Рішення

від 29.10.2024 по справі 565/146/24

КУЗНЕЦОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 565/146/24

Провадження № 2/565/133/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області

під головуванням суддіДемчини Т.Ю.з участю секретаря судового засіданняАлексейчик А.О.,позивачаОСОБА_1 ,відповідача представника відповідачаОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Християнської церкви «Світло зорі» у місті Вараш, ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Релігійної громади Християнської церкви «Світло зорі» у місті Вараш (надалі - РГХЦ «Світло зорі»), ОСОБА_2 про захист честі та гідності, у якому заявив вимоги: визнати недостовірною інформацію, поширену за допомогою мережі Інтернет у текстовому та відеоформатах; зобов`язати відповідачів спростувати поширену ними за допомогою мережі Інтернет у текстовому та відеоформатах інформацію; заборонити відповідачам поширювати інформацію, якою порушуються особисті немайнові права позивача; стягнути з відповідачів по 1200000,00 грн. моральної шкоди з кожного.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення в м.Вараш Рівненської області, при багаторазових спробах потрапити до якого йому створювались перешкоди особами, що представлялись членами РГХЦ «Світло зорі», що стало підставою для його звернення до суду з позовом про усунення таких перешкод. З моменту звернення до суду з даним позовом він зазнає постійних та систематичних знущань, принижень, публічних образ, наклепів, булінгу, порушення його прав та законних інтересів, при цьому публічно розголошуються його персональні дані, особиста інформація про нього, виникає загроза його життю та безпеці, а також життю та безпеці членам його родини та іншим близьким людям. У мережі Інтернет відповідачі поширили такі відомості у публікації «Наступне судове засідання призначене на 2 листопада. За нашим клопотанням суд виніс ухвалу про обов`язкову участь в судовому засіданні позивача ОСОБА_4 Який мав гроші, щоб «придбати» ресторан за мільйон, а нема в нього людини котра змогла б його доставити до суду. Бо він інвалід першої групи і проживає на Хрещатику смайлик, який саркастично сміється та радіє. P.S. Усі замовники та виконавці будуть сидіти у в`язниці! Смайлик з піднятим догори вказівним пальцем», публікації «А так як ми не віддали бандитам добровільно будівлю, не пішли з ними на домовленості…», а також публікації «… Тому, що цинізм полягає в тому, що рейдери підробили документи і намагалися вкрасти їхню нерухомість!...». У вказаних публікаціях відповідачі принижують честь та гідність ОСОБА_1 , насміхаючись над його інвалідністю, обмеженими можливостями, низьким соціальним та матеріальним рівнем, ідентифікують його за іменем та прізвищем, вулицею місця проживання, що створює загрозу його життю і здоров`ю, а також життю і здоров`ю його рідних, близьких та оточуючих, змушує його та його родину проводити час та ночувати не у власній домівці, при цьому викладають інформацію у формі, що паплюжить ім`я позивача, пов`язує його з ганебними висновками та прив`язує до нього ганебну тезу. Позивач стверджує, що наведені твердження є недостовірними, безпідставними та необґрунтованими. Відповідачі в порушення вимог закону оголосили та оприлюднили особисті дані позивача, зокрема, про наявність у нього інвалідності, звинуватили його у вчиненні злочинів. Вказаними діями позивачу завдано моральну шкоду.

Ухвалою суду від 14.02.2024 у даній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження.

У відзиві на позов РГХЦ «Світло зорі» в особі пастора ОСОБА_2, а також представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ляшук М.В. зазначають, що відповідачами позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. На переконання сторони відповідачів, позивачем не доведено факту поширення РГХЦ «Світло зорі» та ОСОБА_2 недостовірної інформації про нього, а також того, що така інформація стосується саме ОСОБА_1 . У відзиві зазначається, що позивач не є законним власником нежитлового приміщення в м.Вараш Рівненської області (ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » площею 3967,40 кв.м), з даного приводу на вирішення суду винесений спір між ним та дійсною власницею вказаного приміщення громадянкою Польщі ОСОБА_9. Публікації, про які згадує у позовній заяві позивач, не містять складу правопорушення, текст публікацій не містить фактичних тверджень, що стосуються безпосередньо ОСОБА_1 , є оціночними судженнями. Позивач не обґрунтував, у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, не обґрунтовано її розмір та не наведено доказів у підтвердження вищезазначених фактів. Крім того, позивачем не доведено, що публікації, на які він посилається, здійснені саме уповноваженими особами РГХЦ «Світло зорі».

У відповідях на відзиви ОСОБА_5 зазначає, що суб`єктивні думки, висловлені у наведених у позовній заяві публікаціях, навіть за умови, якщо вони є оціночними судженнями, висловлені у брутальній, принизливій та непристойній формі, що є підставою для визнання їх недостовірними та відшкодування моральної шкоди. Наведена у відзиві судова практика Верховного Суду у аналогічній категорії справ, на думку ОСОБА_1 , є нерелевантною у даному випадку, оскільки справи, що розглядались, не містять подібних правовідносин тим, що склались між сторонами у даній справі.

У запереченні представник відповідача адвокат Ляшук М.В. посилається на пропуск позивачем встановленого судом строку на подання відповіді на відзив, наполягає на недоведеності позивачем будь-яких висловлювань відповідачів на його адресу у брутальній, принизливій чи непристойній формі, або наклепу, а також на недоведеності, як правової позиції сторони відповідачів, факту поширення інформації про позивача та підстав для стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, вбачаючи для цього достатні підстави, викладені у позовній заяві. Він пояснив, що розголошення інформації, що містить його особисті дані, а також поширення про нього недостовірної інформації та такої, що порушує його немайнові права, допущено ОСОБА_2 від свого імені та від імені РГХЦ «Світло зорі» у мережі Інтернет, зокрема, у соціальних мережах «Facebook» (текстові публікації) та «Youtube» (відеопублікації). Відеозапис позивачу надіслали знайомі. Такі дій вчинено орієнтовно у липні 2023 року, більш точної дати позивач не повідомив. Поширенням вказаної інформації було порушено його особисті немайнові права, зокрема, на повагу до гідності та честі, та спричинено йому значної моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 , діючи від власного імені та як представник РГХЦ «Світло зорі», а також його представник адвокат Ляшук М.В. в судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнали в повному обсязі, вважаючи заявлені вимоги безпідставними, необґрунтованими та не доведеними. ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 особисто він не знає та ніколи його не бачив. Як пояснив відповідач ОСОБА_2 , наданий до позовної заяви відеозапис є змонтованим і ним не поширювався. Відповідачу відомо, що у 2009 році ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності на приміщення ресторану «Вараш» в м.Вараш Рівненської області. У 2023 році особи, що діяли від імені ОСОБА_1 , намагались заволодіти будівлею ресторану, і між ними та представниками РГХЦ «Світло зорі» виник конфлікт. Судом розглядався спір у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні вказаним нежитловим приміщенням, у якому був заявлений зустрічний позов дійсним власником цього майна ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого за ОСОБА_1 як покупцем було зареєстроване право власності на вказаний об`єкт. За судовим рішенням, що набрало законної сили, цей правочин визнано недійсним. Сторона відповідачів просила суд відмовити у задоволенні позову через недоведеність позивачем факту поширення відповідачами інформації, а також факту її недостовірності та порушення його особистих немайнових прав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.201 ЦК України, серед особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством, є честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтею 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Як передбачено у ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно з положеннями ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення дифамаційного позову, є існування сукупності таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується позивача; в) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; г) поширенням інформації порушуються особисті немайнові права, тобто або завдається шкода відповідним особистим немайновим благам, або має місце перешкоджання особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Частиною 3 статті 277 ЦК України (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації» №1170-VII від 27.03.2014) було встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, тобто було закріплено правову презумпцію добропорядності особи. Вказана частина ст.277 ЦК України вищезазначеним Законом, який набрав чинності 19.04.2014, виключена і не має зворотної дії в часі на підставі ч.1 ст.58 Конституції України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом, для позивача діє загальний тягар доведення як факту поширення недостовірної інформації, так і її недостовірності.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п.15 постанови Пленуму № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

ОСОБА_1 , заявивши у позовній заяві вимогу визнати недостовірною інформацію, поширену за допомогою мережі Інтернет у текстовому та відеоформатах, не конкретизував у позові, на яких саме ресурсах мережі Інтернет, коли, ким та у який спосіб (у яких публікаціях) поширено інформацію, яку він вважає недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права. На це вказував суд в ухвалі від 06.05.2024 про закриття підготовчого провадження у даній цивільній справі та призначення її до судового розгляду. Суд був позбавлений можливості під час підготовчого провадження уточнити позовні вимоги, оскільки позивач ОСОБА_1 в судових засіданнях під час підготовчого провадження участі не брав. Вказане стало підставою для задоволення клопотання представника відповідача та визнання ухвалою від 03.06.2024 явки позивача ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою.

Проте і під час розгляду справи судом у своїх усних поясненнях позивач не повідомив суду, на яких саме ресурсах мережі Інтернет, коли, ким та у яких публікаціях поширено інформацію, якій суду належить надати правову оцінку.

У підтвердження факту поширення інформації про нього відповідачами у мережі Інтернет, позивачем до суду надано наступні докази.

На фотокопії зображення монітору програмно-керованого пристрою для обробки інформації, вид якого із зображення встановити неможливо, зображено загальний структурований текст публікації допису на сторінці « ОСОБА_2 » у соціальній мережі, назва якої на скриншоті відсутня, наступного змісту: « Костел до якого належить пані ОСОБА_9 лише за перший місяць війни зібрав 1000000 доларів допомоги для України! А ось це, 76-річна пані ОСОБА_9 в судовій залі у м.Вараш. Знаєте чому? Тому, що цинізм полягає в тому, що рейдери підробили документи і намагалися вкрасти їхню нерухомість! Це «вдячність» українців народу Польщі! Під прикриттям війни «віджати» ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»! А так як ми не віддали бандитам добровільно будівлю, не пішли з ними на домовленості і коли вони зрізали замки, виламали двері то …». Дата публікації на наданому скриншоті відсутня. Крім назви сторінки (« ОСОБА_2 »), вищезазначеного тексту, скриншот містить назви системних функцій соціальної мережі (мовою оригіналу): «Публикации», «Фото», «Reels», «Добавить в друзья», « Сообщение », «Главная», «Видео», «Друзья», «Marketplace», «Уведомления», «Меню», а також час виконання фотографування (22:15), вид мобільного протоколу передавання даних (LTE) та заряд батареї (81%).

На фотокопії зображення монітору програмно-керованого пристрою для обробки інформації, вид якого із зображення встановити неможливо, зображено загальний структурований текст публікації допису на сторінці « ОСОБА_2 » у соціальній мережі, назва якої на скриншоті відсутня, наступного змісту: «А так як ми не віддали бандитам добровільно будівлю, не пішли з ними на домовленості і коли вони зрізали замки, виламали двері то ми їх вигнали. Тепер вони подали позов проти Християнська церква «Світло Зорі» і також за їхнею заявою було відкрите кримінальне провадження на мене за самоуправство! Бо ж мовляв, я не пускаю «законних» власників до їхньої власності! Але якісь тупі чорнороби були найняті, що в прізвищі пані ОСОБА_9 зробили аж декілька помилок. Пізніше я ще опублікую «дописи» які вони писали на мене до суду! Наступне судове засідання …». Дата публікації на наданому скриншоті відсутня. Крім назви сторінки (« ОСОБА_2 »), вищезазначеного тексту, скриншот містить назви системних функцій соціальної мережі, аналогічні наявним у попередньому дописі, час виконання фотографування (22:16), вид мобільного протоколу передавання даних (LTE) та заряд батареї (81%).

На фотокопії зображення монітору програмно-керованого пристрою для обробки інформації, вид якого із зображення встановити неможливо, зображено загальний структурований текст публікації допису на сторінці « ОСОБА_2 » у соціальній мережі, назва якої на скриншоті відсутня, наступного змісту: «Наступне судове засідання призначене на 2 листопада. За нашим клопотанням суд виніс ухвалу про обрв`язкову участь в судовому засіданні позивача ОСОБА_4 . Який мав гроші, щоб придбати ресторан за мільйон, а нема в нього людини котра змогла б його доставити до суду. Бо він інвалід першої групи і проживає на Хрещатику. P.S. Усі замовники і виконавці будуть сидіти у в`язниці!». Дата публікації на наданому скриншоті відсутня. Крім назви сторінки (« ОСОБА_2 »), вищезазначеного тексту, скриншот містить назви системних функцій соціальної мережі, аналогічні наявним у попередніх дописах, час виконання фотографування (22:16), вид мобільного протоколу передавання даних (LTE) та заряд батареї (81%). Скриншот містить також фотографію стелі приміщення із зображенням світильника, монітору та віконних жалюзі.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає про три текстові публікації в мережі Інтернет, називаючи їх «Наступне судове засідання призначене на 2 листопада»; «А так як ми не віддали бандитам добровільно будівлю, не пішли з ними на домовленості…»; «… Тому, що цинізм полягає в тому, що рейдери підробили документи і намагалися вкрасти їхню нерухомість! …», у той час як зміст наданих скриншотів свідчить про пов`язаність вищезазначених речень у суцільний текст, притаманний одній публікації, відображеній по частинах на трьох скриншотах.

Надані на флеш-накопичувачі досліджені судом два відеозаписи являють файли формату mp3: розміром 38400 КБ з відеозаписом тривалістю 2 хв. 58 с., та розміром 48091 КБ з відеозаписом тривалістю 3 хв. 15 с., утворені на носії 22.04.2024. На обох відеозаписах наявна особа, візуально подібна до відповідача у даній цивільній справі ОСОБА_2 , який на фоні приміщення ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м.Вараш Рівненської області розповідає про подану до Кузнецовського міського суду Рівненської області позовну заяву, повідомляє її короткий виклад та вживає вислови: «вони намагались проникнути, ми їм перешкоджали»; «хочуть віджати будівлю»; «цю банду найняли»; «якийсь ОСОБА_1»; «є люди, які продовжують жити беззаконням». На відео демонструється текстовий документ «Вимога», а також посвідчення особи з фотографією, вид та зміст якого чітко не визначається. Будь-які відомості про поширення вищезазначених відеозаписів у мережі Інтернет, у тому числі й про те, на яких саме ресурсах цієї мережі, коли, ким та у який спосіб (у яких публікаціях), на досліджених судом відеозаписах відсутні. Не наведені такі відомості і у позовній заяві ОСОБА_1 .

Одночасно, стороною відповідачів факт поширення у мережі Інтернет будь-яких публікацій з інформацією, наведеною у позовній заяві, у текстових та відеоформатах, категорично заперечується.

У своїх письмових поясненнях, поданих після початку з`ясування обставин справи та дослідження доказів, позивач ОСОБА_1 повідомив, що постійні та систематичні знущання, приниження, публічні образи, наклепи, булінг та порушення прав ОСОБА_1 і охоронюваних законом інтересів, у тому числі щодо захисту його персональних даних, розголошення особистої інформації про нього, внаслідок чого виникає загроза життю та безпеці, як його особистим, так і членам його родини та іншим близьким людям, яку розповсюджують в мережі Інтернет відповідачі, у тому числі оприлюднювались відповідачем ОСОБА_2 у «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідачем РГХЦ «Світло зорі» у «Telegram» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачем ОСОБА_2 у «Instagram» «ІНФОРМАЦІЯ_6». Натомість у своїх усних поясненнях під час з`ясування обставин справи та дослідження доказів позивач повідомив суд про те, що публікації, що є предметом судового розгляду, розміщувались відповідачами у мережах «Facebook» та « YouТube ». При цьому клопотання про дослідження електронних доказів шляхом їх огляду, протягом усього часу розгляду справи позивачем не заявлялось.

Однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За правилами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст.ст.76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.3 ст.100 ЦПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.76 ЦПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Проте суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі № 922/51/20.

У постановах від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц та від 07.07.2021 у справі №587/2051/18 Верховний Суд зазначив, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, що мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі, в порядку ст.85 ЦПК України.

У постанові від 21.03.2019 у справі № 568/879/17 Верховний Суд погодився з тим, що місцевим судом, на виконання вимог ч.5 ст.100 ЦПК України, обґрунтовано не було взято до уваги надані стороною паперові копії електронного доказу - знімків екрана монітора, у зв`язку з неподанням їх оригіналів та поставлення іншою стороною під сумнів відповідність таких копій оригіналу.

Позивачем під час розгляду справи не повідомлено про те, коли, у яких саме публікаціях, на яких саме ресурсах в мережі Інтернет та у який спосіб поширено інформацію, про визнання недостовірною якої заявлено вимоги. Повідомлені позивачем відомості про розміщення таких публікацій, що містять недостовірну інформацію про нього та розголошення особистої інформації, чим було порушено його особисті немайнові права та спричинено йому моральну шкоду, у мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook», на відеохостинг-каналі «YouТube» чи на будь-яких інших електронних ресурсах, без зазначення дати, назви публікації, з урахуванням обсягу публікацій на кожній сторінці, не дають змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, отже, не є достатнім доказом делікту у спорі про захист гідності та честі фізичної особи.

Крім того, як зазначив Верховний Суд України у п.12 постанови Пленуму № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Будь-яких доказів авторства відповідачів у відношенні до поширення недостовірної інформації про ОСОБА_1 , про яку йдеться у його позовній заяві, суду не надано.

З урахуванням вищезазначених положень процесуального закону, а також наведеної практики Верховного Суду, яку суд вважає релевантною для застосування у даній цивільній справі, суд констатує, що позивачем не надано жодних доказів розміщення відповідачами такої інформації у мережі Інтернет, зокрема, у соціальній мережі «Facebook», на відеохостинг-каналі «YouТube» чи на будь-яких інших електронних ресурсах. Суд повторно зазначає про те, що клопотання про огляд відповідних веб-сайтів, сторінок, інших місць збереження даних в мережі Інтернет, за потреби - із залученням спеціалістів, з метою встановлення та фіксування їх змісту та підтвердження факту наявності конкретної публікації, в порядку, передбаченому ст.85 ЦПК України для огляду доказів за їх місцезнаходженням, позивачем не заявлялось.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів поширення РГХЦ «Світло зорі» та ОСОБА_2 недостовірної інформації про ОСОБА_1 , про яку йдеться у його позовній заяві, що є обов`язковим для задоволення позову при вирішенні справи про захист честі та гідності та застосування такого способу захисту цивільного права, як спростування недостовірної інформації.

Відтак, наявні правові підстави для відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, поширеної за допомогою мережі Інтернет у текстовому та відеоформатах, а також про зобов`язання її спростувати.

Вирішуючи позов у частині вимоги про заборону відповідачам поширювати інформацію, якою порушуються особисті немайнові права позивача, суд враховує положення ст.16 ЦК України та констатує, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів вищезазначеною нормою не передбачений, не встановлений такий спосіб також договором або законом, тому у задоволенні такої вимоги позову також слід відмовити.

Враховуючи ту обставину, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог про визнання поширеної інформації про позивача недостовірною та про її спростування, похідні позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.201, 275, 297 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-77, 80-81, 83, 100, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Релігійної громади Християнської церкви «Світло зорі» у місті Вараш, ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, зобов`язання спростувати поширену інформацію, заборону поширювати інформацію, стягнення моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Релігійна громада Християнської церкви «Світло зорі» у місті Вараш, код ЄДРПОУ 25737492, місцезнаходження: АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складене 08 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина