 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич