Постанова

від 06.11.2024 по справі 303/3105/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/3105/24

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2024 м. Ужгород

Суддя Закарпатськогоапеляційного судуБисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.

Відповідно допостанови,- 02квітня 2024року о17годині 37хвилин навулиці Ужгородськійв містіМукачево Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 керував автомобілемФіат Добло,д.н.з. НОМЕР_1 ,в станіалкогольного сп`яніння.Огляд навизначення стануалкогольного сп`янінняпроводився умедичному закладіКНП «ЛікарняСвятого Мартина».Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9«а» Правилдорожнього руху України.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,в якійпросить скасуватиоскаржувану постановусуду тазакрити провадженняу справі,у зв`язкуз відсутністюу йогодіях складуадміністративного правопорушення.Вважає,що постановає незаконноюта необґрунтованою,прийнятою безз`ясування всіхобставин справи.Зазначає щона місцізупинки працівникиполіції одразуповідомили,що вінстворив аварійнуситуацію,а самевиїхав насмугу зустрічногоруху,проте склалипостанову пропорушенняОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил користування ременем безпеки або мотошоломами та аж ніяк не створення аварійної ситуації. Звертає увагу на те, що у вказаній постанові у графі Час та місце скоєння правопорушення зазначено «02.04.2024 17:46:41», що не узгоджується з оскаржуваною постановою суду та протоколом про адміністративне правопорушення ААД №488313, у яких часом вчинення правопорушення зазначено «17 годин 37 хвилин». Крім цього звертає увагу що вказану постанову оскаржив. Стверджує що працівники поліції на місці зупинки не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а зразу пропонували пройти такий у закладі охорони здоров`я. Щодо визнання ним факту вживання алкогольного напою Кагор, то вказує що він є священнослужителем і по закінченню служби, вино яким причащаються віряни та яке залишається у чаші, виливати не можна, тому він випив біля 100 мл Кагору, але це було в першій половині дня. Звертає увагу на те, що Акт медичного огляду №30 від 02.04.2024, зроблено виключно на візуальному спостереженні лікаря КНП «Лікарня Святого Мартина» ОСОБА_2 є суб`єктивним висновком лікаря. Зазначає, що вказані обставини наштовхнули його на недовіру як до працівників поліції так і до лікаря, якого саме обрали поліцейські і яка вже йшла з роботи, однак повернулася назад до медичного закладу на прохання працівників поліції, тому ОСОБА_1 із своїм знайомим по дорозі додому заїхали в КНП «Свалявська міська лікарня», де за результатами тесту проведеного за допомогою приладу «Алкофер» 105, встановлено відсутність у нього алкогольного сп`яніння. Вважає що у матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому, не повідомив суд про поважність причин його неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008),у якомузазначено,що сторонив розумніінтервали часумають вживатизаходів,щоб дізнатисяпро стансудового провадження.Отже,будь-якихпідстав,що унеможливлюютьпроведення судовогорозгляду завідсутності правопорушникачи йогопредставника,апеляційний судне вбачає.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Згідно п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Порушення цієї заборони тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 126717 від 12.03.2023, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Так,відповідно довказаного протоколупро адміністративнеправопорушеннясерії ААД №488313від 02.04.2024,- 02 квітня 2024 року о 17 годині 37 хвилин на вулиці Ужгородській в місті Мукачево Закарпатської області, ОСОБА_1 керував автомобілем Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у медичному закладі КНП «Лікарня Святого Мартина». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9«а» Правилдорожнього руху України. Підписами у протоколі ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом документу ознайомлений, та надав пояснення.

Крім того,вина ОСОБА_1 у вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.130КУпАП стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 488313 від 02.04.2024 у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; постановою серії ЕНА № 1808332 від 02.04.204 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що він 02.04.2024 на вулиці Ужгородській в місті Мукачево Закарпатської області керував транспортним засобом Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_1 з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР. Даних про оскарження або скасування цієї постанови матеріали справи не містять; висновком лікаря КНП «Лікарня Святого Мартина» від 02.04.2024, згідно якого, 02.04.2024 о 18.00 годині ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп`яніння; відеозаписом з місця події, яким під час відеофіксації зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку поліцейськими, пропозицію співробітника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`ягніння, сам факт проходження цього огляду в медичному закладі та підтвердження стану сп`яніння. Крім того, на місці зупинки ОСОБА_1 визнавався факт вживання ним алкогольних напоїв (кагору) та подальшого керування транспортним засобом; актом медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння № 30 від 02.04.2024, згідно якого, 02.04.2024 о 17.55 годині лікарем оглянуто ОСОБА_1 на стан сп`яніння та встановлено наступне: поведінка ОСОБА_1 замкнута, загальмована, дезорієнтований у часі, змазаність мови, спітніння, задишка, зіниці звужені, млява реакція на світло, нестійка рухова сфера, млява міміка, тремтіння пальців рук, розкидування ніг під час ходи, хитання при поворотах, поза Ромберга нестійка, наявний запах алкоголю з рота; відмова ОСОБА_1 від використання технічного засобу для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі за допомогою приладу «Драгер» № 6510, за клінічними показниками лікарем ОСОБА_2 встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння; актом огляду та затримання транспортного засобу від 02.04.2024, згідно якого о 18 годині 50 хвилин поліцейський тимчасово затримав транспортний засіб Фіат Добло д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи - є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були упереджені при направленні водія ОСОБА_1 на огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, при проведенні тестування та складанні щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 не приєднав жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейські діяли всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування, при проведенні тестування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівників поліції.

Тому, апеляційний суд доходить висновку, що зазначені поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень.

Що стосуєтьсядоводів ОСОБА_1 ,що Акт медичного огляду №30 від 02.04.2024, зроблено виключно на візуальному спостереженні лікаря КНП «Лікарня Святого Мартина» ОСОБА_2 є суб`єктивним висновком лікаря, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВСУкраїни таМОЗ України09листопада 2015року №1452/735 (в подальшому Інструкція), за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Пунктом 12 Розділу 2 вказаної вище Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я, що і мало місце у цьому випадку.

З відеозапису події вбачається, що у працівників поліції виникла підозра про перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, так як і сам ОСОБА_1 підтвердив, що пив Кагор, у зв`язку із цим, працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився.

Працівниками поліції у відповідності до вимог законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735, ОСОБА_1 було доставлено на огляд до відповідного медичного закладу.

Згідно з висновком лікаря КНП «Лікарня Святого Мартина» ОСОБА_2 від 02.04.2024, ОСОБА_1 02.04.2024 о 18.00 годині знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Тому в супереч доводам апеляційної скарги, в апеляційного суду відсутні підстави для сумніву у достовірності лікарського висновку, зазначений висновок щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

У вищевказаному висновку лікаря міститься запис ОСОБА_1 , що він не згідний з ним, проте відомостей, що останній оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає.

Крім того, апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних і про те, що в лікаря ОСОБА_2 , яка проводила огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та склала висновок про перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, були підстави для фальсифікації вищевказаного висновку, а також для його обмови у перебуванні у такому стані, у підтвердження цих даних також відсутні які-небудь належні докази.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які би свідчили про зацікавленість вищевказаного лікаря у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що лікар КНП «Лікарня Святого Мартина» ОСОБА_2 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяла виключно у межах наданих їй повноважень.

У зв`язку з цим, інспектором поліції, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, напідставі зазначеноговисновку лікарята іншихматеріалів бувскладений протоколпро адміністративнеправопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже,у працівниківполіції булиобґрунтовані підставивважати,що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у нього були виявлені певні ознаки такого сп`яніння.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання захисту на добровільне проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану сп`яніння та встановлення відсутності ознак такого, оскільки воно суперечить приписам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до якої саме доставка поліцейським водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я забезпечує достовірність результатів огляду (п. 9 Розділу ІІ Інструкції).

Отже, проходження огляду ОСОБА_1 після складання протоколу про адміністративне правопорушення, не впливає на доведеність його вини, оскільки такий медичний огляд проведений в порушення вимог ст. 266 КУпАП, тобто без участі поліцейських.

Щодо тверджень ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що він є священнослужителем і по закінченню служби, вино яким причащаються віряни та яке залишається у чаші, виливати не можна, тому він випив біля 100мл Кагору, апеляційний суд приймає до уваги, однак враховуючи те, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Також не є слушним твердження апелянта про те, що розбіжності в часі початку події у постанові та в протоколі, оскільки такі розбіжності не є суттєвими, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та не впливають на правову кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 та доведеності його винуватості.

Дослідивши вищенаведені докази у своїх сукупності, апеляційний суд вважає, що вони є логічними, послідовними та взаємоузгодженими і поза розумним сумнівом підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а відтак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Всі інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять.

Аналогічні посилання в апеляційній скарзі носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не викликають, порушень щодо порядку отримання доказів, що містяться в матеріалах справи не наводять, що в сукупності свідчить про формальність доводів апеляційної скарги, спрямованих на уникнення адміністративної відповідальності при змістовній згоді із результатами провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п.2.9 «а» ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Мукачівського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від24липня 2024року пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності зач.1ст.130КУпАПзалишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага