Рішення

від 16.04.2024 по справі 183/5293/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5293/22

№ 2/183/258/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будища» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди землі, -

в с т а н о в и в:

30 серпня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просив:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 1223281000:02:041:0012), без номеру від 06 грудня 2017 року, зареєстрований 22 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Моренко К.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38997726 від 27.12.2017 року, номер запису про інше речове право: 24191030), укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будища» (код ЄДРПОУ 41098096);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будища» на його користь заборгованість по орендній платі за 2021-2022 роки за користування земельною ділянкою площею 2,0 га, кадастровий номер 1223281000:02:041:0012 в розмірі 7954,00 грн., а також вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1223281000:02:041:0012, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

06 грудня 2017 року між ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ «Будища» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, зареєстрований 22 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Моренко К.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38997726 від 27.12.2017 року, номер запису про інше речове право: 24191030).

У відповідності до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору оренди, позивач надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0 га строком на 7 (сім) років, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди, відповідач ТОВ «Будища» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5% від грошової оцінки землі, що становить 3211,26 грн. за один рік, а також проводить безкоштовну поставку 1 тонни соломи до садиби орендодавця та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах орендаря на підставі поданої заяви орендодавцем та сплачує за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. Крім того, орендар відшкодовує витрати на поховання в розмірі 2 2288,30 грн. та транспортними засобами при перевезенні покійного в морг, з моргу та до місця поховання за рахунок орендаря.

Строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,001 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 2.6 Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 49404,00 грн.

В той же час, починаючи з 2021 року позивач не отримував орендну плату в грошовій формі за користування його земельною ділянкою.

Позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за Договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є грубим порушенням його прав, оскільки він не отримав ті блага, на які розраховував, а також вважає, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачем своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Громов Ю.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. В подальшому звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будища» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання відзиву у встановлений законом строк не скористався, клопотання про відкладення справи до суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те,що відповідачбув належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд 16.04.2024 року розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши надані стороною позивача докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 1223281000:02:041:0012, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 104483865 від 21 листопада 2017 року.

Встановлено, що 06 грудня 2017 року між ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ «Будища» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру, зареєстрований 22 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Моренко К.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38997726 від 27.12.2017 року, номер запису про інше речове право: 24191030), що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109284344 від 27 грудня 2017 року.

У відповідності до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору оренди, позивач надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0 га строком на 7 (сім) років, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди, відповідач ТОВ «Будища» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5% від грошової оцінки землі, що становить 3211,26 грн. за один рік, а також проводить безкоштовну поставку 1 тонни соломи до садиби орендодавця та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах орендаря на підставі поданої заяви орендодавцем та сплачує за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. Крім того, орендар відшкодовує витрати на поховання в розмірі 2 2288,30 грн. та транспортними засобами при перевезенні покійного в морг, з моргу та до місця поховання за рахунок орендаря.

Строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,001 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно з п. 2.6 Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 49404,00 грн.

Як зазначено вище, укладений Договір (п. 4.1 Договору оренди) визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 6,5% від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином, сторони укладаючи спірний договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

Відповідно до п.289.1ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Позивач посилається на те, що відповідачем не сплачена орендна плата за період з 2021-2022 роки.

ОСОБА_2 у позові вказує, що розмір орендної плати в грошовому виразі за 2021-2022 роки повинен складати 7954,00 грн. (3977,00 грн. (орендна плата) х 2 роки).

Проте, суд не може погодитися з такими твердженнями позивача, оскільки договором оренди чітко передбачено розмір орендну плату в розмірі 6,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3211,26 грн.

За таких обставин, виплата орендної плати за договором оренди земельної ділянки за період з 2021-2022 роки повинна становити в розмірі 6422,52 грн. (3211,26 грн. х 2 роки).

Підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки позивач у позові визначає систематичну несплату орендної плати у грошовій формі.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачем ТОВ «Будища» орендна плата у грошовому виразі за 2021-2022 роки сплачена позивачу.

Аналізуючи наведене, заборгованість по орендній платі за 2021-2022 роки становить 6422,52 грн.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини першої статті4, частини першої статті5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 3 ч. 1ст. 3 ЦК Українивизначає однією з загальних засада цивільного законодавствасвободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3ст.6 ЦК України).

Частина 1ст. 14 ЦК Українивизначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зіст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно дост.1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.5ст. 6 Закону України «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч. 1, 2ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зіст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі»відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст.21,22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5статті 24 Закону України «Про оренду землі»встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннямист. 31 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом . Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141,143 ЗКУ), систематична несплата орендної плати (ст.141 ЗКУ).

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першоїстатті 782 ЦК Українинаймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: « враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата відповідачем позивачу орендної плати в грошовій формі за 2021-2022 роки.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_2 навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 1984,80 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Згідно з ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьоїстатті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу надано: додаткову угоду № 1 від 16.08.2022 року до договору про надання правничої допомоги № 08/22 від 01.01.2022 року; акт № 1 наданих послуг від 15.08.2022 року; ордер адвоката серії АЕ № 1073939 від 16.08.2022 року про надання правової допомоги за Договором № 08/22 від 01.08 2022 року, укладеного між ОСОБА_2 і адвокатом Громовим Ю.А.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1730 від 17.09.2007 року.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати позивачем коштів в зазначеному вище розмірі, а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

Водночас, в акті № 1 наданих послуг від 16.08.2022 року за договором про надання правничої допомоги № 08/22 від 01.08.2022 року, сторони погодили, що грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. мають бути сплачені протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, щосаме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, щовиключає ініціативу судуз приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В той же час суд звертає увагу, що сторона відповідача клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи не подавала, зокрема заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат, а тому враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не вправі вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже оскільки представником позивача підтверджений обсяг наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що суд не вправі вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи, а тому з огляду на відсутність з боку відповідача клопотання про їх зменшення та заперечень щодо їх розподілу (співмірності), вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будища» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди землі, -задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 1223281000:02:041:0012), без номеру від 06 грудня 2017 року, зареєстрований 22 грудня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Моренко К.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38997726 від 27.12.2017 року, номер запису про інше речове право: 24191030), укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будища» (код ЄДРПОУ 41098096).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будища» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2021-2022 роки за користування земельною ділянкою площею 2,0 га, кадастровий номер 1223281000:02:041:0012 в розмірі 6422,52грн. (шість тисяч чотириста двадцять дві грн. 52 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будища» на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1984,80 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн., а всього -13984,80 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будища», код ЄДРПОУ 41098096, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 16 квітня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький