Рішення

від 11.11.2024 по справі 385/1372/24

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

Справа № 385/1372/24

2/385/573/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,

представника позивача - адвоката Анікєєнко Є.О.,

представника відповідача - адвоката Медвідя В.А.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Гайвороні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Бучанської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Бучанської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 вересня 2001 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .

Від цього шлюбу у сторін народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 , і перебуває на її утриманні.

З жовтня 2021 року фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені, та ОСОБА_2 виїхав із спільного помешкання подружжя: АДРЕСА_1 за невідомою адресою. З цього часу дитина постійно проживала з матір`ю за вищезазначеною адресою, батько відвідував його, проводив спільний час, на даний час рідко спілкуються телефонним зв`язком та відеозв`язком.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18.06.2024р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Причиною звернення Позивача до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю є неодноразові погрози відповідача забрати дитину на постійне проживання до себе.

Крім того, ОСОБА_2 вже була подана до Ірпінського районного суду Київської області позовна заява про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя та визначення місця проживання дитини разом з батьком, проте в подальшому за заявою ОСОБА_2 ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.06.2024р. позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини разом з батьком були залишені без розгляду.

Вважає, що визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилась. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила його задовольнити, судові витрати просила залишити по фактично понесеним та не стягувати їх з відповідача. Водночас також зазначила, що відповідач приймає участь в утриманні дитини разом з позивачем.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився. Представник відповідача подав до суду заяву про визнання позовних вимог, яку підтримав в судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи орган опіки і піклування Бучанської міської ради Київської області в підготовче судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних клопотань та пояснень до суду не надіслав.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, враховуючи положення статті 200 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що 22 вересня 2001 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , про що був зроблений актовий запис № 63. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18.06.2024 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 63-67).

Від цього шлюбу у сторін народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с. 75).

ОСОБА_2 була подана до Ірпінського районного суду Київської області позовна заява про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя та визначення місця проживання дитини разом з батьком, проте в подальшому за заявою ОСОБА_2 ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.06.2024р. позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини разом з батьком були залишені без розгляду (а.с. 63-67).

08 жовтня 2022 р. позивач та її малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхали з України в Німеччину, де і проживають на теперішній час (а.с. 11, 56, 31-32, 48-49), що не заперечується сторонами.

28 жовтня 2022 р. позивачці та її малолітньому сину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наданий захист в Німеччині (Федеральна земля Гесен) та дозвіл на перебування в Німеччині до 04.03.2025 р. (а.с. 38-39, 44-50). Крім того, їй з сином призначені виплати для забезпечення життєдіяльності в розмірі 1390,56 евро на місяць для ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа підприємець та її доходи становили за період з 2012р. по 2020р. в розмірі 5725625 грн. 35 коп. (а.с. 51-54).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18.06.2024 р. у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 119,6 кв.м.; 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0185 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, з кадастровим номером 3210800000:01:053:0133; 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 48,8 кв.м. (а.с. 63-67).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3521183600:53:000:0011 загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Жовтневе Гайворонського р-ну Кіровоградської області (а.с. 16, 33).

09 квітня 2024р. ОСОБА_1 придбала автомобіль AudiA5 в Німеччині (а.с. 19-20, 36-37).

ОСОБА_3 відвідує школу в Німеччині з 19.12.2022 р. та його рівень мовлення та навички мають рівень або відмінно або добре (а.с. 23-26, 40-43). Крім того ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжує навчання онлайн в Бучанській гімназії № 2 Бучанської міської ради, про що свідчить копія довідки № 01-18/40 від 26.04.2024 р. (а.с. 14). Відповідно до копії характеристики наданої на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Бучанській гімназії № 2 Бучанської міської ради, ОСОБА_3 є здібним, активним, комунікабельним учнем, має хороші здібності до засвоєння навчального матеріалу, до уроків готується систематично, проявляє інтерес до навчання, вміє логічно мислити, аналізувати, робити правильні висновки, має значний словниковий запас, акуратний, ввічливий, відповідальний, врівноважений, доброзичливий, чемний та чуйний (а.с. 76).

ОСОБА_4 23.05.2023 р. була оформлена нотаріальна заява, про надання згоди на тимчасовий виїзд за кордон в Федеративну Республіку Німеччина в період з 01.08.2023 р. по 01.08.2024 р. сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 55).

ОСОБА_1 за освітою бухгалтер, також з 01.09.2023 р. є студенткою Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини де здобуває освіту на факультеті інженерно-педагогічної освіти із спеціалізації інформатика (а.с. 12-13, 15).

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07.08.1996 року, параграф 78).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон протии Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Суд вважає, що суттєве значення має ставлення батьків до дітей та дітей до своїх батьків, характеристика середовища, в якому перебувають діти, проживаючи з одним з батьків, емоційний стан дітей після спілкування з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини. При цьому, з огляду на наявні у справі докази, судом відзначається, що дитина ОСОБА_3 проживає з матір`ю, батько не заперечує проти її проживання з матір`ю, матір`ю створені належні умови проживання для дитини, сторони мають спільну думку з даного питання, враховуючи інтереси дитини в теперішній час, батько дитини має можливість спілкуватись з дитиною.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що той із батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інший не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Оскільки, на даний час між батьками дітей досягнута згода щодо місця проживання дітей, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Бучанської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК

Дата документа 11.11.2024