Рішення

від 09.10.2024 по справі 182/3141/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3141/24

Провадження № 2-о/0182/146/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.10.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Лещинською О.І. від 14 вересня 1991 року за реєстровим № 2-2216, що посвідчує його право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . А також встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. від 24 березня 1998 року, реєстровий № 249, згідно якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті належний йому на праві власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповів ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ,який додня смертіпроживав заадресою: АДРЕСА_1 . За життя, а саме: 24 березня 1998 року, ОСОБА_2 склав заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Новіковою Н.В., реєстровий № 249, згідно якого на випадок своєї смерті належний йому на праві власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповів їй. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі Договору дарування, посвідченого 14 вересня 1991 року державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І., реєстровий № 2-2216. Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Вона являється єдиноюспадкоємицею зазаповітом післясмерті ОСОБА_2 ,а спадкоємців,які бмали правона обов`язковучастку успадщині післясмерті ОСОБА_2 ,немає. Впередбачений ч.1ст.1270ЦК Українишестимісячний строкз часувідкриття спадщини,а саме:01лютого 2017року,вона звернуласьдо ДругоїНікопольської державноїнотаріальної конториз заявоюпро прийняттяспадщини зазаповітом післясмерті ОСОБА_2 ,у зв`язкуз чимбуло відкритоспадкову справу№ 44/2017.29квітня 2024року державнийнотаріус ДругоїНікопольської державноїнотаріальної конториДніпропетровської областіНікопольського районногонотаріального округуДніпропетровської області БалашоваВ.М.,вивчивши поданідля оформленняспадщини документи,встановила,що існуютьрозбіжності внаписанні прізвищапомерлого ОСОБА_2 ,а саме:в свідоцтвіпро смерть,серії НОМЕР_1 ,виданого Нікопольськимміськрайонним відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану Головноготериторіального управлінняюстиції уДніпропетровській областівід 16грудня 2016року,зазначено прізвище« ОСОБА_3 »,а взаповіті,посвідченому приватнимнотаріусом Нікопольськогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті НовіковоюН.В.24березня 1998року зареєстровим №249,прізвище спадкодавцязазначено « ОСОБА_4 ». Також, в правовстановлюючому документі на майно померлого, а саме: в Договорі дарування, посвідченому державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Лещинською О.І. 14 вересня 1991 року за реєстровим № 2-2216, прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_4 ». Тобто, через зазначені розбіжності в написанні прізвища спадкодавця ОСОБА_2 в його заповіті та його правовстановлюючому документі на нерухоме майно (а саме: написання в прізвищі замість української букви «є» букви « ОСОБА_5 »), державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Балашова В.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 квітня 2024 року за вих. № 407/02-31 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що залишалась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому, враховуючи вищевикладене, змушена звернутись до суду з даною заявою, оскільки не може в повній мірі реалізувати свої спадкові права, а в іншому порядку встановлення цього факту законом не передбачено.

В судове засідання заявниця не прибула, однак, надала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за своєї відсутності, вимоги підтримує та на задоволенні заяви наполягає (а.с.10).

Заінтересована особа - Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області - в судове засідання не прибула, однак, надали до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за їх відсутності (а.с.18).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України, відповідно дост.81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п.6 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 ,який додня смертіпроживав заадресою: АДРЕСА_1 (а.с.4). За життя,а саме:24березня 1998року ОСОБА_2 склав заповіт,який булопосвідчено приватнимнотаріусом Нікопольськогоміського нотаріальногоокругу НовіковоюН.В.,реєстровий №249,згідно якогона випадоксвоєї смертіналежний йомуна правівласності жилийбудинок знадвірними будівлями,що знаходитьсяв АДРЕСА_1 та всесвоє майно,де бвоно небуло таз чогоб вононе складалося,заповів заявниціпо справі(а.с.5).Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,в передбаченийч.1ст.1270ЦК Українишестимісячний строкз часувідкриття спадщини,а саме:01лютого 2017року, ОСОБА_1 звернулась доДругої Нікопольськоїдержавної нотаріальноїконтори ззаявою проприйняття спадщиниза заповітомпісля смерті ОСОБА_2 ,у зв`язкуз чимбуло відкритоспадкову справу№ 44/2017(а.с.8).Однак,29квітня 2024року державнийнотаріус ДругоїНікопольської державноїнотаріальної конториДніпропетровської областіНікопольського районногонотаріального округуДніпропетровської областіБалашова В.М.,вивчивши поданідля оформленняспадщини документи,встановила,що існуютьрозбіжності внаписанні прізвищапомерлого ОСОБА_2 ,а саме:в свідоцтвіпро смерть,серії НОМЕР_1 ,виданого Нікопольськимміськрайонним відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану Головноготериторіального управлінняюстиції уДніпропетровській областівід 16грудня 2016року зазначенопрізвище « ОСОБА_3 »,а взаповіті,посвідченому приватнимнотаріусом Нікопольськогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті НовіковоюН.В.24березня 1998року зареєстровим №249,прізвище спадкодавцязазначено « ОСОБА_4 ». Також, в правовстановлюючому документі на майно померлого, а саме: в Договорі дарування, посвідченому державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Лещинською О.І. від 14 вересня 1991 року за реєстровим № 2-2216, прізвище спадкодавця зазначено « ОСОБА_4 ». Тобто, через зазначені розбіжності в написанні прізвища спадкодавця ОСОБА_2 в його заповіті та його правовстановлюючому документі на нерухоме майно (а саме: написання в прізвищі замість української букви «є» букви « ОСОБА_5 »), державний нотаріус Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Балашова В.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 квітня 2024 року за вих.№ 407/02-31 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Судом, при вивчені матеріалів справи, було виявлено той факт, що допущені в заповіті та договорі дарування помилки в написанні прізвища спадкодавця мають суто орфографічний та технічний характер, оскільки допущені або через неправильність перекладу з російської мови на українську, або через відсутність на той час в нотаріальних конторах друкарських машинок з українським алфавітом. А, враховуючи, що в російському алфавіті відсутня буква «є», друкарки в нотаріальних конторах та й в багатьох інших держаних установах замінювали її буквою російського алфавіту «е», тому, є очевидним, що « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » є написанням прізвища однієї й тієї ж самої особи.

Тобто, враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що розбіжності в написані дошлюбного прізвища спадкодавця є наявними, суд вважає, що вони є суттєвими, допущені описки є очевидними і вони перешкоджають заявниці у повному обсязі користуватися своїми майновими та немайновими правами і позбавляють заявницю скористатись своїм правом на спадкове майно.

За таких обставин, заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.315- 319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа ДругаНікопольська державнанотаріальна контораДніпропетровської областіНікопольського районногонотаріального округуДніпропетровській області,про встановленняфакту належностіправовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Лещинською О.І. від 14 вересня 1991 року за реєстровим № 2-2216, що посвідчує його право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити юридичний факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту, посвідченого державним нотаріусом Другої Нікопольської державної нотаріальної контори Лещинською О.І. від 24 березня 1998 року, реєстровий № 249, згідно якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті належний йому на праві власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал