Рішення

від 01.11.2024 по справі 752/11871/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cправа № 752/11871/21

провадження №: 2/752/454/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

В обґрунтування позову вказано, що відповідно до Договору № 1 про здійснення функцій виконавця комунальних послуг від 23.02.2012 між ТОВ «Водоканал-Сервіс» та ОСББ «Молодіжний-15» позивача наділено повноваженнями виконавця комунальних послуг, який забезпечує надання послуг з центрального опалення, водопостачання холодної і гарячої води та водовідведення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та не має укладеного з позивачем договору про надання з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, проте послуги позивача відповідач споживає і тому, згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» остання є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг і споживачем послуг.

Позивач надає відповідачці послуги у період з 2012 року з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідачка тривалий час не сплачує за вказані комунальні послуги, у зв`язку з чим за цей період утворилась заборгованість у розмірі 140139,56 грн, яку позивач просить стягнути. Також позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір у розмірі 2270,00 грн., сплачений при подачі позовної заяви.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2021 відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.01.2022 заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України, закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

На виконання вимог ст.ст. 174, 178 ЦПК України, відповідачка скористалася своїм правом та направила суду відзив на позовну заяву, в якій просила застосувати наслідки пропущення трирічного строку позовної давності. Також посилалась, що позивачем не додано Ліцензію про дозвіл на провадження господарської діяльність та не надано доказів надавача комунальних послуг.

Суд, розглянувши подані позивачем документи, вивчивши доводи відзиву на позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Договору № 1 про здійснення функцій виконавця комунальних послуг від 23.02.2012 між ТОВ «Водоканал-Сервіс» та ОСББ «Молодіжний-15» позивача наділено повноваженнями виконавця комунальних послуг, який забезпечує надання послуг з центрального опалення, водопостачання холодної і гарячої води та водовідведення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та не має укладеного з позивачем договору про надання з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, проте послуги позивача відповідач споживає.

Відповідачка тривалий час не сплачує за вказані комунальні послуги, у зв`язку з чим за цей період утворилась заборгованість у розмірі 140 139,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги поділяються на житлові послуги (послуги з управління багатоквартирним будинком: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівля електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Ураховуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 була зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати ТОВ «Водоканал-сервіс» плату за надання послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, централізованого постачання гарячої води, централізованого опалення.

Відповідно до п. 1.2 договору, ТОВ «Водоканал-сервіс» приймає на себе зобов`язання виконувати функції виконавця комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, централізованого постачання гарячої води, централізованого опалення для споживачів - мешканців багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Із матеріалів судової справи вбачається, що за п. 4.1 вказаного договору визначено, що за виконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Споживачі зобов`язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 308/10167/15-ц.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачка заявила про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно частинам 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Установлено, що позовну заяву подано до суду 13.05.2021 року, що підтверджується відтиском Голосіївського районного суду міста Києва (а.с. 1).

Позивач просить стягнути заборгованість за період з 2012 року.

Згідно матеріалів справи відповідачкою заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності в частині позовних вимог.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання певного виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини третьої статті 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням дати звернення позивача до суду (травень 2021 року) позовна давність може бути застосована до вимог до травня 2018 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованість станом на травень 2018 розмір заборгованості становив 66370,45 грн, тому ця сума підлягає стягненню з відповідачки.

Інші доводи відзиву на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем надавались послуги з постачання гарячої, холодної води та опалення, а відповідачка, як споживач комунальних послуг, має сплачувати за ці послуги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 142, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» (ЄДРПОУ 37880620, місце знаходження: м. Київ, просп. Володимира Маяковського, 68, оф. 233) заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 66370 (шістдесят шість тисяч триста сімдесят) грн 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-сервіс» (ЄДРПОУ 37880620, місце знаходження: м. Київ, просп. Володимира Маяковського, 68, оф. 233) судовий збір у розмірі 995 (дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Ю. Мазур