Рішення

від 22.10.2024 по справі 758/4205/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4205/24

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 жовтня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРС СТРІМ» про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «МОТОРС СТРІМ» про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з товариства на свою користь суму позики у розмірі 963 266,46 грн., що станом на 15.03.2024 еквівалентно 24 900,00 доларів США.

Позов обґрунтовано тим, що 04.10.2022 між позивачем, з однієї сторони, та ТОВ «МОТОРС СТРІМ», з іншої сторони, було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала ТОВ «МОТОРС СТРІМ» позику в розмірі 928 842,44 грн., що на день укладення договору становить еквівалент 25 400,00 доларів США, за курсом НБУ (1 долар США 36,5686 грн.), а останнє прийняло позику в зазначеному розмірі та зобов`язалося розпочати повернення суми позики щомісячно протягом дванадцяти місяців, починаючи з 04.11.2022 по 04.10.2023 включно. 05.11.2022 відповідачем було повернуто позивачу лише 500 доларів США, тобто розмір неповернутої позики становить суму, еквівалентну 24 900,00 доларів США. З урахуванням п.2 ст. 533 ЦК України, станом на 15.03.2024 сума позики, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 24 900,00 доларів США, тобто 963 266,46 грн. за курсом НБУ (1 долар США 38,6854 грн.). Із наведених підстав позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 справу передано у провадження судді Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.07.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не подала.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не направив свого представника, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.10.2022 між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ТОВ «МОТОРС СТРІМ», з іншої сторони, було укладено та підписано договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала ТОВ «МОТОРС СТРІМ» позику в розмірі 928 842,44 грн., що на день укладення договору становить еквівалент 25 400,00 доларів США, за курсом НБУ (1 долар США 36,5686 грн.), а товариство прийняло позику в зазначеному розмірі та зобов`язалося розпочати повернення суми позики щомісячно протягом дванадцяти місяців, починаючи з 04.11.2022 по 04.10.2023, рівними частинами по 500,00 доларів США (в готівковій формі), відповідно до п.2 договору.

Згідно з п.5 договору у разі прострочення позичальником більше ніж на один місяць будь-якої із сум повернення за графіком, позикодавець має право пред`явити цей договір до стягнення.

Відповідно до п.10 договору позичальник своїм підписом на цьому договорі підтверджує факт отримання грошей від позикодавця.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 05.11.2022 відповідач на виконання вимог договору позики від 04.10.2022, повернув позивачу частину боргу у розмірі 500,00 доларів США.

Згідно графіку платежів, зазначеного в п.2 договору позики від 04.10.2022, наступний платіж мав бути повернений 04.12.2022, однак повернення частин позики не відбулося і надалі, а тому перший день прострочення повернення грошового зобов`язання є 05.12.2022.

15.01.2024 ОСОБА_1 направила ТОВ «МОТОРС СТРІМ» письмову вимогу про повернення позики за договором від 4.10.2022 у розмірі 1 360 174,70 грн. протягом 14 (днів) з моменту її отримання.

Вимога була направлена позивачем цінним листом з описом вкладення вимоги за №0304804933670 та була отримана відповідачем 03.02.2024.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний повністю повернути позику до 17.02.2024.

Проте ТОВ «МОТОРС СТРІМ» у вказаний строк грошові кошти позивачеві не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість із повернення позики в розмірі 24 900,00 доларів США, тобто 963 266,46 грн. за курсом НБУ (1 долар США 38,6854 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.1 ст. 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

У своїй постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

За змістом частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач не спростував факт отримання ним коштів за договором позики від 04.10.2022, а також матеріали справи не містять доказів того, що укладений між сторонами договір був оспорений в судовому порядку.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомочності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом під час розгляду даної справи не встановлено будь-яких обставин, передбачених ст. 203 ЦК України, які б могли свідчити, що договір позики, який був укладений між сторонами, є недійсним.

Аналізуючи досліджені докази, слід також враховує, що відповідач в особі директора Прощенка Р.Л. , будучи повнолітньою дієздатною особою, власноруч написав 04.10.2022 договір позики та чітко усвідомлював правові наслідки укладення такого договору та отримання у борг грошових коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 963 266,46 грн. грн.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову даної категорії позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9 632,66 грн., який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

15.03.2024 між позивачем та адвокатом Ротайським В.М. укладено договір про надання правової допомоги та угоду №1 до договору, відповідно до якої вартість правової допомоги становить 22 000,00 грн.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує, що, відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення частин першої та другої ст. 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, тобто задоволення позовних вимог, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу, у розмірі 4 000,00 грн., обґрунтованість яких підтверджується: договором про надання правової допомоги №15/О від 15.03.2024; угодою №1 до договору про надання правової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРС СТРІМ» про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРС СТРІМ» (код ЄДРПОУ 38769915) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 04.10.2022 у розмірі 963 266 (дев`ятсот шістдесят три тисячі двісті шістдесят шість) гривень 46 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРС СТРІМ» (код ЄДРПОУ 38769915) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 632,66 грн. та витати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог позивача відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРС СТРІМ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Сирецька, буд. 33, код ЄДРПОУ 38769915.

Суддя О.О. Ковбасюк