Постанова

від 04.11.2024 по справі 907/43/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа №907/43/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіІ.Б. Малех

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за № 32.01-17-43 від 24.07.2024 року (вх. № 01-05/2156/24 від 29.07.2024 року)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.07.2024 року (суддя Р.М.Лучко; повний текст ухвали складено 04.07.2024 року)

у справі № 907/43/24

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради

до відповідача: Приватного підприємства «Никіта» (надалі ПП «Никіта»)

про стягнення 1 404 007,44 грн штрафу,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

22.01.2024 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ПП «Никіта» про стягнення 1 404 007,44 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з систематичним невнесенням орендарем орендної плати у строки, визначені договором оренди землі від 02.08.2010 року, відповідно до умов п.14 договору оренди позивачем нараховано штраф у розмірі 1 404 007,44 грн, який відповідачем не було сплачено.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.07.2024 року у справі №907/43/24 частково задоволено позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради. Стягнуто з ПП «Никіта» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 58 500,31 грн штрафу та 21 060,11 грн в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідачем в порушення умов Договору оренди землі від 02.08.2010 неналежно виконувалися обов`язки в частині оплати за користування земельною ділянкою за період користування земельною ділянкою, зокрема в травні 2022 року, у зв`язку з чим Орендодавець звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі з серпня 2021 року по червень 2022 року включно та в межах розгляду справи №907/463/22 судом було встановлено виконання зобов`язань зі сплати оренди за цей період лише в лютому 2023 року, а в подальшому рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі №907/582/23 від 03.10.2023 стягнуто з Орендаря за Договором 1 374 757,27 грн заборгованості по сплаті орендної плати за наступний період з липня 2022 року по травень 2023 року. Згідно з поясненнями представників сторін та відповідно до поданого суду розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість з орендної плати за Договором за спірний у справі №907/463/22 період з серпня 2021 року по червень 2022 року включно, в тому числі й за травень 2022 року сплачена відповідачем лише 24.02.2023 року. З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним, тобто мало місце порушення встановлених договором строків сплати орендної плати, врахувавши те, що в договорі передбачено право Орендодавця на нарахування, зокрема, штрафу як заходу відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача передбаченого п. 14 Договору штрафу.

Враховуючи сплату відповідачем 24.02.2023 заборгованості по орендній платі, (зокрема, за травень 2022 року), відсутність в позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання зобов`язання, суд на підставі статті 233 ГК України зменшив розмір належних до стягнення штрафних санкцій до 50% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за травень 2022 року (117 000,62 грн), що за підрахунками суду становить 58 500,31 грн. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Зазначає, що умови договору відповідали волі сторін, оскільки такий був підписаний в добровільному порядку і в подальшому ніким не оспорювався, а відтак, в силу норм законодавства, є обов`язковим для виконання сторонами. Вважає, що в даному випадку мають місце доведені належними та допустимими доказами істотні порушення умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів в розмірі та строки, встановлені договором. Вказує на те, що необґрунтованим є посилання суду на сплату відповідачем 24.02.2023 року порушеного основного зобов`язання, а саме сплата орендної плати за травень 2022 року, як підставу зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідна сплата відбулась майже через 8 місяців після закінчення строку, протягом якого мало бути виконане відповідне зобов`язання. Зазначає, що систематичне несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати призводило до значного зменшення надходжень від сплати орендної плати, а також негативно впливало на виконання рішення міської ради про затвердження бюджету міста. З урахуванням наведених обставин щодо порушень умов договору і їх усунення апелянт вважає, що стягнення штрафу у розмірі 1 404 007,44 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань. Позивач заявляє, що зменшення розміру штрафу з 1 404 007,44 грн до 58 500,31 грн фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Просить рішення господарського суду Закарпатської області від 03.07.2024 року у справі №907/43/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не подавав письмового відзиву на апеляційну скаргу. У поданих через систему «Електронний суд» додаткових поясненнях (вх.№01-04/7418/24 від 01.11.2024) заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що позивачем до позовної заяви було додано копію розрахунку заборгованості по орендній платі, який складений самим позивачем, а не стороною договору, а також не було надано жодних платіжних документів, виписок по рахунках, які б давали можливість встановити існуючу заборгованість за договором, який діє з вересня 2010 року, а розрахунки тільки з червня 2020 року по травень 2023 року, з цього не можливо встановити фактичну наявність боргу на дату подання позову. Вказує, що з огляду на те, що земельна ділянка є комунальною власністю то орендна плата за договором є платою за землю та відноситься до місцевих податків відповідно до ст.ст. 10, 265, 269, 270, 286 та 287 ПК України та за порушення строків сплати орендної плати застосовується відповідальність у вигляді штрафу, передбаченого статтею 124 ПК України та пеня у відповідності до Глави 12 ПК України. Вважає, що задоволення апеляційної скарги позивача в частині стягнення штрафу та пені матиме наслідком порушення ст.61 Конституції України, оскільки до відповідача буде фактично застосовано подвійне стягнення за одне і те саме порушення, а саме за порушення строку сплати орендної плати, враховуючи і той факт що відповідач, станом на подання позивачем апеляційної скарги виконав рішення суду. Просить рішення господарського суду Закарпатської області від 03.07.2024 року у справі №907/43/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд клопотання

04.11.2024 року на адресу Західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 01-04/7439/24 від 04.11.2024 року) про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що явка представника позивача не є можливою через перебування ОСОБА_1 в щорічній відпустці.

Колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідно до положень ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не делегував представника в судове засідання, про причини неявки не повідомив.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, рішенням Ужгородської міської ради від 15.05.2009 року № 1115 ПП «Никіта» затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку для розміщення та будівництва готельно-житлового комплексу в районі вул. Університетської.

02.08.2010 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) та ПП «Никіта» (орендар) укладено договір оренди землі.

Згідно з п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та будівництва готельно-торговельно-житлового комплексу, яке знаходиться в м. Ужгороді, р-н вул. Університетської.

За змістом п. 8 договір укладено на 10 років.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 02.08.2010 року на виконання умов договору земельна ділянка площею 54300 м.кв., яка знаходиться в м.Ужгороді, р-н вул. Університетської передана в оренду ПП «Никіта».

Додатковими угодами від 19.03.2015 року та від 24.03.2016 року сторонами внесено зміни в п.п. 5, 9, 10 договору в частині встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 20068737,00 грн.

За положеннями п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 602062,11 грн на рік.

За змістом п. 10 договору орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового місяця в розмірі 50171,84 грн.

На підставі п. 1.9. рішення LI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 10.09.2020 року №2107 «Про затвердження та відмову у затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (в редакції рішення IV сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 30.03.2021 року №149 «Про зміни та скасування рішень міської ради») між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 року № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Приватним підприємством «Никіта», як Орендарем укладено Додаткову угоду від 22.04.2021 року до Договору оренди землі від 02.08.2010 року, відповідно до якої Договір викладено у новій редакції.

Згідно з п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Університетська, б/н. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:30:001:0101.

За змістом п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,4300 га.

За змістом п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: незавершене будівництво торгово-розважального багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями.

За положеннями п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 42 545 679,00 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області №178/0/192-21 від 16.01.2021 року.

Відповідно до п. 8 строк дії договору 5 років.

Згідно з п. 10 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 1 276 370,37 грн на рік.

За положеннями п. 11 договору орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового місяця в розмірі 106 364,20 грн.

Відповідно до п. 12 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;

- інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором.

Відповідно до п. 33 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Пунктом 27 договору, зокрема, унормовано право орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.

У пункті 30 договору визначені обов`язки орендаря, зокрема, самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 40 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.04.2021 року земельна ділянка площею 54300 м.кв., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Університетська, б/н, передана ПП «Никіта».

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.10.2023 року у справі №907/582/23, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, задоволено позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради. Стягнуто з ПП "Никіта" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість по орендній платі за Договором оренди земельної ділянки від 02.08.2010 у розмірі 1 374 757,27 грн, а також 20 621,37 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

У згаданій справі судом встановлено, що орендар в строки, в порядку та на умовах, що передбачені договором оренди землі не виконував своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість з липня 2022 р. по травень 2023 р. в сумі 1374757,27 грн.

Судом також встановлено, що департамент міської інфраструктури, відповідно до пункту 27 додаткової угоди від 22.04.2021 р. до договору оренди землі від 02.08.2010 р., в односторонньому порядку переглянув розмір плати за землю шляхом її збільшення на відповідний коефіцієнт індексації за 2021 рік, про що листом №30.01-12/607 від 25.03.2022 р. повідомив Орендаря.

Окрім того, у справі № 907/582/23 місцевий господарський суд встановив, що розмір місячної орендної плати за додатковою угодою від 22.04.2021 р. до договору оренди землі від 02.08.2010 р. з січня 2022 року (в т.ч. на підставі пункту 30 договору) становить 117000,62 грн./міс, а розмір місячної орендної плати за даним договором з січня 2023 року становить 134550,71 грн./міс., про що листом №30.01-12/604 від 03.03.2023 р. повідомлено Орендаря.

Неналежне виконання умов договору з боку відповідача стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 14 договору оренди землі, та звернення позивача з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 02.08.2010 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавець) та ПП «Никіта» (орендар) укладено договір оренди землі.

В подальшому, на підставі п. 1.9. рішення LI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 10.09.2020 року №2107 «Про затвердження та відмову у затвердженні проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» (в редакції рішення IV сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 30.03.2021 року №149 «Про зміни та скасування рішень міської ради») між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 року № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Приватним підприємством «Никіта», як Орендарем укладено Додаткову угоду від 22.04.2021 року до Договору оренди землі від 02.08.2010 року, відповідно до якої Договір викладено у новій редакції.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Аналізуючи вищеописані норми, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Згідно приписів пункту 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

Отже, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Згідно із частиною 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За вимогами частини 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З огляду на вказані положення нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

За змістом частини 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Отже, законодавством не встановлено конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.10.2023 року у справі №907/582/23, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, задоволено позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради. Стягнуто з ПП "Никіта" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість по орендній платі за Договором оренди земельної ділянки від 02.08.2010 у розмірі 1 374 757,27 грн, а також 20 621,37 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

У згаданій справі судом встановлено, що орендар в строки, в порядку та на умовах, що передбачені договором оренди землі не виконував своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість за період з липня 2022 р. по травень 2023 р. в сумі 1374757,27 грн.

Таким чином, судовим рішенням у справі №907/582/23 встановлено обставини неналежного виконання Приватним підприємством "Никіта" зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 02.08.2010 року. Це судове рішення є преюдиційним для справи №907/43/24, в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу змісту пункту 14 укладеного між сторонами договору оренди землі випливає, що у разі невнесення орендарем орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором.

За встановлених судом обставин неналежного виконання Приватним підприємством "Никіта" зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди землі, про що зазначено вище, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п. 14 договору.

Також проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає законним та обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що поданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 100% річної орендної плати, який нараховано позивачем за порушення строків сплати орендної плати за травень 2022 року в сумі 117000,62 грн, з огляду на встановлену у рішенні господарського суду Закарпатської області від 03.10.2023 року у справі №907/582/23 зміну розміру орендної плати за договором у 2022 році позивачем виконано відповідно до умов договору та такий є арифметично вірним.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі № 920/437/22 зазначив:

«Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій».

У цій справі судом встановлено, що штраф в сумі 1 404 007,44 грн позивачем нараховано відповідно до умов п. 14 Договору, виходячи з суми простроченого зобов`язання зі сплати орендної плати за травень 2022 року, розмір якого (простроченого зобов`язання) становить 117 000,62 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що означену суму заборгованості по сплаті орендної плати за травень 2022 року відповідачем добровільно оплачено 24.02.2023, що підтверджується сторонами у справі, а позивачем, в свою чергу, не доведено наявність в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат, пов`язаних з простроченням виконання зобов`язань відповідачем зі сплати орендної плати.

Суд першої інстанції вірно вказав у рішенні про неспівмірність нарахованого відповідачу штрафу, який в 12 разів перевищує розмір простроченого зобов`язання та місячний розмір орендної плати, стягнення якого не відповідає принципам розумності, справедливості і, по суті, виступає каральною санкцією для відповідача у справі, покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного зобов`язання та замість стимулювання до виконання основного грошового зобов`язання орендарем виступає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків орендодавцем, якому, очевидно, стає невигідним належне виконання основного зобов`язання боржником.

Враховуючи сплату відповідачем 24.02.2023 заборгованості по орендній платі, (зокрема, за травень 2022 року), відсутність в позивача доведених перед судом збитків (втрат), завданих простроченням виконання зобов`язання, суд обгрунтовано, на підставі статті 233 ГК України, зменшив розмір належних до стягнення штрафних санкцій до 50% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за травень 2022 року (117 000,62 грн), що за підрахунками суду становить 58 500,31 грн. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову правомірно відмовлено.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Закарпатської області від 03.07.2024 року у справі №907/43/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за № 32.01-17-43 від 24.07.2024 року (вх. № 01-05/2156/24 від 29.07.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 03.07.2024 року у справі № 907/43/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 08.11.2024.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Б. Малех

СуддяІ.Ю. Панова