Рішення

від 31.10.2024 по справі 535/549/24

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/549/24

Провадження № 2/535/405/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Плотник І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №535/549/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Святослав» (далі ПСП «Святослав») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та повернення її власнику,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 представник позивача адвокат Сідько Світлана Іванівна, яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1227067 від 26.06.2024 (а.с. 29), подала до суду через систему «Електронний суд» позовну заяву до відповідача про усунення перешкод у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 3,7204 га, кадастровий номер 5322281500:00:003:0120, яка розташована на території Великорублівської (Ковалевської) сільської ради Полтавського району Полтавської області, шляхом витребування її від ПСП «Святослав» та повернення даної земельної ділянки власнику ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,7204 га, кадастровий номер 5322281500:00:003:0120, яка знаходилася у користуванні ПСП «Святослав», на підставі договору оренди землі укладеного 13.09.2007, зареєстрованого 25.01.2008, та додаткової угоди до договору оренди землі від 06.10.2015, реєстрація речового права відбулася 14.02.2017. Строк дії договору оренди землі закінчився 14.02.2024. Позивачем на адресу відповідача 10.07.2023 було надіслано лист-повідомлення про небажання поновлювати угоди щодо оренди землі, однак у відповіді вих. №112 від 14.08.2023 ПСП «Святослав» відмовився повертати земельну ділянку, посилаючись на п. 8 додаткової угоди, мотивуючи пропуском позивачем строків на надання письмових заперечень щодо пролонгації договору. Заперечення щодо пролонгації укладеного договору були надіслані позивачем завчасно, враховуючи той факт, що реєстрація речового права відбулася 14.02.2017. Повторно 05.09.2023 на адресу ПСП «Святослав» була надіслана претензія про небажання продовжувати орендні відносини з відповідачем, однак відповіді та заперечень з цього питання від відповідача не надходили, земельна ділянка ОСОБА_2 передана не була. Вважає, що права позивача, як власника земельної ділянки, порушено та досудове врегулювання спору результатів не дало, а тому ОСОБА_2 змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Просить стягти з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 27.06.2024 відкрито провадження у справі №535/549/24 за позовом ОСОБА_1 до ПСП «Святослав» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та повернення її власнику, у порядку загального позовного провадження (а.с. 36).

Представник відповідача адвокат Іванова Олена Ігорівна, яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1228736 від 03.07.2024 (а.с. 72), 17.07.2024 подала до суду через систему «Електронний суд» відзив (а.с. 51-58), який цього ж числа надіслала позивачу та до суду поштою через оператора поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 59-60, 62-135), строк на подання якого підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин, у якому вимоги викладені у позові не визнаються відповідачем у повному обсязі з наступних підстав: відлік строку дії договору почався з 25.01.2008, автоматична пролонгація договору оренди здійснювалася кожні 7 років 25.01.2015, 25.01.2022, позивачем не подавалися заперечення щодо продовження строку дії дійсного договору у строк до 25.01.2015 та до 25.01.2022, а також протягом цих періодів претензії з боку позивача до відповідача були відсутні, строк дії договору оренди землі від 13.09.2007 закінчиться 25.01.2029; 14.02.2017 відомості щодо права оренди спірної земельної ділянки перенесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, про що вчинено запис індексний номер 19077261, перенесення відомостей здійснювалося з паперових носіїв реєстрації до електронного ресурсу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що жодним чином не змінює першочергову державну реєстрацію договору оренди землі та відповідно початок відліку строку його дії; на звернення позивача були надані відповіді за №112 від 14.08.2023, вих. №0111/14 від 01.11.2023, відповідно до яких відповідач надав обґрунтовану відповідь; договір оренди від 13.09.2007 є діючим, тому спосіб захисту щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі є неможливим, оскільки правовідносини між сторонами не припинені, підстави для припинення або розірвання договору оренди землі відсутні; позивач жодним чином не оспорює дійсність договору оренди землі, укладеного між ним і відповідачем, а тому ОСОБА_1 обрав не належний спосіб захисту своїх прав, так як підставою правовідносин між сторонами є виключно укладений договір оренди землі. Просить стягти з позивача судові витрати відповідача.

23.07.2024 до Котелевського районного суду Полтавської області представник позивача адвокат Сідько С.І. подала до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому зазначила, що договір оренди землі між сторонами укладений 13.09.2007, продовжений додатковою угодою від 16.10.2015 строком на 7 років (реєстрація речового права відбулася 14.02.2017), а отже дата закінчення дії договору оренди є 14.02.2024. Керуючись п. 37 Договору оренди землі однією умовою припинення дії договору оренди є закінчення строку на який його було укладено (а.с. 136-141).

24.07.2024 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 146, 147).

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 157-160).

Представник позивача адвокат Сідько С.І. 31.10.2024 подала до суду через систему «Електронний суд» заяву, в якій просить справу розглядати без участі позивача й його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити та надала докази понесення позивачем судових витрат (а.с. 164-169).

Представник відповідача адвокат Іванова О.І. 31.10.2024 подала до суду через систему «Електронний суд» заяву, в якій просить розглянути справу по суті на підставі наявних матеріалів у ній та ухвалити відповідне рішення без участі відповідача й представника відповідача, та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 161-163).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, з наступних підстав.

13 вересня 2007 року між ПСП «Святослав» та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, за яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,72 га, що знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, договір укладено строком на десять років, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказана земельна ділянка передана орендарю, що підтверджується актом приймання передачі об`єкта (земельної ділянки) в оренду від 13.09.2007 (а.с. 12-14). Договір зареєстрований у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 січня 2008 року за №040854500058 (а.с. 13 на звороті).

Таким чином, вказаний договір оренди землі набрав чинності з моменту державної реєстрації (позиція Верховного Суду від 30.01.2018 справа 484/272/16-ц, провадження №61-913св18), а відтак був чинним до 25 січня 2018 року.

Пунктом 40 Договору оренди землі від 13.09.2007 передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи орендаря не є підставою зміни умов або розірвання договору.

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 3,72 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і знаходиться на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, кадастровий номер 5322281500:00:003:0120, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.08.2009 (а.с. 10). Право власності на земельну ділянку, що зазначене в свідоцтві зареєстровано у Відділі держкомзему Котелевському районі Полтавської області, що підтверджується записом в земельній книзі від 07 грудня 2009 року за реєстровим №545000030180001 (а.с. 22 на звороті).

06.10.2015 ПСП «Святослав» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до договору оренди землі від 13.09.2007, що зареєстрований №040854500058 від 25.01.2008, відповідно до п. 36 Договору оренди землі від 13.09.2007 сторони домовились внести зміни до договору оренди землі, а саме викласти його у новій редакції, за яким орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,72 га, кадастровий номер 5322281500:00:003:0120, договір укладено на 7 (сім) років з правом пролонгації, також змінилася назва документа Договір оренди земельної ділянки №150 (далі договір). Згідно з п. 43 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами строком на 7 (сім) років (а.с. 15 -17).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена 14.02.2017 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба» Оржицької районної ради Полтавської області Казаком М.В., номер запису про інше речове право 19077261, підставою виникнення іншого речового права: договір оренди землі №150 від 13.09.2007, додаткова угода до договору оренди від 06.10.2015, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ПСП «Святослав», строк дії 7 (сім) років (а.с. 87).

У листі-повідомленні від 10.07.2023, адресованому ПСП «Святослав», ОСОБА_1 повідомив, що строк дії договору оренди землі від 13.09.2007 закінчується 14.02.2024, що відповідно до п. 37 договору, є підставою для його припинення; не бажає поновлювати дію договору і має намір самостійно обробляти земельну ділянку, також просить направити на його адресу підписаний орендарем акт прийому-передачі земельної ділянки площею 3,7204 га, кадастровий номер 5322281500:00:003:0120 (а.с. 19, 115-116).

ПСП «Святослав» розглянуло лист-повідомлення ОСОБА_1 від 10.07.2023, та повідомило орендодавця листом №112 від 14.08.2023, що керуючись умовами Додаткової угоди від 06.10.2015 до договору оренди землі від 13.09.2007 ОСОБА_1 , як орендодавець, мав надати письмові заперечення щодо продовження строку дії договору у термін до 25.01.2022, а тому ним надано лист-повідомлення із пропуском та порушенням передбачених строків договором, у зв`язку з чим строк дії дійсного договору поновлено на той самий строк автоматично. Строк дії договору оренди землі від 13.09.2007 закінчиться 25.01.2029. Станом на 14.08.2023 ПСП «Святослав» на законних підставах користується земельною ділянкою, яка передана в оренду (а.с. 18, 111-114).

05.09.2023 ОСОБА_1 подав до ПСП «Святослав» претензію про небажання поновлювати дію договору оренди землі (а.с. 20, 94-95).

ПСП «Святослав» надав відповідь на претензію орендодавця за вих. №0111/14 від 01.11.2023 про законність підстав користування земельної ділянки позивача, що перебуває в оренді (а.с. 89-93).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Стаття 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 124, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 126 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 13.09.2007) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закону України «Про оренду землі».

Згідно із ст. 18, ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 13.09.2007), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Із 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» статті 18 та 20 щодо обов`язкової державної реєстрації договорів оренди землі.

Отже, з 01 січня 2013 року реєстрації підлягає лише право оренди земельної ділянки. Додаткова угода, якою такий договір змінено (викладений у новій редакції), з цього часу зареєстрована бути не може.

Таким чином, право ПСП «Святослав» на оренду земельної ділянки загальною площею 3,72 га, кадастровий номер 5322281500:00:003:0120, виникло на підставі договору оренди землі від 13.09.2007, який зареєстрований 25 січня 2008 року за №040854500058.

Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди землі від 06.10.2015 строк оренди, що визначався основним договором, змінено на 7 (сім) років.

ПСП «Святослав» 14.02.2017 зареєструвало речове право (право оренди) на земельну ділянку позивача відповідно до норм законодавства на підставі чинного договору оренди землі та додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 13.09.2007 (з урахуванням додаткової угоди від 06.10.2015) почався з 25 січня 2008 року, після закінчення дії вказаного договору орендар мав право на поновлення договору на новий строк, а саме до 25.01.2015 та до 25.01.2022.

Чинність договірних відносин та факт перебування спірної земельної ділянки у користуванні відповідача без установлених законом підстав позивачем до 25.01.2022 не спростовувалося.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» №340-IX розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацами 3 і 4, якими унормовано, що договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Отже, з урахуванням вимог розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правил дії Закону №340-IX в часі до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція, чинна станом на 06.10.2015, тобто на момент укладення додаткової угоди до договори оренди землі (договір оренди земельної ділянки викладений у новій редакції).

Відповідно до ст. 33 «Поновлення договору оренди землі» Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди від 06.10.2015 до договору оренди землі), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до пункту 8 договору, договір укладено строком на 7 (сім) років з правом пролонгації. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і та тих самих умовах, які були передбачені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 зазначено, що стаття 33 Закону №161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року зазначено таке: «Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18)».

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

У матеріалах справи відсутні докази: звернення ПСП «Святослав» до ОСОБА_1 за 60 днів до закінчення строку дії договору оренди землі з листом про поновлення такого договору; прийнятого рішення орендодавцем про поновлення договору оренди землі; укладення додаткової угоди про досягнення сторонами згоди щодо умов договору оренди земельної ділянки на новий строк (у тому числі шляхом укладення додаткової угоди у судовому порядку), з її державною реєстрацією права оренди на новий строк, а тому суд вважає, що відповідач не реалізував своє право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.09.2007 з підстав, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у тому числі згідно з вимогами частини шостою даної статті (в редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди до договори оренди землі).

Крім того, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, у своєму листі-повідомленні від 10.07.2023 та претензій від 05.09.2023 повідомив ПСП «Святослав» про своє небажання поновлювати дію договору оренди землі від 13.09.2007, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди.

Пунктами 37, 40 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

25 січня 2022 року строк договору оренди земельної ділянки №150 від 13.09.2007, укладений між сторонами, сплив.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

ПСП «Святослав» у листі-повідомленні від 10.07.2023 (а.с. 18, 111) та відповіді на претензію орендодавця за вих. №0111/14 від 01.11.2023 (а.с. 89, 90) підтвердив продовження користування земельною ділянкою після спливу строку договору оренди земельної ділянки від 13.09.2007, та зазначив, що дії позивача щодо виділення із загального масиву, шляхом встановлення межових знаків, та користування нею вважатимуться порушенням умов договору; підприємство проводитиме весняні польові роботи у 2024 році.

Отже, враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка позивача знаходиться у користуванні відповідача без встановлених законом/договором підстав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №633/408/18, пункт 11.3.).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципу «jura novit curia» («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (постанова Велика Палата Верховного Суду від 28.09.2022, справа №483/448/20, пункт 9.58.).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю, з відповідача ПСП «Святослав» на користь позивача необхідно стягти судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн за подання до суду позову в електронній формі із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору на підставі ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (а.с. 7, зворот а.с. 32).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №922/445/19).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц(постанова від 19.02.2020).

На підставі частин 1 3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача адвокат Сідько С.І. на підтвердження обґрунтованості витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді, надала: угоду про надання правничої допомоги від 04.07.2023 (а.с.26); попередній (орієнтовний) розрахунок від 26.06.2024 (із розрахунку 2000,00 грн за годину вартості роботи адвоката), на суму 30000,00 грн (а.с.27); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ№1422 від 21.03.2017; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1227067 від 26.06.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом від 31.10.2024 на загальну суму 20000,00 грн (а.с.166); акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.10.2024 на загальну суму 20000,00 грн (а.с.167); довідку від 31.10.2024 про сплату ОСОБА_1 адвокату Сідько С.І. за надання правничих послуг у сумі 20000,00 грн (а.с. 168).

Відповідно до змісту наданого стороною позивача попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складеного 26.06.2024, станом на день подання до суду позовної заяви 26.06.2024, зазначений представником позивача розмір витрат на правову допомогу, що полягали у наданні позивачу усних юридичних консультації щодо характеру спірних правовідносин, роз`яснення норм чинного законодавства; підготовка позовної заяви, запитів на витребування доказів у справі, заяв, клопотань (орієнтовно 5 год) на загальну суму 10000,00 грн, був вже вочевидь встановленим (відомим) для позивача. Крім того, у даному розрахунку зазначені орієнтовні витрати позивача на представництво адвокатом інтересів позивача в судових інстанціях (орієнтовно 10 годин робочого часу) на загальну суму 20000,00 грн. Загальна сума витрат позивача на правничу допомогу у даній справі становить 30000,00 грн (а.с.27).

У детальному описі робіт (наданих послуг) адвокатом від 31.10.2024, представником позивача зазначено, що на усні юридичні консультації, роз`яснення норм чинного законодавства щодо характеру спірних правовідносин 04.07.2023, а також підготовку позовної заяви разом з аналізом доказів та судової практики з питань спірних правовідносин 26.06.2024 адвокатом затрачено загалом 5 год на загальну суму 10000,00 грн.; та на відповідь на відзив від 23.07.2024 адвокатом затрачено 2 год на загальну суму 4000,00 грн.

Крім того, у детальному описі робіт (наданих послуг) адвокатом від 31.10.2024 зазначені послуги з аналізу доказів та судової практики з питань спірних правовідносин, підготовки претензій, клопотань, адвокатських запитів за період з липня 2023 року по січень 2024 року, на які адвокатом затрачено 4 години на загальну суму 6000,00 грн. Однак, у попередньому (орієнтовному) розрахунку від 26.06.2024 такі послуги адвоката, які, відповідно до детального опису робіт вочевидь існували на час подання позову до суду, на загальну суму 6000,00 грн не зазначені.

Згідно з матеріалами справи представник позивача адвокат Сідько С.І. участь у судових засіданнях не приймала, фіксування судових засідань у даній справі технічними засобами не здійснювалося, а тому про витрати на представництво адвокатом інтересів позивача в судових інстанціях представником позивача у детальному описі робіт (наданих послуг) адвокатом не зазначається.

Отже, судом встановлено, що сума судових витрат, заявлена стороною позивача до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку (без врахування заявлених витрат на представництво адвокатом інтересів позивача в судових інстанціях), на загальну суму 6000,00 грн. Крім того, в розмір цієї суми витрат безпідставно повторно включені до детального опису робіт (надання послуг) адвокатом витрати, а саме з оплати послуг з аналізу доказів та судової практики з питань спірних правовідносин, оскільки такі види послуг, що неодноразово зазначені адвокатом, очевидно стосуються правового регулювання одного й того ж питання орендних відносин щодо земельної ділянки в одній і тій же справі, що вказує на відсутність реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру в цій частині.

Відповідно до ч.4 ст.141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи й неспростований представником відповідача факт надання адвокатом Сідько С.І. правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку про наявність часткового підтвердження надання адвокатом Сідько С.І. обсягу наданих послуг та часткового підтвердження відповідності критерію реальності таких витрат (їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також, що позивачем не доведено, що ним не могло бути передбачено перевищення витрат на правову допомогу на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку у зв`язку з чим, суд вважає необхідним стягти з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн (20000,00 грн 6000,00 грн = 14000,00 грн).

Оскільки, позов підлягає до задоволення у повному обсязі, судові витрати відповідача ПСП «Святослав», а саме витрати на професійну правничу допомогу на суму 20000,00 грн, про понесення яких заявлено представником відповідача, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 5, 15, 16, 626, 627, 651, 653, 792 Цивільного кодексу України, 124, 125, 126, 126-1, 152 Земельний кодекс України, Законом України «Про оренду землі», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Святослав» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та повернення її власнику, задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 3,7204 га, кадастровий номер 5322281500:00:003:0120, яка розташована на території Великорублівської (Ковалевської) сільської ради Полтавського району Полтавської області, шляхом витребування її від Приватного сільськогосподарського підприємства «Святослав» та повернення даної земельної ділянки власнику ОСОБА_1 .

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Святослав» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 14968,96 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Покласти на відповідача Приватне сільськогосподарське підприємство «Святослав» понесені ним у справі №535/549/24 витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Приватне сільськогосподарське підприємство «Святослав», місцезнаходження: с. Макарцівка Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38710, код ЄДРПОУ 31494075.

Повне судове рішення складено 08.11.2024.

Суддя А.В. Шолудько