Рішення

від 04.11.2024 по справі 202/8454/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8454/24

Провадження № 2-о/202/236/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді - Бєсєди Г.В.

за участю секретаря - Голєва А.А.

представника заявника - Ліфлянчика С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа, -Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 - адвокат Ліфлянчик С.І. звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту смерті особи.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_3 є громадянином України та 12 березня 2020 року ним складено заповіт, відповідно до якого належну йому частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 . В квітні 2020 року ОСОБА_3 виїхав за кордон України до республіки білорусь, де проживав у місті Мінську. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та на день смерті проживав у місті Мінську республіки білорусь. Наголошував, що заявник позбавлений права оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3 та отримання свідоцтво про смерть у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки смерть спадкодавця відбулась не на території України, а також, отримати відповідні документи на підставі яких буде здійснено реєстрацію факту смерті неможливо.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Ліфлянчик С.І. заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується відповідною копією паспорту.

12 березня 2020 року ОСОБА_3 складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєвою О.М., зареєстрований в реєстрі за № 144, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок смерті належну йому частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника - НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в м. Мінську республіки білорусь на підтвердження чого заявник надає копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 01.02.2024 року, Дашковським сільським виконавчим комітетом Могильовського району, копію довідки про смерть ОСОБА_3 від 01.02.2024 № 7.

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, станом на день розгляду справи свідоцтво про смерть, видане на території республіки білорусь, не потребує будь-якої легалізації.

Вказаний висновок відповідає правовій позицій Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.08.2024 у справі № 643/8133/23.

Із матеріалів справи відомо, що факт смерті ОСОБА_3 на території республіки білорусь зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави. Дашковський сільський виконавчий комітет Могильовського району республіки білорусь склав актовий запис № 7 про смерть ОСОБА_3 від 01.02.2024 видав відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 , копія якого є у заявника.

Встановивши, що свідоцтво про смерть ОСОБА_3 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої помер ОСОБА_3 , підстав для встановлення факту смерті немає, а тому заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 235, 293, 315, 317 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа, -Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда