Ухвала

від 08.11.2024 по справі 686/30064/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/30064/24

Провадження № 1-кс/686/9381/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Окружної прокуратуриміста Хмельницького ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024243000003300 від 18.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Окружної прокуратури міста Хмельницького ОСОБА_3 у межах кримінального провадження №12024243000003300 від 18.10.2024 звернувся з клопотанням про арешт на майно, яке вилучено 06.11.2024 в ході огляду, а саме: банківську картку «Приват банку» № НОМЕР_1 від 08/24, з позбавленням права на розпорядження, відчуження та користування, з метою збереження речових доказів.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 17.10.2024 до чергової частини Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області із заявою звернулася ОСОБА_4 про те, що в період часу з 19.09.2024 року по 01.10.2024 року невідома особа перебуваючи в невстановленому місці, в невстановлений спосіб, таємно, здійснила крадіжку грошових коштів з її банківської картки АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 на загальну суму 9850 гривень чим спричинила останній майнової шкоди.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення, внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024243000003300від 18.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, 06 листопада2024 року ОСОБА_5 добровільно видав банківську картку «Приват банку» № НОМЕР_1 від 08/24, яку він викрав з метою заволодіння грошових коштів потерпілої ОСОБА_4 .

У зв`язку з чим, у відповідності до вимог ст. 98 КПК України 21.10.2024 вище вказане визнано речовим доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки даний предмет містить у своєму змісті інформацію, необхідну для встановлення об`єктивної істини, а тому використовуватиметься в якості речового доказу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024243000003300 від 18.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення вилучену банківську карту можна охарактеризувати, як предмет кримінального правопорушення.

Прокурор просить накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження його як речового доказу.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте в його клопотанні міститься прохання про розгляд справи за його відсутності, просить його задовольнити.

Дослідивши клопотання та долучені до нього копії документів із кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про те, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 170 КК України арештом майна є тимчасове до скасування установленому КПК України порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду право на відчуженням розпорядження та користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.

Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на наведене, клопотання є обґрунтованим.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ у вказаному питанні, необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Відповідно до ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У силу ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

За положеннями ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Із матеріалів клопотання слідує, що вилучене майно належить потерпілій ОСОБА_4 , проте, відсутні докази настання негативних наслідків від арешту на указану картку.

При цьому слідчий суддя враховує те, що банківська картка є фактично одним із видів доступу до рахунку та її арешт не позбавить володільця можливості у інший спосіб користуватися ним, у тому числі знімати грошові кошти через касу банку та/або виготовити іншу картку для користування цим самим рахунком.

Разом із цим, вилучення указаної картки свідчить про володіння нею у тому числі станом на час розслідуваних обставин кримінального правопорушення причетною до вчинення кримінального правопорушення особою та використання її для заволодіння грошовими коштами потерпілої.

Отже, обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що арешт майна є тимчасовим заходом. У разі встановлення обставин, за яких в подальшому застосуванні цього заходу буде відсутня потреба, він може бути скасований повністю або частково слідчим суддею, зокрема за клопотанням власника майна.

За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №12024243000003300від 18.10.2024 з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження і користування на банківську картку «Приват банку» № НОМЕР_1 від 08/24 , яку вилучено 06.11.2024 в ході огляду.

Виконання ухвали покласти на слідчого ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 .

Ухвала про арешт виконується негайно.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя