Рішення

від 22.10.2024 по справі 757/41193/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41193/20-ц

пр. 2-1760/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань: Колесник А.Є.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/41193/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року адвокат Омелян Ігор Володимирович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач 2) про визнання бездіяльності незаконною та стягнення грошових коштів

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 , на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна. Дані торги проводила Філія 10 приватного підприємства «Нива-В.Ш», відповідно до договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) № 1013451 від 19 серпня 2013 року, укладеним з Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 1013451/1 від 25 листопада 2013 року позивач сплатив за квартиру всього 601200 (шістсот одну тисячу двісті) грн.

29 листопада 2013 року, на підставі вказаного вище акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, позивач отримав Свідоцтво про право власності на квартиру від 29 листопада 2013 року, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О., зареєстроване в реєстрі за номером 1289.

09 грудня 2015 року Апеляційним судом міста Києва, задоволено позов ОСОБА_2 , визнано недійсними прилюдні торги, проведені Філією 10 ПП «Нива-В.Ш.» 25 листопада 2013 року, з реалізації нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , що належала на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оформлені протоколом проведення прилюдних торгів №1013451/1 від 25 листопада 2013 року та складеним за результатом їх проведення Актом державного виконавця про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого начальником ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві Ковальським М.Р. , 25 листопада 2013 року; визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчене 29 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О.; скасовано запис про право власності №3605535 від 29 листопада 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнуто з відповідача-1, ПП «Нива-В.Ш.» та позивача на користь ОСОБА_2 , сплачений нею судовий збір в розмірі 193 грн. 54 коп. з кожного.

05 серпня 2016 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом про визнання права власності на квартиру. 08 грудня 2017 року у справі № 757/37827/16-ц рішенням Печерського районного суду міста Києва у позові було відмовлено.

29 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про повернення коштів, сплачених відповідно до платіжного доручення № 1. Однак, станом на момент подання цього позову, відповідь на вимогу від відповідача - 1 позивачу не надходила.

На підставі чого, позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про визнання бездіяльності незаконною.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами позовного (загального) провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

14 вересня 2023 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого остання просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вказала, що ні позовна заява, ні додані до неї додатки не містять жодного рішення суду яким дії Управління Казначейства визнання протиправними або неправомірними, крім того, позивач знаходиться у правових відносинах з відповідачем 1, саме внаслідок дій зазначеного державного органу виникли підстави для звернення позивача до суду для відновлення порушеного права. Вказала, що в той же час, твердження позивача про те, що відшкодування шкоди заподіяної фізичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень має здійснюватися з Єдиного казначейського рахунку є помилковим з огляду на те, що відповідно до пп. 23 ч. 1 ст. 2 БК України, ЄКР рахунок, відкритий Казначейству України, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів НБУ, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і на пенсійного страхування, кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться казначейському обслуговуванні (включаючи кошти, зараховані на єдиний рахунок). Отже, законодавством чітко визначено механізм відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями та діями органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, який не має жодного відношення до Єдиного казначейського рахунку,

03 жовтня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, проте в матеріалах справи міститься заява представника позвача про розгляд справи без його участі, вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, відповідач 1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, в матеріалах справи міститься заява від представника відповідача 1 про розгляд справи без участі представника відповідача 1, заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, відповідач 2 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2013 року ПП «Нива-В.Ш» (Філія 10) проведено прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) № 1013451 від 19 серпня 2013 року, укладеним з Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві /а.с. 17-18/.

Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 1013451/1 від 25 листопада 2013 року /а.с.19/ позивач сплатила за квартиру всього 601 200,00 грн., з яких: гарантійний внесок за участь у прилюдних торгах в сумі 30 058 грн. 24 коп., який був визначений частиною оплати прилюдних торгів майна і залишився у ПП «Нива-В.Ш.», був сплачений через відділення "ПриватБанку" на рахунок ПП «Нива-В.Ш.» відповідно до квитанції №13813.456.1 від 21 листопада 2013 року /а.с.20/; основний платіж в розмірі 511 621 грн. 20 коп., який був сплачений на рахунок відповідача-1 відповідно до платіжного доручення № 1 /а.с.21/; додатково, як було визначено умовами прилюдних торгів, в якості різниці між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди ПП «Нива-В.Ш.», позивач перерахувала на рахунок ПП "Нива-В.Ш." 59 520 грн. 56 коп. відповідно до платіжного доручення № 2 /а.с.22/.

27 листопада 2013 року старший державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Власюк С.В., на підставі протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 1013451/1 від 25 листопада 2013 року, склав Акт про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна (предмету іпотеки), який того ж дня був затверджений начальником ВДВС Печерського РУЮ м. Києва Ковальським М.Р. /а.с. 23/.

Так, 29 листопада 2013 року, на підставі вказаного вище акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, позивач отримала Свідоцтво про право власності на квартиру від 29 листопада 2013 року, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О., зареєстроване в реєстрі за номером 1289 /а.с.24/, тобто правовстановлюючий документ, та отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 від 29 листопада 2013 року, номер запису про право власності 3605535 /а.с.25/.

Дані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року апеляційне провадження № 22-ц/796/14531/2015 та не підлягають доказуванню (а.с. 26-29).

В подальшому рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, Приватного підприємства «Нива- В.Ш.», ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) недійсними, визнання недійсним свідоцтва на квартиру та скасування реєстраційного запису задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги, проведені Філією 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» 25 листопада 2013 року з реалізації нерухомого майна трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оформлені протоколом проведення прилюдних торгів №1013451/1 від 25 листопада 2013 року та складеним за результатом їх проведення Актом державного виконавця про проведені прилюдні тоги по реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого начальником Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві 25 листопада 2013 року. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчене 29 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. Скасовано запис про право власності №3605535 від 29 листопада 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за позивачем на квартиру АДРЕСА_1 ; Стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, ПП «Нива-В.Ш.» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , сплачений нею судовий збір в розмірі 193 грн. 54 коп. з кожного /а.с.26-29/.

В подальшому рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Печерський районний Відділ державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» - про визнання права власності на квартиру - відмовлено /а.с. 30-32/.

Матеріалами справи встановлено, що 29 січня 2020 року позивач звернулася до відповідача-1 з вимогою про повернення коштів, сплачених відповідно до платіжного доручення № 1 /а.с.33-34/ сплачених відповідно до платіжного доручення № 1, яку направила поштою, а саме цінним листом з описом вкладення /а.с. 35/.

Так, відповідно до інформації, що міститься у загальнодоступному доступі на веб- сайті ПАТ «Укрпошта» на веб-сторінці https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html відповідач-1 отримав зазначену вимогу 31 січня 2020 року о 10-33 /а.с.36/.

Однак, станом на момент подання цього позову, відповідь на вимогу від відповідача- 1 позивачу не надходила.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24 жовтня 2012 року № 6-116цс12 та Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок) та застосовується виключно до сторін правочину.

Сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України).

Покупцем за договором купівлі-продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт, а продавцем за таким договором може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів.

Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов договору, що укладається між державною виконавчою службою та спеціалізованою організацією, яка проводить прилюдні торги.

У випадку, якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом державної виконавчої служби договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу державної виконавчої служби, то стороною такого договору, а відтак, і продавцем є державна виконавча служба. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом державної виконавчої служби договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 165/711/16-ц (провадження № 61-31591св18) та у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2022 року у справі № 711/4125/20 (провадження 61-19804св21).

Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року апеляційне провадження № 22-ц/796/14531/2015 встановлено, що відповідно до договору № 1013151 про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) від 19 серпня 2013 року організатором прилюдних торгів визначено Філію 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», яка діє в інтересах ПП «Нива-В.Ш.» /а.с. 27/.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином ПП «Нива-В.Ш.» є організатором торгів, а Печерський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виступав від свого імені на прилюдних торгах як продавець.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином: 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними прилюдні торги, проведені Філією 10 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» 25 листопада 2013 року, з реалізації квартири, а відповідно скасовано право власності позивача на квартиру, однак кошти в сумі 511621 (п`ятсот одинадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 20 коп., які відповідач-1 утримує без належної правої підстави, повернуті не були, що є грубим порушенням майнових прав позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача - 511 621 грн. 20 коп. боргу (кошти, сплачені за правочином, який визнаний судом недійсним).

Щодо вимоги позивача про стягнення коштів, сплачених за проведення прилюдних боргів в сумі 89 578 грн.80 коп. - суд вказує наступне.

Пунктом 30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору організатор торгів та їх переможець.

В даному випадку до суми коштів, які підлягають поверненню внаслідок визнання правочину недійсним, належить не лише плата безпосередньо за квартиру, а й збитки, які понесла позивач у зв`язку з проведенням прилюдних торгів, а саме: гарантійний внесок за участь у прилюдних торгах в сумі 30058 грн. 24 коп., який був визначений частиною оплати майна, проданого з прилюдних торгів, і залишився ПП «Нива-В.Ш.») був сплачений через відділення "ПриватБанку" на рахунок ПП «Нива-В.Ш.» відповідно до квитанції № 13813.456.1 від 21 листопада 2013 року /а.с. 20/; додатково, як було визначено умовами прилюдних торгів, в якості різниці між сумою га/рантійного внеску та сумою винагороди ПП «Нива-В.Ш.», позивач перерахувала на рахунок ПП "Нива-В.Ш." 59 520 грн. 56 коп. відповідно до платіжного доручення № 2 /а.с.22/.

Пунктом 1.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що затверджено наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (в редакції, чинній на час проведення торгів), передбачено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Відповідно до інформації із загальнодоступного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с.37/ ПП «Нива-В.Ш.» припинила свою діяльність 04 січня 2016 року. Правонаступників у даного приватного підприємства немає.

Апеляційним судом міста Києва в апеляційному провадженні № 22- 4/796/14531/2015 від 09 грудня 2015 року було встановлено факт порушення процедури проведення прилюдних торгів з боку Філії 10 ПП «Нива-В.Ш.», як організатора торгів, які призвели до визнання їх недійсними.

Відповідно до пункту 2.4.4 договору № 1013451 від 19 серпня 2013 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) Філія 10 ПП «Нива- В.Ш.» зобов`язується відшкодувати відповідачу-1 та власнику арештованого майна збитки, пов`язані з неналежним виконанням своїх обов`язків, у порядку, установленому чинним законодавством України. Відповідач-1, як державний орган та замовник послуг, був зобов`язаний належним чином контролювати виконання вищевказаного договору з боку Філії 10 ПП «Нива-В.Ш.» та вчасно виявляти всі порушення. Зважаючи на доведений факт порушення процедури проведення прилюдних торгів з боку Філії 10 ПП «Нива-В.Ш.», які призвели до визнання їх недійсними, відповідач-1 набув обов`язку стягнути збитки з ПП «Нива-В.Ш.» та повернути всіх учасників торгів в їх первісний стан шляхом реституції.

Таким чином, зважаючи на той факт, що саме відповідач-1, виступаючи замовником послуг ПП «Нива-В.Ш.» з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, був зобов`язаний стягувати збитки та повернути позивачу все отримане за недійсним правочином, відповідач-1 зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в сумі 89578 грн. 80 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора. Їхня суть полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знеціненні грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних від суми заборгованості за час існування обов`язку з повернення безпідставно одержаних коштів станом на день подання позову складають 73 547 грн. 30 коп., а інфляційні втрати за період з 10.12.2015 року по вересень 2020 року у розмірі 249 998 грн. 84 коп.

Вказаний розрахунок відповідачем 1 не оспорювався.

Так, суд бере до уваги вказаний розрахунок та вважає, що вказана вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 моральної шкоди, суд вказує наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВP «Про державну виконавчу службу» та Закону України від 21 квітня 1999 року № 606- XIV «Про виконавче провадження» (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку. передбаченому законом, за рахунок держави.

Так, в справах за позовами фізичних і юридичних осіб про відшкодування, зокрема, моральної шкоди, заподіяної, рішеннями, діями (бездіяльністю) державного виконавця відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України. Зазначене узгоджується з постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-99цс17 від 08 листопада 2017 року.

Відповідно до матеріалів справи, позивач оцінює розмір моральної шкоди у двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, що в грошовому еквіваленті дорівнює 42 040,00 грн. та в обґрунтування вказує, що втрата права власності на квартиру та неповернення коштів, які були за неї сплачені, вкрай негативно вплинули на психічне здоров`я позивача та членів її родини, що в свою чергу стало причиною постійних конфліктів і сварок. Регулярні звинувачення в адресу позивача з боку чоловіка, неможливість вселитися у придбане житло, нервова напруга та душевні страждання призвели до частого недосипання та нервової виснаженості, а цинічне ставлення державного органу назавжди похитнули віру позивача в державу та її інституції.

Ураховуючи конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, слід дійти висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача з відповідача 1 - 42 040,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Так, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 10 508 грн. 66 коп., з яких 9 667 грн. 86 коп. - судовий збір за подання позовних вимог майнового характеру та 840 грн. 80 коп. - судовий збір за подання позовної вимоги немайнового характеру.

Оскільки ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про визнання бездіяльності незаконною, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збій у розмірі 9 667 грн. 86 коп.. підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що позивачем підтверджено факту оплати таких послуг.

Так, згідно ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення КСУ від 30.09.2009 №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, та відповідно до ч.2 цієї статті підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На основі Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 17/12-19-СІ від 17.12.2019 року, укладеного між позивачем та адвокатом Омеляном І.В., останній надав Замовнику послуги які полягають у підготовці до розгляду справи за позовною заявою Клієнта про стягнення (повернення) з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, код ЄДПОУ 34979022, сплачених йому Клієнтом коштів в якості оплати за майно згідно з протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 1013451/1 від 25 листопада 2013 року, та відшкодування збитків, зборі необхідних доказів, здійсненні представництва Клієнта по цій справі загальною вартістю 23 600 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою-розрахунок № 1 витрат часу на надання правничої (правової) допомоги - детальним описом обсягу наданих послуг та виконаних робіт та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 30 червня 2020 року.

За встановлених обставин та відповідних тому правових норм з відповідача1 на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати на правову допомогу у розмірі 23 600 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 23, 215, 216, 625, 655, 1212 ЦК України, ст.ст.4, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 265 354-355 ЦПК України, України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби. міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 966 786 (дев`ятсот шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 14 коп., з яких 511 621 (п`ятсот одинадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 20 коп. борг; 89 578 (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 80 коп. збитки, 73 547 (сімдесят три тисячі п`ятсот сорок сім) грн. 30 коп. - 3% річних; 249 998 (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 84 коп. - інфляційні втрати; 42 040 (сорок дві тисячі сорок) грн. 00 коп. - моральної шкоди.

Стягнути з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби. міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 9 667 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 86 коп. - судового збору.

Стягнути з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби. міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 23 600 (двадцять три тисячі шістсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Печерський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, адреса: вул. Різницька, буд. 11-б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 34979022.

Відповідач 2 - Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, адреса: вул. Леоніда Первомайського, 9-а, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38004897.

Повне рішення суду складено 22.10.2024 року.

Суддя О.М. Соколов