Постанова

від 06.11.2024 по справі 921/299/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа №921/299/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І. В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою діяльністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" б/н від 18.09.2024,

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2024 суддя: Руденко О.В., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 09.09.2024,

у справі №921/299/24

за позовом товариства з обмеженою діяльністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу"

про стягнення 22 129 530,63 грн. заборгованості

явка учасників справи:

від позивача: Піун С. П.;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення 22 129 530,63 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні представником, позивач посилається на невиконання його контрагентом договірних умов в частині повної та своєчасної сплати коштів за постачання природного газу, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, сума яких заявлена до стягнення в судовому порядку.

Позовні вимоги обгрунтовані ст. 193 ГК України, ст. 714, 530, 629, 610, 625, 231 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 14 731 020,01 грн., пеню в сумі 1 466 092,98 грн. (яку зменшено на 50%), три проценти річних у сумі 847 658,47 грн., інфляційні втрати в сумі 3 618 666,19 грн., 265 554,37 грн. судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а також перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань визнав останні арифметично вірними та такими, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

При цьому, суд першої інстанції, беручи до уваги ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушень відповідачем строків оплати; враховуючи віднесення відповідача до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50%.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

18.09.2024 до Західного апеляційного господарського суду через систему електронний суд надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою діяльністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" б/н від 18.09.2024 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2024 в справі №921/299/24.

Апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру пені на 50% від заявлених до стягнення.

Апелянт зазначив, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки. Заперечує висновок суду про відсутність доказів спричинення збитків позивачу та вказує, що не повинен доводити такі обставини. Відповідачем не надано доказів про скрутне матеріальне становище.

Відтак, апелянт просить скасувати рішення першої інстанції в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове, яким стягнути пеню у розмірі 1 466 092,98 грн.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказав, що повністю згідний з висновками суду першої інстанції. Зазначив, що компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 847658,47 грн. трьох відсотків річних та 3 618 666,19 грн втрат від інфляції. Також вказав, що ДП "Кременецьке УПРГ" не має можливості погасити зазначені суми заборгованості через те, що дохідна частина від надання основного виду послуг з розподілу газу не забезпечує відповідних видатків. Загальний обсяг кредиторської заборгованості відповідача перед кредиторами становить 58797 тис грн. станом на 31.12.2023, що відображено у примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік.

У судовому засіданні, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив таку задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення не заявив, хоча належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку ухвали суду до електронного кабінету.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, а також зважаючи на те, що явка його в судове засідання обов`язковою не визнавалась та з врахуванням положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі доказами.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

ТОВ ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 провадить діяльність із газопостачання на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Компанія у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу відповідачу іншими господарюючими суб`єктами, спожиті ним в період з 01.01.2022 по 28.02.2022 об`єми природного газу автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно використаний природний газ віднесено до об`ємів, поставлених останнім.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС ).

В силу положень пункту 5 глави 1 розділу І цього Кодексу інформаційною платформою є електронна платформа у вигляді веб додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи та використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС) .

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого ним газу до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав, позивачем надано лист оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X430000000001І; відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з п. 2.1 цього Договору, Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

За умовами викладеними у п.4.4 цього правочину Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач стверджує, що ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договірних умов. Зокрема, з 01.01.2022 по 31.01.2022 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 6,30000 тис. куб. м. на загальну суму 193955,38 грн (з урахуванням вартості транспортування); з 01.02.2022 по 28.02.2022 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 353,25500 тис. куб. м. на загальну суму 14 731 020,01 грн (з урахуванням вартості транспортування). Однак, відповідний рахунок постачальника на оплату поставленого природного газу з 01.02.2022 по 28.02.2022 його контрагент не сплатив. Таким чином, сума заборгованості за спожитий природний газ становить 14 731 020,01 грн.

Отже, відповідач вимоги Товариства не виконав, заборгованість не сплатив, з огляду на що даний спір переданий на вирішення до суду.

Предметом апеляційного оскарження є стягнення судом першої інстанції пені за прострочення виконання договірного зобов`язання відповідачем щодо несвоєчасної оплати суми основного боргу в розмірі 50% 1 466 092,98 грн.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд констатує, що в силу законодавчих приписів Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Із закріпленого у ч.1 ст.530 ЦК України правила слідує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України забороняють односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI Правил.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501. Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача, Кременецьке УПРГ ДП, зазначено ЕІС- код - 56X430000000001І. У листі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 щодо нього зазначено, що використаний Державним підприємством природний газ внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за періоди з 01.01.2022 по 31.01.2022, з 01.02.2022 по 28.02.2022.

Незважаючи на це, рахунок виставлений позивачем рахунок за цей розрахунковий період Споживач не оплатив.

В той же час, в матеріалах справи наявні докази включення спожитих об`ємів природного газу з 01.01.2022 по 31.01.2022, з 01.02.2022 по 28.02.2022, саме до Реєстру споживачів позивача. Отже, факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" був підтверджений Оператором ГРМ та не спростований відповідачем.

Здійснивши фактичне споживання газу з 01.01.2022 по 31.01.2022 та з 01.02.2022 по 28.02.2022 відповідач, з урахуванням даних названої платформи, визнав дію договору з позивачем у цей проміжок часу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як уже зазначалось вище, згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період 01.03.2022 по 29.02.2024 нараховані 2 930 185,96 грн пені , три відсотки річних в сумі 847 658,47 грн, а з 01.04.2022 по 29.02.2024 3 618 666,19 грн інфляційних втрат.

Розрахунки позивача, відповідачем не заперечується. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

В апеляційній скарзі, позивач не погоджується з рішенням суду про зменшення пені на 50% . Щодо цього, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Реалізовуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/ бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Судом першої інстанції при вирішення питання про зменшення пені взято до уваги складне фінансове становище відповідача та вид його діяльності.

Так, відповідно до матеріалів справи ДП "Кременецьке УПРГ" у відповідності до діючого Статуту та ліцензії від 06.07.2017 р., наданої постановою НКРЕКП №896 проводить діяльність з розподілу природного газу на території м. Кременця та 38 населених пунктів Кременецького району Тернопільської області. При цьому у відповідності до наказу Міненерго від 09.03.2023 №82 ДП "Кременецьке УПРГ" віднесено до переліку підприємств ПЕК критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період.

Як зазначає відповідач, що загальний обсяг кредиторської заборгованості перед кредиторами становить 58797 тис. грн. станом на 31.12.2023, що відображено у примітках до річної фінансової звітності підприємства за 2023 рік (т.1 а.с. 195).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки Суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 847658,47 грн. трьох відсотків річних та 3 618 666,19 грн. втрат від інфляції, які були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Суд враховує, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 902/89/24.

Відтак, беручи до уваги ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, що є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою діяльністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.08.2024 у справі №921/299/24 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.11.2024

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддіБонк Т. Б.

Якімець Г. Г.