Постанова

від 07.11.2024 по справі 916/2696/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2696/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Н.М. Принцевської,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від прокуратури: О.В. Шафарчук;

від відповідча-1: не з`явився;

від відповідча-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Композит Д.А.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 про забезпечення позову

у справі №916/2696/24

за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси

до відповідачів:

1)Одеської міської ради;

2)Приватного підприємства ,,Композит Д.А.;

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки,-

суддя суду першої інстанції: М.Б. Сулімовська

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа 916/2696/24 за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси до відповідачів: Одеської міської ради та Приватного підприємства ,,Композит Д.А. про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 та договору оренди землі №3215 від 28.12.2020, в порушення ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, поза процедурою земельних торгів, відведено в орендне користування ПП "Композит Д.А." земельну ділянку комунальної власності площею 0,2923 га з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку, в той час як ПП "Композит Д.А." мало право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів виключно для обслуговування та експлуатації існуючих складських приміщень та площею, на якій такі приміщення безпосередньо розташовані.

Одночасно з поданням позову прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

-заборонити ПП "Композит Д.А.", за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101);

-заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101).

Обґрунтовуючи заяву прокурор зазначає, що 09.10.2019 ПП "Композит Д.А." звернулося з клопотанням до Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки площею 0,3500 га, в якому зазначило, що йому на праві власності належать складські приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43. У клопотанні ПП "Композит Д.А." просило надати в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 0,35 га за вищевказаною адресою для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

При цьому, у клопотанні ПП "Композит Д.А." були відсутні будь-які вказівки на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючого та належного йому на праві власності складського приміщення, площею 460,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, яке набуто останнім перед поданням заяви до міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

За наслідками розгляду клопотання ПП "Композит Д.А." про відведення земельної ділянки, Одеською міською радою прийнято рішенням №5436-VII від 30.10.2019, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В подальшому, на замовлення ПП "Композит Д.А." у 2020 році ТОВ "Земельне кадастрове бюро" (договір №139/19 від 12.11.2019) розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Композит Д.А.", цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43.

Вищевказаним проектом визначено, що запроектована до відведення земельна ділянка складає 0,2923 га, відводиться виключно для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а не для мети, пов`язаної з обслуговуванням існуючих складських приміщень.

Рішенням Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166), площею 0,2923 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, та надано ПП "Композит Д.А." вказану земельну ділянку в оренду на 10 років, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На переконання прокурора, наміри Одеської міської ради та ПП "Композит Д.А." очевидно були спрямовані на передачу земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що є новим будівництвом, а наявність на земельній ділянці об`єкта нерухомості, який, згідно з проектом землеустрою, займає лише 0,0429 га або 15% від загальної площі земельної ділянки, використано лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.

Крім того, з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва стало відомо про реєстрацію дозвільного документу - повідомлення про початок виконання підготовчих робіт №ОД020210105691 від 05.01.2021, де замовником будівництва зазначено ПП "Композит Д.А.".

В подальшому замовником будівництва ПП "Композит Д.А." подано на реєстрацію дозвіл на виконання будівельних робіт за вказаною адресою №ОДО1222012760 від 08.02.2022, який повернуто без розгляду Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за заявою замовника будівництва №01-16/112 від 08.02.2021.

Прокурор зазначає, що порушені права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Одеси підлягають захисту шляхом визнання незаконним рішення Одеської міської ради №6636-VII від 16.09.2020 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 та надання її в оренду ПП "Композит Д.А.", визнання недійсним договору оренди № 3215 від 28.12.2020, укладеного між Одеською міською радою та ПП "Композит Д.А.", припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на вказану земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та повернення територіальній громаді міста Одеси земельної ділянки площею 0,2923 га по вул. Академіка Вільямса, 43 у м. Одесі (кадастровий номер 5110136900:40:026:0166).

Отже, для захисту порушеного права на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, а також з метою подальшого виконання рішення суду, необхідним є відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом припинення речового права оренди ПП "Композит Д.А." на вказану земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 заяву керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено Приватному підприємству "Композит Д.А.", за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101). Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, площею 0,2923 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2261354151101).

Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист порушених прав територіальної громади міста Одеси щодо земельної ділянки. У разі забудови цієї земельної ділянки дії відповідача-2 призведуть до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

Також, здійснення будівництва вказаного об`єкту та в подальшому внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення збудованого об`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Не погодившись з ухвалою суду Приватне підприємство ,,Композит Д.А. звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що керівником Київської окружної прокуратури м.Одеси не надано жодних доказів того, що: на спірній земельній ділянці розпочалися або вже проводяться будь-які будівельні роботи; на спірній земельній ділянці знаходяться вже збудовані об`єкти; Приватним підприємством ,,Композит Д.А. здійснюється реєстрація дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на вказаній земельній ділянці; державним реєстратором отримано документи від Приватного підприємства ,, ОСОБА_1 з метою проведення реєстраційних дій щодо новостворених об`єктів нерухомого майна, житлових чи нежитлових чи інших приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці або наявні наміри вчинення таких дій.

Крім цього скаржник звертає увагу на актуальну практику судів першої інстанції в аналогічних справах, в яких ухвалювались рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене скаржник вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська окружна прокуратура м. Одеси, враховуючи зв`язок між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, можливості забудови спірної земельної ділянки, вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці, що призведене до неможливості ефективного поновлення державних інтересів, наявності обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, просить апеляційну скаргу ПП «Композит Д.А.» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.03.2023 у справі №916/2696/24 - без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Я.Ф. Савицького, Н.М. Принцевської.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 20.06.2024 про забезпечення позову у справі №916/2696/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,Композит Д.А. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 про забезпечення позову у справі №916/2696/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

19.07.2024 матеріали оскарження ухвали надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 задоволено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено Приватному підприємству ,,Композит Д.А. строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства ,,Композит Д.А. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 про забезпечення позову у справі №916/2696/24. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства ,,Композит Д.А. на 12 вересня 2024 року о 12:00 год.

30.07.2024 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

12.09.2024 до суду від Приватного підприємства ,,Композит Д.А. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, та з метою дослідження, наданих скаржником нових доказів, в судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2024, протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 03.10.2024 о 12:30 год.

Між тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 26.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 26.09.2024 №246-в перебував у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 03.10.2024, не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2696/24 відбудеться 07.11.2024 о 12:30 год.

23.10.2024 від скаржника надійшло ще одне клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 07.11.2024 судовою колегією протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотань скаржника про поновлення строку на подачу нових доказів, вказані докази залишено без розгляду. Вказану відмову суд мотивував відсутністю поважних причин на поновлення строків, оскільки у скаржника було достатньо часу подати будь-які докази, зокрема, разом з апеляційною скаргою.

У судове засідання 07.11.2024 з`явився представник прокуратури.

Інші учасники справи у судові засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали оскарження, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки.

Як зазначав прокурор у своїй позовній заяві, метою позову є відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Одеси, які порушені, оскільки поза процедурою земельних торгів, відведено в орендне користування ПП "Композит Д.А." земельну ділянку комунальної власності площею 0,2923 га з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43 для нового будівництва багатоквартирного житлового будинку, в той час як ПП "Композит Д.А." мало право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів виключно для обслуговування та експлуатації існуючих складських приміщень

Таким чином, прокурором заявлено декілька немайнових вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Як вже зазначалось, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, припинення речового права оренди землі та повернення земельної ділянки.

Статтею 1 ЗК України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, земельним відносинам законодавцем надається особливий статус, земля перебуває під захистом держави, а регулювання земельних відносин, в тому числі орендних, здійснюється із дотриманням імперативних приписів законодавства.

Звертаючись із позовом у вказаній справі, а також із заявою про забезпечення позову, прокурор вказав, що ПП "Композит Д.А." звернулося з клопотанням до Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки площею 0,3500 га, в якому зазначило, що йому на праві власності належать складські приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43. У клопотанні ПП "Композит Д.А." просило надати в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 0,35 га за вищевказаною адресою для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. При цьому, у клопотанні ПП "Композит Д.А." були відсутні будь-які вказівки на передачу земельної ділянки в оренду для обслуговування існуючого та належного йому на праві власності складського приміщення, площею 460,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, яке набуто останнім перед поданням заяви до міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Натомість, за наслідками розгляду клопотання ПП "Композит Д.А." про відведення земельної ділянки, Одеською міською радою прийнято рішенням №5436-VII від 30.10.2019, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 43, цільове призначення - В.02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність об`єктивного припущення наміру забудови земельної ділянки, а відтак, у разі задоволення позову, це призведе до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Також, здійснення будівництва вказаного об`єкту та в подальшому внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення збудованого об`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у даній справі, при розгляді питання про забезпечення позову має розглядатися достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а не сам факт настання таких заходів.

У зв`язку з викладеним, відхиляються доводи скаржника, що керівником Київської окружної прокуратури м.Одеси не надано жодних доказів того, що: на спірній земельній ділянці розпочалися будівельні роботи; що на спірній земельній ділянці знаходяться вже збудовані об`єкти; Приватним підприємством ,,Композит Д.А. здійснюється реєстрація дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на вказаній земельній ділянці.

Колегія суддів зауважує, що у випадку проведення будівельних робіт та/або введення в експлуатацію об`єктів нерухомості втрачається сенс та зміст заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття направлене якраз на недопущення настання вказаних обставин.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд надав оцінку доводам заявника, встановив безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано обравши заходи забезпечення позову, які відповідають вимогам процесуального законодавства.

Варто зазначити, що застосування заходів забезпечення позову лише тимчасово забороняє ПП "Композит Д.А." проведення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, а органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:40:026:0166, що не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання його господарській діяльності та спрямовано на запобігання ймовірним порушенням земельного законодавства.

Тобто, застосування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні іншим особам та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо. Вжиття наведених заходів забезпечення позову у цій справі, як зазначалось, спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Композит Д.А. залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.06.2024 у справі №916/2696/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024.

Головуючий суддяС.І. Колоколов

СуддяЯ.Ф. Савицький

СуддяН.М. Принцевська