Рішення

від 05.11.2024 по справі 757/41116/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41116/19-ц

пр. 2-1346/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Колесник А.Є.,

розглянувши у відкритому судому засіданні у м. Києві у залі судових засідань цивільну справу №757/4116/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживача та розірвання договору банківського вкладу,стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк), третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», в якому просить суд розірвати Договір про надання банківських послуг № 4405 8850 1290 8759 від 23.01.2009 року, укладеного між Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача га користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що позивач на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2010 року, на підставі виданого виконавчого листа від 07.02.2012 року по справі № 2-8791/2010 були погашені всі боргові зобов`язання перед банком через виконавчу службу. В зв`язку з чим просять суд розірвати договір банківського обслуговування, а також стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» моральну шкоду.

На підставі викладеного просила задовольнити позов.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/41116/19-ц справі та призначено підготовче судове засідання.

01.06.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та письмові пояснення, відповідно до змісту яких, останній не погоджується з позовом, вважає його безпідставним та необґрунтованим, крім того, відповідач вважає, що даний позов заявлено позивачем після спливу строку позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/41116/19-ц справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.05.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів.

У судове засідання позивач не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила. Повідомлення позивача повернулось із відміткою працівників пошти за закінченням терміну зберігання. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи без участі позивача/представника позивача, позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, разом з тим, на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти позову заперечує.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2010 року, встановлено, що 23.01.2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений договір про надання банківських послуг № 4405 8850 1290 8759 від 23.01.2009 року.

Вказаним вище рішенням даний Договір від 23.01.2009 року, не був визнаний припиненим, розірваним, недійсним чи виконаним, лише встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, факт користування позивачем кредитними коштами, а також сплату кредитної заборгованості за своїм зобов`язанням.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2010 року, по справі № 2-8791/2010 набрало законної сили, в інших інстанціях не оскаржувалось.

Доказів, які б спростували вище викладене, позивачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що даний кредитний договір має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів.

Так, відповідно до даного договору відкрито картковий рахунок, встановлений кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа № 6-61цс14 « відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашння кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

В даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Тобто кредитний ліміт відкривається на не визначений строк, клієнт користується кредитним лімітом, погашає заборгованість, потім знову користується кредитними коштами.

Матеріалами справи встановлено, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування є положення ч. 2 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Необхідно зауважити, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.

Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

В даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Таким чином, підписавши Анкету-Заяву, позивач підтвердила, що вона ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчила власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту позивач прийняла умови договору та погодилася з ними.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вказує наступне.

Статтею 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно положень даної статті, компенсація моральної шкоди може здійснюватися за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини Банку.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення. її прав.

Моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з протиправного поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, позивачем не доведено наявності завданої їй моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст.76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статей 78, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Щодо застосування строків позовної давності, заявлених до застосування відповідачем, суд дійшов такого висновку.

Вимогами частин 3 та 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, представником відповідача заявлено про відмову у позові за спливом строків давності, мотивуючи це тим, що вимогами ч. 1 ст.257 встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Суд зазначає, що особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.

Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Тому враховуючи, що стороною позивача позовні вимоги не доведені, суд відмовляє в їх задоволенні на загальних підставах, незалежно від спливу строку позовної давності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 204, 509, 526, 559, 598, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. ст. ст.1-23,76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України» про захист прав споживача та розірвання договору банківського вкладу,стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.М.Соколов