Ухвала

від 07.11.2024 по справі 201/11221/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/11221/23

Провадження № 2-др/201/95/2024

№ 2-др/201/96/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяви представників ОСОБА_1 адвокатів Федорчука Кирилла Юрійовича, ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування.

24 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування залишено безрозгляду,через повторнунеявку позивачадо суду.

28 жовтня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 та 30жовтня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 , надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій ОСОБА_3 просить судстягнути зпозивача витратина правовудопомогу в розмірі12000грн.,а ОСОБА_2 просить суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу в розмірі 26 000 грн.

Сторони в судове засідання не з`явилися

06 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду за його відсутності, а 07 листопада 2024 року від представника ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про ухвалення додатково рішення за його відсутності.

Суд розглядає дане питання відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановлює ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позовубез розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках,встановлених частинамитретьою -п`ятою статті142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимогчастини дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 20 вересня 2023 року провадження у справі було відкрито та розгляд справи призначено провести в загальному позовному провадженні.

30 листопада 2023 року винесено ухвалу про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

24 жовтня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування залишено безрозгляду,через повторнунеявку позивачадо суду.

Заяви про ухвалення додаткового рішення стосовно судових витрат у справі подані 28 жовтня 2024 року та 30 жовтня 2024 року.

Представниками відповідача заявлено до стягнення з позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. та 26000 грн.

Згідно матеріалів справи 25 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Федорчуком Кириллом Юрійовичем був укладений договір №25 про надання правової допомоги, надано розрахунок вартості послуг (детальний опис робіт) та фіскальний чек ІД 3439113759 відповідно до якого відповідачем сплачено 12000 грн. за послуги професійної правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи 01 березня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Лисенком Станіславом Юрійовичем був укладений договір про надання правничої допомоги, надано акт виконаних робіт від 24 жовтня 2024 року.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване ст.ст.55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, за змістом ч.5 ст.142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, нормою ч.5 ст.142 ЦПК України, на яку представники відповідача посилаються як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах ВС від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

Така ж позиція висловлена у п.38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Наявність порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Суд може вирішити питання про компенсацію витрат відповідача, пов`язаних із розглядом справи, якщо відповідач таку вимогу заявив і навів доводи щодо необґрунтованих дій позивача, які спричинили такі витрати. Необхідність понесення витрат має бути у причинному зв`язку із необгрунтованими діями позивача, внаслідок яких вони настали.

З системного тлумачення положень ч.ч.5,6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється особлива форма цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Причини неявки позивача в засідання, не визнавались судом як зловживання процесуальними правами. Заходи процесуального примусу до позивачки за неявку в судові засідання не застосовувались.

Представниками відповідача не надано до суду жодних доказів, необґрунтованості дій позивача.

До того ж, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, представництво адвокатом його інтересів у суді.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи в межах заяви про розподіл судових витрат, суд вважає, що представниками відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача чи зловживання їх процесуальними правами були здійснені в ході розгляду справи, а тому відсутні підстави для стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу, оскільки звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також їх дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Керуючись ст. ст.133,141,142, 260,261,352 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяв представників ОСОБА_1 адвокатів Федорчука Кирилла Юрійовича, ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова