Рішення

від 04.11.2024 по справі 711/2242/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2242/24

Провадження 2/711/1121/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

22 жовтня 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Кондрацької Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Мелещенко О.В..

за участі

представника позивача адвоката Конопатського О.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі компенсацію за невикористані дні відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго» про заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що на підставі наказу № 1 від 02.03.2021 ОСОБА_1 було прийнято 03.03.2021 на посаду юриста в ТОВ «Теплоекоенерго», що підтверджує копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2023 у справі № 711/6904/23 визнано припиненими з 18.08.2023 трудові відносини між нею та відповідачем. Останній раз відповідач виплатив їй заробітну плату 28.12.2022 за березень-червень 2022 року. З липня 2022 року відповідач жодних коштів не сплатив та у день її звільнення не провів з нею всі необхідні розрахунки, передбачені законодавством. Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку від 21.02.2024, виданою АТ КБ «Приватбанк». З липня 2022 року відповідачем їй була нарахована наступна заробітна плата: за липень 2022 року - 6783,40 грн.; за серпень 2022 року - 6955,00 грн.; за вересень 2022 року - 6955,00 грн.; за жовтень 2022 року - 7000,00 грн.; за листопад 2022 року - 7000,00 грн.; за грудень 2022 року - 7000,00 грн.; за липень 2023 року - 7000,00 грн.; за серпень 2023 року - 7000,00 грн., а всього за вказаний період було нараховано 55693,40 грн. Вказані обставини підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 від 20.02.2024 та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.02.2024. Між тим за період з січня по червень 2022 року відповідачем не була подана звітність відносно неї, а тому відомості у реєстрах за вказаний період відсутні. Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» з 1 жовтня 2022 року мінімальну заробітну плату встановлено у розмірі 6700 грн. Таким чином за період з січня 2023 по червень 2023 заборгованість по заробітній платі слід визначити з розрахунку 6700,00 грн. на місяць, що за 6 місяців становить 40200,00 грн. Відтак вказує, що загальна заборгованість по заробітній платі за період з липня 2022 року по серпень 2023 року становить 95893,40 грн. Крім того, з березня 2021 року по серпень 2023 року вона жодного разу не була у відпустці та за цей період відповідач зобов`язаний був виплатити їй компенсацію за щорічну невикористану відповістку тривалістю 58 календарних днів із розрахунку 2 календарних дні за 1 місяць. Сумарний заробіток за останні перед звільненням 12 місяців, а саме з серпня 2022 по липень 2023 становить 82110,00 грн. Кількість календарних днів розрахункового періоду становить 365, середньоденний заробіток для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки становить 224,96 грн., а тому компенсація за невикористані дні відпустки становить 13047,68 грн. Заборгованість по заробітній платі за період з липня 2022 року по серпень 2023 року разом з компенсацією за невикористані дні відпустки становить 108941,08 грн. Вказує, що вона зверталася до відповідача із заявою у якій просила надати їй довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 18.08.2021 по 18.08.2023 та довідку про її середньоденний заробіток, однак відповіді на вказану заяву відповідач так і не надав. Оскільки відповідачем не було здійснено повний розрахунок при звільненні, то вважає, що вона має право на стягнення з нього середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Розрахунок середнього заробітку за час затримки проводиться на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Для визначення середньоденного заробітку сумарний заробіток за два останні місці ділиться на кількість робочих днів за останні два місяці (червень 2023 року - 23 дні, липень 2023 року - 21 день). Заробітна плата у червні 2023 року становила 6700,00 грн., а у липні 2023 року - 7000,00 грн. Таким чином, середньоденний заробіток становив 311,36 грн. (6700,00 грн.+ 7000,00 грн.): 44. З 21.08.2023 по 21.02.2024 кількість днів затримки становить 133 дні. Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на мою користь складає 41410,88 грн. (133 дні х 311,36 грн. = 41410,88 грн.).

На підставі викладеного, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальніст «Теплоекоенерго» на користь ОСОБА_1 95893,40 грн. - заборгованості по заробітній платі, 13047,68 грн. - компенсації.за невикористані дні відпустки та 41410,88 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього 150351,96 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.03.2024 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.05.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго», а саме: інформації щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період часу з 18.08.2021 по 18.08.2023, щодо кількості днів невикористаної відпустки за період роботи у відповідача, а також інформації про середній заробіток ОСОБА_1 , який враховується для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки та розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 31.05.2024, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача двокат Конопатський О.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнитиу повному обсязі на підставі доводів викладених у позовній заяві, а ткож стягнути з відповідача судовий збір.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Теплоекоенерго» не з`явився, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду справи. Відзив на позов не подано.

Суд ухвалив, враховуючи ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як визначено в статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Теплоекоенерго», що підтверджується відомостями, вказаними у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 28.01.2019.

Так, згідно до наказу № 1 від 02.03.2021 ОСОБА_1 прийнята на посаду юриста ТОВ «Теплоекоенерго» ( стор. 7 трудової книжки АН № 729991).

У подальшому, Придніпровським районним судом міста Черкаси 01.12.2023 ухвалено заочне рішення у справі № 711/6904/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго» про розірвання трудового договору, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненими з 18 серпня 2023 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго», в звязку зі звільненням за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. У решті позову відмовлено, у зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до довідки (виписки по рахунку) АТ КБ «Приватбанк» від 21.02.2024, яка міститься у матеріалах справи, вбачається, 28.12.2022 на рахунок позивачки відповідачем перераховано заробітну плату за березень - червень 2022 року у розмірі 21249,49 грн.

Заробітну плату з 01.07.2022 по 18.08.2023 (день припинення трудових відносин згідно рішення) відповідачем не сплачено та не проведено в день звільнення ОСОБА_1 всіх необхідних розрахунків, передбачених законодавством.

Разом з тим, 14.02.2024 на адресу відповідача позивачкою направлено заяву від 14.02.2024, у якій вона просить надати їй довідку про нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 03.03.2021 по 18.08.2023, а також довідку про середній заробіток відповідно до Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100, враховуючи, що рішенням Придніпровського районного суд м.Чекси від 01.12.2023 у справі № 711/6904/23 було визнано припиненими трудові відносини між ними з 18.08.2023. Відповідь просила направити у семиденний строк, однак дана заява, яка отримана ним 01.03.2024 згідно дублікату рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, залишена відповідачем без реагування.

Більше того, на ухвалу суду від 10.05.2024 про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго», яка неодноразово була направлена на адресу відповідача, останнім не надано жодної інформації щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період часу з 18.08.2021 по 18.08.2023, щодо кількості днів невикористаної відпустки за період роботи у відповідача, а також інформації про середній заробіток ОСОБА_1 , який враховується для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки та розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Указана ухвала суду була проігнорована та невиконанна відповідачем.

Таким чином, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхуванні Пенсійного фонду України від 20.02.2024 (форма ОК-5) та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 20.02.2024, позивачу відповідачем ТОВ «Теплоекоенерго» за липень 2022 року -серпень 2023 року було нараховано 55693,40 грн. заробітної плати, з яких: за липень 2022 року - 6783,40 грн.; за серпень 2022 року - 6955,00 грн.; за вересень 2022 року - 6955,00 грн.; за жовтень 2022 року - 7000,00 грн.; за листопад 2022 року - 7000,00 грн.; за грудень 2022 року - 7000,00 грн.; за липень 2023 року - 7000,00 грн.; за серпень 2023 року - 7000,00 грн.

Крім того, за період з 01.04.2022 по 01.07.2022 та з 01.0.2023 по 01.06.2023 відсутні відомості про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 , тож при розрахунку заборгованості за вказаний період суд виходить із мінімамльнї заробітної плати, яка була встановлена на той час.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6700 грн., а тому за період з січня 2023 по червень 2023 заборгованість по заробітній платі слід визначити з розрахунку 6700,00 грн. на місяць, що за 6 місяців становить 40200,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість по заробітній платі за період з липня 2022 року по серпень 2023 року становить 95893,40 грн. (55693,40 грн + 40200,00 грн. = 95893,40 грн.)

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 3 КЗпП, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою ст. 21 ЗУ «Про оплати праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках передбачених законодавством.

Частинами першою та другою ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмір надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, оскільки на час розгляду справи заборгованість за нарахованою заробітною платою за період з липня 2022 року по серпень 2023 року існує та не виплачена, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимог про стягнення з відповідача ТОВ «Теплоекоенерго» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 95893,40 грн. у примусовому порядку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Так, згідно з ч.1 статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно зі статті 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч.1 статті 75 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 - обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до розділу IV п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Як стверджує позивач у позовній заяві нею не було використано відпустки з січня 2023 року по червень 2023 року, тож відповідач зобов`язаний був виплатити компенсацію за щорічну невикористану відповістку тривалістю 58 календарних днів із розрахунку 2 календарних дні за 1 місяць. (29 міс. * 2 дні = 58 днів).

Враховуючи відомості із державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми отриманих доходів за 2022 - 2023 роки, сумарний заробіток за останні перед звільненням 12 місяців, а саме з серпня 2022 по липень 2023 становить 82110,00 грн. (6955,00 грн. + 6955,00 грн.+ 7000,00 грн. + 7000,00 грн. + 7000,00 грн.+ 6700,00 грн. +6700,00 грн. +6700,00 грн. +6700,00 грн. +6700,00 грн. +6700,00 грн. 7000,00 грн. = 82110,00 грн.) Кількість календарних днів розрахункового періоду становить 365. Таким чином середньоденний заробіток для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки становить 224,96 грн. (82110,00 грн./ 365 днів = 224,96 грн.). Отже, компенсація за невикористані дні відпустки становить 13047,68 грн. (58 днів * 224,96 грн. = 13047,68 грн.) та підлягає до стягненя з відповідача на користь позивачки у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За вимогами статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП в редакції, чинній на час виниклих спірних правовідносин, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Абзацом другим пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV цього Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

З огляду на вказане, оскільки довідку про середньоденний заробіток за заявою позивача від 14.02.2024 та на виконання ухвли суду від 10.05.2024 відповідачем надано не було, суд для визначення середньоденного заробітку враховує відомості наявні у матеріалах справи. Відтак вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 у червні 2023 року становила 6700,00 грн., а у липні 2023 року - 7000,00 грн., сумарний заробіток за два останні місці ділиться на кількість робочих днів за останні два місяці (червень 2023 року - 23 дні, липень 2023 року - 21 день), тож середньоденний заробіток становить 311,36 грн.(6700,00 грн.+ 7000,00 грн.): 44 = 311,36 грн. З 21.08.2023 по 21.02.2024 кількість днів затримки становить 133 дні.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 41410,88 грн. (133 дні х 311,36 грн. = 41410,88 грн.).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Крім того, вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Позивачем при звернені до суду було сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмір 1211,20 грн.

За таких обставин, враховуючи адоволення позовних вимог ОСОБА_1 , до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду, у розмірі 1211, 20 грн. та у дохід держави - судовий збір за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 279, 280-284, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі компенсацію за невикористані дні відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго» (ЄДРПОУ 41258768, адреса місцезнаходження: 18015, м.Черкаси, вул. Небесної Сотні, 121, каб. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 95893,40 грн., компенсацію за невикористані дні відпусткуи у розмірі 13047,68 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 41410,88 грн., а всього 150351,96 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго» (ЄДРПОУ 41258768, адреса місцезнаходження: 18015, м.Черкаси, вул. Небесної Сотні, 121, каб. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоекоенерго» (ЄДРПОУ 41258768, адреса місцезнаходження: 18015, м.Черкаси, вул. Небесної Сотні, 121, каб. 2) у дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Повний текст рішення буде виготовлений 01.11.2024.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька