Ухвала

від 11.11.2024 по справі 750/12239/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/12239/24

Провадження № 4-с/750/29/24

У Х В А Л А

11 листопада 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Маринченко О.А.,

секретар судового засідання Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

заінтересовані особи: Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ ГРУП»,

в с т а н о в и в :

28 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить зобов?язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження: 1069064, зареєстровано 04 січня 2011 року о 09:17:27 за № 1069064).

Обґрунтовано скаргу, зокрема, тим, що на виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові знаходився виконавчий лист № 2-3068/10, виданий 21 грудня 2010 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» заборгованості за кредитним договором у сумі 1221611 грн. 51 коп. 04 січня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника в межах суми боргу. 22 червня 2012 року вказане виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю майна в боржника. Постанову про повернення виконавчого документу разом із виконавчим документом було надіслано стягувачу - Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку». У подальшому вказаний виконавчий документ на примусове виконання не пред`являвся. 31 липня 2018 року на підставі договору про відступлення права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ ГРУП» набуло права вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 27/10-940І від 29 січня 2008 року. Довідкою про повне виконання зобов`язань від 24 грудня 2018 року № 62-01/2018 підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ ГРУП» не має жодних претензій будь-якого характеру до боржника за кредитним договором № 27/10-940І від 29 січня 2008 року у зв`язку з фактичним його виконанням у повному обсязі. 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогою зняти арешт з нерухомого майна, який накладений у виконавчому провадженні № 23507806 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно від 04 січня 2011 року, оскільки він виконав усі зобов`язання за кредитним договором № 27/10-940І від 29 січня 2008 року та кредитор немає жодних майнових та фінансових претензій до нього. 27 серпня 2024 року Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь, в якій зазначено, що підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, визначені частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні. Відповідно до частини п`ятої вказаної статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Наявність протягом тривалого часу не знятого арешту з майна боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності рішення про стягнення виконавчого збору є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Не зняття Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право підлягає захисту, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав заперечення, в яких, зокрема, зазначив, що заперечує проти задоволення скарги, оскільки на даний час відсутні правові підстави визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 для зняття арешту з майна боржника. Крім того, ОСОБА_1 не було сплачено виконавчий збір, який згідно зі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає стягненню з боржника до Державного бюджету України. Водночас, в усіх інших випадках арешт може бути знятий або скасований судовим рішенням.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, його представник подав заяву про розгляд скарги за їх відсутності, зазначивши, що вимоги скарги підтримує.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просить справу розглянути за його відсутності, вказавши, що заперечує проти задоволення скарги.

Представники заінтересованих осіб: Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД ГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ ГРУП» у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися завчасно та належним чином.

Відповідно до частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

04січня 2011року головним державним виконавцем Деснянського відділудержавної виконавчоїслужби Чернігівськогоміського управлінняюстиції ДмитрієвимС.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 23507806 на підставі виконавчого листа № 2-3068/10, виданого 21 грудня 2010 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» 1221611 грн. 51 коп. (а.с. 21).

Вказаною постановою також накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення - 1221611 грн. 51 коп.

Постановою проповернення виконавчогодокумента стягувачевівід 22червня 2012року виконавчий лист № 2-3068/10, виданий 21 грудня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» 1221611 грн. 51 коп. повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (а.с. 22).

09 вересня 2013 року між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД ГРУП» (новий кредитор) було укладено договір № 54 відступлення права вимоги (цесії), за яким первісний кредитор передав свої права шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор прийняв всі права вимоги і став новим кредитором, зокрема, за кредитним договором № 27/10-940І від 29 січня 2008 року та додатковими угодами до цього договору, а також угодами, що забезпечують виконання зобов`язань по договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

31 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД ГРУП» (кредитор) та Товариством зобмеженою відповідальністю«Юридична компанія«КМ ГРУП» (новий кредитор) було укладено договір № 001 про відступлення права вимоги (цесії), за яким кредитор передав права кредитора шляхом відступлення права вимоги, а новий кредитор прийняв всі права і став новим кредитором, зокрема, за кредитним договором № 27/10-940Івід 29січня 2008року тадодатковими угодамидо цьогодоговору,а такождоговорами забезпеченнявиконання зобов`язаньпо кредитномудоговору,що бувукладений міжАкціонерним банком«Банк регіональногорозвитку» та ОСОБА_1 (а.с. 8-10).

Копією акту приймання-передачі Документації до договору № 001 відступлення права вимоги (цесії) від 31 липня 2018 року підтверджується, що отримана новим кредитором документація відповідає умовам договору № 001 відступлення права вимоги (цесії) від 31 липня 2018 року є повною та достатньою для реалізації новим кредитором отриманих прав вимоги (а.с. 11).

Відповідно до копії довідки про повне виконання зобов`язань від 24 грудня 2018 року № 62-01/2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «КМ ГРУП» не має жодних претензій будь-якого характеру до ОСОБА_1 за кредитним договором № 27/10-940І від 29 січня 2008 року у зв`язку з фактичним його виконанням у повному обсязі (а.с. 7 на звороті).

02 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо зняття арешту з нерухомого майна, який накладений у виконавчому провадженні № 23507806 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 січня 2011 року, оскільки він виконав усі зобов`язання за кредитним договором № 27/10-940І від 29 січня 2008 року та кредитор немає жодних майнових та фінансових претензій до нього.

27 серпня 2024 року Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом № 89994/27.21-16 повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 23507806 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3068/10, виданого 21 грудня 2010 року Деснянським районним судом міста Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» заборгованості за кредитним договором у сумі 1221611 грн. 51 коп. У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника) від 04 січня 2011 року, якою з метою забезпечення виконання рішення було накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу. У подальшому виконавче провадження № 23507806 було завершено 22 червня 2012 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, чинного на час винесення постанови), у зв?язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення і здійснені заходи, щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, яку разом з виконавчим документом було направлено на адресу стягувача. Наслідками повернення виконавчого документа, визначеними у статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону чинного на час винесення постанови), не передбачалося зняття арешту з майна (коштів) боржника у випадку повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 цього Закону. У той же час, підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника або його частини визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини п`ятої даної статті Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Відповідно до пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 (зі змінами) постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, в якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає). Враховуючи викладене, на даний час у Відділу відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника) у виконавчому провадження № 23507806 від 04 січня 2011 року (а.с. 6 на звороті-7).

Однією із основних засад судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З матеріалів справи слідує, що виконавче провадження № 23507806 відкрите державним виконавцем 04 січня 2011 року під час дії Закону України «Про виконавче провадження » № 606-XIV від 21 квітня 1999 року в редакції від 01 листопада 2011 року.

Пунктом 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року було визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред`явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У матеріалах справи відсутня інформація, що в період з 04 січня 2011 року (відкриття виконавчого провадження) і до 22 червня 2012 року (повернення виконавчого листа), після спливу строку для добровільного виконання рішення суду, державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі, передбаченій статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХIV від 21 квітня 1999 року, чинного на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, не містили вимог про обов`язкове зняття державним виконавцем арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу при відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Такі положення містила стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, але у разі закінчення виконавчого провадження, чого в даному випадку не було.

Відповідно дочастин четвертоїта п`ятоїстатті 59Закону України«Про виконавчепровадження» підставамидля зняттявиконавцем арештуз усьогомайна (коштів)боржника абойого частиниє: 1)отримання виконавцем документальногопідтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; 2)надходження нарахунок органудержавної виконавчоїслужби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; 3)отримання виконавцемдокументів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; 4)наявність письмовоговисновку експерта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; 5)відсутність устрок до10робочих днівз дняотримання повідомленнявиконавця,зазначеного участині шостійстатті 61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; 6)отримання виконавцемсудового рішенняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову; 7)погашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8)отримання виконавцемдокументального підтвердженнянаявності наодному чикількох рахункахборжника коштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділуXIII«Прикінцеві таперехідні положення»цього Закону; 10)отримання виконавцемвід Державногоконцерну «Укроборонпром»,акціонерного товариства,створеного шляхомперетворення Державногоконцерну «Укроборонпром»,державного унітарногопідприємства,у томучислі казенногопідприємства,яке єучасником Державногоконцерну «Укроборонпром»або намомент припиненняДержавного концерну«Укроборонпром» булойого учасником,господарського товариства,визначеного частиноюпершою статті1Закону України«Про особливостіреформування підприємствоборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності»,звернення прозняття арештув порядку,передбаченому статтею11Закону України«Про особливостіреформування підприємствоборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно із частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 зі змінами) визначено, що постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає)

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні (постанова Верховного суду у від 13 липня 2022 року в справі № 2/0301/806/11).

Суд бере до уваги, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Суд враховує, що повне виконання рішення суду ОСОБА_1 відбулося після повернення виконавчого документа стягувачу.

На даний час відкритих виконавчих провадженнь щодо стягнення вказаної вище заборгованості немає, стягувачем повторно виконавчий лист до виконання не пред`являвся, зобов`язання за кредитним договором боржником виконані в повному обсязі.

Даних про те, що було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та, що така виконувалася в примусовому порядку, матеріали справи не містять.

Вказані обставини свідчать про відсутність обґрунтованих підстав для продовження існування арешту майна боржника та про те, що права боржника на розпорядження належним йому майном залишаються необґрунтовано обмеженими, не дивлячись на повне виконання судового рішення.

Відповідно дочастин першої,другої,третьої статті451ЦПК Україниза результатамирозгляду скаргисуд постановляєухвалу.У разівстановлення обґрунтованостіскарги судвизнає оскаржуванірішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

За таких обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та враховуючи, що боржником були в повному обсязі виконані зобов`язання за кредитним договором після повернення виконавчого листа стягувачу, суд з метою відновлення прав ОСОБА_1 , які не має можливості відновити державний виконавець, оскільки відсутні відкриті виконавчі провадження, вважає за необхідне захистити його права шляхом зняття арешту з нерухомого майна.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20.

Керуючись статтями 258-261, 353, 354, 355, 447-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Дмитрієва Сергія Анатолійовича про відкриття виконавчого провадження (знакладенням арештуна майноборжника) від 04 січня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя